ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2022 року м.Суми

Справа №589/4189/19

Номер провадження 22-ц/816/418/22

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів -          Криворотенка В. І. ,  Левченко Т. А.

за участю секретаря судового засідання -Назарової О.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 06 грудня 2021 року, в складі судді Лєвша С.Л., ухвалене в м. Шостка, повний текст судового рішення складений 29.12.2021 року,

                                                           в с т а н о в и в:

Звернувшись до суду в жовтні 2021 року із позовом, ОСОБА_1 просила суд визнати недостовірною інформацію висвітлену ОСОБА_2 в інтерв`ю телеканалу «1+1» 19 грудня 2018 року (програма ТСН Новини від 19.12.2018 року 19-30 год.) щодо неї та стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду завдану такими діями в розмірі 50 000 грн.

Свої вимоги мотивувала тим, що працювала у Шосткинському навчально-виховному комплексі: загальноосвітня школа І-III ступенів № 6 - дошкільний навчальний заклад ім. Героя Радянського Союзу Колодко М.О. Шосткинської міської ради Сумської області на посаді вчителя математики. Зазначала, що наказом директора ШНВК ЗОШ І-III ступенів № 6-ДНЗ Сумської області від 21.12.2018 року за № 94 її звільнено з роботи. Посилалась на те, що звільненню передувала ситуація, що набула розголосу, в тому числі і шляхом певних репортажів по телебаченню. Вказувала, що ОСОБА_2 також працює у ШНВК ЗОШ І-III ступенів № 6-ДНЗ Сумської області на посаді кочегара, та крім того, є її сусідом по селу Клишки Шосткинського району Сумської області. Повідомляла, що ОСОБА_2 , надаючи інтерв`ю телеканалу «1+1» 19 грудня 2018 року (програма ТСН Новини від 19.12.2018 року 19 година 30 хвилин) допустив відносно неї такі висловлювання: «моей жене разрубала голову сапкой на меже, вся улица собрала подписи чтобы ее отправили в больницу психиатричискую...» (російська мова), чим негативно охарактеризував її на всю країну. Вказувала, що зазначені вислови ОСОБА_2 є недостовірною інформацією, адже не підкріплені жодним доказом і паплюжать її честь та гідність, що завдає їй моральних переживань та страждань. Зазначала, що вона є вчителем з більш аніж сорокарічним стажем, її знають колишні учні та їх батьки, як в місті Шостка так і за межами міста та навіть за межами країни, а озвучена ОСОБА_2 інформація, яка не є правдивою, була доведена до відома багатьох тисяч громадян, що сформувало хибну думку про неї. Стверджує, що такими діями їй заподіяно моральну шкоду, адже вона морально страждає із-за того, що відносно її репутації діями відповідача формується негативне ставлення громадськості. Вважала, що сума в розмірі 50 000,00 грн. покриє глибину її моральних страждань з цього приводу і утримає ОСОБА_2 в подальшому від неправомірних дій щодо неї, її особистості та репутації.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 06 грудня 2021 року позов задоволено частково. Визнано недостовірною інформацію, яку поширив ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 в інтерв`ю телеканалу «1+1» у програмі «ТСН Новини» від 19 грудня 2018 року о 19 годині 30 хвилин, про те, що його дружині розрубала голову сапою, за те що на межу стала. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 000 гривень у відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги надані докази, не врахував письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та самої ОСОБА_4 , не допитав свідків побиття і ОСОБА_4 , не витребував матеріали кримінальної справи де зафіксовано факт побиття ОСОБА_1 ОСОБА_4 (дружини ОСОБА_2 ). Зазначив, що надана ним інформація телеканалу є правдивою і відповідає дійсності. Вказав, що його висловлювання «Моей жене разрубала голову сапкой, за то что на межу стала», є критичною оцінкою фактів та дій ОСОБА_1 , які зафіксовані у наданих суду доказах, і є вираженням його суб`єктивної думки стосовно події 13.06.2004 року. Стверджує, що ані його оціночні судження, ані відеосюжет з його інтерв`ю від 19.12.2018 року не є доказом і не потягнув будь-яких негативних наслідків по відношенню до ОСОБА_1 , в тому числі моральних страждань, оскільки вона працювала на посаді вчителя ще до 26.05.2020 року, тобто 1,5 роки.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційний суд залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 , а рішення суду першої інстанції залишити без змін, в частині, що не оскаржується нею.

Не погоджуючись із рішенням в частині визначеного судом розміру моральної шкоди ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить апеляційний суд змінити оскаржуване рішення в частині суми стягнутого відшкодування моральної шкоди, що завдана розповсюдженням недостовірної інформації, стягнувши з відповідача моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що розмір  моральної шкоди слід збільшити у зв`язку із публічністю факту  розповсюдження, оскільки  поширена  відповідачем інформація є негативною.  Дана інформація  містить викладення  фактичних  обставини  і не належить до оціночних суджень відповідача.  Стверджує, що враховуючи тривалість вимушених змін у житті, глибину душевних страждань, спричинених внаслідок розповсюдження недостовірної інформації, яку поширив ОСОБА_2 , необхідність відновлювати репутацію вчителя з більш аніж 40-ка річним стажем беззаперечної роботи, а також з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд мав визначити розмір компенсації у сумі 50 000,00 грн.

У відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що жоден з наведених  ОСОБА_2   письмових доказів, не один не доводить того факту, що саме  нею було спричинено його дружині тілесних ушкоджень  шляхом нанесення удару сапою по голові.

У своєму відзиву на апеляційну скаргу  ОСОБА_2 посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційний суд залишити без задоволення, оскільки  вважає що представлені ним докази підтверджують  завдання його дружині тілесних ушкоджень і тому сказано ним є  правдивою інформацією.

Позивачка  в судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити, а апеляційну скаргу відповідача не визнала, проти доводів викладених в ній заперечувала та просила суд в її задоволенні відмовити. У своїх поясненнях вона обґрунтовувала  підстави для збільшення розміру  моральної шкоди виходячи з того, що з часу  відбуття події  у червні 2004 року і порушення кримінальної справи за ст. 122 КК України у липні 2004 року  за фактом  спричинення  їй тілесних ушкоджень, досудове розслідування тривалий час не проводилось, що вимагало  від нею додаткових зусиль через подання численних звернень до державних органів різних інстанцій.

Відповідач  в судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, а апеляційну скаргу позивача не визнав, проти доводів викладених в ній заперечував та просив суд в її задоволенні відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,  вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна  скарга  відповідача підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні  апеляційної скарги позивача слід відмовити.

Судом першої інстанції встановлені обставини, які вбачаються з матеріалів справи та не оспорюються про те, що із повідомлення начальника Шосткинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області від 29.12.2018 року за № К-282/19622 вбачається, що при розгляді звернення ОСОБА_1 від 26.12.2018 року було встановлено, що на її адресу ОСОБА_5 не висловлювався нецензурною лайкою на її адресу, а висловив свою думку з приводу ситуації яка склалася (а.с. 5).

Постановою дізнавача Шосткинського МВ УМВС України в Сумській області про порушення кримінальної справи і прийняття її до свого провадження від 23.07.2004 року, постановлено порушити кримінальну справу за фактом спричинення гр. ОСОБА_1 тілесних ушкоджень за ознаками ст. 122 ч. 1 КК України (а.с. 7).

Постановою слідчого СВ Шосткинського МРВ УМВС України в Сумській області про припинення кримінальної справи № 04190633 від 07.06.2005 року, матеріали в кримінальній справі № 04190633 відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_2 у здійсненні ним злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України провадженням припинити, у зв`язку з недоведеністю їх вини та відсутністю в їх діях даного складу злочину (а.с. 8, 9).

Під час судового розгляду був досліджений відеозапис на оптичному диску CD-R 700 MB, на підставі якого встановлено такі  висловлювання відповідача телеканалу «1+1» від 19.12.2018 року у  програмі «ТСН» 3 хвилини 35 секунда «моей жене разрубала голову сапкой за то что на межу стала, собрали подписи, вся улица собрала, что б её отправить и проверить в это, у психиатрическую, таких законом нема» (а. с. 10).

16.07.2018 року ОСОБА_2 звертався із заявою до Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області для проведення профілактичної бесіди з гр. ОСОБА_1 з приводу словесних образ та погроз на адресу його сім`ї (а. с. 36).

З висновку ДОП Шосткинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області від 19.07.2018 року, за зверненням ОСОБА_2 , вбачається, що під час розгляду звернення ОСОБА_2 щодо проведення профілактичної бесіди з ОСОБА_1 , встановлені ознаки цивільно-правових відносин, та роз`яснено право на звернення до суду з приводу захисту честі та гідності (а.с. 37).

Із відповіді заступника начальника Шосткинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області на звернення ОСОБА_6 від 06.07.2020 року за фактом того, що дільничний офіцер поліції ОСОБА_7 у 2018 році, приїхавши в с. Клишки Шоскинського району не прийняв міри щодо сусідки ОСОБА_1 , повідомлено, що наказом Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області від 07.07.2020 року № 131 призначене службове розслідування за даним фактом, про результат якого буде повідомлено додатково (а.с. 119).

З відповіді начальника Шосткинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області 24.09.2020 року № Х-232 наданої ОСОБА_8 , вбачається, що дійсно працівниками цього Відділу розглянуто її звернення від 18.09.2020 року. За вищезазначеним фактом було проведено службове розслідування в ході проведення якого було встановлено, що ОСОБА_7 допущено порушення вимог п. 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, а саме, що у 2018 році дільничний офіцер поліції ОСОБА_7 не прийняв міри до ОСОБА_1 за колективним зверненням мешканців с. Клишки Шосткинського району, щодо неадекватної поведінки громадянки ОСОБА_1 , що призвело до не реєстрації даного повідомлення (а с. 117, 118).

Із висновку експерта № 616 від 10.09.2004 року, вбачається, що оглядом експерта 14.06.2004 року ушкодження, що нанесені ОСОБА_4 кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасні розлади здоров`я на строк більше 6 днів, але менше 21 дня (а.с. 120, 121).

З акта судово-медичного дослідження № 368 від 13.06.2004 року, вбачається, що оглядом експерта 14.06.2004 року ушкодження, що нанесені ОСОБА_4 кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасні розлади здоров`я на строк більше 6 днів, але менше 21 дня. Характер ушкоджень свідчить про те, що утворилися вони від дії тупих предметів, якими могли бути руки, ноги людини чи тупа частина «сапи» зазначених в описовій частині постанови. Конкретизувати від чого утворилася рана на голові (від тупої чи гострої частини «сапи») буде можливо після того, як буде надана меддокументація із описом характеру рани до її первинної хірургічної обробки (а.с. 122, 123).

За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ч.ч. 2, 3 ст. 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст. 16 цього Кодексу захист  цивільних прав та інтересів судом здійснюється  зверненням кожної особи до суду  у спосіб наведений в частині 2 даної статті, серед яких: 5) примусове виконання обов`язку в натурі;8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 302  цього Кодексу  фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності. 

   Поняття способу захисту особистого немайнового права наведено у ст. 275 цього Кодексу, де передбачено, що  фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

За змістом частин 1-4 ст. 277 цього Кодексу Спростування недостовірної інформації відбувається за таким порядком. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім`ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Згідно вимог ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду із позовом про захист її гідності та честі.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 року (далі – ППВСУ № 1 від 27.02.2009 року), поміж іншим, роз`яснено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Під гідністю розуміється визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативна інформація поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (порушення норм моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (п. 19 ППВСУ № 1 від 27.02.2009 року).

Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» № 2657-XII від 02.10.1992 року, - ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.07.1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що оспорювана позивачем інформація була поширена відповідачем ОСОБА_2 в інтерв`ю телеканалу «1+1» 19.12.2018 року у програмі «ТСН»  стосується її  ОСОБА_9 і така інформація є недостовірною, оскільки представлені  відповідачем  докази стосовно завдання його дружині  легких тілесних ушкоджень  та   наданні дружиною пояснення з приводу отримання цих ушкоджень, її  звернення до правоохоронних органів із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , ще  не є переконливими доказами доведеності чинення винних дій  саме ОСОБА_1 та  утворення рани на голові  дружини від тупого предмету внаслідок завдання удару по голові сапою саме нею.

  Проте, позивачем доведено факт поширення відповідачем недостовірної інформації  іншим особам. Суд першої інстанції правильно  дійшов висновку, що поширена відповідачем ОСОБА_2 інформація «Моей жене разрубала голову сапкой, за то что на межу стала» (російська мова) містить чіткі твердження про факти, які можуть бути перевірені на предмет їх достовірності, а тому така інформація за своїми стилістичними ознаками не може вважатись оціночними судженнями. Зазначена інформація є негативною та такою, що не відповідає дійсності і принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки нею стверджується про порушення позивачем норм чинного законодавства, зокрема дій, що мають ознаки кримінального правопорушення, що не знайшло підтвердження, а тому суд задовольнив позов в цій частині. Відмовляючи позивачці у визнанні недостовірною поширеної відповідачем ОСОБА_2 інформації «собрали подписи, вся улица собрала, что б её отправить и проверить в это, у психиатрическую, таких законом нема» (російська мова), суд першої інстанції правильно виходив з того, що такий факт, а саме колективне звернення до поліції мешканців с. Клишки Шосткинського району щодо поведінки ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками місцевого суду, оскільки із встановлених обставин вбачається, що особисте немайнове право позивачки на повагу до її гідності та честі порушене, внаслідок поширення відповідачем відносно неї недостовірної інформації відповідачем  в інтерв`ю телеканалу «1+1» 19.12.2018 року у програмі «ТСН», і тому підлягає захисту.

Однак,  задовольняючи  вимоги про визнання такої інформації недостовірною, суд першої інстанції не звернув увагу, що  частиною 4 ст. 277  такий факт визнається тільки у разі якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома. У такому випадку  фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Визнання недостовірною інформацію поширену відомою особою матеріальний закон не передбачає, а тому така вимога не підлягає задоволенню, бо  не є ефективним способом захисту, але  помилково було обрано судом першої інстанції.

На підставі викладеного, апеляційний суд виходячи за межі апеляційної скарги,  в силу ст. 374,376 ЦПК України у зв`язку із неправильним застосуванням судом першої інстанції  норм матеріального права, в цій частині рішення суду  підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимоги про визнання інформації недостовірною.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги надані докази, не врахував письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та самої ОСОБА_4 , не допитав свідків побиття і ОСОБА_4 , не витребував матеріали кримінальної справи де зафіксовано факт побиття ОСОБА_1 ОСОБА_4 (дружини ОСОБА_2 ), колегія суддів вважає неспроможними виходячи з наступного.

Частинами 1-4 ст. 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог ч.ч. 1-3 ст. 91 ЦПК України виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засідання у справі.

В ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом., а в ч. 1 ст. 83 ЦПК України вказано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Інші аргументи апеляційної скарги ОСОБА_2 фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява № 4909/04).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції помилково не визнав недостовірною інформацію, - висловлювання відповідачем фрази «собрали подписи, вся улица собрала, что б её отправить и проверить в это, у психиатрическую, таких законом нема» (російська мова), колегія суддів  відхиляє, оскільки як встановлено судом першої інстанції  щодо поведінки ОСОБА_1 було .колективне звернення до поліції мешканців с. Клишки Шосткинського району.

Оскільки позивач не порушила питання спростування недостовірної інформації, поширеної відповідачем телеканалу «1+1» 19.12.2018 року у програмі «ТСН»,  суд першої інстанції  обґрунтовано встановив  поширену інформацію недостовірною, правильно застосував спосіб захисту порушеного права, стягнув на її користь у відшкодування  моральної шкоди у грошовий еквівалент, визнав його розміру на рівні 1000грн.

Згідно вимог ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

В п. 27 ППВСУ № 1 від 27.02.2009 року, поміж іншим, роз`яснено, що способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди. Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судам необхідно враховувати роз`яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України  «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року (далі – ППВСУ № 4 від 31.03.1995 року).

За ч. 1, п.п. 2, 4 ч. 2, ч.3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В п. 3 ППВСУ № 4 від 31.03.1995 року, поміж іншим, роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (абз. 2, 3 п. 5 ППВСУ № 4 від 31.03.1995 року).

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ в справі «Недайборщ проти РФ» від 01.07.2010 року (Скарга № 42255/04) Європейський суд з прав людини у п. 37 зазначив, що заявник не зобов`язаний надавати будь-які докази наявності понесеної ним моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, N 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (абз. 1 п. 9 ППВСУ № 4 від 31.03.1995 року).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що  діями відповідача заподіяно моральну шкоду позивачу внаслідок поширення недостовірної інформації, таким чином  проявив неповагу до її честі та  гідності, внаслідок чого їй було завдано  моральні страждання.

Разом із цим, з мотивів наведених позивачем  у позові в обґрунтування заявлених підстав для відшкодування моральної шкоди  та з її пояснень наданих в суді, прослідковується, що після поширення відповідачем недостовірною інформацією не відбулось погіршення  вже  існуючих життєвих і виробничих стосунках, зниження престижу та її  ділової репутації, оскільки її незаконне звільнення з роботи відбулось з інших  підстав, а  тривале розслідування  порушеної  кримінальної справи за ст. 122 КК України за фактом спричинення їй тілесних ушкоджень   пов`язане із неналежним професійним виконанням службових обов`язків працівниками правоохоронних органів, а її неприязні  стосунки з відповідачем  утворилися на побутовому  підґрунті, не пов`язаним з її професійної діяльністю  вчителя. 

На підставі вказаного колегія суддів погоджується з грошовим еквівалентом моральної шкоди, визначеним судом першої інстанції, який при визначенні  її розміру виходив  із засад розумності та справедливості і доводами апеляційної скарги не спростовується, тому  відповідно до ст. 375 ЦПК України в цій частині залишає рішення без змін.

          Враховуючи, що спір виник  внаслідок неправильних дій відповідача,  колегія суддів на підставі п.9 ст. 141 ЦПК України покладає на нього  судові витрати повністю по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 381-382, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

                                                         п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2   задовольнити частково,  а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення  Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 06 грудня 2021 року в частині  вимог про  визнання  недостовірної інформації скасувати і  ухвалите нове про відмову в їх задоволенні.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено  11  липня 2022 року.

Головуючий -                                                                              С.С.Ткачук

Судді:                                                                                            В.І. Криворотенко

                                                                                                       Т.А. Левченко