01.08.2022 363/931/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 серпня 2022 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілих: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

представника потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Вишгороді обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62021100020000473, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 5 грудня 2021 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець

м. Умань, Черкаської області, громадянин України, українець, має вищу освіту, на момент вчинення кримінального правопорушення працював на посаді начальника сектору ювенальної превенції відділу превенції Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2014 року народження, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною четвертою статті 286-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_8 , відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області №66 о/с від 26 лютого 2021 року, працюючи на посаді начальника сектору ювенальної превенції відділу превенції Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, яка відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», має статус правоохоронного органу, вчинив кримінальне правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

Так, 4 грудня 2021 року, приблизно о 23:00, водій ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 (а) – відповідно до якого «водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», керував власним технічно справним автомобілем марки «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порушення вимог пункту 12.9 (б) Правил дорожнього руху України – «водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4», рухався в межах населеного пункту с.Нові Петрівці Вишгородського району Київської області по вул. Свято-Покровській в напрямку до с.Старі Петрівці зі швидкістю близько 126,98 км/год., яка значно перевищує дозволену максимально допустиму швидкість 50 км/год., діючи в порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 (д) Правил дорожнього руху України, відповідно до яких «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків», «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», проявив особисту необережність та недбалість до забезпечення вимог безпеки дорожнього руху, належним чином не стежив за дорожньою обстановкою та своєчасно не відреагував на її зміну, у порушення вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди», наближаючись до регульованого світлофорним об`єктом перехрестя вулиць Свято-Покровської та Спаської в с.Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, при виникненні перешкоди у вигляді нерухомого автомобіля «ЗАЗ 11028», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який під керуванням водія ОСОБА_5 , знаходився перед вказаним перехрестям та очікував на зелене світло світлофора для здійснення подальшого руху в напрямку с.Старі Петрівці, і якого водій ОСОБА_8 об`єктивно був спроможний виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки або безпечного об`їзду, внаслідок чого відбулося зіткнення передньою частиною автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 із задньою частиною автомобіля «ЗАЗ 11028» реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ЗАЗ 11028», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми шиї у вигляді повного розриву атлантно-окципітального зчленування й ушкодження шийного відділу спинного мозку на даному рівні від яких загинув на місці пригоди, пасажир автомобіля «ЗАЗ 11028», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини та живота з ушкодженням внутрішніх органів, від яких ІНФОРМАЦІЯ_4 померла в приміщенні Вишгородської ЦРЛ, а водій автомобіля «ЗАЗ 11028», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , отримав тілесні ушкодження у вигляді компресійного перелому четвертого грудного хребця, переломів шостого, сьомого ребер ліворуч, уламкового перелому правої плечової кістки, струсу головного мозку, забоїв грудного, поперекового відділів хребта з м`язево-тонічнимм та полірадикулярним больовими синдромами, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості.

Грубе порушення водієм ОСОБА_8 вимог пунктів 1.5, 2.3 (д), 2.9 (а), 12.3 Правил дорожнього руху України перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення загибелі кількох осіб, а саме потерпілих ОСОБА_10 і ОСОБА_11 та спричинили потерпілому ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 286-1 КК України визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, фактичні обставини справи не оспорює.

Суд, враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, на підставі частини третьої статті 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За згодою учасників процесу, судом вирішено допитати обвинуваченого, заслухати пояснення потерпілих та дослідити докази щодо заявлених позовних вимог, дослідити обліково-характеризуючи матеріали щодо обвинуваченого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 , не оспорюючи встановлених судом фактичних обставин вчинення ним кримінального правопорушення за викладених вище обставин, розкаюючись у вчиненому та вибачаючись перед потерпілими, пояснив, що 4 грудня 2021 року він перебував у місті Вишгороді, де із знайомим ОСОБА_12 вживав алкогольні напої. Близько 23 години він рухався з Вишгорода в сторону Нових Петрівець на автомобілі, перебуваючи за кермом у стані алкогольного сп`яніння. Під час руху у автомобілі з ним був пасажир – інший знайомий. Дорожньо-транспортна пригода сталася із автомобілем «Таврія» на світлофорі у Нових Петрівцях, якого він запізно побачив, оскільки нещодавно придбав автомобіль та не встиг розтонувати лобове скло, яке було затемненим. Намагався, проте не зміг уникнути зіткнення, після якого він втратив свідомість. Після того, як він прийшов до свідомості, він перебував у автомобілі поліції та його не пускали на місце ДТП, а тому не бачив наслідків своїх дій. Працівники поліції відвезли його до лікарні на огляд та наосідування. Бажаючи відшкодувати заподіяну шкоду, намагався, через дружину та знайомих встановити контакти для спілкуватися із потерпілими, які відмовлялися від спілкування та допомоги.

Суд визнає доведеною винуватість ОСОБА_8 , який, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, порушив правила безпеки дорожнього, що спричинило загибель кількох осіб, а саме смерть потерпілих ОСОБА_10 і ОСОБА_11 та заподіяно потерпілому ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 286-1 КК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_8 вірно кваліфіковані органом досудового розслідування.

Призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд з урахуванням положень статей 50,

65-67 КК України, роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від

24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»,

пункту 20 Пленуму Верховного Суду України в постанові № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, форму вини, характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали, особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Так, суд враховує положення статті 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції частини четвертої статті 286-1 КК України, ступінь тяжкості вказаного кримінального правопорушення, який відповідно до статті 12 КК України, є особливо тяжким злочином, вчинений з необережності при цьому, настали тяжкі наслідки – смерть двох осіб, а третій особі заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_8 : має вищу освіту, одружений, має на утриманні малолітню доньку 2014 року народження, раніше не судимий, позитивні характеристики за місцем проживання та проходження служби, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Разом з цим, незважаючи на зазначені позитивні дані про особу обвинуваченого, суд враховує той факт, що злочин він вчинив перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, що свідчить про підвищену небезпеку для суспільства, грубе порушення обвинуваченим Правил дорожнього руху України, а також те, що злочин вчинив перебуваючи на посаді начальника сектору ювенальної превенції відділу превенції Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, яка має статус правоохоронного органу.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого відповідно до статті 66 КК України, суд визнає щире каяття та визнання провини.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено.

Врахувавши всі вищезазначені обставини, а також враховуючи позицію потерпілих, які висловилися про призначення обвинуваченому найсуворішого покарання, перед якими обвинувачений в суді просив вибачення, усвідомлюючи, що не може виправити ситуацію, вживав дії для спілкування з потерпілими з метою відшкодувати заподіяну шкоди, частину якої потерпілими прийнято, думку потерпілої ОСОБА_4 щодо не прийняття щирого каяття обвинуваченим, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_8 покарання у виді та в межах санкції частини четвертої статті 286-1 КК України з позбавленням права керування транспортними засобами.

Крім цього, враховуючи, що обвинувачений, займаючи керівну посаду у правоохоронному органі та в силу своїх обов`язків був зобов`язаний забезпечувати дотримання Закону, а не порушувати його, підтримувати авторитет органу, у якому проходив службу, бути прикладом для суспільства, вчинив особливо тяжкий злочин, суд вважає за доцільне при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , відповідно до положень статті 54 КК України застосувати додаткове покарання у вигляді позбавлення спеціального звання.

Суд вважає, що таке покарання відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

У кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_13 подано цивільний позов про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, у якому просить стягнути з ОСОБА_14 на її користь

1 000 000 гривень відшкодування моральної шкоди та 33 830 гривень – відшкодування майнової шкоди. Також, у судовому засіданні заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_8 судових витрат за проведення експертного психологічного дослідження науково-теоретичного дослідження характеру щодо можливого розміру грошової компенсації за завдані їй страждання (моральну шкоду) у розмірі 15 479, 14 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_15 загинув її син, чим їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, постійній тузі за сином, порушенні звичного способу життя, а також завдано матеріальну шкоду, яка складається з витрат на поховання сина та організацію поминальних обідів, на підтвердження чого суду надано накладні та довідки, медичні документи, матеріали, які характеризують особу її сина, а також висновок від 29 липня 2022 року

№ 2907/22/1, складений експертом ОСОБА_16 за результатами проведення експертно-психологічного дослідження науково-теоретичного характеру щодо встановлення можливого розміру грошової компенсації за завдані ОСОБА_4 страждання (моральну шкоду).

Обвинувачений у суді частково визнав цивільний позов ОСОБА_4 , а саме у частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000 гривень та витрат матеріального характеру, які ним, через свого представника, відшкодовано та потерпілою отримано.

Також, у кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_5 подано цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, завданої вчинення кримінального правопорушення, у якому просить стягнути на його користь на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином з Приватного акціонерного товариства «Євроінс Україна» у розмірі 1106, 53 гривень та з ОСОБА_8 – 148893,47 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що йому протиправними діями ОСОБА_8 заподіяно моральну шкоду, яка полягає у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя та у порушені стосунків з оточуючими його людьми, втраті у дорожньо-транспортній пригоді найкращого товариша і нареченої, з якою мав плани на майбутнє та не зміг попрощатися через перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок пригоди, погіршення стану здоров`я, необхідність носіння корсету для грудного відділу хребта, на підтвердження чого до позову долучено медичні документи. Моральна шкода ОСОБА_5 оцінена у розмірі

150 000 гривень. Потерпілий вказує, що витрати на лікування йому було виплачено ПрАТ «Страхова компанія Уніка» у розмірі 22130, 53 гривень, що підтверджується наданими страховою компанією матеріалами.

ОСОБА_5 вважає, що оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8 застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна», обов`язок здійснити виплату страхового відшкодування в межах страхового ліміту виник у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» в межах, передбачених законом та у ОСОБА_8 у розмірі, що не покривається страховою виплатою.

Обвинувачений у суді частково визнав цивільний позов ОСОБА_5 , а саме у частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень та просив врахувати у рахунок відшкодування моральної шкоди суму 11200 гривень, які ним, через свого представника, відшкодовано та потерпілим отримано.

ПрАТ «СК «Євроінс Україна» свого представника у судове засідання не направило, правом на відзив не скористалися.

Вирішуючи питання заявлених цивільних позовів, суд виходить із положень статей 127, 128 КПК України, статей 76–84, 89 ЦПК України, статей 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1194 ЦК України, Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Також суд враховує роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від

31 березня 1995 року № 4 (з послідуючими змінами і доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», правовий висновок, викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №755/18006/15ц.

Так, згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР2448936, укладеного між ПрАТ «СК» Євроніс Україна» та ОСОБА_8 , страховим випадком є подія, внаслідок якої завдано шкоду третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу – автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом). Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 260 000 гривень та

130 000 гривень – за шкоду, заподіяну майну. Розмір франшизи становить 0.

Отже, між потерпілими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_8 виникли деліктні зобов`язання із завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час між обвинуваченим та страховою компанією існували договірні зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. А відповідно до правової позиції Верховного Суду покладання в цій справі цивільної відповідальності з відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди виключно на обвинувачену ОСОБА_8 є протиправним й цього зробити суд не вправі.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_8 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд дійшов висновку про його часткове задоволення, з таких підстав.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд вважає, що вчиненням злочину та, як наслідок, спричиненням смерті ОСОБА_10 , потерпілій ОСОБА_4 (матері загиблого) завдано моральної шкоди, оскільки остання в зв`язку із втратою сина перенесла сильні душевні страждання, що також змінило звичний спосіб її життя та потребувало додаткових зусиль для його влаштування та відновлення емоційного стану. Також, суд враховує ті фактори, що встановити ціну людського життя, повернути сина матері неможливо, як неможливо відшкодувати у повному обсязі і завдану їй моральну шкоду, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю та спокою особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди, не може бути адекватною дійсним стражданням, а тому, будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, оскільки моральні страждання позивача тривають до теперішнього часу й триватимуть надалі, а можливість повного відновлення їх психологічного стану здоров`я виключена.

З урахуванням вищенаведеного, виходячи з принципів розумності та справедливості, характеру злочину, глибини фізичних та душевних страждань потерпілої ОСОБА_4 , вини особи, діями якої завдано моральну шкоду та інших обставин, що мають істотне значення, таких як ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину, його матеріальний стан, суд вважає, що розумним та справедливим є визначити розмір моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_4 – 500000 гривень.

При цьому, визначення моральної шкоди в розмірі 243 мінімальних заробітних плат згідно висновку від 29 липня 2022 року № 2907/22/1, складеного експертом ОСОБА_16 за результатами проведення експертно-психологічного дослідження науково-теоретичного характеру щодо встановлення можливого розміру грошової компенсації за завдані ОСОБА_4 страждання (моральну шкоду), суд вважає завищеним, оскільки не відповідає ступеню переживань особи, виходить за межі прямої заподіяної злочином шкоди, стосується супутніх чинників, стосунків з близькими та іншими людьми, витрат на лікування та відновлення психологічного стану здоров`я тощо, що виходить за межі підстав позову, а також не враховує поведінку обвинуваченого та дані про його особу й матеріальні можливості.

Таким чином, з урахуванням меж відповідальності страховика і обвинуваченого, цивільна відповідальність якого по відшкодуванню моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, була застрахована на підставі Закону, наявності договірних і деліктних зобов`язань, суд дійшов висновку про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_4 моральної шкоди у розмірі 422 000 гривень (500 000 – 78 000 на підставі до пункту 27.3 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» – 12 х 6500).

Щодо вимог ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_8 матеріальної шкоди у розмірі 33830 гривень, суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні, оскільки, як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_4 отримала від представника

ОСОБА_8  – ОСОБА_17 кошти у розмірі 33830,00 гривень у рахунок відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди, що підтверджується відповідним платіжним документом та не заперечується потерпілою і обвинуваченим, при цьому потерпіла не відмовилася від позовних вимог у цій частині.

