Справа №11-570/10 Головуючий у суді у 1 інстанції -

Номер провадження - Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія -

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року листопада 30 дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Безверхого О.М.

суддів- ОСОБА_2., ОСОБА_3.

з участю прокурора - Ворфоломєєвої Н.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми справу за апеляцією захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 28 вересня 2010 року, якою відмовлено в задоволенні його клопотання про застосування акту про амністію та звільнення ОСОБА_5 від покарання за вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 23 вересня 1999 року, приведеного у відповідність з КК України 2001 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 23 вересня 1999 року ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за ст.ст. 148-2 ч. 3, 148-5 ч.2, 172 ч.2,42 КК України (1960 року) до позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно- розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки з конфіскацією й частини належного йому майна.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 19 серпня 2010 року вищезазначений вирок приведено у відповідність з Кримінальним кодексом 2001 року шляхом зміни кваліфікації злочинів та призначення ОСОБА_5 покарання.

Перекваліфіковано злочинні дії ОСОБА_5 зі ст.ст. 148-2 ч.3, 148-5 ч.2, 172 ч.2 КК України 1960 року відповідно на ст.ст. 212 ч.1, 222 ч.2, 366 ч.2 КК України 2001 року та призначено йому покарання:

- за ст. 212 ч.1 КК України - у виді штрафу в сумі 8500 гривень;

- за ст. 222 ч.2 КК України - у виді позбавлення волі на строк один рік з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно- розпорядчими і адміністративно-господарськими функціями на строк три роки;

- за ст. 366 ч.2 КК України - у виді позбавлення волі на строк один рік з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими і адміністративно-господарськими функціями на строк три роки.

На підставі ст. 42 КК України 1960 року за сукупністю вказаних злочинів шляхом складання призначених покарань визначено остаточне покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі на строк два роки та штрафу в сумі 8500 гривень, який виконується самостійно, з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими і адміністративно-господарськими функціями на строк три роки.

2 вересня 2010 року захисник ОСОБА_5 - ОСОБА_4 звернувся до Кролевецького районного суду із клопотанням, в якому просив звільнити ОСОБА_5 від призначеного покарання, застосувавши п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року. Своє клопотання мотивував тим, що після перекваліфікації ОСОБА_5 вважається судимим за скоєння злочинів, які законодавцем віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості, а також зазначав, що у засудженого є неповнолітня дитина, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постановою суду від 28 вересня 2010 року відмовлено захиснику ОСОБА_5 — ОСОБА_4 в задоволенні вказаного клопотання .

На цю постанову захисник ОСОБА_5 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову від 28 вересня 2010 року та задовольнити його клопотання в інтересах ОСОБА_5 щодо застосування до останнього п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року. Свої вимоги мотивував тим, що у засудженого ОСОБА_5 є неповнолітня дитина, ІНФОРМАЦІЯ_2, він вважається судимим за злочини, які віднесені до злочинів середньої тяжкості, а відсутність ОСОБА_5 за місцем реєстрації та його неявка на виклик суду не є підставами для відмови в застосуванні відносно нього амністії.

Вислухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення постанови суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція захисника задоволенню не підлягає із наступних підстав.

Розглядаючи заяву захисника ОСОБА_4 про застосування до ОСОБА_5 Закону України від 12 грудня 2008 року «Про амністію», суд дійшов правильного висновку, що амністія до останнього не може бути застосована.

Статтею 8 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року передбачено перелік осіб, щодо яких може бути застосований даний закон. Проте, засуджений ОСОБА_5 під цей перелік осіб не підпадає, оскільки як вбачається з матеріалів справи він за вироком суду засуджений до позбавлення волі, однак в місцях позбавлення волі він не перебуває і покарання не відбуває, так як з 1999 року знаходиться у розшуку, хоча вирок набрав законної сили та знаходиться на стадії виконання.

А статтею 10 вказаного Закону визначено, що рішення про застосування або незастосування амністії приймається судом щодо кожної особи індивідуально з її викликом в судове засідання після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого під час відбування покарання.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що із наданих заяв від імені ОСОБА_5, переданих до суду через захисника ОСОБА_4, не вбачається дійсного волевиявлення ОСОБА_5 на застосування до нього акту амністії.

Отже, посилання захисника ОСОБА_4 на те, що у засудженого ОСОБА_5 є неповнолітня дитина, він судимий за злочини, які віднесені до злочинів середньої тяжкості і тому слід до нього застосувати Закон України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року, є недостатніми для прийняття такого рішення. .

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду є законною і підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 28 вересня 2010 року про відмову в застосуванні закону про амністію відносно ОСОБА_5 залишити без зміни, а апеляцію його захисника - ОСОБА_4 - без задоволення.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3