ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/7306/21 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної казначейської служби України у Черкаській області про визнання протиправними дій і рішення та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом Головного управління державної казначейської служби України у Черкаській області в якому просив:

- визнати протиправними дій та рішення посадових осіб відповідача щодо повернення йому без виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 про примусове виконання рішення від 19.10.2020 у справі №925/1300/18;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь моральну шкоду, завдану протиправними діями та рішеннями відповідача в сумі 127578,68грн (сто двадцять сім тисяч п`ятсот сімдесят вісім гривень шістдесят вісім копійок).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

17 лютого 2022 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

07 липня 2022 року від Головного управління державної казначейської служби України у Черкаській області надійшло клопотання про закриття провадження у справі відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 року встановлено порядок виконання рішення Господарського суду.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили.

З доданої до клопотання копії ухвали Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 року колегія суддів не вбачає, що вказаною ухвалою було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили.

З урахуванням наведеного судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого клопотання Головного управління державної казначейської служби України у Черкаській області.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у провадженні господарських судів перебувала справа №925/1300/18 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області (відповідача-1) та Державної казначейської служби України (відповідача-2) про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Господарський суд Черкаської області своєю ухвалою від 14.02.2019 передав справу за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Господарський суд міста Києва рішенням від 01.07.2019 відмовив у задоволенні позовних вимог. Північний апеляційний господарський суд залишив його без змін.

22 червня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, а справу в цій частині передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 задоволено позов частково. Присуджено стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 127578,68грн моральної шкоди. Присуджено стягнути з ГУДПС у Черкаській області до Державного бюджету України 1913,68 грн судового збору.

05.04.2021 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову про залишення вказаного рішення суду без змін.

18.05.2021 Господарський суд міста Києва видав наказ у зазначеній справі про примусове виконання рішення, а саме стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 127578,68грн моральної шкоди. Стягувачем зазначив позивача, боржником - Головне управління ДПС у Черкаській області (вул.Хрещатик, 235, м.Черкаси, 18002, код 43142920). Наказ дійсний для пред`явлення до виконання до 05.04.2021.

20 травня 2021 року позивач звернувся до відповідача у цій справі заявою, в якій просив прийняти наказ для примусового виконання. До неї додав оригінал наказу, копії паспорта та ідентифікаційного коду, довідку про банківські реквізити.

24.05.2021 року відповідач направив запит до Головного управління ДПС у Черкаській області щодо надання інформації про наявність у зазначених органах відомостей (документів), що можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів з державного бюджету та їх перерахування позивачу. У відповідь отримав лист від 16.06.2021 про відсутність таких відомостей (листів).

Тому 14.06.2021 року відповідач звернувся листом вих.№04-14-10/4184 до відділу виконання судових рішень юридичного департаменту Державної казначейської служби України, посилаючись на п.37 Порядку №845 направив для розгляду оригіналу заяви позивача від 20.05.2021 року, оригінал наказу Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 року, копії паспорта, картки платника податків та довідки за реквізитами у стандарті IBAN для перерахування коштів на рахунок позивача, копію листа Головного управління від 24.05.2021 року.

Листом від 02.07.2021 року Державна казначейська служба України повернула наказ до Головного управління без виконання, оскільки відомості про боржника не відповідають резолютивній частині рішення суду.

09.07.2021 року відповідач направив позивачу лист вих.№04-17-03-10/4955 щодо повернення наказу суду без виконання. Обґрунтовуючи зазначено, що оскільки суд присудив стягнути моральну шкоду з Державного бюджету України, боржником має бути вказана Державна казначейська служба України. Рекомендовано повторно звернутися після отримання ухвали суду про виправлення помилки (з відміткою про набрання законної сили).

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - ЗУ №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судові накази відповідно до п.11 ч.1 ст.3 вказаного Закону є виконавчими документами, на підставі яких підлягають примусовому виконанню рішення.

Згідно з ч.1 ст.5 ЗУ №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст.6 ЗУ №1404-VIII у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Сторонами виконавчого провадження згідно з положеннями ст.15 ЗУ №1404-VIII є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно з п.1 ч.2 ст.92 Конституції України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюється виключно законами. Такими законами є Закон України про Державний бюджет на поточний рік, Бюджетний кодекс України.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання регулює закон України від 5 червня 2012 року №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - ЗУ №4901-VI).

Відповідно до ч.1 ст.2 вказаного Закону Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу визначені статтею 3 ЗУ №4901-VI.

Зокрема, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.

У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу.

Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Отже, для примусового виконання рішення суду на підставі наказу, в якому боржником визначено державний орган, безпосередні дії щодо такого виконання вчиняє саме центральний орган, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Заява стягувача з цього приводу з додатками повинна бути адресована саме йому.

Крім того, вказана стаття Закону передбачає, що джерелом такого фінансування є рахунки боржника - конкретного державного органу.

Держказначейство не є органом примусового виконання судових рішень і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", а є встановленою Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" особою на здійснення гарантованого державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Отже, спори, що виникають під час виконання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, судових рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", розглядаються в порядку адміністративного судочинства. Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 916/1227/16 (провадження №12-105гс18) та від 27 лютого 2019 року у справі № 913/356/15 (провадження № 12-5гс19), Верховного Суду у постанові від 10.02.2021 справа №200/7261/13-ц.

У разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу відповідно до ч.1 ст.5 ЗУ №4901-VI виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів є Державна казначейська служба України (код ЄДРПОУ 37567646) відповідно до п.1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215.

У заявлених спірних правовідносинах позивач звертався до відповідача (код ЄДРПОУ 37930566), який є територіальним підрозділом згідно з п.1 Положення про Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, затвердженого наказом Державної казначейської служби України від 21.11.2011 №106.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 (далі - Порядок №845).

У пункті 2 Порядку №845 вказані визначення основних понять, що вживають в ньому.

Безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з п.3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до п.4 Порядку №845 органи Казначейства:

1) забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання у повному обсязі виконавчого документа суду або іншого органу (посадової особи) такий документ повертається до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав з відміткою про його виконання;

2) вживають заходів до виконання виконавчих документів;

3) розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.

Згідно з абзацами 1-5 п.6 Порядку №845 у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Відповідно до п.17 Порядку №845 стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, крім випадків, передбачених пунктом 23 цього Порядку.

Згідно з п.8 Порядку №845 органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку:

1) приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер;

2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;

3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.

Підстави, за наявності яких орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві, вказані в п.9 Порядку №845:

1) виконавчий документ: не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред`явлено до виконання з пропущенням установленого строку; не відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження";

2) судове рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;

3) боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов`язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом;

5) стягувач узгодив відсутність зазначеної у виконавчому документі суми залишку невідшкодованого податку на додану вартість;

6) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

7) суми коштів, зазначені у виконавчому документі, перераховані боржником стягувачу;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) протягом місяця з дня звернення до стягувача для отримання додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів ним не надано таких відомостей органу Казначейства;

10) рішення про стягнення коштів з одержувача бюджетних коштів не відповідає заходам, передбаченим бюджетною програмою;

11) наявні інші передбачені законом випадки.

Отже, вказаний перелік не є вичерпним та передбачає умову, що інші, аніж вказані, підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, можуть бути передбачені саме в законах.

Оскільки заявлені спірні правовідносини виникли у зв`язку з вимогами до оформлення наказу господарського суду, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.4 ЗУ №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Виконавчий документ згідно з ч.3 ст.4 ЗУ №1404-VIII підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Формально зазначеним вимогам наказ, щодо виконання якого виникли спірні правовідносини, відповідає вимогам для виконавчого документа. Серед іншого суд вказав повні дані боржника. Отже, на стадії прийняття виконавчого документа відсутні підстави вважати, що він неналежно оформлений. Правові підстави, визначені в п.9 Порядку №845, для повернення виконавчого документа без виконання не підтверджено.

У пункті 5 Порядку №845 вказані права органів Казначействах права під час виконання виконавчих документів: 1) повідомляти органу, який видав виконавчий документ, про наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють його виконання, у спосіб і порядку, які визначені таким документом, крім випадків виконання рішень про стягнення коштів за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів; 2) звертатися у передбачених законом випадках до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання; 3) безоплатно отримувати необхідні для виконання виконавчих документів судові рішення, пояснення, довідки, іншу інформацію; 4) вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів; 5) застосовувати заходи впливу до боржників відповідно до Бюджетного кодексу України та у разі виявлення фактів порушення бюджетного законодавства у процесі або за результатами виконання виконавчих документів, повідомляти про такі порушення органам Держаудитслужби; 5-1) повідомляти органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ, про дії або бездіяльність боржника, що перешкоджає виконанню виконавчого документа; 6) відкладати, зупиняти безспірне списання коштів і їх перерахування стягувачам у випадках, передбачених законом та цим Порядком; 7) вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.

Отже, у разі виникнення сумнівів щодо правильності зазначення судом відомостей про боржника відповідач має право звернутися до нього у визначеному законом порядку. Проте таких дій у спірних правовідносинах не вчинено. Поважних причин тому не встановлено.

Контролюючі органи згідно з п.110.3 ст.110 ПК України несуть відповідальність у вигляді відшкодування шкоди особі, стосовно якої було вчинено податкове правопорушення, відповідно до положень статті 114 цього Кодексу. Контролюючі органи несуть відповідальність за вчинення податкових правопорушень посадовими (службовими) особами таких контролюючих органів.

Під час виконання виконавчого документа суду про стягнення надходжень бюджету, крім бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, орган Казначейства згідно з п.18 Порядку №845 повідомляє протягом п`яти робочих днів після надходження такого документа відповідному органові, що контролює справляння надходжень бюджету (в разі безспірного списання коштів місцевого бюджету - також відповідному фінансовому органу), про надходження зазначеного виконавчого документа.

У разі потреби орган Казначейства звертається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, за інформацією про підтвердження зарахування коштів до державного та місцевих бюджетів або встановлення залишку неповернутих з державного та місцевих бюджетів коштів чи узгодження реквізитів рахунків, на яких обліковуються надходження бюджету, кодів бюджетної класифікації тощо та визначає строк її подання, який становить не більш як 15 робочих днів.

Орган, що контролює справляння надходжень бюджету, до закінчення зазначеного строку подає органові Казначейства таку інформацію в письмовій формі.

У разі неподання зазначеної інформації орган Казначейства вживає заходів до виконання виконавчого документа про стягнення надходжень бюджету на підставі наявних даних.

Виконання виконавчих документів щодо стягнення судового збору, зарахованого до державного бюджету, здійснюється органами Казначейства без звернення до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, за відповідною інформацією.

Відповідно до абзацу першого п.19 Порядку №845 безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Орган прокуратури та орган державної влади, зазначені у пункті 36 цього Порядку, подають, дотримуючись ст.37 Порядку №845, протягом 15 робочих днів органові Казначейства документи (відомості), що можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету і їх перерахування на рахунок стягувача.

Після закінчення такого строку орган Казначейства надсилає протягом п`яти робочих днів до Казначейства зазначені документи (відомості).

Вказані обов`язки відповідачем було виконано.

Згідно з п.38 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Безспірне списання коштів з державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

Тобто, безпосередні дії зі списання коштів виконує саме Казначейство. В контексті даної справи відсутні заявлені до нього позовних вимог та відсутні у нього статусу учасника судового спору.

Оскаржуючи дії та рішення посадових осіб відповідача, який є територіальним органом Казначейства, позивач у жодній із письмових заяв по суті не деталізував відомості про таких осіб.

У межах своїх владних повноважень щодо вказаних норм відповідач вчинив всі передбачені заходи: прийняв відповідно до Порядку №845 заяву з додатками від позивача, направив лист боржнику для з`ясування наявності або відсутності для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету і їх перерахування на рахунок стягувача, а встановивши їх відсутність - направив матеріали центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. У заявлених спірних правовідносинах саме Казначейство уповноважене вчиняти дії на списання коштів і саме воно прийняло рішення повернути виконавчий документ без виконання, про що в подальшому повідомив позивача відповідач листом.

Рішень, як актів владного-розпорядчого характеру, відповідач у спірних правовідносинах не приймав. Отже, в заявлених правовідносинах будь-яка шкода, про наявність якої стверджує позивач, не завдана безпосередніми діями посадових осіб відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач обрав неефективний та неналежний спосіб судового захисту, а заявлені позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Глущенко Я.Б.

Суддя Черпіцька Л.Т.