Також відповідно до статті 124 КПК України з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_4 підлягають стягненню здійснені нею документально підтверджені процесуальні витрати, а саме витрати у розмірі 15 479, 14 гривень за проведення експертного психологічного дослідження.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до ОСОБА_8 , ПрАТ «СК «Євроніс України» про відшкодування завданої моральної шкоди, суд виходив з наступного.

Суд, зважаючи на підстави і обставини, що обґрунтовані потерпілим у судовому засіданні, зокрема на глибину фізичних та душевних страждань, що пов`язані з ушкодженням здоров`я середньої тяжкості, тривалість і спосіб лікування, ступінь негативних наслідків, вимушені зміни в життєвих планах і стосунках, а також з огляду на засади розумності і справедливості, характеру злочину та матеріальний стан обвинуваченого, з урахуванням недоведеності підстав та обставин для відшкодування моральної шкоди у зв`язку із втратою товариша та нареченої, вважає, що розумним та справедливим є визначити розмір моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_5 –

70 000 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_8 . При цьому з урахуванням того, що ОСОБА_5 відповідно до квитанцій, наданих суду, отримав кошти у розмірі

10 000 гривень та 1200 гривень від представника ОСОБА_8 – ОСОБА_17 у рахунок відшкодування частини моральної шкоди, заподіяної злочином, з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 58 800 гривень.

Щодо вимог про стягнення з ПрАТ «СК «Євроніс України» на користь

ОСОБА_5 моральної шкоди у розмірі 1106,53 гривні суд дійшов висновку про відмову їх задоволенні у зв`язку із недоведеністю та необґрунтованістю, оскільки у позовній заяві відсутні доводи та розрахунок щодо стягнення саме цієї суми із страховика обвинуваченого та суду не надано доказів про це. Так, потерпілий зазначає у позові, що оскільки цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_8 застрахована в ПрАТ

«СК «Єроінс Україна», він вважає, що обов`язок здійснити виплату страхового відшкодування в межах страхового ліміту виник у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» в межах, передбачених вимогами закону, та Відповідача – ОСОБА_8 у розмірі, що не покривається страховою виплатою. При цьому судом не встановлено, яка сума заподіяної шкоди потерпілому, що перевищує страховий ліміт, йому була виплачена страховиком обвинуваченого, крім виплаченої ОСОБА_5 ПрАТ «СК «УНІКА» відповідно до Договору (полісу) страхування №001442/1100/0000289 (481/5-1-176) від 1 липня 2021 року суми витрат пов`язаної із лікуванням потерпілого – 22130,53 гривні за заявою до вказаної страхової компанії про відшкодування зазначених витрат у розмірі 25 019,13 гривень, з яких було утримано 2736,50 гривень згідно пункту виключень 3.3 та 3.11 відсутній розрахунковий документ на суму 2308,21 гривень. Судом не встановлено здійснення страхових виплат страховиком обвинуваченого ОСОБА_8 – ПрАТ «СК «Єроінс Україна» за шкоду, заподіяну здоров`ю, що є підставою для застосування положень

статті 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення експертиз згідно із статтею 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Керуючись статтями 100, 124, 126, 349, 368–370, 373, 374, 376, 394 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 286-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 10 (десять) років.

На підставі статті 54 КК України застосувати до ОСОБА_8 додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання – «поліцейський».

Строк відбуття покарання ОСОБА_8 рахувати з часу його фактичного затримання – 5 грудня 2021 року.

Запобіжний захід – тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_8 в дохід держави 9267 (дев`ять тисяч двісті шістдесят сім) гривень 48 копійок витрат за проведення експертиз.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_4 422 000 (чотириста двадцять дві тисячі) гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_4 процесуальні витрати у розмірі 15 479, 14 гривень за проведення експертного психологічного дослідження.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_5

58 800 (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот) гривень моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Речові докази: автомобілі марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та «ЗАЗ 11028», реєстраційний номер НОМЕР_3 , – повернути власникам;

DVD-R диск «МАМВА», наданий ТОВ «Новус Україна», DVD-R диск «МАМВА» з відео файлом «VIDEO-2021-12-13-13-02-32», DVD-R диск, наданий В.Торчиновим, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження – залишити при матеріалах кримінального провадження;

подушки безпеки, які поміщено до сейф-пакетів М1005646, М1005651, змиви з водійського керма, з водійського сидіння, з внутрішньої сторони передніх правих дверей, з пасажирського сидіння, які поміщено до паперових конвертів №№ 1, 2, 3, 4, – знищити.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно із частиною другою статті 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя                                                                                 ОСОБА_1