Справа № 22-566/2009 Головуючий у 1-й інстанції: Франько М.Я.
Категорія: 41 Доповідач: Белінська І.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Белінської І.М. - головуючої,
Гайсюка О.В.,
Чорнобривець О.С.,
при секретарі - Ткач І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Олександрійського міськрайонного суду від 9 січня 2009 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до них про усунення перешкод у користуванні квартирою, встановлення порядку користування нею та про вселення і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом передачі йому ключів від вхідних дверей та вселення у зазначену квартиру, та про встановлення порядку користування цією квартирою.
В обгрунтування позовних вимог зазначав, що спірна трикімнатна квартира, площею 51 кв.м, належить йому та відповідчці ОСОБА_1 (його рідній сестрі) на праві спільної часткової власності, а саме: йому, відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 16.12.2006 року, належить 1/3 частина квартири, а ОСОБА_1 - 2/3. Фактично у квартирі проживають відповідачі та їх неповнолітній син. У березні 2004 року відповідачі вдібрали у нього ключі від вхідних дверей, у травні 2006 року - змінили замок на вхідних дверях, не впускають його у квартиру, чим створюють перешкоди у користуванні належною йому часткою майна у спільній власності.
Посилаючись на те, що квартира не підлягає розподілу, просив встановити порядок користування нею із виділом у його користування однієї ізольованої кімнати, площею 10, 2 кв.м., а відповідачці - двох суміжних кімнат, площею 13, 7 кв.м та 10, 7 кв. м, та залишенням у загальному користуванні коридору, кухні, ванної кімнати, вбиральні та вбудованої шафи.
У березні 2007 року ОСОБА_1. подала до суду зустрічний позов про припинення права ОСОБА_3. на належну йому на частку у спільному майні та про визнання за нею права власності на цю частку.
Посилалась на те, що спільне користування квартирою є неможливим через недостойну поведінку позивача, який зловживає спіртними напоями, влаштовує сварки, ображає її брутальними словами, на зауваження позитивно не реагує. Зазначала, що позивач має інше житло, його частка у спільному майні у порівнянні з належною їй часткою є незначною.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 9 січня 2009 року первісний позов задоволено: суд зобов”язав відповідачів забезпечити позивачу можливість мати дублікати ключів від вхідних дверей спірної квартири; встановив порядок користування квартирою, віділивши у користування позивача ізольовану кімнату, площею 10,2 кв.м, та залишивши у загальному користуванні сторін коридор, кухню, ванну кімнату, вбиральню, вбудовану шафу та вселив ОСОБА_3. у цю квартиру. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. та ОСОБА_2. просять скасувати рішення суду у повному обсязі і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову і про задоволення зустрічного позову. Вказують на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з таких підстав.
Судом встановлено, що спірна трикімнатна квартира належить ОСОБА_3. та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності ( 1/3 та 2/3 частини відповідно). Загальна площа квартири - 51 кв.м, житлова - 34,6кв.м.
Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно із ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.
Встановлено, що сторони не досягли згоди щодо порядку володіння спільним майном. У спірній квартирі проживає відповідачка та члени її сім”ї ( всього 3 особи), яка перешкоджає позивачу користуватися квартирою, мотивуючи це його неправомірною поведінкою.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що підстави для припинення права позивача на частку у спільному майні, передбачені ч.1ст.365 ЦК України, відсутні. Такий висновок грунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, належному з”ясуванні обставин, що мають значення для справи, правильній оцінці наданих сторонами доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень щодо цих обставин. Судом враховано, що позивач не має на праві власності іншого житла, належна йому частка у спільному майні не може бути розцінена як незначна, а надані позивачкою докази щодо неможливості спільного користування квартирою насправді цього факту не доводять.
Крім того, невиконання ОСОБА_1 умов, передбачених ч.2ст.365 ЦК України, щодо попереднього внесення вартості спірної частки на депозитний рахунок суду, взагалі унеможливлює ухвалення рішення суду про задоволення позову про припинення права ОСОБА_3. на частку у спільному майні за її, як співвласницею, вимогою. Доводи відповідачки щодо досягнення згоди з позивачем про виплату йому грошової компенсації за належну йому частку не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки сторони не досягли згоди щодо розміру такої компенсації, внаслідок чого позивач відмовився від її отримання. Неврахування судом згоди учасника спільної часткової власності на отримання компенсації можливе лише тоді, коли є підстави для припинення його права власності відповідно до ч.1ст.365 ЦК України ( за умови виконання іншим співвласником вимог ч.2ст.365 ЦК).
Визначаючи порядок користування квартирою, суд обґрунтовано виходив з того, що її поділ відповідно до розміру часток, що перебувають у власності сторін, з улаштуванням відокремлених жилих та інших приміщень із самостійними виходами є технічно неможливим. Встановлений судом порядок користування квартирою враховує розмір належної кожному із співвласників частки у спільному майні, план квартири і є за даних обставин оптимальним.
Правильним є і рішення суду в частині, якою позивача вселено до спірної квартири та зобов»язано відповідачів не створювати йому перешкод у вільному доступі до неї, оскільки достовірно встановлено, що відповідачі такі дії вчиняли.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо відсутності підстав для припинення права позивача на частку у спільному майні відповідно до правил, встановлених ст..ст. 364, 365 ЦК України. Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, передбачені ст..309 ЦПК України підстави для його скасування і ухвалення нового рішення відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст.303, 304, 307, 308, 313-314 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1. та ОСОБА_2. відхилити, а рішення Олександрійського міськрайонного суду від 9 січня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.
ГОЛОВУЮЧА СУДДЯ:
СУДДІ: