ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/4016/21 Головуючий у 1-й інстанції   Братасюк В.М.

Провадження № 22-ц/817/564/22 Доповідач - Дикун С.І.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2022 року        м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів -  Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Дідух М.Є.

                                       учасників справи: представника позивачки                                                 ОСОБА_1 - адвоката Магдич О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/4016/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та вселення в житло, постановлену суддею Братасюком В.М.,-

В С Т А Н О В И В:

       У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та вселення в житло.

       В підготовчому судовому засіданні 18 квітня 2022 року встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

       Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 квітня 2022 року провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 10 квітня 2001 року до 23 серпня 2018 року та визнання за ОСОБА_1 права спільної сумісної власності з відповідачем ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 та вселення в будинок закрито.

       В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою зупинити провадження у даній справі.

       В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, та допустив неправильне застосування п.7 с.1 ст.255 ЦПК України, оскільки відповідно до п.1 ч.1 ст.251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво на строк до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника.

       Зазначає, що предметом спору у даній справі є право власності на будинковолодіння, яке перейде від відповідача, який помер під час розгляду справи, до його спадкоємців. Посилання суду першої інстанції на те, що спірне у справі право власності згідно ст.1219 ЦК України не входить до складу спадщини є помилковим, оскільки мова йде про встановлення режиму спільної сумісної власності щодо майна, яке створено під час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах.

       Окрім того, помилковим є твердження суду, що предметом позову є встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права спільної сумісної з відповідачем, що свідчить про наявність у осіб спільних особистих немайнових прав та обов`язків, врегульованих нормами сімейного права стосовно особистих немайнових благ та інтересів осіб.

       Вказує, що предметом позову є саме саме право спільної сумісної власності, а не інші немайнові права та обов`язки члена сім`ї.

       Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивачки, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часкового задоволення з наступних підстав.

       Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

       Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову є встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок, а оскільки відповідач ОСОБА_2 помер, сімейні відносини трансформувалися у спадкові, й в контексті існуючого предмета позову процесуального правонаступництва не допускають.

       Апеляційний суд не може погодитися із висновком суду першої інстанції щодо закриття справи відносно позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю.

       Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання спільною сумісною власністю житлового будинку АДРЕСА_1 та усунення перешкод у користуванні даним будинком шляхом вселення в житло.

        ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 .

       14 квітня 2022 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Ходань М.В. подав клопотання про закриття провадження у справі.

       Згідно з пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією з сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

       Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

       Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов`язковими для правонаступника.

       Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

       До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

       У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

       Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

       Судом встановлено, що 1 березня 2022 року Тернопільською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі за №69421556.

       Отже, суд першої інстанції не врахував, що спірні правовідносини, які виникли стосовно права спільної сумісної власності сторін — майна, набутого за час спільного проживання без шлюбу, дані правовідносини є майновими, тобто допускають правонаступництво, внаслідок чого зробив помилковий висновок про закриття провадження у справі щодо позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.

       Разом з тим, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали в частині закриття провадження відносно вимог про усунення перешкод у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом вселення в житло.

       Оскільки вимоги в цій частині є немайновими, стосувалися особи відповідача - померлого ОСОБА_2 , а, отже, не допускали правонаступництва, суд підставно закрив провадження відносно цих вимог, що відповідає п. 7 частини першої статті 255 ЦПК України.

       Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції зокрема є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

       Виходячи з наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали в частині закриття провадження по позовних вимогах про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, яка в силу ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи відносно вказаних вимог до суду першої інстанції для продовження розгляду.

       Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

       Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 квітня 2022 року в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю скасувати і справу у цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

       В іншій частині ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 квітня 2022 року залишити без змін.

       Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 липня 2022 року.

Головуюча : Дикун С.І.

Судді: Парандюк Т.С.

                                                                                Храпак Н.М.