Справа № 2-6545/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2012 року м.Рівне

Рiвненський мiський суд в особi суддi Куцоконя Ю.П.,

з участю: секретаря судового засідання Юхимчук О.Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Рудики С.Ю.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представників відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному

справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визначення часток у нежитловому приміщенні, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав і просить суд визначити, що йому та відповідачу ОСОБА_2 належить по 1/2 частині кожному приміщення перукарні в будинку АДРЕСА_1 та визнати за ним і за відповідачем право спільної часткової власності на 1/2 частину вказаного приміщення за кожним.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що це приміщення було придбано ним та відповідачем за спільні кошти під час шлюбу, а тому є спільним майном подружжя.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала і просить суд в позові відмовити.

На заперечення позовних вимог посилається на те, що всі кошти на придбання спірного приміщення дали її батьки, а тому це приміщення слід вважати подарованим і воно є її особистою власністю, а не спільною власністю подружжя.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 березня 2002 року перебували у шлюбі, який був зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану міста Рівне, актовий запис № 207. Рішенням Рівненського міського суду від 07 лютого 2012 року шлюб між сторонами був розірваний.

14 вересня 2005 року між управлінням комунальною власністю Рівненської міської ради та громадянином України - фізичною особою ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу індивідуально визначеного майна (нежитлового приміщення), предметом якого є нежитлове приміщенні перукарні в будинку АДРЕСА_1 (далі – спірне приміщення).

Як слідує з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8521304 від 03 жовтня 2005 року, виданого комунальним підприємством «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», 03 жовтня 2005 року право приватної власності на спірне приміщення було зареєстроване за ОСОБА_2 .

Згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи вимоги ст.60 СК України та положення ст.61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності, суд визнає, що спірне приміщення є об`єктом права спільної сумісної власності сторін як подружжя.

Відповідно до положень ст.70 СК України, ст.370 ЦК України частки позивача та відповідача у спірному приміщенні є рівними і становлять по 1/2 частині кожного.

Пояснення відповідача щодо фактичного дарування їй спірного приміщення її батьками суд до уваги не приймає, оскільки вказані обставини відповідачем належними та достатніми доказами не доведені, спростовуються дослідженими по справі доказами і судом не встановлені.

З показань допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , батьків відповідача, слідує, що матеріальна допомога, яка надавалась ними для придбання та облаштування спірного приміщення, була надана позивачу та відповідачу як сім`ї. При цьому суд також враховує, що належних доказів на підтвердження характеру та розміру такої матеріальної допомоги суду надано не було.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судових дебатах, пославшись на роз`яснення, дані у п.29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», зазначила, що спірне приміщення взагалі не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки є майном відповідача, як фізичної особи – підприємця.

       Вказане твердження суд вважає безпідставним та недоведеним.

       Згідно ч.4 ст.334, ст.657 ЦК України право власності за укладеним відповідачем договором виникло з моменту державної реєстрації.

Як слідує з договору купівлі-продажу індивідуально визначеного майна (нежитлового приміщення) від 14 вересня 2005 року, він був укладений з відповідачем, як з фізичною особою, а не як з фізичною особою – підприємцем. З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8521304 від 03 жовтня 2005 року також слідує, що право власності на спірне приміщення було зареєстровано за позивачем саме як за фізичною особою. При цьому суд враховує, що відповідач не надала суду жодних доказів, які свідчили б про те, що спірне приміщення належить їй як фізичній особі – підприємцю, як не надала доказів і на підтвердження свого статусу фізичної особи – підприємця та здійснення нею підприємницької діяльності.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212,214,215,218,223,292,294 ЦПК України, суд, -

В И Р I Ш И В :

Позов ОСОБА_5 задовольнити повнiстю.

Визначити частки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у приміщенні перукарні в будинку АДРЕСА_1 в розмірі по 1/2 частині кожного.

Визнати за ОСОБА_9 право спільної часткової власності на 1/2 частину приміщення перукарні в будинку АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_10 право спільної часткової власності на 1/2 частину приміщення перукарні в будинку АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 334 (триста тридцять чотири) гривні 35 копійок судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне рішення складено 04 квітня 2012 року.

Cуддя: