. Справа № 2-а-37 / 09
П О С ТА Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 січня 2009 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі:
головуючого - судді : Афанасьєва В.О. при секретарі : Лисенко Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Антрацит справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради про перерахування щорічної допомоги, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, відповідно до висновку Луганської обласної МСЕК від 15.06.07 р. у порядку чергового переогляду його визнано інвалідом П групи безстроково, захворювання пов’язане з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв’язку з чим перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради та користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач 18.11.08 р. звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати дії Управління ПСЗН Антрацитівської міської ради Луганської області відносно нарахування йому щорічної допомоги на оздоровлення та щорічної грошової допомоги до 5-го Травня в заниженому розмірі – незаконними та зобов’язати відповідача на підставі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» провести донарахування та виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2008 р.р. у сумі 7538 грн. 30 коп. як інваліду П групи, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати за мінусом фактично виплачених йому відповідачем сум, що, за його розрахунками становить: 2005 р. – /290х5=1450 грн. – 26,70 грн. = 1423 грн. 30 коп., 2006 р. – 375х5=1750 – 120 грн. = 1630 грн., 2007 р. – 420х5=2100 –120 = 1980 грн., 2008 р. – 525х5=2625 - 120=2505 грн., а всього 7538 грн. 30 коп.; також просить зобов’язати відповідача на підставі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» провести донарахування та виплату йому щорічної разової грошової допомоги до 9-го Травня за 2005-2008 р.р. у сумі 11236 грн. 48 коп., виходячи із мінімальної пенсії за віком на момент виплати за мінусом фактично отриманих сум, що за його розрахунками становить: квітень 2005 р. – 332х 8=2656 – 330 = 2326 грн; 2006 р. – 359х8=2872 – 330 = 2542 грн.; 2007 р. – 410,06 х 8= 3280,48 – 360 = 2920 грн. 48 коп.; 2008 р. – 481х8=3848 – 400 = 3448 грн.
В обґрунтування свого позову вказує, що відповідач в порушення Конституції та закону нараховував та виплачував йому вищезазначені щорічні суми, беручи до уваги
не законодавчо встановлені розміри мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, а значно менші суми.
У судовому засіданні позивач підтримує свої позовні вимоги.
Представники відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради – ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які діють на підставі довіреностей, у судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не встановлений розмір мінімальних заробітних плат на відповідні роки, це питання регулюється статтею 10 ЗУ «Про оплату праці», де встановлено, що «розмір мінімальних зарплат на відповідні роки встановлюється Верховною Радою України за поданням КМУ при затвердженні Державного бюджету України». Починаючи з 1996 року при введенні в дію ст. 10 ЗУ «Про оплату праці» і встановленні мінімальної зарплати на відповідний рік, ВРУ пунктом 3 Постанови від 20.12.1996 р. встановила, що «… до внесення відповідних змін у діюче законодавство, виплати, розраховані на основі мінімальної зарплати, здійснюються в розмірах, що діють станом на 01.02.1996 р. КМУ переглядати розміри цих виплат». КМУ повинен був переглядати ці норми, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Держбюджету.
Тому, виходячи з фінансових можливостей, держава гарантувала виплату деяких видів компенсації у розмірах, встановлених КМУ від 25.07.96 р. № 836 «Про компенсаційні виплати громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами. У такому розмірі вони виплати провели. До того ж згідно п. 37 ст. 77 «Про державний бюджет України на 2006 рік», на 2006 рік зупинено дію абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» . Норми п. 37 ст. 77 «Про державний бюджет України на 2006 рік» не визнано неконституційними.
Крім того, кошти держбюджету надходять до управління в поточному році відповідно до затвердженого плану асигнувань, а проведення виплати на оздоровлення за минулі роки призведе до нецільового використання бюджетних коштів.
Щодо виплат до 9-го Травня, то Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено разову грошову допомогу у кратному співвідношенні до розміру мінімальної пенсії за віком, а порядок виплати разової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України і фінансування цих витрат здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідними статтями законів України про Державні бюджети на 2005-2008 р.р. розміри щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги ветеранам війни встановлювалися, виходячи із обсягів видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Держбюджету на відповідні роки. Також вищезазначений Закон не визначає суму одноразової щорічної грошової допомоги у грошовому виразі. Розмір цієї допомоги встановлюється законом про державний бюджет на відповідний рік, що обумовлено Постановою КМУ від 18.02.04 р. за № 177.
Суд, вислухавши позивача, представників відповідача, дослідивши докази по справі, вважає позов таким , що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Дійсно, ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист населення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлює, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам 1 та 2 групи – п’ять мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи – чотири мінімальні заробітні плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати /ч. 7 зазначеної норми/.
Ті обставини, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії /а.с. 2/, відповідно до висновку Луганської обласної МСЕК від 15.06.07 р. у порядку чергового переогляду його визнано інвалідом П групи безстроково /а.с. 3/, а в інший оспорюваний період – до 2007 р. - його було визнано інвалідом П групи з черговим переосвідоцтвом, при цьому захворювання пов’язане з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв’язку з чим перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради та користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» /а.с. 2/, а також що він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни /а.с. 2/, сторони визнали у судовому засіданні, тому на підставі ч. 3 ст. 72 КАСУ вони не доказуються у судовому засіданні, оскільки проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Зазначеною постановою КМУ № 836 від 26.07.96 р., всупереч закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» /який встановив розмір щорічної допомоги як величину кратну відносно розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати встановлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема, для інвалідів першої та другої групи - 26,70 грн. на 2005 рік та 120 рн. на 2006-08 р.р. /за грошовою реформою 1996 року/.
З моменту прийняття зазначеної постанови встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними на 2005-2008 р.р., у той час, коли Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався державний бюджет.
Тому, оскільки ані Верховна Рада, ані КМУ в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та відповідні закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2005-08 роки, а не постанова КМУ.
Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає, що дії відповідача щодо визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 та 2007-2008 р.р. є незаконними і необхідно зобов’язати УПСЗН Антрацитівської міськради провести ОСОБА_1 донарахування за рахунок коштів Державного бюджету щорічної допомоги за мінусом фактично виплачених сум у наступних розмірах, застосовуючи відповідно законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати на час відповідної виплати:
2005 р. - /290 х 5/ - 26,70 грн. = 1450 грн. – 26,70 грн. = 1423 грн. 30 коп. /ЗУ № 2505-1У від 25.03.05 р./;
2007 р. /420 х 5/ - 120 грн. = 2100 грн. – 120 грн. = 1980 грн. /ЗУ № 489-У від 19.12.06 р. в редакції ЗУ від 09.07.07 р./;
2008 р. - /525 х 5/ - 120 грн. = 2625 грн. – 120 грн. = 2505 грн. / ЗУ № 107-1У від 28.12.07 р./.
Вимоги позивача про визнання незаконними дій відповідача щодо визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення на 2006 рік і зобов’язання відповідача провести йому донарахування за рахунок коштів Державного бюджету різниці щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік у сумі 1630 грн., то вони не підлягають задоволенню, оскільки дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно п. 37ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року, який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України. Тому не можна стверджувати, що дії відповідача в цій частині були протиправними. Зупинення закону не дає право його застосовувати.
Щодо другої частини позову, то дійсно відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам 1 групи – 10 мінімальних пенсій за віком, П групи – вісім мінімальних пенсій за віком, Ш групи – сім мінімальних пенсій за віком.
Оскільки позивач є ветераном війни – інвалідом війни /а.с. 2/, то він дійсно має право відповідно до зазначеної норми право на отримання разової грошової допомоги до Дня Перемоги як інвалід П групи – вісім мінімальних пенсій за віком.
Проте, згідно ст. 34 Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік» встановлено, що у 2005 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни I групи - 400 гривень, інвалідам війни II групи - 330 гривень, інвалідам війни III групи - 270 гривень, учасникам бойових дій - 250 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною - 400 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами - 130 гривень, учасникам війни - 50 гривень.
Щодо оспорюваних виплат за 2006 рік, то відповідно до п. 18 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» зупинено дію частини п’ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни.
Зазначені норми не визнано неконституційними на час розгляду справи судом, тому суд погоджується з відповідачем у цій частині щодо розміру разової грошової допомоги, оскільки, як зазначає сам позивач у своїй заяві, ним дійсно отримано зазначені суми – по 330 грн. у 2005 та 2006 роках.
Що ж до виплат за 2007 та 2008 роки, то згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.07 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України /є неконституційними/ у тому числі пункт 13 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», положення п. 13 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» втратило чинність з дня ухвалення даного рішення; так само згідно рішення КСУ № 10-рп/2008 від 22.05.08 року визнано неконституційними положення пункту 20 розділу «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким внесено зміни в частину п’яту статті 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» стосовно зміни порядку визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права. Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При розгляді справи «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дії держави визначити, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупинити чи закінчити виплату надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках доки відповідні положення є чинними. При цьому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Оскільки правові положення, які передбачають виплату разової щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій до 5 травня є чинними, тобто не скасовані, не змінені і позивач має право на їх отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Тому суд вважає за необхідне задовольнити позов у частині визнання дій відповідача щодо нарахування щорічної грошової допомоги до 5-го Травня за 2007 та 2008 роки в заниженому розмірі незаконними та зобов’язати УПСЗН Антрацитівської міської ради провести йому донарахування та виплату за рахунок коштів Державного бюджету різниці щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік у сумі 2920 грн.48 коп., виходячи із наступного розрахунку: 410 грн. 06 коп. х 8=3280,48-360 грн. /фактично сплачена сума/ та до 5 травня за 2008 рік у сумі 3448 грн. з розрахунку: 481 грн. х 8=3848 грн. – 400 грн. /фактично сплачена сума/.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Суд вважає, що відповідач не довів у судовому засіданні правомірність свого рішення щодо розміру призначеної позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 та 2007-08 роки, а також нарахування та виплату разової грошової допомоги до 5 Травня за 2007 та 2008 роки, а його посилання на те, що державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету, не спростовують помилковість висновку про обґрунтованість нарахування зазначеної різниці позивачу в розмірі, встановленому постановою КМУ. До того ж, саме УПСЗН Антрацитівської міськради є належним відповідачем по справі, а не КМУ, тому що саме вони на місці здійснюють виплати ОСОБА_1, який перебуває у них на обліку.
Суд не може взяти до уваги , як безпідставні , твердження представника відповідача, що виплати на зазначені цілі робляться відповідно до Плану асигнувань на поточний рік і виплата позивачу суми з асигнувань поточного року буде нецільовим використання коштів, оскільки вважає за необхідне зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату різниці у допомозі на оздоровлення та разової грошової допомоги до 5-го Травня саме за рахунок коштів Державного бюджету.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 7, 17, 69-72, 159 – 163, 167 КАС України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про державний бюджет на 2005 рік», «Про державний бюджет на 2006 рік», «Про державний бюджет на 2007 рік», «про Державний бюджет на 2008 рік», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007р. від 09.07.07 р., Рішенням КСУ № 10-рп/2008 від 22.05.08 року , суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Задовольнити позов ОСОБА_1 частково.
Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради щодо визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 та 2007-08 роки ОСОБА_1 як особі, яка стала інвалідом внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради провести ОСОБА_1 донарахування та виплату за рахунок коштів Державного Бюджету щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка стала інвалідом внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за 2005, 2007 та 2008 роки у сумі 1423 грн. 30 коп., 1980 грн. та 2505 грн. відповідно.
Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги ОСОБА_1 до 5 Травня за 2007 та 2008 роки як інваліду війни.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради провести ОСОБА_1 донарахування та виплату за рахунок коштів Державного Бюджету щорічної разової грошової допомоги до 5 Травня за 2007 та 2008 роки у сумі 2920 грн. 48 коп. та 3448 грн. відповідно.
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованістю.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Антрацитівський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Постанову надруковано у нарадчій кімнаті.
Головуючий: В.О. Афанасьєв