ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД  

У Х В А Л А

04.07.2022                                                                            м. Дніпро         Справа № 912/2620/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач)                        

суддів: Мороза В.Ф., Кузнецова В.О.

при секретарі судового засідання: Радіновському Р.Л.

розглянувши матеріали заяви Приватного підприємства "Норма-Трак" про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства "Норма-Трак" на рішення Господарського суду Кіровоградської області (суддя Глушков М.С.) від 18.11.2021р. у справі № 912/2620/21

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )                                             

до Приватного підприємства "Норма-Трак" (вул. Мурманська, 3, с. Соколівське, Кіровоградський район, Кіровоградська область, 27641)

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

про  визнання недійним рішення, статуту, скасування державної реєстрації, -                   

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021р. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Приватного підприємства "Норма-Трак" про:

-          визнання недійсним рішення загальних зборів засновників приватного підприємства "Норма-Трак", оформленого протоколом № 1 від 12 червня 2012 року;

-          визнання недійсним Статуту приватного підприємства "Норма-Трак", затвердженого рішенням загальних зборів засновників приватного підприємства "Норма-Трак", оформленого протоколом № 1 від 12 червня 2012 року;

-          скасування в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу приватне підприємство "Норма-Трак" (ідентифікаційний код 34201257) за записом №            14291050007000563, яка проведена на підставі рішення загальних зборів засновників приватного підприємства "Норма-Трак", оформленого протоколом № 1 від 12 червня 2012 року, та Статуту приватного підприємства "Норма-Трак", затвердженого рішенням загальних зборів засновників приватного підприємства "Норма-Трак", оформленого протоколом № 1 від 12 червня 2012 року.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 18.11.2021р. у справі №            912/2620/21:

-          позовні вимоги задоволено повністю;

-          визнано недійсним рішення загальних зборів засновників приватного підприємства "Норма-Трак", оформленого протоколом № 1 від 12 червня 2012 року;

-          визнано недійсним Статут приватного підприємства "Норма-Трак", затвердженого рішенням загальних зборів засновників приватного підприємства "Норма-Трак", оформленого протоколом № 1 від 12 червня 2012 року;

-          скасовано у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу приватне підприємство "Норма-Трак" (ідентифікаційний код 34201257) за записом №            14291050007000563, яка проведена на підставі рішення загальних зборів засновників приватного підприємства "Норма-Трак", оформленого протоколом № 1 від 12 червня 2012 року, та Статуту приватного підприємства "Норма-Трак", затвердженого рішенням загальних зборів засновників приватного підприємства "Норма-Трак", оформленого протоколом № 1 від 12 червня 2012 року;

-          стягнуто з приватного підприємства "Норма-Трак" (вул. Мураманська, 3, с. Соколівське, Кіровоградський район, Кіровоградська область, 27641, ідентифікаційний код 34201257) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 6            810,00 грн. судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Приватне підприємство "Норма-Трак" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Кіровоградської області від 18.11.2021р. у справі № 912/2620/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.       

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2022р.  у справі № 912/2620/21 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Норма-Трак" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 18.11.2021р. у справі № 912/2620/21 – задоволено; рішення Господарського суду Кіровоградської області від 18.11.2021р. у справі № 912/2620/21 – скасовано; ухвалено нове рішення; в позові – відмовлено; судові витрати по сплаті судового збору за подання позову прокладено на ОСОБА_1 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства "Норма-Трак" судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 10 215,00 грн.

До Центрального апеляційного господарського суду від Приватного підприємства "Норма-Трак" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, зокрема, про стягнення по справі № 912/2620/21 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 52500,00 грн., з яких 35000,00 грн. гонорар за представництво в судах першої та апеляційної інстанцій та 17500,00 грн. гонорар успіху.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.06.2022р. прийнято заяву до розгляду та призначено в судове засідання на 04.07.2022 о 12:30 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2022р. клопотання представника Приватного підприємства "Норма-Трак" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду -  задоволено.

Позивач та третя особа не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку представників, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час ті місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши наявні матеріали справи, заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення та додані до неї докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що вищезгадана заява не підлягає задоволенню.

За приписами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. У разі, якщо судом не було прийнято рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат, суд за заявою учасників справи чи з власної ініціативи повинен ухвалити додаткове рішення (постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції має містити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Положеннями ст. 221 ГПК України визначено, що у разі якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Судові витрати (ч. 1,  п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України) складаються з судового збору та витрат, пов`язаних  з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України.

Відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Учасники справи на підставі п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

З огляду на правовий контекст вищенаведених норм сторона має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.

Згадане положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України, та крім цього, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла або очікує понести в зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім цього, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення по справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Водночас, положеннями ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Виходячи зі змісту вищенаведених норм, законодавець передбачив чітку процедуру розгляду питання про стягнення судових витрат, зокрема, за надання правничої допомоги стороні спору, яке можливо винести за межі розгляду справи по суті, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій.

Натомість недотримання унормованої ГПК України процедури, відповідно до приписів, зокрема, ст. ст.  124,  129 ГПК України, є підставою для відмови у задоволенні відповідного клопотання заявника про відшкодування за рахунок іншої сторони понесених витрат.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз відповідних норм процесуального закону засвідчує, що реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в декілька основних етапів:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Поряд із загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у частині четвертій статті 129 ГПК України, у частині п`ятій цієї норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Такий правовий висновок є усталеним та викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріалами справи підтверджується, що у відзиві на позов та апеляційній скарзі відповідачем було зазначено, що ПП «Норма-трак» планує понести витрати на правничу допомогу в сумі 45 000,00 грн., з яких розгляд справи в суді першої інстанції – 25 000,00 грн., розгляд справи в суді апеляційної інстанції – 10 000,00 грн., розгляд справи в суді касаційної інстанції – 10 000,00 грн. Представником ПП «Норма-трак» у даній справі є адвокат Захарченко Ігор Васильович, який діє на підставі Договору про надання правової допомоги від 18.03.2020р., ордеру КР №048589 від 17.09.2021р, ордеру ВА №1032460 від 12.05.2022р.

Відповідно до додатку № 912/2620/21 до Договору про надання правової допомоги від 18.03.2020р.:

1. Адвокат бере на себе зобов`язання щодо представництва інтересів Клієнта у судах першої, апеляційної, касаційної інстанції по справі № 912/2620/21 за позовом ОСОБА_1 до ПП "Норма-трак" про визнання недійсними рішення, статуту, скасування державної реєстрації.

2. Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату:

- гонорар за представництво по справі № 912/2620/21 в суді першої інстанції в розмірі 25000,00 грн.;

- гонорар за представництво по справі № 912/2620/21 в суді апеляційної інстанції в розмірі 10000,00 грн.;

- гонорар за представництво по справі № 912/2620/21 в суді касаційної інстанції в розмірі 10000,00 грн.

3. Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар успіху в розмірі 50% від розміру гонорару за представництво по справі № 912/2620/21, визначеному на момент розрахунку такого гонорару згідно з п. 2 цього додатку за отримання реультату - рішення по справі № 912/2620/21 про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП Норма-трак» про визнання недійсними рішення, статуту, скасування державної реєстрації.

4. Повна вартість послуг має бути сплачена Клієнтом у 30-денний строк після ухвалення остаточного рішення по справі № 912/2620/21 за позовом ОСОБА_1 до ПП Норма-трак» про визнання недійсними рішення, статуту, скасування державної реєстрації.

Договір про надання правової допомоги від 18.03.2020р. та Додаток № 912/2620/21 до договору про надання правової допомоги від 18.03.2020р. були надані до матеріалів справи в суді першої інстанції.

12.05.2022р. відповідачем до Центрального апеляційного господарського суду було подано клопотання про стягнення по справі № 912/2620/21 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 52500,00 грн., з яких 35000,00 грн. гонорар за представництво в судах першої та апеляційної інстанцій та 17500,00 грн. гонорар успіху.

13.06.2022р. відповідач звернувся до апеляційного суду з клопотанням, в якому повідомляє суд, що докази на обгрунтування судових витрат по справі будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

15.06.2022р. до зазначеної заяви на її обґрунтування відповідачем були надані наступні документи:

- копія акту прийому-передачі наданих послуг від 13.06.2022р. до Договору про надання правової допомоги від 18.03.2020р. за Додатком № 912/2620/21,

- копія довіреності від 17.01.2022р.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд зазначає, що факт надання відповідачу професійної правничої допомоги в судах першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи № 912/2620/21 підтверджується лише актом прийому-передачі наданих послуг від 13.06.2022р. до Договору про надання правової допомоги від 18.03.2020р. за Додатком № 912/2620/21, підписаним між адвокатським бюро "Ігоря Захарченка" (Адвокат) та Приватним підприємством "Норма-Трак" (Клієнт).

Проте, у даному Акті відповідачем не наведено детального опису робіт (наданих послуг), в якому визначалась би вартість послуг адвоката, найменування одиниці виміру та ставка у гривнях, кількість часу, яка була витрачена адвокатом при наданні послуг, тощо.

Окрім того, відповідачем також не доведено, що витрати за надання послуг з підготовки клопотань з процесуальних питань, були необхідними та неминучими. Збільшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач просить стягнути з позивача за рахунок кількості поданих до суду заяв з процесуальних питань, які не є обов`язковими, є також необґрунтованим.

Наведене не дає апеляційному суду змогу оцінити співмірність суми витрат із складністю справи та відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, співрозмірність витрат із виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, враховуючи, що представництво інтересів відповідача здійснювалося тим самим адвокатом, позиція відповідача не змінювалась, вірогідність охоплення таких витрат вже наданими послугами, завищення вартості послуг щодо представництва інтересів відповідача, що позбавляє суд апеляційної інстанції встановити необхідність їх понесення згідно наданих відповідачем до клопотання доказів та свідчить про необгрунтованість заявленого до стягнення розміру витрат на правову допомогу.

За таких обставин, враховуючи приписи ст. 126, ст. 129 ГПК України, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Приватного підприємства "Норма-Трак" про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства "Норма-Трак" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 18.11.2021р. у справі № 912/2620/21.

Частина 5 ст. 244 ГПК України передбачає, що у випадку, якщо суд дійде висновку про відмову в прийнятті додаткового рішення, приймається ухвала.

Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 232-235, 244, 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства "Норма-Трак" про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства "Норма-Трак" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 18.11.2021р. у справі № 912/2620/21.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна ухвала складена 11.07.2022р.

Головуючий суддя                                                                                          А.Є. Чередко

Суддя                                                                                                         В.Ф. Мороз

Суддя                                                                                                     В.О. Кузнецов