КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №373/520/21 Головуючий у І інстанції - Хасанова В.В.

апеляційне провадження №22-ц/824/4041/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Гуля В.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

за участю секретаря Линок В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2021 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: виконавчий комітет Переяславської міської ради, Центр надання соціальних послуг та соціальної інтеграції, ОСОБА_1 , про поновлення дієздатності,-

встановив:

Заявниця, ОСОБА_2 , звернулась до суду із вказаною заявою та просила скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.03.2017 року про визнання її недієздатною та поновити їй дієздатність.

В обґрунтування заяви вказала, що рішенням суду її визнано недієздатною у зв`язку із захворюванням на хронічний стійкий психічний розлад, внаслідок якого вона не здатна була усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На даний час її психічний стан суттєво покращився, вона цілком усвідомлює значення своїх дій та може ними керувати, її дії носять адекватний характер, що підтверджується випискою лікаря-психіатра Центру соціальних послуг та соціальної інтеграції.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2021 року заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: виконавчий комітет Переяславської міської ради, Центр надання соціальних послуг та соціальної інтеграції, ОСОБА_1 , про поновлення дієздатності - задоволено.

Скасовано рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області по справі № 359/7010/16-ц від 03.03.2017 року про визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна.

Поновлено цивільну дієздатність ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці с.Дяконово Жовтневого району Курської області, зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинено опіку над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою с.Дяконово Жовтневого району Курської області, зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , яка була встановлена відповідно до рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області по справі № 359/7010/16-ц від 03.03.2017.

Роз`яснено заінтересованим особам їх право на звернення до суду з заявою про обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_2 в порядку, передбаченому Главою 2 Розділу IV ЦПК України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, вказує, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушеннями норм матеріального права і підлягає скасуванню.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що підпис на заяві про поновлення дієздатності вчинений ймовірно, не заявницею, а іншою особою, оскільки він не відповідає підпису, який вчинений ОСОБА_2 у паспорті громадянина України.

Окрім іншого посилається на те, що в висновку експерта не вказано на значне поліпшення стану здоров`я ОСОБА_2 , що є законною підставою для скасування рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2017 року про визнання її недієздатною. Зазначає, що з висновку не вбачається значного поліпшення здоров`я ОСОБА_2 , а тому відсутні підстави для скасування рішення про визнання її недієздатною.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції за наслідками проведеного психіатричного дослідження ОСОБА_2 , яким не встановлено ознак психічного розладу, передбачених ст.39 ЦК України, необхідних для визнання особи недієздатною, прийшов до висновку, що подальше перебування ОСОБА_2 у статусі недієздатної особи є суттєвим обмеженням прав і свобод заявниці.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів враховуючи наступне.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.03.2017 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнано недієздатною, встановлено опіку та призначено опікуном ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до копії наказу №234 від 01.08.2017 року генерального директора Центру соціального захисту пенсіонерів та інвалідів ОСОБА_3 . ОСОБА_2 поставили на всі види обслуговування, у зв`язку з прибуттям на постійне місце проживання в стаціонар для постійного проживання інвалідів з психоневрологічними захворюваннями 01.08.2017 року.

Згідно з довідкою Центру соціальних послуг та соціальної інтеграції №1 від 22.03.2021 року ОСОБА_2 постійно проживає та зареєстрована в даному Центрі . За період перебування у закладі її стан істотно покращився.

Відповідно до виписки лікаря психіатра Центру соціальних послуг та соціальної інтеграції ОСОБА_5 стан підопічної ОСОБА_2 з 15.12.2020 року дещо змінився, спостерігаються часткові ознаки розуміння своїх дій, а також, враховуючи вимогу підопічної, її може бути направлено на СПЕК для поновлення дієздатності.

За висновком судово-психіатричного експерта за № 93-ц від 04.08.2021 року ОСОБА_2 страждає на психічний розлад - шизофренію, параноїдну форму, стан неповної ремісії. Даний психічний розлад істотно впливає на здатність ОСОБА_2 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, однак не позбавляє її цієї здатності.

Враховуючи поліпшення психічного стану ОСОБА_2 до стану неповної ремісії, комісія дійшла висновку, що остання за своїм психічним станом може, але неповною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Як вбачається з матеріалів справи, під час ухвалення рішення суду про визнання заявниці недієздатною, остання страждала на шизофренію та за своїм психічним станом не здатна була усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Натомість, як вбачається з висновку судово-психіатричного експерта № 93-ц від 04.08.2021 року, на теперішній час психічний стан заявниці покращився до стану неповної ремісії, психічний розлад істотно впливає на здатність ОСОБА_2 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, однак не позбавляє її цієї здатності.

Висновок проведеного психіатричного дослідження ОСОБА_2 свідчить про наявність у неї ознак психічного розладу, які відповідають ознакам, наведеним у ч. 1 ст. 36 ЦК України.

Таким чином, оскільки за наслідками проведеного психіатричного дослідження ОСОБА_2 не встановлено ознак психічного розладу, передбачених ст. 39 ЦК України, необхідних для визнання особи недієздатною, подальше перебування ОСОБА_2 у статусі недієздатної особи є суттєвим обмеженням прав і свобод заявниці.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга статті 22 Конституції України).

Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими.

У разі обмеження конституційного права або свободи, законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.

За змістом положень Цивільного кодексу України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття), якщо вона не визнана недієздатною або не обмежена в дієздатності.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст.36 ЦК України якщо фізична особа страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, суд може обмежити її цивільну дієздатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України, в разі якщо фізична особа внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними вона може бути визнана судом недієздатною.

Статтею 42 ЦК України передбачено, що за заявою опікуна або органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до ч. 4 ст. 300 ЦПК України скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім`ї, органу опіки та піклування або самої особи, визнаної недієздатною.

Відповідно до ч. 6 ст. 300 ЦПК України строк дії рішення про визнання особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

Згідно з пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 1972 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» із змінами та доповненнями, в справах про поновлення дієздатності є обов`язковим проведення судово-психіатричної експертизи, яка призначається за ухвалою судді. Громадянина може бути поновлено в дієздатності лише при наявності висновку судово-психіатричної експертизи про значне поліпшення його стану здоров`я або видужання.

З огляду на вищевикладене, враховуючи факт покращення психічного стану заявниці та з метою забезпечення її прав і свобод, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про скасування рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.03.2017, яким ОСОБА_2 визнано недієздатною, та поновити її цивільну дієздатність.

Що стосується доводів апеляційної скарги, щодо того, що підпис на заяві про поновлення дієздатності вчинений, ймовірно, не заявницею, а іншою особою то такі доводи є лише припущенням і нічим не підтверджуються. А для визначення достовірності підпису необхідні спеціальні знання, якими апелянт не володіє.

Окрім іншого достовірність підпису та своє волевиявлення підтвердила в судовому засідання заявниця.

Доводи апеляційної скарги, щодо відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про поновлення дієздатності у зв`язку з відсутністю поліпшення стану здоров`я спростовуються матеріалами справи.

як вбачається з висновку судово-психіатричного експерта № 93-ц від 04.08.2021 року, психічний стан заявниці покращився до стану неповної ремісії, психічний розлад істотно впливає на здатність ОСОБА_2 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, однак не позбавляє її цієї здатності.

Висновок проведеного психіатричного дослідження ОСОБА_2 свідчить про наявність у неї ознак психічного розладу, які відповідають ознакам, наведеним у ч. 1 ст. 36 ЦК України.

Таким чином, оскільки за наслідками проведеного психіатричного дослідження ОСОБА_2 не встановлено ознак психічного розладу, передбачених ст. 39 ЦК України, необхідних для визнання особи недієздатною, подальше перебування ОСОБА_2 у статусі недієздатної особи є суттєвим обмеженням прав і свобод заявниці.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Рішенняпостановленоз дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Вказане рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий В.В. Гуль

Судді Ю.О. Матвієнко

Я.С. Мельник