ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2022 року

справа № 695/3614/17

провадження № 22-ц/821/670/22

категорія: 307000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,

секретаря - Винник І. М.,

учасники справи:

позивачі за первісним позовом, відповідачі за зустрічним - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач за первісним позовом, позивач  за зустрічним -  ОСОБА_3 (як правонаступник ОСОБА_4 ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 ,  ОСОБА_5 до  ОСОБА_3 , як правонаступника  ОСОБА_4 , про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та зустрічним позовом  ОСОБА_3 , як правонаступника  ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 ,  ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законому складі: головуючої судді Середи Л. В., повний текст рішення складено 28 січня 2022 року,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

14 грудня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Позовна заява мотивована тим, що після смерті ОСОБА_6 , відкрилась спадщина, яка складається з 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,459 га, кадастровий    номер    7110400000:09:008:0039,    яка    розташована    у    АДРЕСА_2 .

Відповідно до змісту заповіту ОСОБА_6 від 21 лютого 1981 року, остання заповіла позивачам 3/8 частини житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель і споруд за вказаною адресою.

Згідно з рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06 квітня 2016 року № 695/4240/15-ц визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_7 , право власності на 1/8 частину житлового будинку садибного типу з відповідною частиною господарсько-побутових будівель та споруд (крім самовільно збудованих) по АДРЕСА_1 , які належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 його дружині ОСОБА_6 , та яку прийняв ОСОБА_7 , проте юридично не оформив своїх прав та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_7 , право власності на 1/8 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та надвірних будівель і споруд, площею 0,0459 га, кадастровий № 7110400000:09:008:0039, що розташована у АДРЕСА_2 , які належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 його дружині ОСОБА_6 , та яку прийняв ОСОБА_8 , проте юридично не оформив своїх прав та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вартість вищевказаного будинку з надвірними будівлями складає 96 500 грн 00 коп., відповідно до висновку про вартість майна від 20 червня 2017 року, а вартість 3/8 його частини складає 36 187 грн 50 коп.

Вартість вищевказаної земельної ділянки складає 13 770 грн 00 коп. відповідно до висновку про вартість майна від 20 червня 2017 року, а вартість 3/8 частини складає 5 163 грн 75 коп.

При зверненні до Золотоніської державної нотаріальної контори щодо оформлення спадщини, позивачам було відмовлено в її оформленні оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спірне нерухоме майно.

За наведених обставин ОСОБА_1 та ОСОБА_5 просили суд: визнати за ними право власності в порядку спадкування за заповітом на 3/8 частини житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель і споруд по АДРЕСА_1 , які належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 ; визнати за ними в порядку спадкування за заповітом право власності на 3/8 частини земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та надвірних споруд, площею 0,0459 га, кадастровий номер 7110400000:09:008:0039, яка розташована у АДРЕСА_2 , та яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6

02   квітня 2018   року   ОСОБА_4   звернулася   в   суд із   зустрічним   позовом   до   ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що батько позивачки за зустрічним позовом - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя, на підставі ч. 3 ст. 1268 та ч. 1 ст. 1269 Цивільного кодексу України прийняв у спадщину після смерті, 30 січня 2009 року своєї дружини, ОСОБА_6 як обов`язкову частку у спадщині, так і частину спадщини, яка неохоплена заповітом.

За наведених обставин ОСОБА_4 просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_7 право власності на 1/4 частину житлового будинку садибного типу з відповідною частиною господарсько-побутових будівель і споруд по АДРЕСА_1 вартістю 24 125 грн 00 коп.; визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_7 право власності на 7/8 частин земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та надвірних споруд, площею 0,0459 га, кадастровий номер 7110400000:09:008:0039, яка розташована АДРЕСА_2 , вартістю 12 048 грн 75 коп.

04 серпня 2021 року позивачі за первісним позовом звернулись до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просили визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за заповітом на 3/8 (по 3/16 частини кожному) частини житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель і споруд по АДРЕСА_1 , які належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 та визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за законом на 3/8 (по 3/16 частини кожному) частини земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та надвірних споруд, площею 0,0459 га, кадастровий номер: 7110400000:09:008:0039, яка розташована у АДРЕСА_2 , та яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 .

Дана заява про уточнення позовних вимог прийнята судом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10 лютого 2020 року залучено в якості правонаступника померлої відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 її дочку ОСОБА_3 .

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18 січня 2022 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до ОСОБА_4 (правонаступник ОСОБА_3 ) про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за заповітом на 3/8 частини (по 3/16 частини кожному) житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель і споруд по АДРЕСА_1 , які належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .

Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом на 3/8 частини (по 3/16 частини кожному) земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та надвірних споруд, площею 0,0459 га, кадастровий номер: 7110400000:09:008:0039, яка розташована у АДРЕСА_2 , та яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 (правонаступник ОСОБА_3 ) до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що позивачі за первісним позовом ОСОБА_9 та ОСОБА_5 прийняли спадщину за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , шляхом подачі 06 лютого 2009 року відповідних заяв про її прийняття до нотаріальної контори де їм було роз`яснено правові наслідки зумовлені вступом у спадщину.

В свою чергу ОСОБА_7 з заявою про прийняття спадщини звернувся 09 лютого 2009 року. Відтак суд відхилив безпідставні доводи відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним про те, що ОСОБА_7 являється єдиним хто прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 .

При   цьому   в  копії  спадкової  справи № 36/2009  після  померлої ІНФОРМАЦІЯ_1   ОСОБА_6 відсутні заяви спадкоємців за заповітом ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про відмову від прийняття спадщини.

Відповідно до даних цієї ж спадкової справи заява ОСОБА_7 про те, що зі змістом заповіту померлої його дружини ОСОБА_10 він ознайомлений, зміст ст. 1241 ЦК України йому роз`яснений і він претендує на одержання обов`язкової частки - відсутня. Тобто відсутні відомості щодо прийняття ОСОБА_7 обов`язкової частки у спадщині після померлої його дружини. А тому суд доводи відповідачки за первісним та позивачки за зустрічним позовом про наявність права на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_6 у її чоловіка та відповідно батька ОСОБА_4 – відхилив.

Як зазначено у рішенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06 квітня 2016 у справі № 695/4240/15-ц, яке має преюдиційне значення, на час смерті ОСОБА_7 мав право на 1/8 частина будинку з відповідною частиною надвірних будівель та 1/8 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку та надвірних споруд, що знаходяться у АДРЕСА_1 , тому, ухвалюючи  рішення  у  справі    № 695/4240/15-ц, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_4 спадкує саме ці частини садиби та присадибної земельної ділянки.

При вирішенні даного спору, місцевий суд також зауважив, що, ухвалюючи рішення у справі № 695/4240/15-ц від 06 квітня 2016 року, суд виходив з того, що спадкоємцями за заповітом, що прийняли спадщину, є ОСОБА_1 , ОСОБА_5 (3/8 частин будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться у АДРЕСА_1 ), спадкоємцем за законом, що прийняв спадщину, є ОСОБА_7 (1/8 частина будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться у АДРЕСА_1 ).

Також у рішенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06 квітня 2016 року у справі № 695/4240/15-ц зазначено, що ОСОБА_6 стала власником земельної ділянки після складання заповіту, а тому дане нерухоме майно не охоплене заповітом.

Враховуючи, що правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності померлої   ОСОБА_6    на 1/2 частини  будинку з надвірними спорудами, що розташований у    АДРЕСА_1 , та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку та надвірних будівель і споруд, площею 0,0459 га, кадастровий номер 7110400000:09: 008:0039, яка розташована у АДРЕСА_2 відсутні, позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання за ними частки у праві власності на зазначене нерухоме майно в порядку спадкування частки після померлої ОСОБА_6 є обґрунтованими.

Місцевий суд також зауважив, що у заповіті від 21 лютого 1981 року, посвідченому державним нотаріусом Золотоніської нотаріальної державної контори Сахно В. І., ОСОБА_11 заповіла належні їй 3/8 частин будинку з відповідною частиною надвірних будівель,    що   знаходиться    в   АДРЕСА_1    ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Водночас відповідно до паспорта серія НОМЕР_1 , виданого 02 листопада 2002 року Золотоніським МРВ УМВС України в Черкаській області, по-батькові ОСОБА_5 .

Враховуючи, що між сторонами наявний спір про право, встановлення факту, що в заповіті ОСОБА_11 від 21 лютого 1981 року, посвідченому державним нотаріусом Золотоніської нотаріальної державної контори Сахно В. І. належить розуміти замість неправильного по-батькові одного із спадкоємців ОСОБА_5 « ОСОБА_12 » правильне « ОСОБА_13 » - пов`язане з наступним вирішенням спору про право, законом не визначено іншого порядку його встановлення, а також те, що у разі встановлення такого юридичного факту, допущеної описки в заповіті, у заявника виникають майнові права щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а тому суд прийшов  до висновку, що дана технічна помилка (описка) у вказаному заповіті не впливає на його дійсність.

На ряду з викладеним місцевий суд також вказав на відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі, поданій, 23 березня 2022 року ОСОБА_14 , з посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, порушено питання про скасування рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18 січня 2022 року та ухвалення нового.

Скаржник зазначила, що висновок місцевого суду про те, що технічна помилка допущена в заповіті ОСОБА_15 від 21 лютого 1981 року, щодо зазначення спадкоємицею ОСОБА_5 , тоді як заяву про прийняття спадщини подано ОСОБА_5 , не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки юридичний факт щодо належності особи, не встановлювався.

Зазначила, що у місцевого суду були відсутні правові підстави для тлумачення заповіту ОСОБА_15 , оскільки заповіт є чітким та зрозумілим, не містить суперечностей, або неточностей щодо кола спадкоємців, які ускладнюють розуміння останньої волі заповідача.

У заповіті ОСОБА_15 від 21 лютого 1981 року спадкодавиця зробила розпорядження лише щодо 3/8 частини будинку по АДРЕСА_3 . При цьому, за життя ОСОБА_15 не скористалася правом, передбаченим ч. 5 ст. 1254 ЦК України, та змін до складеного нею заповіту щодо земельної ділянки по АДРЕСА_2 - не внесла. Відтак вказана ділянка не ввійшла в спадкову масу по заповіту, оскільки воля відносно цієї земельної ділянки у заповіті не висловлена. 

Отже на підставі заповіту від 21 лютого 1981 року в ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не виникло право на спадкування земельної ділянки по АДРЕСА_2 .

Крім того, в матеріалах справи відсутній жодний доказ на підтвердження того, що житловий будинок по АДРЕСА_1 розміщений саме на земельній ділянці, що знаходиться за адресою по АДРЕСА_2 . Отже висновки суду в цій частині не відповідають  фактичним обставинам справи.

Наступний аргумент  апеляційної скарги стосується того, що ОСОБА_7 , станом на 30 січня 2009 року, тобто на день  відкриття спадщини  після смерті ОСОБА_6   був непрацездатним за віком, оскільки йому виповнилося 81 рік. Відтак він мав право успадкувати, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка б  належала йому у разі спадкування за законом частини житлового будинку садибного типу по АДРЕСА_1 .

Крім того, ОСОБА_7 як єдиний спадкоємець першої черги за законом мав право успадкувати неохоплену заповітом спадщину, а саме 13/32 частин  житлового будинку садибного типу по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0459 га по АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 7110400000090080039. Спадкоємець ОСОБА_7 постійно проживав із спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини і протягом строку встановленого ч. 1 ст. 1270 України, він не заявив про відмову від спадщини.

Скаржниця переконана, що ОСОБА_7 , за життя вважався таким, що прийняв як  обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_6 так і частину спадщини неохопленої  складеним нею заповітом. Водночас, пославшись на норми ст. 1276 ЦК України, якими регламентовано перехід права на прийняття спадщини  в порядку спадкової трансмісії.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 21 квітня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18 січня 2022 року у вказаній справі.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 25 квітня 2022 року розгляд апеляційної скарги ОСОБА_3 призначено на 18 травня 2022 року на 15 год. 30 хв. з повідомленням учасників справи про дату, час та місце розгляду справи. В послідуючому розгляд справи відкладався на 08 червня 2022 року, у зв`язку з оголошенням перерви  на 22 червня 2022 року, на 13 липня 2022 року та 14 липня 2022 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Матеріалами справи встановлено, що на підставі Свідоцтва № НОМЕР_2 на право особистої власності на житловий будинок, виданого Золотоніською міською радою депутатів від 16 грудня 1974 року на підставі рішення виконавчого комітету Золотоніської міської ради депутатів № 14-529 від 13 листопада 1974 року замість проекту будівництва від 28 березня 1967 року, ОСОБА_16 належить 1/2 частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних     будівель    і     споруд    за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а. с. 13).

На підставі вказаного Свідоцтва на 1/4 частину будинку видано Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя на ім`я ОСОБА_17 21 листопада 1978 року реєстраційним номер 3569, що підтверджується відмітками нотаріуса на зворотному боці Свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок № НОМЕР_2 від 16 грудня 1974 року (т. 1 а. с. 13 зворот).

Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Золотоніської нотаріальної державної контори 01 грудня 1978 року за № 3744, ОСОБА_17 продав ОСОБА_16 1/4 частину будинку з відповідною частиною надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_3 , яка належала ОСОБА_17 на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Золотоніською державною нотаріальною конторою 21 листопада 1978 року реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованого в Золотоніському інвентарбюро 21 листопада 1978 року (т. 1 а. с. 14-15).

Вартісна оцінка земельної ділянки площею 0,0459 га за адресою АДРЕСА_2 , станом на 20 червня 2017 року становила 13 770 грн 00 коп. (а. с. 17).

Вартісна оцінка житлового будинку площею 106,0 кв. м., житловою площею 57,2 кв. м. з надвірними спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , станом на 20 червня 2017 року становила 96 500 грн 00 коп. (а. с. 18).

Згідно із Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 26 жовтня 1978 року після розірвання шлюбу ОСОБА_16 присвоєно прізвище « ОСОБА_18 ».

Згідно з Витягом зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 06 лютого 2009 року № 18438148 у Спадковому реєстрі наявна інформація про заповіт ОСОБА_15 від 21 лютого 1981 року, посвідчений Золотоніською міською державною нотаріальною конторою, номер у Спадковому реєстрі 3950055, Серія та номер бланка: номер в реєстрі нотаріальних дій 533 (а. с. 75).

Відповідно до заповіту від 21 лютого 1981 року, посвідченого державним нотаріусом Золотоніської нотаріальної державної контори Сахно В. І., ОСОБА_11 заповіла належні їй 3/8 частин будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 11, 72).

Згідно з Свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_5 від 30 квітня 1981 року ОСОБА_11 30 квітня 1981 одружилась з ОСОБА_7 і після одруження їй було присвоєно прізвище « ОСОБА_19 » (т. 1 а. с. 115).

Відповідно до Свідоцтва про народження серія НОМЕР_6 від 08 лютого 1957 року ОСОБА_7 є батьком народженої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_20 , прізвище якої після укладення 30 квітня 1976 року шлюбу – ОСОБА_21 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, № витягу 00009110256 від 07 червня 2011 (т. 1 а. с. 118-119 ).

Відповідно до Державного акта серії ЯЄ № 124505 від 23 березня 2007 року ОСОБА_6 являлася власником земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку та надвірних будівель і споруд, площею 0,0459 га, кадастровий номер 7110400000:09:008:0039, що розташована у АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 12).

Згідно Свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_7 від 03 лютого 2009 року, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а. с. 9, 70).

З наявної в матеріалах справи копій матеріалів спадкової справи № 36/2009, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , вбачається, що 06 лютого 2009 року ОСОБА_1 , ОСОБА_5 звернулися до Золотоніської міської державної нотаріальної контори із відповідними заявами про прийняття спадщини (т. 1 а. с. 10, 67,68 ).

ОСОБА_7 з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_6 , звернувся 09 лютого 2009 року (т. 1 а. с. 69).

Згідно довідки Виконавчого комітету Золотоніської міської ради від 16 червня 2017 року виданій ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 був зареєстрований ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , також була зареєстрована ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , також за вказаною адресою зареєстрований ОСОБА_22 , 1980 року народження (а. с. 71).

Відповідно до Свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_8 виданого 28 жовтня 2014 року ВДРАЦС по м. Золотоноші реєстраційної служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 117).

Згідно Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_6 виданого 08 лютого 1957 року батьками ОСОБА_20 є ОСОБА_7 та ОСОБА_23 (а. с. 118).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, ОСОБА_20 , 30 квітня 1976 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_24 змінивши прізвище на « ОСОБА_21 » (а. с. 119).

Відповідно до постанови державного нотаріуса Золотоніської міської державної нотаріальної контори Перкалюка С. В. від 22.10.2015 № 620/02-31, ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 5/16 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд який розташований по АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею 0,0459 га, яка розташована по АДРЕСА_2 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцю (а. с. 120).

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06 квітня 2016 року у справі № 695/4240/15-ц, яке набрало законної сили 17 травня 2016 року позовну заяву ОСОБА_4 до Золотоніської міської ради, третіх осіб на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , про визнання права в порядку спадкування за спадковою трансмісією на 5/16 частин домоволодіння та земельної ділянки задоволено частково: визнано за ОСОБА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_7 , право власності на 1/8 частину житлового будинку садибного типу з відповідною частиною господарсько-побутових будівель та споруд (крім самовільно збудованих) по АДРЕСА_3 , які належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 його дружині ОСОБА_6 , та яку прийняв ОСОБА_7 , проте юридично не оформив своїх прав та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_7 , право власності на 1/8 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та надвірних будівель і споруд, площею 0,0459 га, кадастровий № 7110400000:09:008:0039, що розташована у АДРЕСА_2 , які належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 його дружині ОСОБА_6 та яку прийняв ОСОБА_7 , проте юридично не оформив своїх прав та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Мотивуючи рішення у справі № 695/4240/15-ц від 06 квітня 2016 року суд зазначив, що спадкоємцями за заповітом, що прийняли спадщину, є ОСОБА_1 , ОСОБА_5 (3/8 частин будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться у АДРЕСА_1 ), спадкоємцем за законом, що прийняв спадщину, є ОСОБА_7 (1/8 частина будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться у АДРЕСА_1 ).

Також у рішенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06 квітня 2016 року у справі № 695/4240/15-ц зазначено, що ОСОБА_6 стала власником земельної ділянки після складання заповіту, а тому дане нерухоме майно не охоплене заповітом (а. с. 20-21).

Постановою державного нотаріуса Золотоніської міської державної нотаріальної контори Перкалюка С.В. про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 16.06.2017 № 434/02-31 відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_5 у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на 3/8 часток у праві власності житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд та 7/8 часток у праві власності на земельної ділянки площею 0,0459 га, які розташовані по АДРЕСА_1 ,у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавниці (т. 1 а. с. 19).

Відповідно до Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_9 від 17 листопада 1979 року батьками ОСОБА_25 зазначені ОСОБА_24 та ОСОБА_4 (а. с. 159).

Згідно до Свідоцтва про одруження Серія НОМЕР_10 від 12 серпня 2000 року ОСОБА_26 та ОСОБА_25 одружилися та перейшли на спільне прізвище після одруження « ОСОБА_27 » (а. с. 159).

Відповідно до Свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_11 від 16 червня 2018 року, виданого Золотоніським МВДРАЦС ГТУЮ у Черкаській області, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 62 роки (а. с. 158).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18 січня 2022 року не відповідає приведеним вимогам закону.

Рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем по первісному позову та, відповідно, позивачем по зустрічному позову та переглядається апеляційним судом в межах доводів та вимог апеляційної скарги, проте з урахуванням вимог ч. 4 ст. 367 ЦПК України, відповідно до якої суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, предметом даного спору є спадкування спадкоємцями за заповітом та за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 належного їй мана, а саме частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд та земельної ділянки, які перебували у її власності.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1241 ЦК України встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Перелік осіб, які мають право на обов`язкову частку, що визначений ст. 1241 ЦК України, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує.

При визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, а також вартість інших речей та майнових прав.

За згодою особи, яка має право на обов`язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини.

Зазначене узгоджується з пунктом 19 постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», в якому судам роз`яснено, що при визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги.

Отже, за правилами ЦК України до таких спадкоємців слід також відносити спадкоємців, які відмовилися від прийняття спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування або померли до відкриття спадщини, але в яких є спадкоємців за правом представлення (ст. 1266 ЦК України).

Тобто, при обчисленні розміру обов`язкової частки слід ураховувати всіх спадкоємців за законом, які могли б спадкувати, якщо порядок спадкування не був би змінений заповітом.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . До складу спадщини увійшло майно, що належало спадкодавиці ОСОБА_6 на момент відкриття спадщини, а саме 1/2 частини будинку з надвірними спорудами, що розташований у АДРЕСА_3 , та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку та надвірних будівель і споруд, площею 0,0459 га, кадастровий номер 7110400000:09:008:0039, яка розташована у АДРЕСА_2 .

Спадкодкоємцями померлої ОСОБА_6 являються наступні фізичні особи: за заповітом ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , за законом – ОСОБА_7 , як чоловік (вдівець) який її пережив.

Спадкоємці, у спосіб визначений ст. 1296 ЦК України, до Золотоніської міської державної нотаріальної   контори  звернулись  з заявами про прийняття спадщини,  ОСОБА_1 та ОСОБА_5 – 06 лютого 2009 року, ОСОБА_28 – 09 лютого 2009 року.

При цьому заява ОСОБА_28 , яка була подана після заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , внаслідок чого він повинен був бути обізнаний про їх подачу, не містить посилання на те, що ним приймається саме обов`язкова частка у спадщині. Відсутні дані і про те, що він обізнаний з існуванням заповіту. Разом з цим, дана обставина не може свідчити лише про те, що ним подано заяву на прийняття частки у спадщині, яка не охоплена заповітом, в тому числі грошових заощаджень, речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, в силу ст. 1279 ЦК України, оскільки він проживав разом із спадкодавцем.

Водночас, вирішуючи спір, в тому числі і в частині вимог спадкоємця ОСОБА_28 , апеляційний суд констатує те, що за життя ОСОБА_28 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто більш ніж через 5 років після спадкодавця, як особа яка успадкувала нерухоме майно, за отриманням свідоцтва про прийняття спадщини на нерухоме майно не звертався. Обсяг спадкового майна, на його вимогу, нотаріусом для визначення обов`язкової частки не встановлювався. До суду з приводу існування спору щодо часток спадкового майна до інших спадкоємців не звертався, особистого розпорядження на випадок своєї смерті у формі заповіту, з зазначенням обсягу спадкового майна, не залишив.

При цьому колегія суддів враховує, що право на обов`язкову частку має особистий характер.

Врахуванню при вирішенні спору підлягає і те, що після смерті ОСОБА_28 його дочка ОСОБА_4 , як особа, яка прийняла спадщину після померлого батька, шляхом подачі відповідної заяви до нотаріальної контори, проте якій нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з відсутністю правоустановчих документів на спадкове майно, своє порушене право відновила шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково.

Визнано за ОСОБА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_7 , право власності на 1/8 частину житлового будинку садибного типу з відповідною частиною господарсько-побутових будівель та споруд (крім самовільно збудованих) по АДРЕСА_3 , які належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 його дружині ОСОБА_6 , та яку прийняв ОСОБА_7 , проте юридично не оформив своїх прав та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (фактично 23 жовтня 2014 року).

Визнано за ОСОБА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_7 , право власності на 1/8 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та надвірних будівель і споруд, площею 0,0459 га, кадастровий № 7110400000:09:008:0039, що розташована у АДРЕСА_2 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 його дружині ОСОБА_6 , та яку прийняв ОСОБА_7 , проте юридично не оформив своїх прав та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (фактично 23 жовтня 2014 року). У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Таким чином судовим рішенням визначено ту частину спадкового майна, яке успадкував ОСОБА_28 після дружини ОСОБА_6 і як наслідок, яке успадкувала ОСОБА_4 після свого батька, а в подальшому  і її спадкоємиця ОСОБА_3

ОСОБА_4 дане рішення не оскаржувала, отже погодилась з ним, зокрема і з мотивами наведеними при його ухваленні. З будь-якими іншими позовами не зверталась. Була обізнана про існування заповіту. І лише після звернення в суд з позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_5 подала зустрічний позов з наведених у ньому мотивів.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги та вимоги зустрічної позовної заяви колегія суддів враховує і те, що право на обов`язкову частку виникає за наявності однієї з таких умов: спадкоємець не вказаний у заповіті зовсім, у заповіті міститься положення про усунення спадкоємця від права на спадкування або цьому спадкоємцю залишено частку у спадщині, меншу від належної йому обов`язкової частки.

Таким чином право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту, за відсутності заповіту право на обов`язкову частку не виникає. У свою чергу спадкування обов`язкової частки відноситься до спадкування за законом.

У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_8 за життя прийняв як обов`язкову частку у спадщині так і частину спадщини, яка неохоплена заповітом є невірним тлумаченням скаржником норм спадкового права.

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на наявність права  на спадкування в порядку спадкової трансмісії, то суд апеляційної інстанції зазначає, що дане твердження суперечать вимогам закону і  встановленим обставинам справи, а тому норма ст. 1276 ЦК України не регулює спірних відносин. 

Враховуючи викладнене суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу за зустрічним позовом в задоволенні позовних вимог щодо визнання за нею права власності на 1/4 частину спірного житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд. З даним висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.

Водночас, аналізуючи приведені норми матеріального права, наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог позивачів за первісним позовом про визнання за ними права власності за заповітом на 3/8 частини спірного житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, з огляду на те, що з даним позовом до суду звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , тоді як заповіт складено, зокрема на ОСОБА_5 , з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, як і до суду, звернулась ОСОБА_5 .

У відповідності до ч. 1 ст. 28 ЦК України фізична особа набуває прав та обов`язків і здійснює їх під своїм ім`ям.

ОСОБА_29 фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національних меншини, до якої вона належить.

Отже, за наведеного, існує не відповідність між документом, що посвідчує особу спадкоємця та заповітом складеним на її ім`я в частині написання її по батькові, а саме ОСОБА_13 та ОСОБА_12 .

Відповідно до пп. 5.1 п. 5 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту від 22.02.2012 року № 296/5, при оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту. Перевірити його реєстрацію у спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача. Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє у його прийомі.

За положеннями п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Отже, у справах окремого провадження суд не розглядає і не вирішує спір про право. За наявності спору про право позов подається до суду на загальних підставах.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

За наведеного, рішення суду в частині вирішення первісного позову, а саме визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 права власності в порядку спадкування за заповітом на 3/8 частини (по 3/16 частини кожному) житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель і споруд по АДРЕСА_3 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що ОСОБА_5 позовну вимогу про встановлення факту необхідного їй для оформлення документів про прийняття спадщини за заповітом (враховуючи існування спору про право)  у даній справі не заявляла, тому поданий, зокрема нею позов в цілому є передчасним, у зв`язку з чим у його задоволенні їй слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 357 ЦПК України, яка регламентує визначення часток у праві спільної часткової власності, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Враховуючи приведені вимоги закону, наявність відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину за заповітом з підстав відсутності правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності спадкодавця на належне їй на час смерті нерухоме майно, позовні вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 в частині визнання за ним разом з ОСОБА_5 в порядку спадкування за заповітом права власності на 3/8 частини спірного житлового будинку з відповідною частиною житлових споруд підлягають до часткового задоволення шляхом визнання за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , права власності на 3/16 (3/8 : 2 спадкоємця за заповітом = 3/16) частини житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель і споруд по АДРЕСА_3 .

Даючи оцінку доводам апеляційної скарги, які дублюють доводи зустрічного позову, стосовно того, що у позивачів за первісним позовом не виникло право на спадкування земельної ділянки по АДРЕСА_2 , яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 23.03.2007 року, в наслідок чого висновки місцевого суду в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів враховує наступне.

Так, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 первісно просили визнати за ними в порядку спадкування за заповітом право власності на 3/8 частини спірної земельної ділянки, уточнивши позовні вимоги просили суд визнати за ними права власності в порядку спадкування за законом на вказану частину земельної ділянки,  у свою чергу суд першої інстанції, вирішуючи спір в приведеній частині, дійшов висновку про визнання за ними права власності в порядку спадкування за законом з тих мотивів, що спадкодавець стала власником земельної ділянки після складання заповіту та, що остання не охоплена заповітом.

Проте з даним висновком погодитись не можна, як з підстав задоволення позову так і в частці його задоволення.

Частиною 1 ст. 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Отже, вказані норми встановлюють єдність юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд. Власник, визначаючи юридичну долю збудовних будівель та споруд, одночасно визначає і долю земельної ділянки, на якій вони розташовані.

Статтею 381 ЦК України визначено, що садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір присадибної ділянки (для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд), на отримання якої в містах  з земель державної або комунальної власності мають право громадяни України, складає не більше 0,10 гектара (п.  «г» ч. 1 ст. 121 ЗК України).

Застосовуючи в тому числі і наведені норми права, Верховний Суд у постанові від 16 березня 2020 року у справі 675/2372/16 констатував, що Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив судам, що положення ст. 1225 ЦК України про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.

Виходячи зі змісту вищевказаних норм, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка, з урахуванням нормативів, була виділена спадкодавцю для будівництва та обслуговування житлового будинку, інших будівель та споруд.

Отже, враховуючи те, що спірна земельна ділянка не була охоплена заповітом, а в силу діючого законодавства, яке регулює спірні правовідносини, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, в даному випадку за заповітом та законом, переходить право власності  на  земельну ділянку,  яка, з урахуванням  нормативів, була виділена спадкодавцю  ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку (його частини), інших будівель та споруд, враховуючи фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, врахувавши цільове призначення спірної земельної ділянки, яка належала спадкодавцю ОСОБА_6 на праві власності, а також волю спадкодавця, час приватизації останньою земельної ділянки, колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваного рішення в частині вирішення спору за первісним та зустрічним позовом щодо спірної земельної ділянки та ухвалення в цій частині нового рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі правоустановчих документів їй належала 1/2 частина житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель і споруд по АДРЕСА_3 та на підставі Державного акту  на право власності на земельну ділянку Серія ЯЕ № 124505 на праві власності належала земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та надвірних споруд, площею 0,0459 га, кадастровий номер: 7110400000:09:008:0039, яка розташована у АДРЕСА_2 .

З заявами про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_6 звернулось три особи, дві в силу наявного заповіту – ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 за законом, як чоловік (вдівець) який її пережив.

Відповідно до заповіту ОСОБА_30 на випадок її смерті належні їй  3/8 частини будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель і споруд по АДРЕСА_3 заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Після смерті ОСОБА_7 за його спадкоємцем ОСОБА_4 в судовому порядку було визнано право власності на 1/8 частину житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель і споруд по АДРЕСА_3 та, відповідно, 1/8 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та надвірних споруд, площею 0,0459 га, кадастровий номер: 7110400000:09:008:0039, яка розташована у АДРЕСА_2 .

Таким чином спадкоємцям у спірному будинку належить: за заповітом 3/8 (по 3/16 кожному) та за законом, згідно до судового рішення, яке знаходиться в законній силі, 1/8 частин будинку у АДРЕСА_2 з відповідною частиною господарсько-побутових будівель і споруд, що в сумі становить 1/2 його частини.

Враховуючи, що на спірній земельній ділянці площею 0,0459 га розташована 1/2 частина житлового будинку (3/8 частини житлового будинку спадкується за заповітом позивачами за первісним позовом, відповідачами за зустрічним позовом та 1/8 частина успадкована відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом), інші будівлі та споруди, те що дана земельна ділянка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку та надвірних споруд, позовні вимоги ОСОБА_1 по первісному позову та ОСОБА_3 по зустрічному позову в цій частині підлягають до часткового задоволення.

Враховуючи частки сторін у спірному будинку, до спадкоємців переходить право власності на спірну земельну ділянку у наступних розмірах до ОСОБА_1 , як одного із двох спадкоємців за заповітом 3/4 частини (з розрахунку 3/8 : 2 = 3/4), до ОСОБА_3 , як правонаступника ОСОБА_4   – 1/4 частини.

Проте, враховуючи, що ОСОБА_3 , як спадкоємиць після ОСОБА_4 вже отримала частину спірної земельної ділянки за судовим рішенням, тому її вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме в розмірі 1/8 частини (з розрахунку 1/4 (яка відійшла за законом) – 1/8 (отримана за судовим рішенням) = 1/8).

Даний висновок не суперечить висновку викладеному в судовому рішенні від 06.04.2016, щодо пропорційності часток спадкоємців у праві власності в житловому будинку з надвірними спорудами часткам у площі спірної земельної ділянки.

Позов ОСОБА_5 і частині визнання права власності на частину спірної земельної ділянки, як вже зазначалось, є передчасним.

Підстави для задоволення позовних вимог сторін у тих частках, які визначені ними в позовних заявах, відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального прав.

Враховуючи викладене та приведені вимоги закону колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржуване рішення, в частині вирішення судом вимог первісного позову, а саме визнання за ОСОБА_1 , ОСОБА_5 права власності в порядку спадкування за заповітом на 3/8 частини (по 3/16 частини кожному) спірного житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель і споруд та в порядку спадкування за законом на 3/8 частини (по 3/16 частини кожному) спірної земельної ділянки, та в частині вирішення  вимог за зустрічним позовом щодо визнання за  ОСОБА_3 , як правонаступником ОСОБА_4 , в порядку спадкування за законом права власності на частку земельної ділянки, в задоволенні яких в цілому було відмовлено, підлягає скасуванню з ухваленням в наведених частинах нового рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за первісним позовом підлягають до часткового задоволення з визнанням за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , права власності на 3/16 частини  спірного житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель і споруд та права власності на 3/8 частини спірної земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та надвірних споруд, яка також належала померлій ОСОБА_6 . В задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 підлягають до часткового задоволення з визнанням за нею, як правонаступником ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 – ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , права власності на 1/8 частину спірної земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та надвірних споруд.

Оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину спірного житлового будинку садибного типу з відповідною частиною господарсько-побутових будівель та споруд підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, 

п о с т а н о в и в  :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18 січня 2022 року в частині вирішення первісного позову, а саме визнання за ОСОБА_1 , ОСОБА_5 права власності в порядку спадкування за заповітом на 3/8 частини (по 3/16 частини кожному) житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель і споруд по АДРЕСА_3 , та в порядку спадкування за законом на 3/8 частини (по 3/16 частини кожному) земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та надвірних споруд, площею 0,0459 га, кадастровий номер: 7110400000:09:008:0039, яка розташована у АДРЕСА_2 , та які належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , скасувати.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18 січня 2022 року в частині вирішення зустрічного позову, а саме визнання за ОСОБА_3 , як правонаступником ОСОБА_4 , в порядку спадкування за законом права власності на частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та надвірних споруд, площею 0,0459 га, кадастровий номер 7110400000:09:008:0039, яка розташована по АДРЕСА_2 , скасувати.

Ухвалити у справі у приведених частинах нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за первісним позовом, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , право власності на 3/16 частини житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель і споруд по АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/8 частини  земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та надвірних споруд, площею 0,0459 га, кадастровий номер: 7110400000:09:008:0039, яка розташована у  АДРЕСА_2 та належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯЕ № 124505.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , як правонаступника ОСОБА_4 , про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом відмовити.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 , як правонаступника ОСОБА_4 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом на  земельну ділянку задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 , як правонаступником ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 – ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/8 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та надвірних споруд, площею 0,0459 га, кадастровий номер 7110400000:09:008:0039, яка розташована по АДРЕСА_2 .

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18 січня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 , як правонаступника ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину житлового будинку садибного типу з відповідною частиною господарсько-побутових будівель та споруд по АДРЕСА_3 ,  залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 21 липня 2022 року.

Головуючий                                                                                                     Л. І. Василенко

Судді:                                                                                                               В. Г. Бородійчук

                                                                                                                          О. В. Карпенко