Справа № 750/14115/18-ц

Провадження № 2/761/2276/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мальцева Д.О.

при секретарі Гюлалієва Ф.Р.

представник позивача Боднарук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», Центральний відділ Державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання поруки припиненою, скасування постанови та припинення виконавчих дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (далі по тексту - відповідач 1), Центрального відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції (далі по тексту - відповідач 2), відповідно до якого просила визнати поруку позивача по кредитному договору № 014/1343/5/07229 від 29.11.2007 між ПАТ «ЕрстеБанк» (нині ПАТ «ФІДОБАНК») та ОСОБА_2 припиненою з 07.11.2018 та скасувати постанову Центрального відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції від 07.08.2013 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ «ЕрстеБанк» (нині ПАТ «ФІДОБАНК») та припинити виконавчі дії по цій постанові.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.11.2007 між ПАТ «ЕрстеБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/1349/5/07229. За вказаним договором позивач виступила поручителем. Оскільки позичальником не було виконано умови кредитного договору у повному обсязі, Банк звернувся до суду з позовом до позивача про стягнення залишку суми боргу у розмірі 20 804, 41 долар США. За рішенням суду про стягнення боргу з позивача 21.05.2012 Банк отримав виконавчий лист, за яким у подальшому було відкрито виконавче провадження та 07.08.2013 відповідачем 2 винесено постанову про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника щодо відрахування 20 % заробітної плати позивача. Відрахування із заробітної плати позивача здійснювались протягом 5 років і 4 місяців. У подальшому позивачу стало відомо, що Банк відступив право вимоги за кредитним договором відповідачу 1 у сумі 2 007 518, 98 грн. З огляду на зазначене, позивач вважає, що Банком було грубо порушено її права як поручителя, в результаті чого порука має бути визнана припиненою з 07.11.2018, тобто з моменту укладення між Банком та відповідачем 1 Договору про відступлення прав вимоги. Оскільки вказаним Договором було збільшено фактично обсяг відповідальності поручителя.

Від відповідачів відзив у передбачений цивільним процесуальним законодавством строк не надходив.

29.12.2018 ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова Коверзнева В.О. справу передано для розгляду до Печерського районного суду м. Києва за підсудністю.

22.01.2019 ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Т.Г. позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків.

22.01.2019 ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Т.Г. по справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

06.02.2019 від представника ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» надійшло клопотання про заміну відповідача, а саме ПАТ «ФІДОБАНК» на його правонаступника ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС».

07.03.2019 від представника відповідача ПАТ «ФІДОБАНК» надійшов відзив.

08.04.2019 ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Т.Г. справу передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києві.

14.11.2019 від представника ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» надійшло клопотання про заміну відповідача, а саме ПАТ «ФІДОБАНК» на його правонаступника ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС».

01.04.2020 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків.

04.06.2020 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. по справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

02.12.2020 від представника відповідача 1 надійшло клопотання про заміну відповідача, а саме ПАТ «ФІДОБАНК» на його правонаступника ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС».

16.12.2020 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

01.02.2021 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. замінено первісного відповідача 1 - ПАТ «ФІДОБАНК» на його правонаступника ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС».

19.08.2021 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог в частині скасування постанови відповідача 2 від 07.08.2013 та припинити виконавчі дії по цій постанові.

04.11.2021 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. повернуто позивачу заяву про зменшення позовних вимог.

11.01.2022 від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

13.01.2022 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. повернуто позивачу заяву про забезпечення позову.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, позов просив задовольнити.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі. Судом вживались заходи щодо належного повідомлення учасника справи про дату, час та місце проведення судового засідання.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі. Судом вживались заходи щодо належного повідомлення учасника справи про дату, час та місце проведення судового засідання.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що 25.06.2013 старшим державним виконавцем Центрального відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції Бабенко В.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 38581811 за виконавчим листом № 2506/2318/2012, виданого Деснянським районним судом м. Києва 07.06.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» 20 804, 41 доларів США заборгованості за кредитним договором.

07.08.2018 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 про відрахування 20 % з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати боржнику, після відрахування податків та розподілити стягнуті з боржника суми та черговість задоволення вимог стягувачів у відповідності до ст. 43, 44 Закону України «Про виконавче провадження».

Доказів того, що позивачем рішення суду було виконано у повному обсязі матеріали справи не містять.

07.11.2018 між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк», який є правонаступником Акціонерного банку «Факторіал-Банк», Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк», ПАТ «ЕрстеБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС», відповідно до умов якого Банк відступив новому кредитору право вимоги Банку до позичальників та поручителів.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_2 як позичальнику за Кредитним договором № 014/1349/5/07229 від 29.11.2007 було надіслано Банком відповідне повідомлення про відступлення прав вимоги за договором від 16.11.2018 за вих. 2805-ЛК та Повідомлення про відступлення прав вимоги від 14.11.2018 за Вих. № 77, надіслане ТОВ «ФК «Сіті Фінанс».

За вказаним повідомленням борг ОСОБА_2 становить 568 603, 86 грн., який відповідач 1 просив вимагав сплатити на відповідний рахунок в якості належного виконання зобов`язань за кредитним договором.

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що новий кредитор вимагав з позивача повернення суми боргу у розмірі 2 007 518, 98 грн., внаслідок чого обсяг її відповідальності перед кредитором збільшився.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначає, що виконувала рішення суду протягом 5 років та 4 місяців, оскільки з її заробітної плати виконавцем здійснювались щомісячні відрахування у розмірі 20 % від доходу. Водночас, оскільки між Банком та відповідачем 1 укладено 07.11.2018 укладено Договір про відступлення права вимоги до позивача у сумі 2 007 518, 98 грн., обсяг відповідальності позивача як поручителя збільшився, а тому порука повинна бути визнана припиненою з моменту укладення такого Договору.

Так, частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором Банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою (частина перша статті 546 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 559 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу.

Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Ліквідація боржника - юридичної особи не припиняє поруку, якщо до дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення боржника - юридичної особи кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя у зв`язку з порушенням таким боржником зобов`язання.

Разом з тим, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

У відповідності до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд позбавлений можливості самостійно збирати докази.

Крім того, Велика палата Верховного Суду у постанові від 26 січня 2021 року, справа № 522/1528/15-ц звернула увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.

Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.

Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.

Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.

Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.

Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.

У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту.

У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі N 202/4494/16-ц Великою Палатою Верховного Суду зроблено обґрунтований висновок про те, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить про закінчення строку дії договору, тому на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, а вимоги про припинення поруки відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України, за вказаних вище обставин, не підлягають задоволенню.

Так, судом встановлено, що первісний кредитор, Банк, використав своє право вимоги до позивача як поручителя, з позичальника та поручителя у судовому порядку було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 014/1349/5/07229 від 29.11.2007.

За вказаним рішенням суду видано виконавчий лист в частині, що стосується позивача, та пред`явлено його до виконання.

Судом також встановлено, що із заробітної плати позивача виконавцем здійснювались відрахування як то передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Разом з тим позивачем не надано доказів на підтвердження збільшення обсягу його зобов`язань за договором поруки, а саме того, що новий кредитор вимагав від позивача повернення боргу у розмірі, більшому ніж визначено рішенням Деснянського районного суду м. Києва.

Також позивачем не надано доказів і того, що рішення суду було виконано нею у повному обсязі.

Крім того, положення ст. 559 ЦК України щодо припинення поруки у зв`язку із збільшенням обсягу зобов`язань не поширюються на правовідносини, які виникли між сторонами, оскільки позивач звертається з таким позовом на стадії виконання рішення суду про стягнення з останньої заборгованості за зобов`язаннями, строк виконання яких вже настав та вказаний факт зафіксовано відповідним рішенням про стягнення заборгованості.

Крім того, звернення позивача з вказаним позовом про визнання поруки припиненою, тобто відсутності права вимоги у відповідача як кредитора та кореспондуючого обов`язку позивача не є належним способом захисту.

Відтак позовна вимога в частині визнання поруки позивача по кредитному договору № 014/1343/5/07229 від 29.11.2007 між ПАТ «ЕрстеБанк» (нині ПАТ «ФІДОБАНК») та ОСОБА_2 припиненою з 07.11.2018 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Позовна вимога в частині скасування постанови Центрального відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції від 07.08.2013 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ «ЕрстеБанк» (нині ПАТ «ФІДОБАНК») та припинення виконавчих дій є похідною вимогою від вимоги про визнання поруки припиненою, а тому також не підлягає задоволенню.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність і достатність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог через їх недоведеність та необґрунтованість.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 133, 137, 141, 258-259, 263-268, 273, 280-289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», Центральний відділ Державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання поруки припиненою, скасування постанови та припинення виконавчих дій.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 21.02.2022.

Суддя: