Справа № 750/1594/13-ц Провадження № 22-ц/795/1841/2013 Головуючий у I інстанції -Жук М. І. Доповідач - Ішутко В. М.
Категорія -цивільна
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 вересня 2013 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіІШУТКО В.М.,
суддів:ЗІНЧЕНКО С.П., ХАРЕЧКО Л.К.,
при секретарі:Шкарупі Ю.В.
за участю:ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5, представника відповідача Осипенка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Чернігівського державного технологічного університету про поновлення на роботі, стягнення заробітної рлпти за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2013 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ЧДТУ про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 17102 грн. 33 коп., витрат на лікування в розмірі 1110 грн. 70 коп. та моральної шкоди в розмірі 120 000 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та задовольнити його позовні вимоги, а саме поновити на посаді доцента кафедри «Технології машинобудування та деревообробки», за сумісництвом доцента кафедри «Технологій машинобудування та деревообробки», адміністратором Єдиної державної електронної бази з питань освіти та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.12.2012 р. в сумі 31775 грн. 75 коп. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати на лікування в сумі 1110 грн. 70 коп. та моральну шкоду в сумі 120 000 гривень.
Апелянт зазначає, що заява про звільнення була написана ним під тиском та в стані душевного потрясіння, що підтверджується показаннями свідків. Наказом № 959-о від 18.12.2012 р. його було звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, а наказом № 219-О від 27.03.2013 р. були внесені зміни до наказу № 959-О, згідно яких він був звільнений за ст. 39 КЗпП України. Припинення контракту з ініціативи працівника без поважних причин у порядку ч. 1 ст. 38 КЗпП шляхом подання заяви з попередження про звільнення за два тижні законодавством не передбачено. Відповідно до умов контракту № 71 від 31.12.2008 р. між ЧДТУ та ОСОБА_4 зміна та розірвання контракту регулюється главою 6, при чому розірвання контракту з ініціативи працівника можливо лише відповідно до п. 6.3 - угода сторін та п. 6.5.
Апелянт посилається на те, що статтею 38 КЗпП України передбачено розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника з поважних і без поважних причин. Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Проте, у нього не було поважних причин для звільнення.
Вислухавши суддю-доповідача, доводи та заперечення ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5, представника відповідача Осипенка О.В., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без зміни, виходячи з наступний підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам відповідає рішення суду першої інстанції.
Як зазначено в п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про практику розгляд трудових спорів", по справах про звільнення за ст.38 КЗпП суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору. Подача працівником заяви з метою уникнути відповідальності за винні дії не може розцінюватись як примус до цього і не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законом, до закінчення встановленого ст.38 КЗпП строку, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленому порядку інше дисциплінарне стягнення.
Працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (ч.4 ст.24 КЗпП). Якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не був розірваний і працівник не наполягає на звільненні, дія трудового договору вважається продовженою.
Строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу. Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на посаді доцента кафедри «Технологій та машинобудування і деревообробки» в ЧДТУ за контрактом.
17.12.2012 року позивач написав заяву про звільнення його з роботи за власним бажанням з 18.12.2012 року.
Наказом № 959-о від 18.12.2012 р. позивача було звільнено з посади за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.
Позивач стверджував, що 17.12.2013 р. він був викликаний в кабінет до ректора університету ОСОБА_7, який заявив йому, що є заяви семи студентів та трьох викладачів, які стверджують, що ОСОБА_4 вимагав вигоду від них ( хабар ) і йому було запропоновано звільнитись за власним бажанням, і він знаходячись в шоковому стані та в стадії душевного потрясіння 17.12.2013 року написав заяву про звільнення за власним бажанням з 18.12.2012 року. Після чого перебував на лікарняному та 18.01.2013 р. з'явився на своє робоче місце, щоб з'ясувати коли виходити на роботу, але йому було вручено наказ № 959-о про звільнення за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 18.12.2012 р. Проте, такого бажання він не мав, що підтверджується заявою про відкликання заяви про звільнення.
Проте, доводи позивача що його було примушено подати заяву про розірвання трудового договору за ст. 38 КЗпП України не знайшли своє підтвердження як в суді першої інстанції, так і апеляційної, навпаки, спростовуються допитаними в суді першої інстанції свідками ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7, а відкликання заяви про звільнення допускається в тому випадку, коли ще не виданий наказ про звільнення.
Судом першої встановлено, що сторони на підставі ст. 23 ч. 1 п. 2 КЗпП 31.12.2008 р. уклали 2 контракти № 14 та № 71 на період 01.07.2007 р. - 30.06.2012 р. та 05.01.2009 р. - 30.06.2014 р., згідно якого позивач був призначений на посаду науково - педагогічного працівника, розділ 6 контракту „Зміни та розірвання контракту" не виключає можливість розірвання контракту без поважних причин за ініціативою працівника.
Наказом відповідача № 219-О від 27.03.2013 р. були внесені зміни до наказу № 959-О, згідно яких позивач був звільнений з роботи відповідно до ст. 39 КЗпП України, тобто строковий договір був розірвано з ініціативи працівника.
Законодавством встановлений особливий порядок звільнення працівників, які працюють за строковим договором, за власним бажанням: згідно ст. 39 КЗпП України строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках передбачених ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Зазначені норми закону не перешкоджають роботодавцю здійснити звільнення працівника раніше двотижневого строку, а саме, з того дня, з якого просить працівник і 18.12.2012 року відповідачем за поданою позивачем заявою був виданий наказ про звільнення. В цей день позивач перебував на роботі.
Перебування позивача на лікарняному з 19.12.2012 року не може бути підставою для поновлення на роботі, оскільки позивач вже був звільнений з роботи 18.12.2012 року.
Копію наказу отримав за повідомленням позивача 18 січня 2013 року, а до суду звернувся 15.02.2013 року.
За таких підстав, коли рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не містять достатніх підстав для його скасування, апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без зміни.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2013 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:Судді: