УХВАЛА

21 липня 2022 року

м. Київ

справа № 161/9543/21

провадження № 61-6165ск22

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2021 року та на постанову Волинського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн», товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість - закон та порядок», приватного нотаріуса Пономарьової Дар`ї Володимирівни, приватного нотаріуса Іванюк Марини Василівни про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними та скасування державної реєстрації права власності на майно,

ВСТАНОВИВ :

05 липня 2022 року ОСОБА_1 з пропуском строку на касаційне оскарження подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просить поновити строк посилаючись на те, що повний текст оскаржуваної постанови йому не надсилався. Крім цього, посилається на рекомендації Ради суддів України щодо продовження процесуальних строків до закінчення воєнного стану, на втрату роботи та неможливість оплатити судовий збір, а також на перебування його не за місцем свого проживання через оголошення воєнного стану в Україні, але не зазначає та не надає докази з якого моменту та на підставі чого йому стало відомо про оскаржену постанову.

Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

У частинах другій, третій статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

ОСОБА_1 зазначає, що оскаржену постанову апеляційний суд йому не надсилав, при цьому не надає будь-яких належних доказів про порушення апеляційним судом вимог щодо видачі (надсилання) копії судового рішення (конверт, копії матеріалів справи, довідка суду, тощо), на підставі яких він мав би право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження на підставі частини другої статті 390 ЦПК України.

Крім цього, ОСОБА_1 не обґрунтовує та не надає доказів того, що перебування його не за місцем свого проживання позбавило можливості подати касаційну скаргу у передбачений законом строк або в розумний строк, а тому таку підставу не можна вважати поважною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження.

Слід зазначити, що особа, яка подає касаційну скаргу має право подати клопотання про відстрочення/розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, а тому посилання на те, що ОСОБА_1 пропустив строк, оскільки втратив роботу та не мав можливості оплатити судовий збір, не можна вважати поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження.

Крім цього, в порушення вимог пункту 5 частини другої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі не зазначено підставу, на якій подається касаційна скарга.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі має зазначатися підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитися у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень).

Тобто, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018року у справі № 2/1712/783/2011, від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 у справі № 522/2732/16-ц); пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19).

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 необхідно подати уточнену касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та доказами поважності причин пропуску строку.

Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2021 року та на постанову Волинського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року залишити без руху.

Надати для усунення недоліків касаційної скарги строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання в установлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Антоненко