Справа № 755/8526/21

Апеляційне провадження №22-ц/824/5211/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2022 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Сас Ю.В.,

розглянувши справу за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Капітал Плюс» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Капітал Плюс», треті особи: приватний нотаріус Сліпченко Наталія Вікторівна, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання в частині договору про відступлення права вимоги недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2021 року позивач звернувся до суду із позовом про визнання в частині договору про відступлення права вимоги недійсним.

В обґрунтування позову зазначив, що ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 15 березня 2021 року у справі № 756/5325/13-ц суд замінив стягувача з ПАТ «Родовід Банк» на його правонаступника ТОВ «Статус капітал плюс» у виконавчому провадженні № 52812262 з виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08.07.2013 року, яким з нього стягнуто борг за кредитним договором № 28.3/І-005.05.1 від 05.04.2005 року. Заміна стягувача відбулась на підставі договорів про відступлення прав вимоги № 30 та про відступлення прав вимоги за договорами застави рухомого майна та договорами іпотеки, укладеними між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Статус капітал плюс». За умовами даних договорів ТОВ «Статус капітал плюс» набув право нового кредитора за договором № 28.3/І-005.05.1 від 05.04.2005 року. Дані договори укладено на підставі протоколу електронних торгів № UA-EA-2020-08-31-000002-b від 22.09.2020 року.

Як вбачається з оголошення на сторінці prozorro.sale/auction/UA-EA-2019-04-15-000008-b, на торги було виставлено актив та забезпечення, зокрема: право вимоги за кредитним договором № 28.3/І-005.05.1 від 05.04.2005 року, однокімнатна квартира за адресою - АДРЕСА_1 , в примітках - договір іпотеки - копія. Відповідно до оголошення на сторінці prozorro.sale/auction/UA-EA-2020-08-31-000002-b, на торги виставлено зокрема: право вимоги за кредитним договором № 28.3/І-005.05.1 від 05.04.2005 року, однокімнатна квартира за адресою - АДРЕСА_1 , де вказано, що оригінал договору застави відсутній, наявна його копія. Дане свідчить про порушення законодавства, оскільки продаж вчинено за відсутності оригіналу документу, який посвідчує право.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року позов задоволено, визнано договір про відступлення права вимоги за договорами застави рухомого майна та договорами іпотеки, дата укладення 13.10.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліпченко Наталією Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за №2532, що укладений між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Статус капітал плюс», - недійсним в частині відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 05.04.2005 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Родовід Банк».

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ТОВ «Статус Капітал Плюс» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб направили апеляційні скарги, в яких зазначили, що оскаржуване рішення вважають незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказують на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянти просять апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

21.02.2022 року до апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Статус Капітал Плюс».

19.04.2022 року до апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 05.04.2005 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 28.3/І-005.05.1.

З метою виконання позичальником взятих кредитних зобов`язань, між ОСОБА_1 та ВАТ «Родовід Банк» укладено договір іпотеки, згідно якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_2 . Дана квартира належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05.04.2005 року.

08.07.2013 року Оболонський районний суд м. Києва ухвалив рішення у справі № 756/5325/13-ц, яким стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 28.3/І-005.05.1 від 05.04.2005 року.

З Протоколу електронного аукціону № UA-EA-2020-08-31-000002-b слідує, що 22.09.2020 року відбувся аукціон активів ПАТ «Родовід Банк» - кредитний портфель, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за 27 кредитними договорами, що забезпечені іпотекою, 3 кредитними договорами, що забезпечені транспортними засобами та 4 беззаставними кредитними договорами.

13.10.2020 року між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Статус капітал плюс» укладено договір про відступлення прав вимоги та договір про відступлення прав вимоги за договорами застави рухомого майна та договорами іпотеки, згідно яких товариство отримало право вимоги за кредитним договором № 28.3/І-005.05.1 від 05.04.2005 року та договором іпотеки від 05.04.2005 року.

Повідомлення про зміну кредитора було отримано боржником 24.01.2021 року.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18.02.2021 року здійснено заміну стягувача ПАТ «Родовід Банк» на ТОВ «Статус капітал плюс» у виконавчому провадженні № 43767682 з виконання рішення суду від 08.07.2013 року.

Свої позовні вимоги щодо визнання договору про відступлення права вимоги недійсним позивач обґрунтовував тим, що при проведенні прилюдних торгів, на яких було відчужено від неплатоспроможного банку до ТОВ «Статус Капітал Плюс» право вимоги за кредитним договором № 28.3/І-005.05.1 від 05.04.2005 року та договором іпотеки від 05.04.2005 року, у продавця не було в наявності договору іпотеки, який був представлений в його копії. При цьому позивач, посилаючись на положення ст. 46 Закону України «Про нотаріат», зазначав, що відсутність оригіналу договору іпотеки при укладенні оскаржуваного правочину відступлення права вимоги призводить до його недійсності.

Згідно вимог ст. ст. 46 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

Задовольняючи позов та ухвалюючи рішення про визнання договору недійсним, суд першої інстанції виходив вже із з положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», положеннями ст. 18 якого передбачений порядок проведення державної реєстрації прав. Зокрема, перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Згідно з пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

На підставі наведених норм суд першої інстанції прийшов висновку про недійсність оскаржуваного договору та задовольнив позов. При цьому суд не звернув увагу на те, що використані ним правові норми урегульовують порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в той час як предметом даного позову є дійсність чи недійсність самого договору відступлення прав вимоги, а не належність державної реєстрації прав на нерухомість.

Як було встановлено в ході розгляду справи, і це не заперечувалося жодною із сторін, договір іпотеки між ОСОБА_1 та ПАТ «Родовід Банк» від 05.04.2005 року було укладено в нотаріальній формі. Оскаржуваний договір про відступлення прав вимоги також було укладено в нотаріальній формі. За таких умов вимоги щодо форми правочину було дотримано. При цьому, жодна з наведених як позивачем, так і судом першої інстанції, правових норм не передбачає можливість визнання недійсним договору про відступлення права вимоги на заявлених позивачем підставах. За таких умов колегія суддів вважає позовні вимоги такими, що не підлягали до задоволення як необґрунтовані. В той же час суд першої інстанції увагу на це не звернув, помилково задовольнивши позов.

Окрім зазначеного, колегія суддів апеляційного суду також вбачає відсутність підстав для задоволення позову ще й з огляду на наступне:

У відповідності до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України особа має право звернутися до цивільного суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Таким чином підставою для судового захисту особи є встановлення факту порушення, невизнання чи оспорювання її прав, свобод та інтересів.

Згідно вимог ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена або однією зі сторін правочину, або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої було порушено вчиненим правочином.

Зважаючи на наведені норми, оспорити правочин, крім його сторони, може також особа, яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право було порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Отже, за змістом статей 15, 16, 215 ЦК України визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено. Зазначена правова позиція була висловлена Верховним Судом за результатами розгляду справи № 910/14255/18.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

З наведених правових норм вбачається, що у разі відступлення прав вимоги до нового кредитора переходять права по відношенню до боржника виключно в тому вигляді і в тому обсязі, які існували і у первісного кредитора. При цьому ні обсяг зобов`язань боржника, ні спосіб їх виконання, як і інші складові зобов`язання, для кредитора не змінюються.

З наведеного вище вбачається, що в даній справі правочин про відступлення права вимоги жодним чином не може порушувати прав кредитора, що в свою чергу обумовлює відсутність правових підстав та повноважень у нього на оскарження такого правочину, учасником якого він не був. В той же час, при винесені оскаржуваного рішення суд першої інстанції на це увагу не звернув.

У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно положень ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційних скарг та відмови у задоволенні позову, судові витрати по справі мають бути покладені на позивача. За таких умов з позивача на користь ТОВ «Статус Капітал Плюс» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі по 1 362, 00 коп. на користь кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Капітал Плюс» та апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Капітал Плюс» 01021, м. Київ, Печерський Узвіз, буд. 13, офіс 23, код ЄДРПОУ 39425460) 1 362 (одну тисячу триста шістдесят дві) гривні 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17, код ЄДРПОУ 21708016) 1 362 (одну тисячу триста шістдесят дві) гривні 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько