Постанова

Іменем України

06 липня 2022 року

м. Київ

справа № 752/11822/15-ц

провадження № 61-18788св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого- Ступак О. В.,

суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Вавдійчик Анжеліка Сергіївна,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року у складі судді Мазура Ю. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2021 рокуу складі колегії суддів: Мельника Я. С., Гуля В. В., Матвієнка Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив визнати протиправною та скасувати вимогу державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Голосіївський РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві) Вавдійчик А. С. від 16 квітня 2019 року у виконавчому провадженні № 56737458.

На обґрунтування скарги зазначав, що від 12 вересня 2016 року Голосіївським районним судом міста Києва у справі № 752/11822/15-ц ухвалено рішення, яким зобов`язано його, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , не чинити ОСОБА_4 перешкоди у здійсненні права користування земельною ділянкою площею 0,0453 га, розташованою на АДРЕСА_1 , виділеної їй у користування на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 січня 2010 року відповідно до варіанта № 1 судової будівельно-технічної експертизи Київського НДІСЕ від 22 серпня 2008 року, зокрема: не чинити перешкоди у встановленні паркану між земельними ділянками співвласників; звільнити земельну ділянку, виділену ОСОБА_4 від свого майна та сміття, а також відновити знищені ними межові знаки з винесення земельної ділянки в натурі на місцевості. На підставі зазначеного судового рішення видано виконавчий лист від 17 травня 2017 року № 752/11822/15-ц.

09 липня 2018 року старшим державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві Бортніком В. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56737458.

16 квітня 2019 року державним виконавцем Вавдійчик А. С. у зазначеному виконавчому провадженні постановлено вимогу, якою він зобов`язує його, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , не чинити ОСОБА_4 перешкоди у здійсненні нею права користування земельною ділянкою площею 0,0453 га, розташованою на АДРЕСА_1 , виділеної їй у користування на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 січня 2010 року, відповідно до варіанта № 1 судової будівельно-технічної експертизи Київського НДІСЕ від 22 серпня 2008 року, а саме: не чинити їй перешкоди у встановленні паркану між земельними ділянками співвласників; звільнити земельну ділянку, виділену ОСОБА_4 на підставі рішення суду від свого майна та сміття.

Вимогу державного виконавця від 16 квітня 2019 року він отримав 07 травня 2019 року.

Посилаючись на протиправність постановленої державним виконавцем вимоги, оскільки державним виконавцем порушено порядок направлення йому постанови про відкриття виконавчого провадження, та на невідповідність вимоги Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень), оскільки у ній не наведені мотиви, з яких виходив державний виконавець при вчиненні виконавчих дій, ОСОБА_1 просив скасувати вимогу державного виконавця від 16 квітня 2019 року.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Голосіївського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві Вавдійчик А. С. відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивована тим, що оскаржувана вимога державного виконавця у виконавчому провадженні № 56737458 прийнята відповідно до пункту 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, містить необхідні та вичерпні дані щодо мотивів, з яких виходив державний виконавець при її прийнятті та посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову. ОСОБА_1 також не доведено порушення державним виконавцем вимог діючого законодавства щодо строку прийняття державним виконавцем оскаржуваного документа.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року, у якій заявник просив оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що вирішуючи скаргу у порядку судового контролю за виконанням судових рішень, суд першої інстанції порушив вимоги статей 2, 12, 43, 450 ЦПК України, а саме розглянув скаргу без належного його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, чим позбавив його та представника права на участь у судовому засідання, призначене на 01 грудня 2020 року. Висновки суду першої інстанції про належне його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи не відповідають дійсності, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання Воробйова І. С. від 19 жовтня 2020 року про те, що відправлення судових повісток та інших судових документів не здійснюється у зв`язку з відсутністю фінансування на здійснення відправлень поштової кореспонденції, відповідно до листів начальника ТУ ДСА України у місті Києві Сімановського О. В. (вих. № 2-524/20 від 16 березня 2020 року,

вих. № 5-1418/20 від 16 червня 2020 року) та в.о. начальника ТУ ДСА України в місті Києві Чумак Н.А. (вих № 1-1247/20 від 02 червня 2020 року).

Апеляційний суд проігнорував зазначені доводи апеляційної скарги та допущені судом першої інстанції порушення вимог процесуального закону, які за змістом пунктом 3 частини другої статті 376 ЦПК України є підставою для безумовного скасування судового рішення.

Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2016 року у справі № 752/11822/15-ц зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_4 перешкоди у здійсненні нею права користування земельною ділянкою площею 0,0453 га, розташованою на АДРЕСА_1 , виділеної їй у користування на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 січня 2010 року відповідно до варіанта № 1 судової будівельно-технічної експертизи Київського НДІСЕ від 22 серпня 2008 року, а саме: не чинити їй перешкоди у встановленні паркану між земельними ділянками співвласників; звільнити земельну ділянку, виділену ОСОБА_4 на підставі рішення суду від свого майна та сміття; зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відновити знищені ними межові знаки з винесення земельної ділянки в натурі на місцевості.

09 липня 2018 року старшим державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві Бортніком В. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56737458, копію якої того ж дня направлено на адресу сторін виконавчого провадження.

16 квітня 2019 року державним виконавцем Вавдійчик А. С. у виконавчому провадженні № 56737458 постановлено вимогу, якою зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_4 перешкоди у здійсненні нею права користування земельною ділянкою площею 0,0453 га на АДРЕСА_1 , виділеної їй в користування на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 січня 2010 року у справі

№ 2-3275/09 відповідно до варіанта № 1 судової будівельно-технічної експертизи Київського НДІСЕ від 22 серпня 2008 року, зокрема: не чинити перешкод у встановленні паркану між земельними ділянками співвласників; звільнити земельну ділянку, виділену ОСОБА_4 на підставі рішення суду від свого майна та сміття.

07 травня 2019 року ОСОБА_1 отримав від державного виконавця вимогу від 16 квітня 2019 року.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до положень статті 129 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Відповідно до частини першої статті 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

У судове засідання призначене на 01 грудня 2020 року на 11-30 год сторони виконавчого провадження, а саме: боржники ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_4 та державний виконавець Голосіївського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві, дії якого оскаржуються, не з`явилися.

Згідно з довідкою від 19 жовтня 2020 року, складеною секретарем судового засідання Воробйовим І. С., відправлення судових повісток та інших судових документів у справі не здійснювалося у зв`язку з відсутністю фінансування на здійснення відправлень поштової кореспонденції.

Доказів на підтвердження вжиття судом інших заходів з метою виклику в судове засідання заявника (боржника) ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 01 грудня 2020 року.

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) цього обов`язку судом призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Зазначений правовий висновок, викладений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21).

Залишаючи без задоволення скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з необґрунтованості скарги боржника на дії державного виконавця, однак не пересвідчився в обізнаності заявника про час і місце призначеного судового засідання та розглянув справу за його відсутності, чим порушив конституційне право ОСОБА_1 на участь у судовому розгляді, не забезпечив право особисто надати свої доводи та міркування щодо поданої скарги.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про доступ до правосуддя.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Апеляційний суд на зазначені порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону належної уваги не звернув,незважаючи на викладені в апеляційній скарзі доводи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про можливість залишення без змін рішення суду першої інстанції. В силу процесуальних повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути такі порушення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо учасник справи обгрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Наведені у касаційній скарзі доводи дають підстави для висновку про її обгрунтованість щодо неналежного повідомлення заявника про дату, час і місце судового засідання, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваної постанова суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до цього суду.

Зважаючи на те, що за результатами касаційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко