Ухвала

29липня 2022 року

м. Київ

справа № 161/10005/20

провадження № 61-16731св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 липня 2020 року у складі судді Плахтій І. Б. та постанову Волинського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В.,Киці С. І., Федонюк С. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заява обґрунтована тим, вона є спадкоємцем за заповітом після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати залишила заповіт, яким належне їй на день смерті майно заповіла своїм дочкам: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . До складу спадкового майна увійшло майно, яке спадкодавець за життя успадкувала за законом після смерті свого батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

12 вересня 2019 року приватний нотаріус Млинівського районного нотаріального округу завів спадкову справу після смерті ОСОБА_3

26 лютого 2020 року вона та ОСОБА_2 звернулись до приватного нотаріуса Млинівського районного ноатріального округу Феськової Н. П. із заявою про видачу свідоцтва на спадщину на майно, яке належало ОСОБА_4 , спадщину після якого прийняла його дочка ОСОБА_3 , але не встигла оформити своїх спадкових прав.

Приватний нотаріус Млинівського районного нотаріального округу Феськова Н. П. у зв`язку із неможливістю встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , як між батьком та дочкою, а саме зазначенням у свідоцтві про народження дочки - ОСОБА_4 , а в свідоцтві про смерть - ОСОБА_4 , відмовила у вчиненні нотаріальних дій.

У зв`язку з цим вона позбавлена можливості оформити спадкові права.

Просила суд встановити факт, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 липня 2020 року, яке залишене без змін постановою Волинського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовивши у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що цивільна процесуальна правоздатність і дієздатність осіб, щодо родинних відносин яких заявник просила встановити факт, припинена у зв`язку з їх смертю, що виключає можливість встановити відповідність встановлення такого факту інтересам цих осіб, у зв`язку з чим вважав, що підстави для встановлення такого факту, відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 липня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року, просила їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Встановлення факту родинних відносин має для заявниці юридичне значення, оскільки від встановлення цього факту залежить виникнення, зміна або припинення її особистих майнових прав, а саме можливість оформити спадщину після смерті матері.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 звернулася із вимогою про встановлення факту родинних відносин між особами: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , як між батьком та дочкою.

Відповідно до свідоцтв про смерть від 07 серпня 1998 року та від 28 травня 2019 року, на час розгляду справи, особи, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , щодо яких заявник ОСОБА_1 просила вирішити питання про їх родинні відносини, померли (а. с. 11, 17).

Встановлення факту родинних відносин між вказаними померлими особами необхідно заявнику ОСОБА_1 для оформлення прав на спадкове майно після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження у цій справі відкрито з тих підстав, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 363/214/17-ц, провадження № 61-15154св18, від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19, провадження № 61-1128св20, (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Щодо визначення подібності правовідносин, то Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Предметом спору у цій справі є встановлення факту, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відмовивши у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у зв`язку зі смертю осіб, щодо родинних відносин яких заявник просила встановити факт, їх цивільна процесуальна правоздатність і дієздатність припинена, що виключає можливість встановити відповідність встановлення такого факту інтересам цих осіб, тому відсутні підстави для встановлення такого факту.

Верховний Суд у справі № 363/214/17-ц, провадження № 61-15154св18, дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшов помилкового висновку, що положення статті 256 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду із заявою про встановлення факту) не допускають встановлення юридичного факту постійного проживання на території України. У результаті чого перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. З урахуванням наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції. У зв`язку з чим справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд у справі № 302/991/19, провадження № 61-1128св20, дійшов висновку, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Постановивши ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції викладеного не врахував, не з`ясував обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не встановив коло спадкоємців померлого ОСОБА_8 та не перевірив чи впливатиме на їх права та обов`язки рішення суду про встановлення факту родинних відносин, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність спору про спадкове майно. В ухвалі суду першої інстанції не наведено жодних мотивів, на підставі яких суд дійшов висновку про порушення прав спадкодавця ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Перевіряючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції на вищевикладене уваги не звернув, судове рішення не скасував, у зв`язку з чим судові рішення скасовано, справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Таким чином, висновки у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 363/214/17-ц, провадження № 61-15154св18, від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19, провадження № 61-1128св20, на які посилається заявниця у касаційній скарзі та на підставі яких відкрито касаційне провадження, стосуються правовідносин, які не є подібними.

Крім того, у цих постановах висновки стосуються недостатнього дослідження судами обставин справи, фактичні обставини, що формують зміст правовідносин та впливають на застосування норм матеріального права та підлягають порівнянню із цією справою, не встановлені, отже, ці висновки не підлягають порівнянню.

Скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підстави, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України,покладається на скаржника.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

З урахуванням того, що після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, Верховний Суд встановив, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Судувід 22 серпня 2018 року у справі № 363/214/17-ц, провадження № 61-15154св18, від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19, провадження № 61-1128св20,та на які посилалася особа у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, то суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу (частина друга статті 396 ЦПК України).

З урахуванням викладених мотивів касаційне провадження у цій справі підлягає закриттю.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційне провадження підлягає закриттю, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 260, 389, 396, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 липня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа, - ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

В. В. Яремко