КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2022 року м. Київ

Унікальний номер справи 757/54155/19-ц

Апеляційне провадження 22-ц/824/4023/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Махлай Л.Д.,

суддів Немировської О.В., Ящук Т.І.

при секретарі Синявському Д.В.

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», подану через представника Кахраманова Рустама Нураятовича, на рішення Печерського районного суду від 31 березня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Новака Р.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення пені,

в с т а н о в и в :

у жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк», в якому просила стягнути з відповідача 262 071, 27 доларів США пені (3 % за кожен день прострочення) на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

В обґрунтування позову зазначала, що 18.07.2013 між сторонами укладено депозитний договір № SAMDN80000736618940, з відсотковою ставкою 7,5 % річних. На виконання даного договору передано банку 20 000 доларів США. Навесні 2014 року, в зв`язку з припиненням функціонування банківських відділень на території АР Крим, рахунки відповідачем безпідставно заблоковані. З метою отримання належних коштів та нарахованих по них відсотків, 21.11.2014 у відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» вона подала заяву про розірвання договору, видачу депозиту та нарахованих по ньому відсотків в повному обсязі. Дану заяву також було відправлено до Головного офісу ПАТ КБ «Приватбанк» у м. Дніпропетровськ. Заява відповідачем отримана, але не задоволена.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.02.2017 на її користь стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» 20 000 доларів США банківського вкладу, 2 170,72 доларів США - відсотки, 475,61 доларів США відсотки, 1 287,12 доларів США - 3 % річних. На даний час виконавчий лист знаходиться на примусовому виконанні у Департаменті Державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України, проте, рішення суду банком не виконано. З метою спонукати банк якнайшвидше виконати рішення суду вона змушена звернутися до суду з даним позовом.

Рішенням Печерського районного суду від 31.03.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 700 000 грн пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що після ухвалення рішення про стягнення депозитного вкладу та набрання ним законної сили між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, наявність якого підтверджується судовим рішенням, застосовуються приписи ст. 625 ЦК України. Суд не врахував, що пеня передбачена ч. 5 ст. 10 Закону «Про захист прав споживачів», застосовується лише у разі порушення виконання договірного зобов`язання. З моменту набрання рішення законної сили на вказані правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак пеня за ч. 5 ст. 10 цього Закону не нараховується, оскільки між сторонами припинено правовідносини з договору банківського вкладу.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у його відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.07.2013 між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено депозитний договір № SAMDN80000736618940, з відсотковою ставкою 7,5% річних. На виконання даного договору було передано банку 20 000 доларів США. Навесні 2014 року, в зв`язку з припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території АР Крим, рахунки були безпідставно заблоковані відповідачем.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.02.2017 стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» 20 000 доларів США банківського вкладу, 2 170,72 доларів США - відсотки, 475,61 доларів США відсотки, 1 287,12 доларів США - 3% річних.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання відповідачем законних вимог позивачки та рішення суду, що набрало законної сили надає право позивачці на отримання пені на суму вкладу та процентів за користування вкладом.

Колегія суддів не може у повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб(пункт 17);виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму ( вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладнику таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу (депозиту) належить до виплатних договорів за ознакою наявності в банку обов`язку виплатити вкладнику крім суми вкладу також і проценти на неї або дохід в іншій формі (статті 1058, 1061 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

У загальноприйнятому розумінні поняття «вартість послуги» - це грошові кошти у визначеному сторонами відповідного договору розмірі, які споживач сплачує виконавцю за наданому останнім послугу.

При цьому такі кошти після виконання договору залишаються у виконавця і не повертаються споживачеві. Тому внесені споживачами на відповідні рахунки в банку грошові кошти за договором банківського вкладу не можна вважати вартістю відповідних банківських послуг, оскільки такі кошти завжди підлягають поверненню споживачам, тобто не є платою виконавцю за надані ним послуги. Виходячи з наведеного розмір внесених споживачами в банк грошових коштів за договором банківського вкладу та банківського рахунка не може бути базою для обчислення пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

За змістом правових норм параграфа 3 «Банківський вклад» глави 71 та параграфа 1 «Загальні положення про банківських рахунок» глави 72 ЦК України як за договором банківського вкладу, так і за договором банківського рахунка відповідні банківські послуги надаються банком безкоштовно, тобто споживач не оплачує виконавцю такі послуги, якщо це не передбачено умовами укладених між сторонами договорів.

Отже, зміст поняття «послуга», прийнятого в законодавстві про захист прав споживачів, й усі пов`язані з ним норми слід трактувати таким чином, щоб вони відповідали дійсному його змісту ( за необхідності - трактувати розширено). Тому дійсний зміст приписів частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» слід трактувати так, що пеня має бути виплачена виконавцем від суми, що складає грошовий розмір відплатності відповідного договору.

Тобто обов`язок банку за договором банківського вкладу (депозиту) повернути суму вкладу безумовно є грошовим, однак обов`язок повернення суми вкладу не зумовлює від платність договору банківського вкладу (депозиту), через що ця сума не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зміст приписів ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» слід трактувати так, що пеня має бути виплачена виконавцем та має рахуватися від суми, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору. У такому разі згідно із ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» базою нарахування пені слід вважати розмір процентів на суму вкладу або дохід в іншій формі, що є платою фінансової установи за використання коштів споживача (статті 1058, 1061 ЦК України). Сама сума вкладу не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Саме така правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 761/16124/15.

Незважаючи на те, що на час ухвалення рішення у даній справі така правова позиція ще не була сформована, вона підлягає застосуванню на стадії апеляційного розгляду, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином позивачка має право на отримання пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» на відсотки, які стягнуті за рішенням суду, проте не виплачені відповідачем.

Розмір пені за заявлений у позові період з 08.10.2018 по 08.10.2019 складає 28 977,31 доларів США (2 170,72 доларів США + 475,1 доларів США * 3% * 365 днів).

Відтак судом першої інстанції неправильно визначений розмір пені у сумі 7 306 547 грн (еквівалент 262 071,27 доларів США).

Разом з тим, суд зменшив розмір пені на підставі ч. 3 ст. 551 ЦПК України до 700 000 грн та позивачка рішення суду в частині зменшення розміру пені не оскаржує, а тому суд апеляційної інстанції розглядаючи справу лише в межах доводів апеляційної скарги залишає суму стягнення, визначену судом першої інстанції, незмінною.

Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Рішення про присудження є рішенням, яким підтверджуються права, обов`язки та законні інтереси сторін і одну сторону зобов`язується виконати на користь другої певні дії або утриматися від їх виконання.

Рішення про стягнення грошового боргу (у тому числі й присудження відсотків за договором банківського вкладу) є типовим рішенням про присудження й лише надає право вимоги кредитора ознак безпосередньої примусовості у реалізації, нічого не змінюючи у змісті самого спірного правовідношення.

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 761/16124/15 Велика Палата Верховного Суду вважає, що набрання законної сили рішенням про присудження не змінює і не припиняє того зобов`язання, до примусового виконання обов`язку з якого присуджений боржник.

За змістом частини п`ятої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, а згідно з приписами частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється на підставах, визначених договором або законом. У свою чергу, цивільне законодавство України, зокрема присвячена припиненню зобов`язань глава 50 ЦК України, не містить положень про те, що набрання законної сили рішенням суду про стягнення грошового боргу із зобов`язаної до його сплати особи припиняє зобов`язання, на підставі якого цей борг виник, а тому набрання законної сили рішенням про присудження не змінює і не припиняє того зобов`язання, до примусового виконання обов`язку з якого присуджений боржник.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає доводи апелянта про те, що з ухваленням рішення суду усі зобов`язання за договором банківського вкладу між сторонами припинилися є безпідставними.

Відповідач не заперечує, що умови договору ним не виконані незважаючи на те, що обов`язок виплатити належні позивачці кошти підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає зміні в частині викладення мотивувальної частини рішення.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду від 31 березня 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду лише з підстав, визначених у ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлений 18.07.2022.

Головуючий Л. Д. Махлай

Судді О. В. Немировська

Т. І. Ящук