Справа № 304/1024/22

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

12.07.2022                 м. Ужгород

       Закарпатський апеляційний суд у складі :

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретарки судових засідань - ОСОБА_4 ,

та учасників судового розгляду : захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні № 11-кп/4806/316/22, за апеляційною скаргою, яку подав адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 03 червня 2022 року, задоволено клопотання прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні за №12022071130000021, відомості про кримінальне правопорушення в якому 10 лютого 2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сімер Ужгородського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, раніше не судимого,

та застосовано відносно нього запобіжний захід - тримання під вартою строком на 60 днів, до 01 серпня 2022 року включно з визначенням застави у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 240 (дев`яносто дев`ять тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок.

У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_5 покладені такі процесуальні обов`язки : прибувати до слідчого, прокурора чи суду за кожною вимогою; не відлучатися із с. Тур`я-Ремета Ужгородського району Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками в цьому кримінальному провадженні.

В ухвалі суду вказується, що до Перечинського районного суду надійшов обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 , в якому прокурор Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке мотивує тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України. Ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду від 12 квітня 2022 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08 червня 2022 року включно. У клопотанні прокурор зазначає, що органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, з метою ухилення від кримінальної відповідальності може: переховуватися від органів досудового розслідування та (або) суду; усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення злочину може незаконно впливати на свідків, шляхом їх підкупу або залякування; вчинити інші кримінальні правопорушення. Так, на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_5 добре знає свідка, якому збував наркотичні засоби, а тому існує ймовірність того, що обвинувачений може впливати на цього свідка та чинити на нього тиск. Також, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання його винуватим у вчиненні цього злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна, у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду. У клопотанні прокурор також вказує на те, що оскільки ініціювання питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стало наслідком ретельного дослідження обставин кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, висновки сторони обвинувачення про те, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вищевказаним ризикам, є об`єктивними, а відтак більш м`які запобіжні заходи, на думку прокурора, не зможуть запобігти ризикам, визначеним ч. 1 ст. 177 КПК України. На підставі наведеного, прокурор просить застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. В ухвалі також вказується на те, що стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України, та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, Так, на момент розгляду клопотання будь-яких даних про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено. Крім того, судом враховано і те, що обвинувачений не має жодних соціально стримуючих зв`язків – не має офіційного місця роботи або інших стабільних джерел доходу, власної родини також. Сукупність цих обставин дає підстави стверджувати про існування наведених прокурором ризиків і не можливість інших, більш м`яких запобіжних заходів запобігти таким. Окрім того, в ухвалі вказується на те, що судове провадження не закінчене, а ризики, зазначені прокурором, - не відпали і продовжують існувати, що оцінюючи баланс між правом обвинуваченого на свободу та суспільні інтереси безпеки, тяжкість інкримінованих йому правопорушень, доводи клопотання прокурора про необхідність обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визнані обґрунтованими. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відносно обвинуваченого ОСОБА_5 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів з визначенням застави та, у разі її внесення, з покладенням на нього процесуальних обов`язків.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_6 вважає ухвалу суду незаконною, такою, що підлягає скасуванню. Стверджує, що розмір застави є необґрунтованим, адже її сума непропорційна майновому стану обвинуваченого. Адвокат вважає, що під час розгляду клопотання місцевий суд допустив низку процесуальних порушень прав його підзахисного. Так, під час судового розгляду прокурором не аргументовано та не підтверджено жодного реального ризику, передбаченого ст. 177 КПК України. Зазначає, що місцевий суд, ухвалюючи судове рішення, залишив поза увагою наявність позиції ЄСПЛ, які ставлять сторону обвинувачення у становище, коли необхідно дійсно доводити ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а не констатувати їх. Апелянт стверджує, що на момент подання апеляційної скарги з повним текстом судового рішення сторона захисту не ознайомилась, тому зміст апеляційної скарги ґрунтується виключно на загальних порушеннях, допущених місцевим судом при ухваленні судового рішення. Просить скасувати оскаржувану ухвалу, постановити нову, якою клопотання прокурора задовольнити частково, обвинуваченому ОСОБА_5 обрати запобіжний захід – домашній арешт з обов`язком не залишати місце фактичного проживання з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв для можливості працювати та утримувати родину.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, про основні доводи апеляційної скарги, пояснення захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Апеляційна скарга розглядається у відсутності сторони обвинувачення та обвинуваченого ОСОБА_5 , неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. З матеріалів контрольного провадження вбачається, що сторона обвинувачення та обвинувачений належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. Разом із тим, береться до уваги і те, що: апеляційним судом не визнавалась обов`язковість явки обвинуваченого та прокурора у судове засідання; в апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення становища обвинуваченого і стороною захисту не заявлялось клопотань про бажання обвинуваченого брати участь у розгляді апеляційної скарги; у розгляді апеляційної скарги брав участь адвокат ОСОБА_6 , який подав в інтересах обвинуваченого апеляційну скаргу, і який не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без участі прокурора та обвинуваченого.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення відхиляються з таких підстав.

Так, відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Висновок суду першої інстанції про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегія суддів вважає належним чином умотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.

Так, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтовано взяв до уваги те, що: обвинувачений не має жодних соціально стримуючих зв`язків – офіційного місця роботи або інших стабільних джерел доходу, власної родини; інкриміновані ОСОБА_5 кримінальні правопорушення відносяться до категорії тяжких злочинів, і йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна.

Разом із тим, суд першої інстанції дав належну оцінку фактам відсутності обставин, які би перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та необхідності проведення судом процесуальних дій, у тому числі й допиту свідків, які наразі судом не допитувалися, а також дослідження доказів.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду про те, що стороною обвинувачення доведено ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховування від органу досудового розслідування та суду, незаконний вплив на свідків чи інших учасників кримінального провадження, вчинення іншого кримінального правопорушення, які слугували підставою для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу під час досудового розслідування та продовжують існувати й на даний час.

Наведені вище обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать і про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що інші, більш м`які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, будуть недостатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового провадження та запобігання вищевказаних ризиків, які продовжують існувати, при цьому стороною захисту, в свою чергу, не спростована наявність таких. Так, апеляційний суд звертає увагу на те, що стороною захисту не надано жодних доказів, зокрема й даних про особу обвинуваченого, які би давали обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, не ухилятиметься від суду, не впливатиме на свідків чи інших учасників кримінального провадження, не вчинятиме інших кримінальних правопорушень, і що до нього може бути застосовано більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

З огляду на вищевказане, доводи апеляційної скарги захисника про те, що під час судового розгляду прокурором не аргументовано та не підтверджено жодного реального ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, - колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеним вище.

Із цих підстав, апеляційний суд не бере до уваги й відхиляє і доводи апеляційної скарги захисника про те, що обраний ОСОБА_5 запобіжний захід є занадто суворим і щодо нього можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Крім того, колегія суддів вважає, що, постановляючи ухвалу про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, обгрунтовано взяв до уваги і положення ст. ст. 182, 183 КПК України, тяжкість кримінальних правопорушень, негативні наслідки для суспільства від кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , дані про особу обвинуваченого, його майновий стан, і обґрунтовано визначив розмір застави у межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, – 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99240 гривень, який, на переконання колегії суддів, у разі його внесення, буде достатнім для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

Погоджуючись з указаним висновком, апеляційний суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, і, оцінивши в сукупності тяжкість кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України, обставини їх вчинення, дані про особу обвинуваченого, його майновий та сімейний стан, наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, - апеляційний суд вважає, що встановлений судом обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави – 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, на даному етапі судового провадження є необхідним і достатнім, у разі його внесення, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні. Разом із тим, апеляційним судом не встановлено підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого ОСОБА_5 і такий обумовлений також високим ступенем суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , та тяжкими наслідками для суспільства від злочинів, пов`язаних із незаконним обігом наркотичних речовин.

Тому, доводи апеляційної скарги про те, що розмір застави є необґрунтованим, адже її сума непропорційна майновому стану обвинуваченого ОСОБА_5 , апеляційний суд також відхиляє.

Відхиляючи доводи апеляційних скарг, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, впливати на свідків чи інших учасників кримінального правопорушення, вчиняти інші кримінальні правопорушення, або порушувати процесуальні обов`язки, однак, обставини, за яких вчинено кримінальні правопорушення, їх тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі й дані про особу обвинуваченого, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При цьому, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають та не спростовують наявність ризиків, описаних в оскаржуваній ухвалі, не свідчать про те, що такі перестали існувати, що в свою чергу унеможливлює зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, або зменшення йому розміру застави.

Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, немає, а ухвалу суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без зміни.

Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли вплинути на висновки суду першої інстанції чи спростувати їх, і на такі стороною захисту не вказується.

Керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу, яку подав адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , залишити без задоволення.

Ухвалу Перечинського районного суду Закарпатської області від 03 червня 2022 року, якою задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні та застосовано щодо обвинуваченого за ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_5 , запобіжний захід - тримання під вартою строком на 60 днів, до 01 серпня 2022 року включно, з визначенням застави у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 240 (дев`яносто дев`ять тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок, - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: