УХВАЛА

Справа № 495/6917/21

Номер провадження 1-кп/495/504/2022

18 липня 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої одноособово – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2

провівши у залі суду відкрите судове засідання по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР № 12021162240000565 від 27.05.2021 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3  у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п.12 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 296, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 309 КК України,

  ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п.12 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 296 КК України та розглянувши клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 та ОСОБА_4 та , клопотаняя захисника обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на нічний домашній арешт-

сторони кримінального провадження:

прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області 

ОСОБА_8

обвинувачені ОСОБА_3 ОСОБА_4

захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинувачених ОСОБА_3 ОСОБА_4

потерпілі- ОСОБА_10 ОСОБА_11

В С Т А Н О В И В :

У провадження Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області знаходиться кримінальне провадження внесеному до ЄРДР № 12021162240000565 від 27.05.2021 року за обвинуваченням : ОСОБА_3  у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п.12 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 296, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 309 КК України, ,  ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п.12 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 296 КК України.

До суду надійшли клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою, клопотаняя захисника обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на нічний домашній арешт.

У судовому засіданні прокурор  ОСОБА_8  просив обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зв`язку з тим, що існують ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі понад 5 років.Обвинувачені можуть незаконно впливати на свідків та потерпілоих або вчини інше кримінальне правопорушення.

Захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Надав суду клопотання про зміну у відношенні його підзахисних запобіжного заходу на нічний домашній арешт, оскільки прокурором не надано доказів, що його підзахисні можуть вчинити будь-який із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Його підзахисні мають постійне місце проживання та власне житло у м. Білгород-Дністровський та міцні соціальні зв`язки, а саме дружин та 2-х малолітніх дітей кожний.Крім того, просив суд врахувати те,що його підзахісні носять електронні засоби контролю за їх поведінкою, знаходяться під цілодобовим моніторінгом з боку чергової частини Управління поліції Одеської області та порушення ними умов домашнього арешту не зафіксовано. Просив обрати їм запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту за місцем проживання, оскільки вони мають на утриманні неповнолітніх дітей ,повинні працювати з метою утримання родини і мають можливість працевлаштуватися, але при наявності цілодобового домашнього арешту зробити це вони не мають можливості.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.

Потерпілі ОСОБА_10 ОСОБА_11 підтримали клопотання прокурора та просили обрати у відношенні обвинуваччених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки вони мають реальні підстави побоюватися за своє життя, оскільки під час знаходження обвинувачених під домашним арештом їм надійшов дзвінок від невідомої людини ,яка цікавилася чи живі вони.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести всі підстави для обрання запобіжного заходу тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед яких: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Судом встановлено, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 понад 1рік перебуває під вартою, що в розумінні практики ЄСПЛ порушує розумність строків розгляду справи.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Підозра, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Одна лише тяжкість кримінального правопорушення не може являтися підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою.

Суд враховує вимоги ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку». Також Суд вказав, що п. 3 ст. 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який.

Крім іншого суд враховує правову позицію у рішенні ЄСПЛ по справі «Манчіні проти Італії», де зазначено, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 п. 1(с) Конвенції. Тобто цілодобовий домашній арешт цілком може забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Сама по собі тяжкість кримінальних правопорушень не може бути підставою для тримання особи під вартою.

На підставі викладеного та враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення, враховуючи його вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця проживання на території Одеської області, наявність дружини та 2-х малолітніх дітей , а також те, те, що справа по суті фактично не розглядається, а лише проводяться розгляд клопотань прокурора стосовно продовження міри запобіжного заходу, які є ідентичні по змісту, та які подаються без реальних доказів існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання прокурора щодо обрання у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Але з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення та тяжкості покарання,яке загрожую обвинуваченому, того що по справі не допитані потерпілі та свідки і обвинувачений буде мати можлиість в такому випадку здійснити тиск на вказаних осіб та приходить до висновку про неможливість задоволення клопотання сторони захисту і застосування більш м`якого запобіжного заходу до обвинуваченого у вигляді цілодобового домашнього арешту, в межах ст. 181 КПК України, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого на час судового розгляду.

Також враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення, враховуючи його вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця проживання на території Одеської області, наявність дружини та 2-х малолітніх дітей , а також те, те, що справа по суті фактично не розглядається, а лише проводяться розгляд клопотань прокурора стосовно продовження міри запобіжного заходу, які є ідентичні по змісту, та які подаються без реальних доказів існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання прокурора щодо продовження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюАле з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення та тяжкості покарання,яке загрожую обвинуваченому, того що по справі не допитані потерпілі та свідки і обвинувачений буде мати можлиість в такому випадку здійснити тиск на вказаних осіб та приходить до висновку про неможливість задоволення клопотання сторони захисту і застосування більш м`якого запобіжного заходу до обвинуваченого у вигляді цілодобового домашнього арешту, в межах ст. 181 КПК України, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого на час судового розгляду.

Також суд не може погодитися з доводами клопотання прокурора про порушення обвинуваченими умов цілодобового домашнього арешту оскільки судом встановлено,що обвинувачені носять електронні засоби контролю ,від уповноважених органів,які здійснюють електронний контроль за поведінкою обвинувачених в частині порушення умов цілодобового домашнього арешту відоморстей про його порушення обвинуваченими не надходило

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 117-178, 181, 331 КПК України -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області  ОСОБА_5  щодо обрання  міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 – відмовити. В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на нічний домашній арешт- відмовити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід  у вигляді цілодобового  домашнього арешту із носінням електронного засобу контролю – по місцю мешкання за адресою:  АДРЕСА_1 – строком на два місяці, який діє до 18.09.2022 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду за викликом;

- не відлучатися з адреси : АДРЕСА_1 без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утриматись від спілкування зі свідками та потерпілим по вказаному кримінальному провадженню.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 положення ч.5 ст. 181 КПК України, а саме: працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтись до житла цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати засоби контролю.

У задоволенні клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області  ОСОБА_5  щодо обрання  міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 – відмовити.В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на нічний домашній арешт- відмовити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із носінням електронного засобу контролю – по місцю мешкання за адресою:  АДРЕСА_1 – строком на два місяці, який діє до 18.09.2022 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду за викликом;

- не відлучатися з адреси : АДРЕСА_1 без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утриматись від спілкування зі свідками та потерпілим по вказаному кримінальному провадженню.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 положення ч.5 ст. 181 КПК України, а саме: працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтись до житла цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати засоби контролю.

Ухвала окремо оскарженню не підлягає.

Суддя:                                                                        ОСОБА_1