Справа № 2 – 45/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2009 р.                 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді                         Шестака О. І.

при секретарі                             Демченко І. В., Тріщук К. В.,

за участю адвоката                         ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПФ „Грань”, ОСОБА_3 ОСОБА_4 Алієвича, державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, головного управління Державного казначейства України у Харківській області, управління Державного казначейства у Червонозаводському районі м. Харкова головного управління Державного казначейства України у Харківській області про стягнення суми,

встановив:

29.06.2000 р. позивач ОСОБА_2 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 255220,00 грн.

08.11.2000 р. позивач ОСОБА_2 доповнив свої позовні вимоги, в яких просив залучити до участі в справі в якості 3-ї особи завод „Поршень”, нині АТ „Автрамат”.

01.02.2001 р. позивач ОСОБА_2 уточнив свої позовні вимоги, в яких просив суд стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 2438,16 грн., моральну шкоду в розмірі 8000,00 грн.

24.04.2001 р. позивач ОСОБА_2 уточнив свої позовні вимоги, просив суд стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 215232,00 грн., моральну шкоду в розмірі 8000,00 грн.

07.09.2001 р. позивач ОСОБА_2 доповнив свої позовні вимоги, просив притягнути в якості співвідповідача АТ „Родина” – Харківське будівельне управління, в якості 3-ї особи – Харківську міську раду.

В судовому засіданні 07.05.2002 р. позивач ОСОБА_2 доповнив свої позовні вимоги, в яких просив стягнути суму в розмірі 24300,00 грн. з державної податкової адміністрації Червонозаводського району м. Харкова зобов’язати повернути суму 24300,00 грн. перерахованих до бюджету. Стягнути недостатню суму з ОСОБА_3 в розмірі 28925,00 грн., солідарно з АТ „Родина” – Харківське будівельне управління.

31.03.2004 р. позивач ОСОБА_2 уточнив свої позовні вимоги, просив суд визнати за ним право власності на 24300,00 грн., які виручені від продажу будівельних матеріалів, які вилучені у ПФ „Грань”. Стягнути на його користь з Червонозаводського відділення Управління державного казначейства в Харківській області 24300,00 грн., з ПФ „Грань” 83160,00 грн.

06.06.2005 р. представник позивача ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, просив суд визнати за ОСОБА_2 право власності на 24300,00 грн., які виручені від продажу будівельних матеріалів, які вилучені у ПФ „Грань”. Стягнути на його користь з Червонозаводського відділення Управління державного казначейства в Харківській області 24300,00 грн., солідарно з ПФ „Грань” та ОСОБА_3 83160,00 грн.

У судовому засіданні позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги з урахуванням уточнення в повному обсязі, просив задовольнити позов на тих підставах, які викладені в ньому. Від позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_3 ОСОБА_4 Алієвича розмірі 8000,00 грн. відмовився, дана відмова була прийнята судом.

Представник державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, позовні вимоги в частині визнання права власності за ОСОБА_2 на 24300, 00 грн. не визнав і просив відмовити в задоволенні позову в цій частині. В інші частині позов покладав на розсуд суду.

Представник управління Державного казначейства у Червонозаводському районі м. Харкова головного управління Державного казначейства України у Харківській області  позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити в їхньому задоволенні. Вона пояснила, що органи казначейства не вступали в цивільно-правові відносини та не порушували ніяких прав громадянина ОСОБА_2

У судове засідання відповідачі: представник ПФ „Грань” та ОСОБА_3 не з’явилися, причину неявки суду не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином. Згідно з наявних у суду даних ПФ „Грань” за рішенням господарського суду виключено з державного реєстру.

Суд, заслухавши учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з договором про сумісну діяльність від 13.10.1993 р. між приватною фірмою „Грань”, в особі власника фірми ОСОБА_3 Алієвича, та ОСОБА_2, сторони вступили в договірні відносини, за якими сумісною діяльністю в рамках цього договору вважається діяльність по будівництву нового жилого будинку в м. Харкові по пр. 50 річчя СРСР/50 річчя ВЛКСМ, яка проводиться сторонами спільно.

Відповідно до п. 2.1. договору від 13.10.1993 р. фірма надає громадянину після закінчення будівництва жилого будинку та прийому його в експлуатацію трикімнатну квартиру на третьому поверсі.

За п. 2.3. договору від 13.10.1993 р. кошторисна вартість квартири 133,60 млн. крб.

За п. 2.4. договору від 13.10.1993 р. розрахунок проводиться шляхом попередньої оплати 100 % вартості квартири в термін до 15.10.1993 р.

Відповідно до п. 4.2. договору від 13.10.1993 р. в разі відмови в фактичній передачі квартири в користування пайовику на будь-якій стадії будівництва фірма сплачує крім повернення суми пайової участі, ще неустойку в розмірі 1% суми пайової участі за кожний банківський день з моменту надходження грошей на розрахунковий рахунок фірми по день повернення в безакцептному порядку.

Відповідно до п. 6.4. договору від 13.10.1993 р. договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до отримання громадянином у власність передбаченої п. 2.1. квартири. Строк закінчення будівництва 10.03.1994 р.

На виконання умов договору АТ „Харківдрев”, відповідно до платіжного доручення № 002 від 14.10.1993 р., перерахував на рахунок ПФ „Грань” 133600000 крб., надання позики для внесення пайового внеску ОСОБА_2 за будівництво трикімнатної квартири за адресою: пр. 50 річчя СРСР/50 річчя ВЛКСМ, відповідно до договору від 13.10.1993 р.

Відповідно до довідки ЗАТ „Харківдрев” № 526 від 14.11.2000 р., в 1993 р. ОСОБА_2 була надана безвідсоткова позика в сумі 133600000 крб. для внесення пайового внеску на будівництво квартири в м. Харкові за адресою: пр. 50 річчя СРСР/50 річчя ВЛКСМ, яка перерахована ПФ „Грань” платіжним дорученням № 002 від 14.10.1993 р. Вказана сума ОСОБА_2 погашена в повному обсязі.

ПФ „Грань” умови зазначеного договору про не виконала. Квартиру ОСОБА_2 надано не було.

22.11.1993 р. між ПФ „Грань” та АТ „Автрамат” був укладений договір про інвестиції в будівництво № 251.

У відповідності з п.п. 2.1, 2.2 даного договору ПФ „Грань” перераховувала на розрахунковий рахунок АТ „Автрамат” 850 млн. крб., що еквівалентно 93539 доларів США.

05.09.1996 р. між АТ „Автрамат” та ПФ „Грань” була укладена угода № 03/02/013-96 про припинення договору № 251 від 22.11.1993 р. та поверненню інвестиційних коштів. Відповідно до п. 2 даної угоди АТ „Автрамат” зобов’язалося передати ПФ „Грань” продукцію власного виробництва на загальну суму 164628,00 грн. в якості повернення інвестиційних коштів.

За товарно-транспортними накладними № 800217 від 10.09.1996 р., № 804730 від 16.09.1998 р. АТ „Автрамат” відвантажена продукція на суму 145100,88 грн. Крім того, платіжними дорученнями № 951 від 09.06.1998 р., № 1020 від 18.06.1998 р., № 1084 від 03.07.1998 р., № 1146 від 10.07.1998 р., № 1187 від 16.07.1998 р., № 1419 від 18.09.1998 р. в рахунок погашення заборгованості перед ПФ „Грань” була перерахована сума 36000,00 грн. Тобто АТ „Автрамат” погасило загальну суму в розмірі 181000,88 грн. інвестицій, вкладених ПФ „Грань” в будівництво житла в м. Харкові по пр. 50 річчя СРСР/50 річчя ВЛКСМ. Сума 16372,88 грн., яка перевищила суму, яка передбачена угодою, зарахована як курсова різниця.

ВАТ „Автрамат” не мало заборгованості перед ПФ „Грань” за інвестиціями, які вкладені ним в будівництво житла.

В листі управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку від 19.06.2001 р. № 1961 повідомляється, що будівництво жилого будинку по пр. 50 річчя СРСР рішенням міськради від 16.11.1988 р. № 265-29 було дозволено ПТ „Харківтракторозапчастина” (АТ „Автрамат”). В подальшому рішенням міськради від 10.12.1997 р. № 1099 функції замовника на будівництво вказаного будинку були передані АТЗТ „Родина” з дозволу АТ „Автрамат”, а рішенням міськради від 28.07.1999 р. № 943 дочірньому підприємству АТЗТ „Родина” – „Харківське будівельне управління”. Інформації про притягнення коштів фізичних осіб на будівництво вищевказаного будинку виконком міської ради не має.

Відповідно до листа ТОВ „ЛиК – ХСУ” від 13.03.2003 р. № 28, ТОВ „ЛиК – ХСУ” придбало незавершене будівництво по пр. 50 річчя СРСР № 156 у ВАТ „Автрамат”. Будівництво будинку № 156 по пр. 50 річчя СРСР закінчено в грудні 2002 р. 25.12.2002 р. державною комісією будинок був прийнятий в експлуатацію та рішенням Міськради № 1306 від 28.12.2002 р. акт державної комісії був затверджений. Будинок будувався за рахунок інвестиційних коштів, квартири передані інвесторам, а саме: МНС, СБУ, НБУ. Вартість житла визначалася відповідно ДБН станом на момент передачі та склала по Харківській області 1429,00 грн. за кв. м., площа трикімнатної квартири у будинку складає 75,2 кв. м.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в листі від 22.04.2004 р. № 18578/10/211-113 повідомляє, що згідно рішення Господарського суду Харківської області від 16.02.2004 р. № 30/40-04 скасовано державну реєстрацію ПФ „Грань” (код 14084288).

У відповідності з рішенням господарського суду Харківської області від 16.02.2004 р. № 30/40-04, скасована державна реєстрація ПФ „Грань” (код 14084288), тобто на сьогоднішній день такого підприємства не існує.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців станом на 28.11.2008 р. підприємство з ідентифікаційним кодом 14084288 в реєстрі не знайдено.

Вироком судової колегії з кримінальних справ Харківського обласного суду від 23.06.1997 р. ОСОБА_4 Алієвич визнаний винним за ст. ст. 148-5 ч. 2, 172 КК України. У відповідності до ст. 42 КК України остаточно йому призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

За вироком знятий арешт з майна приватно фірми „Грань”, яке знаходиться на зберіганні в АТ „Куряжський ДСК” за договором від 01.03.1994 р. відповідно до опису від 13.06.1994 р., і звернено стягнення на  дане майно в рахунок відшкодування шкоди державі та судових витрат.

Вироком судової колегії з кримінальних справ Харківського обласного суду від 18.10.1999 р. ОСОБА_4 Алієвич визнаний винним у злочинах, передбачених ст. ст. 80 ч. 1, 80 ч. 2 КК України. У відповідності до ч. 3 ст. 42 КК України за сукупністю злочинів призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю, яка пов’язана з притягненням грошових коштів громадян, кредитних установ та організацій будь-якої форми власності на 5 років. На підставі Закону України „Про амністію” від 24.07.1998 р. ст. 4, від відбування призначеного основного – позбавлення волі – звільнений та вирок не приводився до виконання у зв’язку з відбуттям покарання.

В листі АТ „Куряжский домобудівельний комплекс” від 04.07.2001 р. № 578/3 повідомляється, що майно ПФ „Грань”, яке залишилося, було передано на підставі рішення суду Управлінню податкової міліції в Харківській області.

Листом управління податкової міліції державної податкової адміністрації в Харківській області від 16.08.2001 р. № 17018/10/26-812 повідомляється, що у відповідності до вироку судової колегії з кримінальних справ Харківського апеляційного суду від 23.06.1997 р. залізобетонні вироби (будівельні матеріали) за актом опису та оцінки від 30.03.2000 р. № 23 ОПМ ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова реалізовані через ТОВ ПП „Гулливер”, яке включено в Єдиний реєстр торгових підприємств, яким надано право роботи з конфіскованим та іншим, що належить державі майном. Станом на 16.08.2001 р. товарно-матеріальні цінності реалізовані в повному обсязі, грошові кошти перераховані до бюджету.

В листі відділу податкової міліції ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова № 410/10/26-117 від 18.03.2002 р. повідомляється, що будівельні деталі відповідно до акту опису та оцінки № 23 від 30.03.2000 р. реалізовані в повному обсязі через ТОВ ПП „Гуливер”. Грошові кошти від реалізації в сумі 24,3 тис. грн. надійшли до бюджету відповідно до платіжних доручень: № 56 від 31.03.2000 р. на суму 12 тис. грн.; № 47 від 06.03.2001 р. на суму 12,3 тис. грн.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 передав грошові кошти у вищезазначеній сумі приватній фірмі „Грань”, власником якої був ОСОБА_3, у відповідності з укладеним договором про спільну діяльність, виконавши свої зобов’язання у відповідності з цим договором. Фірма „Грань” прийняті на себе зобов’язання у частині будівництва і надання трикімнатної квартири ОСОБА_3 не виконала.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Відповідно до ч. 1 ст. 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

На момент коли укладався договір про спільну діяльність 13.10.1993 р. діяв Закон України „Про підприємства в Україні” від 27.03.1991 р. № 887-XII.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про підприємства в Україні” від 27.03.1991 р. № 887-XII в Україні можуть діяти приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи.

За ст. 31 Закону України „Про підприємства в Україні” від 27.03.1991 р. № 887-XII за порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство несе відповідальність, передбачену законодавством України.

Відповідно до матеріалів справи за рішенням Господарського суду Харківської області від 16.02.2004 р. № 30/40-04, скасована державна реєстрація ПФ „Грань” (код 14084288), тобто на сьогоднішній день такого підприємства не існує.

Таким чином ОСОБА_4 Алієвич, як власник приватної фірми „Грань”, за порушення договірних зобов’язань у відповідності з укладеним договором, несе персональну відповідальність.

За договором про спільну діяльність від 13.10.1993 р. ОСОБА_2 повинен був отримати трикімнатну квартиру на третьому поверсі за адресою: пр. 50 річчя СРСР/50 річчя ВЛКСМ. 25.12.2002 р. державною комісією даний будинок був прийнятий в експлуатацію та рішенням Міськради № 1306 від 28.12.2002 р., акт державної комісії був затверджений. Вартість житла визначалася відповідно ДБН станом на момент передачі та склала по Харківській області 1429,00 грн. за кв. м., площа трикімнатної квартири складає 75,2 кв. м. (1429,00 х 75,2 = 107460,80 грн.) Тобто вартість трикімнатної квартири на день прийняття в експлуатацію склала 107460,80 грн., тому саме ця сума підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Дія договору про спільну діяльність не припинена по теперішній час. Про неспроможність приватної фірми „Грань” виконати свої зобов’язання позивач повинен був дізнатися після засудження ОСОБА_3 у відповідності з вироком суду від 23.06.1997 р. Свій позов  до суду ОСОБА_2п. подав 29.06.2000 р., тобто менш чим через 3 роки після набрання чинності вказаним вироком.

Окрім того, в своїй позовній заяві позивач просить поновити йому строк позовної давності, оскільки він юридично неосвічений, інвалід другої групи і має пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні в обласному спеціалізованому диспансері радіаційного захисту населення. На підставі викладеного суд вважає поважними причини пропущення строку позовної давності позивачем, тому порушені права ОСОБА_2 підлягають захисту в частині обґрунтованих позовних вимог.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до державного казначейства, суд вважає безпідставними і не обґрунтованими з наступних причин.

Згідно Положення про Державне казначейство України, затвердженого Постановою КМУ від 21.12.2005 р. № 1232, Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується.

Основним завданням Головного управління Державного казначейства України у Харківській області є забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка.

На виконання наказу Державного казначейства України від 10.12.2002 р. № 226 „Про затвердження Порядку повернення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів)”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 р. № 1232, з наступними змінами, та інших доходів бюджетів здійснюється за заявою платника та поданням органів, які повинні забезпечувати надходження платежів до бюджету та за якими згідно із законом закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету.

Звернення стягнення на майно приватної фірми „Грань” здійснено відділом податкової міліції Червонозаводського району м. Харкова у відповідності з вироком судової колегії з кримінальних справ Харківського обласного суду від 23.06.1997 р., яким знято арешт з майна приватно фірми „Грань”, що знаходилось на зберіганні в АТ „Куряжський ДСК” за договором від 01.03.1994 р. відповідно до опису від 13.06.1994 р., на дане майно звернено стягнення в рахунок відшкодування шкоди, завданої державі, та судових витрат.

На виконання даного вироку суду від 23.06.1997 р. відділом податкової міліції ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова реалізовані будівельні деталі ПФ „Грань”, які знаходилися на зберіганні в АТ „Куряжський ДСК”. Грошові кошти від реалізації в сумі 24,3 тис. грн. надійшли до бюджету відповідно до платіжних доручень: № 56 від 31.03.2000 р. на суму 12 тис. грн.; № 47 від 06.03.2001 р. на суму 12,3 тис. грн.

Відділом податкової міліції ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова реалізовувалося майно ПФ „Грань”. Ніяких доказів, що це майно придбано саме за грошові кошти ОСОБА_2, внесені ним відповідно до договору про спільну діяльність від 13.10.1993 р., суду не надано, хоча за ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Таким чином встановлено, що органи Державного казначейства не вступали в цивільно-правові відносини та не порушували ніяких прав громадянина ОСОБА_2 Грошові кошти від продажу майна приватної фірми „Грань” були перераховані до державного бюджету у відповідності з вироком суду в рахунок відшкодування завданої державі шкоди та судових витрат. Ця обставина не тягне виникнення яких би то не було правовідносин між державою та ОСОБА_2 Він не притягувався до участі в розгляді вказаної кримінальної справи, вирок суду не оскаржував.

Позовні вимоги про відшкодування моральної ОСОБА_2 і його представник не підтримали і доказів на їх підтвердження не надали, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Окрім позовних вимог до ОСОБА_3, державного казначейства та  державної податкової адміністрації Червонозаводського району м. Харкова, в ході слухання справи ОСОБА_2 заявляв позовні вимоги до ТОВ „ЛІК”, АТ „Родина”,Харківського будівельного управління, у якості третіх осіб до участі у справі залучались завод „Поршень”, нині АТ „Автрамат”, Харківська міська рада. Оскільки в судовому засіданні позивач і його представник підтримали позовні вимоги, викладені у позовній заяві від 06.06.2005 р. про визнання за ОСОБА_2 права власності на 24300,00 грн., які виручені від продажу будівельних матеріалів, та стягнення на його користь з Червонозаводського відділення Управління державного казначейства в Харківській області 24300,00 грн. і солідарно з ПФ „Грань” та ОСОБА_3 83160,00 грн., інші позовні вимоги просили не розглядати і не надали доводів і доказів на їх підтвердження, ТОВ „ЛІК”, АТ „Родина”,Харківського будівельного управління, завод „Поршень”, нині АТ „Автрамат”, Харківська міська рада  зі згоди позивача були виключені з числа осіб, які беруть участь в справі, оскільки позовні вимоги, які позивач підтримав, не стосуються їхніх інтересів.

На підставі викладеного, відповідно ст. ст. 267, 629, 1130, 1133, 1138 ЦК України, керуючись ст. ст. 8, 11, 60, 174, 209, 212 – 215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до ПФ „Грань”, ОСОБА_3 ОСОБА_4 Алієвича, державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, головного управління Державного казначейства України у Харківській області, управління Державного казначейства у Червонозаводському районі м. Харкова головного управління Державного казначейства України у Харківській області про стягнення суми задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ОСОБА_4 Алієвича на користь ОСОБА_2 107460,80 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.

Головуючий

                                                                   Справа № 2 – 45/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2009 р.                 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді                         Шестака О. І.

при секретарі                             Демченко І. В., Тріщук К. В.,

за участю адвоката                         ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПФ „Грань”, ОСОБА_3 ОСОБА_4 Алієвича, державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, головного управління Державного казначейства України у Харківській області, управління Державного казначейства у Червонозаводському районі м. Харкова головного управління Державного казначейства України у Харківській області про стягнення суми,

Керуючись ст. 209 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до ПФ „Грань”, ОСОБА_3 ОСОБА_4 Алієвича, державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, головного управління Державного казначейства України у Харківській області, управління Державного казначейства у Червонозаводському районі м. Харкова головного управління Державного казначейства України у Харківській області про стягнення суми задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ОСОБА_4 Алієвича на користь ОСОБА_2 107460,80 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.

Головуючий