Справа № 496/2689/13-к

провадження №1-кп/496/4/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2015 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Галич О.П.,

за участю:

секретаря – Горлевого Д.І.,

прокурора – Богомолова Г.Ю.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка Одеської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який має середню освіту, непрацюючого, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не засудженого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального Кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, 12 квітня 2013 року приблизно о 16-15 годині на 450 км + 300 м автошляху Київ-Одеса, керуючи автомобілем марки «ГАЗ», державний номер НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом по ділянці стоянки де обмежена видимість, яка примикає до вказаного автошляху, в порушення дорожнього руху, а саме дорожнього знаку 3.21 «В’їзд заборонений», не переконався в безпеці виконуваного маневру та з метою забезпечення безпеки руху не звернувся за допомогою до інших осіб, а саме пасажиру свого автомобіля ОСОБА_3 і скоїв наїзд задньою частиною керованого ним автомобіля на пішохода ОСОБА_4. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого осколкового перелому нижньої третини правої плечової кістки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №192 від 29 травня 2013 року, не були небезпечними для життя і викликають розлад здоров’я, строком понад трьох тижнів і відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Дана ДТП стала можливою в силу порушення водієм автомобіля НОМЕР_2, ОСОБА_1 наступних пунктів правил дорожнього руху України:

- п.1.5 ПДР України, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п.2.3 (б) ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п.10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п.10.9 ПДР України, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб;

- п.10.10 ПДР України, забороняється рух транспортних засобів заднім ходом на автомагістралях, дорогах для автомобілів, залізничних переїздах, пішохідних переходах, перехрестях, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях, на в'їздах і виїздах з них, а також на ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи недостатньою видимістю;

- п.12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

- п.12.3 ПДР України, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочину не визнав та пояснив, що 12 квітня 2013 року керуючи автомобілем марки «ГАЗ», державний номер НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом, так як було багато автомобілів на стоянці, прийняв рішення виїхати на зустрічну смугу руху під заборонений знак, так як йому потрібно було вивантажити товар, але рухався заднім ходом дивлячись у дзеркала заднього виду. Під час руху експедитор, який перебував також у автомобілі повідомив, що біля правого колеса людина. Коли він вийшов з автомобіля та підійшов до потерпілого, який сидів на бровці у стані алкогольного сп’яніння, ушкоджень на ньому не бачив, та йому викликали швидку допомогу та відвезли до лікарні. Вважає, що схема дорожньо-транспортної пригоди складена невірно. Стверджував, що для того щоб переїхати потерпілому руку потрібно було проїхати хоча б метр тому він не міг скоїти наїзд на потерпілого.

Не зважаючи на те, що ОСОБА_1 свою провину не визнав, суд, дослідивши покази останнього, вислухавши пояснення потерпілого, свідка, дослідивши інші докази у справі, вважає, що його винуватість у скоєнні злочину при обставинах, вказаних в описовій частині даного вироку встановлена сукупністю доказів, досліджених судом, а саме:

- поясненнями допитаного у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_4, який пояснив, що 12 квітня 2013 року він знаходився на 450 км + 300 м автошляху Київ-Одеса та йдучи по території стоянки відчув удар частиною вантажного автомобіля який рухався, а саме будкою, від якого впав на землю але автомобіль продовжував рух та краєм колеса переїхав йому руку, а саме лікоть та він одразу відкотився від автомобіля. Після чого приїхала швидка допомога та його забрали до лікарні де зробили операцію але лікоть досі не згибається. Не заперечував того, що був у стані алкогольного сп’яніння, так як за деякий час до події випив пляшку лікеру. Обвинувачений не відшкодував йому завдану шкоду;

- поясненнями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_3, який пояснив, що 12 квітня 2013 року разом в обвинуваченим виконували рейс та заїхали до магазина який знаходиться біля поста ДАІ в с. Дачне, щоб під’їхати до магазину ОСОБА_1 почав виконувати рух назад та свідок у своєму дзеркалі помітив людину, яка знаходилася між тротуарним бордюром та заднім колесом автомобіля, про що він криком попередив ОСОБА_1, який зупинив автомобіль. Коли вони підійшли до потерпілого той стояв навколішках обличчям до кабіни, вони підняли його, останній мовчав та одразу підійшли люди які його забрали. Через деякий час потерпілий повернувся з працівниками ДАІ та скаржився на біль у руці пояснюючи, що вказаний автомобіль переїхав йому руку;

Також, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєні злочину, підтверджується доказами, які маються в матеріалах кримінального провадження, а саме:

- схемою дорожньо-транспортної пригоди від 12 квітня 2013 року, згідно якої вбачається, що автомобіль марки «ГАЗ», державний номер НОМЕР_1, рухався заднім ходом по ділянці стоянки де обмежена видимість, яка примикає до вказаного автошляху, в порушення дорожнього руху, а саме дорожнього знаку 3.21 «В’їзд заборонений» (а.с. 24);  

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.04.2013 р. з фототаблицею, де вказано, що місце пригоди знаходиться у зоні дії знаку 3.21 „В’їзд заборонено” (а.с. 25-28);

- висновком експерта від 21.01.2013р. №11/А-115 та фототаблицею до нього (а.с. 42-46)відповідно до якого встановлено, що рульове управління, ходова частина, гальмівна система автомобіля НОМЕР_3” на шасі „ГАЗ-3307 СПГ” д/н НОМЕР_1 на момент експертного огляду знаходилися в працездатному стані і дозволяли водієві автомобіля змінювати напрям руху залежно від своїх намірів і ситуації, що складається на дорозі, без ознак наявності несправності, які могли привести до настання раптових для водія відхилень автомобіля у бік від займаної смуги, а також змінювати швидкість і режим руху цього автомобіля шляхом застосування гальмування з відомою цьому водієві ефективністю;

- висновком експерта №192 від 29.05.2013р. (а.с. 67-69) відповідно до якого у ОСОБА_4 були наявні пошкодження у вигляді: закритого осколкового перелому нижньої третини правої плечової кістки. Вказані пошкодження утворились від дії тупих твердих предметів, якими могли бути частини транспортного засобу, який рухається при контакті з тілом постраждалого, а також за рахунок послідуючого падіння постраждалого на дорожнє покриття. Вказані тілесні пошкодження ОСОБА_4 могли утворитися 12.04.2013 р. Данні пошкодження не були небезпечними для життя і викликають розлад здоров’я, строком понад трьох тижнів і відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості;

- поясненнями експерта ОСОБА_5, допитаного у судовому засіданні з метою роз’яснення висновку №192, який пояснив, що зазначені пошкодження могли бути отримані потерпілим від об’єкту який рухався, та оскольчате пошкодження отримано в результаті тиску з двома поверхнями, дорогою та колесом автомобіля. Зазначені пошкодження були отриманні потерпілим в результаті здавлювання, тобто після удару потерпілий впав та краєм колеса автомобіля був здійснений наїзд на нижню третину правої плечової кістки. Від удару тупим предметом потерпілий не міг отримати такі ушкодження, а виключно тільки від здавлюваннями між двома поверхнями.

Покази свідка ОСОБА_3 стосовно того, що обвинувачений не заїжджав під заборонений знак спростовуються схемою дорожньо-транспортної пригоди.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.1 ст.286 КК України, за ознаками - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Обставин, які пом'якшує та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

Суд також враховує конкретні обставини справи те що обвинувачений позитивно характеризується за місцем мешкання, раніше не судимий і вважає за необхідне призначити обвинувачуваному покарання у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України.

Вирішуючи питання про призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує те, що обвинувачений скоїв злочин саме такий який відноситься до злочинів проти безпеки руху транспорту, але  при цьому суд і враховує те, що раніше він не скоював кримінальних правопорушень зв'язаних з керуванням транспортними засобами, працює саме в сфері керування транспортним засобом і позбавляючи його права керувати транспортними  засобами, суд тим самим залишає його без можливості працювати та отримувати дохід, тому суд вирішує не призначати ОСОБА_1 додаткове покарання у вигляді позбавлення прав керувати транспортними засобами.

Клопотання захисника про закриття кримінального провадження у зв’язку з відсутністю складу злочину не підлягає задоволенню, так як відповідно до норм ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом: 1) у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності; 2) якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Процесуальні витрати за проведення експертиз (а.с. 41,49), відповідно до положень ст.124 КПК України, підлягають відшкодуванню за рахунок обвинуваченого.

Речові доказів по справі - відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому – не обирався.

Керуючись ст.ст. 284, 373,374,377 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 200 (двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Стягнути з   ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення експертиз у розмірі 1026,90 грн. (одна тисяча двадцять шість гривень дев’яносто копійок).

Відмовити у задоволені клопотання захисника про закриття кримінального провадження у зв’язку з відсутністю складу злочину.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з моменту проголошення вироку.

Суддя Галич О.П.

09.09.2015