09.09.2015

Справа № 2-а-556/2011р

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2011 року Семенівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Поповича В. В.,

при секретарі Кекух Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Семенівка Чернігівської області адміністративну справу за позовами

Позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,-

до

відповідача: Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області

про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, звернулися до суду з вищезазначеними позовами до Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області про стягнення не отриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.

В позовних заявах позивачі зазначають, що вони є дітьми війни, тому згідност.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їм повинна виплачуватися щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків

мінімальної пенсії за віком. Виплата підвищення до пенсії мала здійснюватися відповідачем. їх право на державну соціальну допомогу, як дітям війни було обмежено в 2006, 2007, 2008, 2009 та 2010 роках чим грубо порушуються їх права.

Вважають таку бездіяльність відповідача незаконною та протиправною оскільки відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органами державної влади та органами місцевого самоврядування їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб що передбачений Конституцією України та законами України.

Просять визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області щодо нарахування і виплати їм державної соціальної допомоги як дітям війни за 2010 рік незаконними, стягнути з відповідача на їх користь невиплачену соціальну допомогу за останні шість місяців 2010 року, які передують дню подання адміністративного позову з подальшим нарахуванням та виплатою відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та стягнути з відповідача на їх користь понесені судові витрати.

Позивачі в судове засідання не з’явилися, але надали до суду письмові заяви в яких просять розглянути справу без їхньої участі. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області, в судове засідання не з’явився, звернувся до суду з письмовою заявою в якій просить розглянути справу без участі представника. Позовні вимоги не визнають повністю. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

У запереченні відповідач зазначає, що зазначені позивачі мають статус дітей війни і відповідно до положень ст. 6 Закону України № 2195- IV від 18 листопада 2004 року дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідач вважає, що з його боку не було допущено бездіяльності, про яку стверджують позивачі. У запереченнях відповідач зазначає що Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області діє в межах повноважень у порядку та у спосіб що передбачено Конституцією України та законами України, просить в задоволенні позовних вимог пред’явлених позивачами до Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області відмовити в повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали по справі приходить до слідуючих висновків. Дані правовідносини регулюються ст. 6 Закону України № 2195-ІУ від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» та нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні було встановлено, що позивачі: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до посвідчення № 109306, виданого 18 вересня 1995 року; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до посвідчення №106888, виданого 09 червня 1992 року; ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, згідно посвідчення серії ААА №0018397 виданого 05 листопада 1999 року; ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, згідно посвідчення №108083, виданого 13 січня 1993 року; ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, за посвідченням №106513, виданого в 1994 році, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, за посвідченням №107480, видано 01 лютого 1993 року, мають статус дітей війни та право на отримання державної соціальної підтримки встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Цей факт відповідачем визнається беззаперечно.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 р.) Другої світової війни було менше 18 років.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина закріплені Конституцією гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, враховуючи преюдиційне значення рішення Конституційного суду України для судів загальної юрисдикції і при розгляді ними позовів у зв'язку

з правовідносинами, які виникли внаслідок положень статті зазначеного Закону,

що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачам підвищення до пенсії у розмірі встановленому ст. 6 Закону України № 2195-ІУ від 18 листопада 2004 року у 2010 році дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не призупинялось застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставними, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни» який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України, а інших законів які б регулювали ці правовідносини просто не існує.

З матеріалів справи та письмових заперечень відповідача вбачається, що перерахунок пенсії позивачам в частині її підвищення відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2010 році не здійснювалось, та не проводились виплати. В зв’язку з цим суд вважає, що дії відповідача є незаконними щодо не нарахування надбавки до пенсії в розмірі передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З заперечення відповідача та довідок про отримання надбавки як дітям війни вбачається, що відповідач виплачував щомісячно позивачам як дітям війни підвищення до пенсії з 01 жовтня 2008 року по теперішній час в розмірі 49 гривень 80 копійок.

Виходячи з наведених та досліджених доказів суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку нарахування та виплати надбавок до пенсії позивачам як дітям війни у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України № 2195-ІУ є незаконним в межах строку позовної давності передбаченого ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи вимоги позивачів про стягнення невиплаченої суми суд керується ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України виходить за межі заявлених вимог для повного захисту прав позивачів і вважає за необхідне зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити суму надбавки враховуючи, що ця сума не нарахована в повному обсязі.

Доводи відповідача про відсутність коштів для соціальних виплат у відповідності до ст. 6 Закону України № 2195-ІУ не можуть прийматися судом до уваги.

Ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інших інтересів. Позивачі про свої порушені права знали понад зазначеного строку оскільки не тільки отримували допомогу в мінімальному розмірі протягом багатьох років, але до суду звернулися тільки в грудні 2010 року.

За таких обставин суд вважає за можливе визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області щодо перерахування і виплати державної соціальної допомоги позивачам дітям війни за останні шість місяців 2010 року, які передують дню подання адміністративного позову незаконними та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області здійснити перерахунок та виплату за останні шість місяців 2010 року, які передують дню подання адміністративного позову, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням фактично сплачених сум у цій частині.

Керуючись ст. 22 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 2, 3, 7, 11, 17, 94, 158, 159, 160, 161, 162. 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни - задовольнити частково.

Адміністративні позови ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, до Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни - задовольнити повністю.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком - протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області провести перерахунок пенсії і виплати: ОСОБА_1 як дитині війни за період з 10 червня 2010 року по 02 грудня 2010 року, ОСОБА_2 як дитині війни за період з 17 червня 2010 року по 15 грудня 2010 року, ОСОБА_3 як дитині війни за період з 17 червня 2010 року по 16 грудня 2010 року, ОСОБА_4 як дитині війни за період з 17 червня 2010 року по 15 грудня 2010 року, ОСОБА_5 як дитині війни за період з 09 червня 2010 року по 01 грудня 2010 року, ОСОБА_6 як дитині війни за період з 01 липня 2010 року по 15 грудня 2010 року, надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-1V від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням фактично сплачених сум у цей період здійснивши відповідні виплати на користь позивачів за вказаний період.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її апеляційного оскарження. У разі подання в цей строк апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду через Семенівський районний суд Чернігівської області з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя: В.В.Попович