ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/6210/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Громака В.О.;

за участю представників:

ПрАТ "Кріпта" - Арчакова Д.В., Рибарука М.М., Чабана Д.Ф.,

Hardesty Limited - Агафонова А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кріпта"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2022

у справі № 910/6210/20

за заявою Приватного акціонерного товариства "Кріпта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар"

про банкрутство.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Кріпта" (далі - ПрАТ "Кріпта", ініціюючий кредитор) звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар" (далі - ТОВ "Піллар", боржник).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Піллар"; визнано грошові вимоги ПрАТ "Кріпта" до ТОВ "Піллар" у розмірі 14 749 035,70 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Піллар"; призначено розпорядником майна ТОВ "Піллар" арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича.

21.12.2020 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднене повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Піллар".

Компанія Хардесті Лімітед (далі - Компанія) звернулася із заявою про визнання грошових вимог на суму 9 057 066,14 доларів США, що за курсом НБУ становить 254 141 276,00 грн. Кредиторські вимоги обґрунтовані існуванням заборгованості за кредитним договором № 11/CD від 19.11.2004 (із додатковими угодами до нього) в розмірі 7 109 975,35 доларів США (199 505 908,00 грн) - основний борг та 1947090,79 доларів США (54 635 367,00 грн) - прострочені проценти за користування кредитом.

Крім того, у заяві Компанія повідомила про забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 11/CD від 19.11.2004 на підставі укладеного між Компанією Хардесті Лімітед як заставодержателем та Закритим акціонерним товариством "Піллар" (правонаступником якого є ТОВ "Піллар") як заставодавцем договору застави майна та виробничого обладнання № 011208/1 від 01.12.2008, додаткової угоди № 1 від 02.04.2018 до договору застави № 011208/1 від 01.12.2008.

Розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Гусаром І.О. грошові вимоги Компанії Хардесті Лімітед не визнані в повному обсязі. Відмова обґрунтована тим, що грошові вимоги ґрунтуються на правочинах, які були укладені боржником із заінтересованою особою стосовно боржника в розумінні термінів Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), що є підставою для визнання таких правочинів недійсними у відповідності до частини 2 статті 42 Кодексу.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

Відповідно до заяви кредитора, 19.11.2004 між Hardesty Limited та Закритим акціонерним товариством «Піллар» (правонаступником якого є ТОВ «Піллар»), як позичальником, укладений Кредитний договір № 11/CD, відповідно до якого Кредитор строком на 5 років з дати отримання першого траншу, з відсотковою ставкою 7% річних, надає позичальнику кредит для поповнення обігових коштів у розмірі 10 000 000,00 дол. США у вигляді щомісячних траншів, відповідно до заявок позичальника.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2. Кредитного договору позичальник сплачує відсотки по річній ставці визначеній кредитором 7 (сім) % річних для відсоткового періоду за 1 місяць. позичальник сплачує відсотки за фактичний час користування кредитом (траншем/частинами). Відсотки нараховуються з дати надходження кредиту/частини на банківський рахунок позичальника, включаючи цю дату, до дати повного погашення кредиту. При цьому враховується фактична кількість календарних днів користування кредитом.

На підтвердження укладення Кредитного договору Національним банком України видано реєстраційне свідоцтво № 3809.

26.11.2007 між кредитором та позичальником було укладено Додаткову угоду №5 до Кредитного договору № 11/CD від 19.11.2004, відповідно до якої внесено зміни до «Розділу І. Предмет Договору» згідно з якими Кредитор, строком на 6 років з дати отримання першого траншу, з відсотковою ставкою 7% річних, надає позичальнику кредит для поповнення обігових коштів у розмірі 15 000 000,00 доларів США у вигляді траншів, відповідно до заявок позичальника.

25.10.2010 між Кредитором та позичальником укладено Додаткову угоду №8 до Кредитного договору № 11/CD від 19.11.2004, відповідно до якої частину 2 пункту 1.1. Розділу І «Предмет Договору» викладено у наступній редакції «Кредит надається строком на 7 (сім) років з дати отримання першого траншу з відсотковою ставкою визначеною як: 4,5 відсотків річних, відповідно до положень Розділу III «Відсотки та відсотковий період».

Пункт 3.1. Розділу III «Відсотки та відсотковий період» викладено у наступній редакції «За користуванням Кредитом Позичальник щомісячно сплачує на користь кредитора відсотки від використовуваного ним розміру Кредиту (його частини) по ставці у 4,5 % річних».

Пункт 10.1. Розділу VIII «Набрання чинності та строк дії Договору» викладено у наступній редакції «Договір набирає чинності з дати його реєстрації відповідно до нормативних актів Національного Банку України, і діє до 30 січня 2012 року, але у будь-якому випадку до повного виконання Позичальником всіх його платіжних зобов`язань за Договором».

27.01.2015 між кредитором та позичальником укладено Додаткову угоду № 12 до Кредитного договору № 11/CD від 19.11.2004, відповідно до якої пункт 10.1. Розділу VIII «Набрання чинності та строк дії Договору» викладено у наступній редакції «Договір набирає чинності з дати його реєстрації у Національному Банку України, і діє до 30 квітня 2017 року включно, але у будь-якому випадку до повного виконання позичальником всіх його платіжних зобов`язань за Договором».

Як зазначив кредитор у своїй заяві, на підставі Кредитного договору № 11/CD від 19.11.2004 ним надано боржнику кредит на загальну суму 13 219 410,00 доларів США, з яких останній повернув лише 6 109 434,73 доларів США, у зв`язку з чим залишок боргу за кредитом становить 7 109 975,35 доларів США. На підтвердження даної заборгованості надано довідку ПАТ «ПУМБ» №КНО-67.4.1/30 від 05.02.2015.

Крім того, за користування кредитними коштами нараховані відсотки у розмірі 5 644 940,82 доларів США, з яких боржником сплачено 3 697 850,03 доларів США, тобто борг за відсотками становить 1 947 090,79 доларів США.

Наведені суми боргу погоджені в підписаному сторонами акті звірки взаємних розрахунків станом на 18.12.2020, а також «Даними про стан заборгованості, розрахунки та планові операції за кредитом та іншими зобов`язаннями за договором із нерезидентом» станом на 01.02.2020.

01.12.2008 між Hardesty Limited, як заставодержателем, та Закритим акціонерним товариством «Піллар» (правонаступником якого є ТОВ «Піллар»), як заставодавцем, укладено договір застави майна та виробничого обладнання №011208/1 для забезпечення сплати заставодавцем заставодержателю усього існуючого та майбутнього боргу, який виник або виникне на. підставі укладеного між ними Кредитного договору, а також враховуючи вже укладений Кредитний договір № 11/CD від 19.11.2004.

Відповідно до умов вказаного Договору застави, заставодавець передає заставодержателю в заставу належне заставодавцю майно та майнові права згідно переліку наведеного в Додатку № 1 до Договору. Предмет застави знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, З, вартість якого становить 14 018 368,25 дол. США.

02.04.2018 між Заставодержателем та Заставодавцем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору застави № 011208/1 від 01.12.2008, відповідно до якої пункт 1.1 Розділу 1 «Предмет договору та вартість застави» викладено в наступній редакції: « 1.1 За цим Договором заставодавець передає заставодержателю в заставу майно та майнові права згідно переліку, наведеного в додатку №1-Г до Договору».

За положеннями Додаткової угоди № 12 від 27.01.2015 до Кредитного договору № 11/CD від 19.11.2004 договір набирає чинності з дати його реєстрації у Національному Банку України, і діє до 30 квітня 2017 року включно, але у будь-якому випадку до повного виконання позичальником всіх його платіжних зобов`язань за Договором.

Існуванням заборгованості за кредитним договором № 11/CD від 19.11.2004 (із додатковими угодами до нього) в розмірі 7 109 975,35 доларів США (199 505 908,00 грн) - основний борг та 1947090,79 доларів США (54 635 367,00 грн) - прострочені проценти за користування кредитом) обґрунтована заява Компанії Хардесті Лімітед з грошовими вимогами до боржника.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі № 910/6210/20, зокрема, відмовлено Хардесті Лімітед у визнанні кредитором боржника на суму 508 282 551,00 грн.

Місцевий господарський суд, перевіривши заявлені Компанією Хардесті Лімітед грошові вимоги , а також докази на яких вони ґрунтуються, встановив відсутність первинних документів на підтвердження наявності заборгованості боржника за кредитним договором № 11/CD від 19.11.2004.

З посиланням на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та постанову Правління Національного Банку України від 04.07.2018 №75 суд зазначив, що факти здійснення господарських операцій доказуються виключно первинними бухгалтерськими документами та зауважив, що жодних первинних документів на підтвердження наявності заборгованості ТОВ «Піллар» за Кредитним договором №11/CD від 19.11.2004 Компанією Hardesty Limited до заяви кредитора не долучено.

Суд першої інстанції відхилив в якості доказу про наявність заборгованості довідку ПАТ "ПУМБ" від 05.02.2015, оскільки така довідка підтверджує стан правовідносин між сторонами договору на дату її видачі, проте не може бути підтвердженням розміру заборгованості станом на 15.01.2021 - день подання заяви кредитора.

Суд першої інстанції в ухвалі від 18.08.2021, серед іншого, посилався на те, що матеріали справи не містять доказів здійснення реєстрації у Національному Банку України додаткової угоди №12 від 27.01.2015 до Кредитного договору №11/CD від 19.11.2004, умовами якої було продовжено дію Кредитного договору, у зв`язку з чим додаткова угода № 12 не набрала чинності.

Встановивши, що строк повернення кредиту, у відповідності до п.1.1. Кредитного договору, становить 7 років з дати отримання першого траншу, що перший транш за договором на користь боржника здійснено 07.12.2004, у зв`язку з чим строк повернення кредиту у повному обсязі становив до 07.12.2011, а строк дії договору закінчився 30.04.2017.

За висновком місцевого суду, вчинення дій по підписанню 18.12.2020 акта звірки взаємних розрахунків свідчить про прийняття боржником зобов`язань, строк позовної давності по яким закінчився, та про недобросовісність дій ОСОБА_1 , як заінтересованої особи боржника, зважаючи що ОСОБА_1 одночасно представляє особу кредитора по такому зобов`язанню (з 13.12.2018 був призначений на посаду директора Hardesty Limited, будучи при цьому учасником ТОВ «Піллар» з часткою, якою безпосередньо володіє в розмірі 60,46%, і з рештою частки, якою володіє через Піллар Груп Б.В.).

Крім того, суд першої інстанції встановив, що пунктом 1 Додаткової угоди №10 від 11.04.2012 до Кредитного договору № 11/CD від 19.11.2004 передбачено, що позичальник має право здійснювати сплату відсотків та повернення кредиту або його частин Кредитору тільки за умови виконання вимог встановлених у пункті 2.3. Договору №186- CB/SUBORD від 11.04.2012 про підпорядкування Підпорядкованих прав вимог, укладених між ПАТ "УніКредит Банк", кредитором та позичальником.

Відтак, право боржника щодо погашення заборгованості за кредитом обмежене умовами Договору №186- CB/SUBORD від 11.04.2012, копія якого до матеріалів заяви не долучена, що позбавляє суд можливості встановити дійсні умови щодо порядку та строків повернення кредиту та сплати відсотків за Кредитним договором № 11/CD від 19.11.2004.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду, компанія Хардесті Лімітед звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 в частині відмови Компанії Хардесті Лімітед у визнанні кредиторських вимог до боржника на суму 254 141 276,00 грн, постановити у відповідній частині нове рішення, яким визнати грошові вимоги в сумі 254 141 276,00 грн, визнати грошові витрати в сумі 11 350,00 грн, що складають судові витрати, включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги компанії Хардесті Лімітед.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2022 ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі № 910/6210/20 в частині грошових вимог компанії Хардесті Лімітед скасовано. Прийнято в зазначеній частині нове рішення. Визнано грошові вимоги компанії Хардесті Лімітед до ТОВ "Піллар" на суму 4540,00 грн - вимоги першої черги, на суму 254 141 276,00 грн - вимоги, які забезпечені майном боржника.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині грошових вимог Компанії Хардесті Лімітед суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевий господарський суд не з`ясував дійсні обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про відхилення грошових вимог Компанії Хардесті Лімітед, які забезпечені заставою майна боржника.

За висновком апеляційного суду грошові вимоги компанії Хардесті Лімітед в загальному розмірі 25 414 1276,00 грн є обґрунтованими, підтверджені достатніми та належними доказами, сума основного боргу в розмірі 7109975,35 доларів США підтверджується банківською установою, що обслуговувала боржника при виконанні ним Кредитного договору № 11/CD від 19.11.2004, а саме, довідкою ПАТ "ПУМБ" № КНО-67.4.1/30 від 05.02.2015. Цією ж довідкою підтверджується сплата процентів за користування позикою в сумі 3697850,03 долари США. Будь-які докази на підтвердження сплати заборгованості після 05.02.2015, в тому числі і по нарахованим процентам, боржник не надав.

Відхиливши в якості доказу довідку ПАТ "ПУМБ" № КНО-67.4.1/30 від 05.02.2015, суд першої інстанції не навів будь-яких доводів в обґрунтування свого висновку про не підтвердження нею суми боргу станом на дату подання заяви кредитора.

Апеляційний суд визнав помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність доказів реєстрації додаткової угоди № 12 від 27.01.2015 Національним банком України з посиланням на наявну в матеріалах справи Виписку з відомостями про реєстрацію Національним банком України кредитного договору/договору позики в іноземній валюті, що передбачає виконання резидентом-позичальником боргових зобов`язань перед нерезидентом (на підставі запису з Електронного реєстру повідомлень про договори, що ведеться Національним банком України), станом на 03.08.2018, якою підтверджується реєстрація у Національному банку України додаткової угоди № 12 від 27.01.2015 за № 3809/6 від 27.02.2015.

У зв`язку з тим, що дію Кредитного договору № 11/CD від 19.11.2004 було продовжено згідно з умовами Додаткової угоди № 12, апеляційний суд висновок суду першої інстанції про прийняття боржником зобов`язань, строк позовної давності по яким закінчився, шляхом підписання акту звірки розрахунків станом на 18.12.2020, визнав безпідставним та таким, що суперечить дійсним обставинам справи.

При цьому зауважив, що обставини справи щодо заінтересованості кредитора стосовно боржника не є предметом дослідження при розгляді вимог такого кредитора у попередньому засіданні. Такі обставини мають вирішальне значення при розгляді судом питання про визнання недійсними правочинів, що мають ознаки фраудаторних, тобто таких, що укладені на шкоду боржнику або кредиторам, за заявою арбітражного керуючого або кредитора.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПрАТ "Кріпта", в якій (з урахуванням письмових пояснень) просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2022; залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 в частині відмови Компанії Хардесті Лімітед у визнанні кредиторських вимог.

Як на підставу для касаційного оскарження постанови апеляційного суду ПрАТ "Кріпта" посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, а саме:

- статей 77, 91 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №916/1813/16, від 21.08.2019 у справі №910/12809/16;

- положень статей 256, 261, 267 ЦК України у взаємозв`язку з положеннями статті 45 КУзПБ (стосовно застосування строків позовної давності до вимог кредитора), викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2021 у справі № 904/709/20;

- положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у взаємозв`язку з положеннями статті 1 КУзПБ;

- статті 14 Закону України "Про заставу".

Згідно з аргументами скаржника оскаржувану постанову ухвалено на підставі недопустимого доказу, за відсутності перевірки наданих заявником копій документів вимогам законодавства та на відповідність їх оригіналу. Наявна у матеріалах справи копія Виписки з відомостями про реєстрацію Національним банком України кредитного договору/договору позики в іноземній валюті за станом на 03.08.2018 (впливає на встановлення обставин щодо строку дії Кредитного договору), на яку послався суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, не відповідає встановленим законодавством України вимогам щодо її оформлення з метою подання до суду, не містить відмітки про її засвідчення, на ній відсутні слова «Згідно з оригіналом», назва посади, особистий підпис особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище, дата засвідчення копії.

Скаржник стверджує, що за відсутності в матеріалах справи допустимих доказів набрання чинності Додаткової угоди №12 від 27.01.2015 до Кредитного договору №11/CD від 19.11.2004 (згідно з якою вказаний договір набирає чинності з дати його реєстрації у Національному Банку України і діє до 30.04.2017 включно), відповідно до Додаткової угоди №10 від 11.04.2012 строк дії вказаного Кредитного договору закінчився 30.04.2015, а відтак зобов`язання боржником підлягало виконанню до 20.04.2015, тоді як компанія Хардесті Лімітед звернулася в суд з кредиторськими вимогами до боржника 15.01.2021, тобто з пропуском строку позовної давності.

Заявник касаційної скарги звертає увагу суду на те, що первинних документів на підтвердження наявності заборгованості ТОВ «Піллар» за Кредитним договором №11/CD від 19.11.2004 компанією Hardesty Limited до заяви кредитора не долучено.

Заборгованість ТОВ «Пілар» перед Хардесті Лімітед за кредитним договором №11/CD від 19.11.2004 станом на 15.01.2021 (день подання заяви) підтверджено виключно довідкою уповноваженого банку від 05.02.2015 №КНО-67.4.1/30 та актом звірки взаємних рахунків від 18.12.2020, що суперечать правовій позиції Верховного Суду щодо застосування положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у взаємозв`язку з положеннями статті 1 КУзПБ, викладеній, зокрема, у постанові від 23.09.2021 у справі №910/866/20.

Доводи інших учасників справи

Компанія Хардесті Лімітед надала відзив на касаційну скаргу, в якому, з урахуванням додаткових пояснень від 20.06.2022, заперечує проти її вимог з посиланням на безпідставність, незаконність та необґрунтованість доводів касаційної скарги ПрАТ «Кріпта», просить залишити її без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2022 залишити без змін.

У додаткових поясненнях від 05.07.2022 компанія Хардесті Лімітед звертає увагу суду на обставини справи, встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2022 у справі № 910/6210/20, які можуть мати значення для розгляду скарги ПрАТ «Кріпта».

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Об`єктом касаційного перегляду у цій справі відповідно до змісту касаційної скарги є постанова суду апеляційної інстанції від 20.01.2022 в частині визнання грошових вимог Компанії Хардесті Лімітед до ТОВ "Піллар" на суму 4540,00 грн - вимоги першої черги, на суму 254 141 276,00 грн - вимоги, які забезпечені майном боржника.

Надаючи оцінку доводам скаржника та запереченням на касаційну скаргу, перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд, враховуючи приписи статті 300 ГПК України зазначає наступне.

За змістом статті 1 КУзПБ кредитор - це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема положеннями статей 45 - 47 вищезгаданого Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 46 КУзПБ господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.

Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.

Так, суд першої інстанції в ухвалі від 18.08.2021 у даній справі, серед іншого, посилався на те, що матеріали справи не містять доказів здійснення реєстрації Додаткової угоди №12 від 27.01.2015 до Кредитного договору №11/CD від 19.11.2004 у Національному Банку України, у зв`язку з чим остання не набрала чинності.

Приймаючи нове рішення про визнання грошових вимог компанії Хардесті Лімітед до ТОВ "Піллар" на суму 4540,00 грн - вимоги першої черги, на суму 254141276,00 грн - вимоги, які забезпечені майном боржника, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 20.01.2022 у справі №910/6210/20 зазначив, що 27.01.2015 між кредитором та позичальником укладено Додаткову угоду №12 до Кредитного договору № 11/CD від 19.11.2004, відповідно до якої пункт 10.1. Розділу VIII «Набрання чинності та строк дії Договору» викладено у наступній редакції «Договір набирає чинності з дати його реєстрації у Національному Банку України, і діє до З0 квітня 2017 року включно, але у будь-якому випадку до повного виконання позичальником всіх його платіжних зобов`язань за Договором.

У відповідності до Виписки з відомостями про реєстрацію Національним банком України кредитного договору/договору позики в іноземній валюті, що передбачає виконання резидентом-позичальником боргових зобов`язань перед нерезидентом (на підставі запису з Електронного реєстру повідомлень про договори, що ведеться Національним банком України), станом на 03.08.2018, підтверджується реєстрація у Національному банку України додаткової угоди №12 від 27.01.2015 за №3809/6 від 27.02.2015.

Відтак, матеріалами справи підтверджується, що додаткова угода №12 від 27.01.2015 набрала чинності 27.02.2015, а висновок суду першої інстанції про відсутність реєстрації її Національним банком України є помилковим.

Проте, зазначений висновок апеляційного суду є передчасним, зроблений без врахування вимог норм процесуального права щодо правил оцінки доказів, визначених статтями 86, 91 ГПК України.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначала компанія Хардесті Лімітед в своїй заяві, грошові вимоги до боржника обґрунтовані існуванням заборгованості за кредитним договором № 11/CD від 19.11.2004 із додатковими угодами до нього, в тому числі з додатковою угодою №12 від 27.01.2015, якою було продовжено дію Кредитного договору № 11/CD від 19.11.2004, та за положеннями якої договір набирає чинності з дати його реєстрації у Національному Банку України.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок засвідчення копій документів (станом на момент подання доказів наявності кредиторської заборгованості компанією Хардесті Лімітед та прийняття судом першої інстанції відповідного рішення) був встановлений Національним стандартом України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003». Відповідно до пункту 5.27 вказаного Національного стандарту відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Аналогічні вимоги щодо належного засвідчення документів містяться у Національному стандарті України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2020», прийнятим та наданим чинності Наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 № 144, та який чинний від 01.09.2021.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження реєстрації у Національному банку України додаткової угоди № 12 від 27.01.2015 за №3809/6 від 27.02.2015, компанією Хардесті Лімітед надано копію Виписки з відомостями про реєстрацію Національним банком України кредитного договору/договору позики в іноземній валюті, що передбачає виконання резидентом-позичальником боргових зобов`язань перед нерезидентом (на підставі запису з Електронного реєстру повідомлень про договори, що ведеться Національним банком України), станом на 03.08.2018, на яку посилався суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові як на підставу спростування висновку суду першої інстанції про відсутність реєстрації її Національним банком України та прийняття боржником зобов`язань, строк позовної давності по яким закінчився, шляхом підписання акту звірки розрахунків станом на 18.12.2020.

Однак, наявна у матеріалах справи № 910/6210/20 (а.с. 126-127, том 9) копія Виписки від 03.08.2018 з відомостями про реєстрацію Національним банком України кредитного договору/договору позики від 19.11.2004 не відповідає встановленим законодавством України вимогам щодо її оформлення з метою подання до суду, не містить відмітки про її засвідчення, на ній відсутні слова «Згідно з оригіналом», назва посади, особистий підпис особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище, дата засвідчення копії.

З огляду на частину шосту статті 91 ГПК України належним доказом достовірності наданих копій могло бути дослідження оригіналу письмового доказу, витребуваного, зокрема, за ініціативою суду.

Належним чином дослідити поданий стороною доказ (у даному випадку - виписку від 03.08.2012 з відомостями про реєстрацію Національним банком України кредитного договору/договору позики в іноземній валюті), перевірити її, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов`язок суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц.

На зазначене суд апеляційної інстанції уваги не звернув та на порушення норм процесуального права не вирішив питання про витребування оригіналу виписки від 03.08.2018, не усунув сумнівів щодо поданої копії зазначеної виписки, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та вплинуло на встановлення обставин щодо строку дії Кредитного договору № 11/CD від 19.11.2004, та на висновки про прийняття боржником зобов`язання, строк позовної даності по якому закінчився.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що неправильно засвідчені або незасвідчені копії документів є недопустимими доказами фактичних обставин справи, а прийняття на їх основі судового рішення є підставою для скасування такого судового рішення у справі (постанови Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №916/1813/16 від 21.08.2019 у справі №910/12809/16).

Крім того, відмовляючи компанії Хардесті Лімітед у визнанні кредитором суд першої інстанції в ухвалі від 18.08.2021, серед іншого, посилався на те, що кредитор на підтвердження розміру заборгованості за Кредитним договором №11/CD від 19.11.2004 надав довідку від ПАТ «Перший Український міжнародний банк» від 05.02.2015 №КНО- 67.4.1/30, яка підтверджує, що станом на дату її видачі відповідно до Кредитного договору Hardesty Limited на користь боржника сплачено 13 219 410,00 доларів СНІ А, а боржником сплачено на користь Hardesty Limited за основною сумою боргу 6 109 434,65 доларів США, за процентами 3 697 850,03 доларів США. Проте, суд першої інстанції дійшов висновку, що дана довідка від 05.02.2015 № КНО-67.4.1/30 не може бути доказом наявності заборгованості боржника станом на 15.01.2021 - день подання даної заяви кредитора.

Спростовуючи такий висновок, суд апеляційної інстанції зауважив, що суд першої інстанції, відхиливши в якості доказу довідку ПАТ "ПУМБ" № КНО-67.4.1/30 від 05.02.2015, не навів будь-яких доводів в обґрунтування свого висновку про не підтвердження нею суми боргу станом на дату подання заяви кредитора.

За висновком апеляційного суду заборгованість боржника за Кредитним договором № 11/CD від 19.11.2004 за основною сумою позики станом на 05.02.2015 підтверджується Довідкою ПАТ "ПУМБ" № КНО-67.4.1/30 від 05.02.2015 та становить 7109975,35 доларів США. Крім того, вказаний розмір заборгованості в сумі 7109975,35 доларів США по основному боргу та в сумі 1947090,79 доларів США за процентами також встановлений сторонами у Акті звірки взаємних розрахунків станом на 18.12.2020.

Верховний Суд зауважує, що заяви з кредиторськими вимогами судам слід розглядати із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).

Судова колегія відзначає, що саме первинними документами підтверджується заборгованість суб`єкта господарювання, її розмір (або ж рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору - тобто про заборгованість боржника перед кредитором); саме ці докази мають подаватися кредитором для встановлення судом невиконаного зобов`язання боржника та для визнання грошових вимог цього кредитора.

Стала практика Верховного Суду засвідчує правову позицію, що: акт звірки взаємних розрахунків не є майновою дією боржника, не свідчить про проведення певної господарської операції; сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом; акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами (позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 910/9004/13, 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 23.09. 2021 у справі № 910/866/20).

З урахуванням викладеного вище, Верховний Суд дійшов висновку, що оцінюючи обґрунтованість вимог компанії Хардесті Лімітед до боржника суд апеляційної інстанції допустив формальний підхід, оскільки вказавши виключно на довідку ПАТ "ПУМБ" № КНО-67.4.1/30 від 05.02.2015, якою, на думку апеляційного суду, підтверджено розмір заборгованості станом на дату подання заяви кредитора (15.01.2021), а також на акт звірки взаємних розрахунків станом на 18.12.2020, належним чином не перевірив їх із дослідженням у сукупності з первинними документами підстав виникнення грошових вимог кредитора до боржника, їх характеру, розміру, структури та моменту виникнення, а також не відобразив зазначені обставини в судовому рішенні, залишивши поза увагою заперечення та доводи ініціюючого кредитора.

Згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Застосований судом апеляційної інстанції підхід у з`ясуванні обставин справи та в оцінці доказів не відповідає встановленим процесуальним законодавством вимогам та не демонструє того, що доводи учасників у цій справі були почуті.

Апеляційний господарський суд в межах наданих йому повноважень (стаття 269 ГПК України) не забезпечив дотримання принципу змагальності та найбільш відповідного цьому принципу стандарту доказування - стандарту переваги більш вагомих доказів не врахувавши того, що оцінка обставин справи здійснюється з урахування усієї сукупності наявних в ній доказів та правил й критеріїв визначених ГПК України.

В силу імперативного припису частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Розглядаючи доводи касаційної скарги, Суд враховує висновки, викладені в рішеннях Європейський суд з прав людини, який неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Таким чином, суд апеляційної інстанцій не встановив усіх обставин справи, не сприяв всебічному й повному з`ясуванню дійсних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення та порушив норми процесуального права щодо правил оцінки доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи. Тому постанова суду апеляційної інстанцій в частині грошових вимог компанії Хардесті Лімітед підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В силу імперативних приписів частини другої статті 300 ГПК України суд відхиляє посилання компанії Хардесті Лімітед. на обставини справи, встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2022 у справі № 910/6210/20, тобто після прийняття оскаржуваного судового рішення (20.01.2022).

Доводи компанії Хардесті Лімітед про безпідставність та необґрунтованість доводів касаційної скарги щодо неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах: від 05.12.2018 у справі №916/1813/16; від 21.08.2019 у справі № 910/12809/16, правовідносини в яких не є подібними у справі, що розглядається, судом не приймаються до уваги. Вимоги щодо дотримання положень статті 91 ГПК України мають застосовуватись судами за загальним правилом, встановленим процесуальним законом у межах кожної господарської справи.

Висновки за результатами касаційного перегляду

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статі 310 ГПК України).

Оскільки припис частини другої статті 300 ГПК України містить заборону для суду касаційної інстанції з вчинення процесуальних дій, пов`язаних із встановленням обставин справи та оцінкою доказів, то згідно з частиною третьою статті 310 ГПК України постанова апеляційного суду в частині грошових вимог компанії Хардесті Лімітед підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, зокрема, надати оцінку змісту заявлених вимог компанії Хардесті Лімітед здійснивши дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються спірної заборгованості за кредитним договором з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України. В залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством розглянути вимоги компанії Хардесті Лімітед з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого розгляду в судовому рішенні.

Судові витрати

Зважаючи на те, що у даному випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кріпта" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2022 у справі № 910/6210/20 скасувати.

3. Справу № 910/6210/20 в скасованій частині передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Ткаченко Н.Г.