Справа № 545/2817/22

Провадження № 2/545/1154/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.07.2022 року суддя Полтавського районного суду Полтавської області Шелудяков Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Одночасно з основним позовом  ОСОБА_1 було  подано заяву про забезпечення позову у справі за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.

В обґрунтування заяви вказала, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 01.12.2020 року шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано. Від спільного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав разом з ОСОБА_1 за адресою селище Слатине, Дергачівського району, Харківської області, вуд.18. За наслідком розгляду звернення до органу опіки та піклування ОСОБА_2 , розпорядженням голови Дергачівської районної державної адміністрації від 02.06.2020 року №193, було визначено порядок та спосіб спілкування та участі у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, 06.06.2022 року ОСОБА_2 відмовився повернути дитину фактично викравши її.

Враховуючи вищезазначене, та те, що ОСОБА_2 викрав дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , просила вжити заходи забезпечення позову про визначення місця проживання дитини, шляхом негайного відібрання дитини та повернення її до попереднього місця проживання разом з ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 2 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку сторін з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заявниця звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, які в подальшому можуть унеможливити виконання рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих заявником, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір з приводу виконання рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заявницею не вказано яким чином невжиття заходів щодо визначення місця проживання дитини шляхом відібрання та повернення її до попереднього місця проживання може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів при вирішенні судом спору щодо місця проживання дитини.

Перевіривши заяву про забезпечення позову, судом встановлено, що заявником не доведені обставини та конкретні підстави, з посиланням на докази, які призведуть до неможливості забезпечення виконання рішення у даній справі у разі його задоволення.

Окрім того, матеріали поданої заяви не місять жодних доказів з приводу вчинення майбутнім відповідачем будь-яких дій, направлених на перешкоджання виконати судове рішення, а заходи, які просить заявник вжити на забезпечення позову є не конкретними і не узгоджується із ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, вважаю, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 7 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 149-153, 260 Цивільного процесуального кодексу України, -

ухвалив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Л. В. Шелудяков