Справа №292/1396/20

Провадження №1-кп/293/178/2022

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2022 рокусмт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді                         ОСОБА_1

секретаря судового засідання         ОСОБА_2

за участю прокурора                 ОСОБА_3

обвинувачених                         ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників                                 ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12020060300000172 від 28.06.2020 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, має на утримання 4 неповнолітніх дітей, офіційно не працюючого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні злочинів проти авторитету органів державної влади за наступних обставин.

Згідно вимог п.1, 2, 3, 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, виявлення причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно розстановки сил та засобів роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції з 08:00 год. 28.06.2020 до 20 год. 28.06.2020, для охорони публічної безпеки та порядку на території патрулювання частини автодороги «Київ-Чоп» від 166 по 214 км призначено екіпаж «Граніт-203», в складі Інспектора роти №1 взводу №1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_8 та інспектора роти №1 взводу №2 Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_9 , які несли службу на службовому автомобілі марки «Toyota Prius» державний реєстраційний знак « НОМЕР_1 ».

Так, 28.06.2020 близько 16 години 40 хвилин ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , будучи у складі патрульного екіпажу «203», перебуваючи в службовому автомобілі у форменому одязі, виконуючи свої службові обов`язки, знаходячись на маршруті патрулювання на 177 км автодороги «Київ-Чоп» в межах населеного пункту с.Мартинівка Пулинського району Житомирської області у напрямку м.Житомир виявили на суміжній дорозі мопед марки «Honda Dio», без номерних знаків, водій якого ОСОБА_5 та пасажир ОСОБА_10 не були одягнені в мотошоломи. Виявлені обставини вказували на наявність у водія мопеду ОСОБА_5 адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.5,6 ст.121 КУпАП.        

З метою припинення правопорушень, поліцейські ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на підставі п.1 ч.1 ст.35 «Про Національну поліцію» вирішили зупинити вказаний мопед, та відповідно до п.б) ч.8.9. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, увімкнули на службовому автомобілі проблисковий

маячок червоного кольору і спеціальний звуковий сигнал, але на законну вимогу поліцейських водій мопеду ОСОБА_5 не зупинився, продовжив рух, та був зупинений поблизу домоволодіння АДРЕСА_1 шляхом блокування подальшого руху мопеду службовим автомобілем.

Працівники поліції вийшли зі службового автомобіля та відповідно до ч.3 ст.18 ЗУ «Про Національну поліцію» представились водію, назвавши прізвище, пред`явивши службове посвідчення та спеціальний жетон, після чого відповідно до ч.3 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію» пояснили причину зупинки. Діючи відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.32 ЗУ «Про Національну поліцію», яким поліції надано право вимагати в особи

пред`явлення нею документів, що підтверджують відповідне право особи, у випадку, коли зовнішні ознаки транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи  об`єктом вчинення правопорушення,  ОСОБА_8  та ОСОБА_9  висловили вимогу  ОСОБА_5  пред`явити підтверджуючі документи на право власності на мопед марки «Honda Dio» та право керування ним. На законну вимогу поліцейських, ОСОБА_5 в категоричній формі відмовився надавати будь-які документи.

Під час вказаних подій з території власного домоволодіння АДРЕСА_1 цього населеного пункту вийшов ОСОБА_4 та почав сперечатись з поліцейськими, провокуючи подальший конфлікт. Усвідомлюючи, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є поліцейськими та знаходяться при виконанні службових обов`язків щодо припинення правопорушення, ОСОБА_4 , маючи злочинний намір на вчинення опору працівникам правоохоронного органу, реалізуючи який, з метою уникнення відповідальності ОСОБА_5 , почав забирати вказаний мопед до території свого домоволодіння. З метою припинення протиправних дій ОСОБА_4 поліцейський ОСОБА_8 , який стояв попереду мопеду, взяв лівою рукою за праву ручку керма мопеда, утримуючи його таким чином, щоб ОСОБА_4 не вдалося забрати вказаний мопед.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 застосовуючи фізичну силу намагався вирвати мопед з рук поліцейського ОСОБА_8 , та, зрозумівши, що це йому не вдасться, ОСОБА_4 вирішив нанести тілесні ушкодження поліцейському ОСОБА_8 .

Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на заподіяння працівнику поліції тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, ОСОБА_4 кулаком правої руки наніс ОСОБА_8 три удари в область лівого передпліччя. Від завданих ударів ОСОБА_8 відпустив мопед, який впав на землю.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу спрямованого на нанесення працівнику поліції тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, ОСОБА_4 , утримуючи ОСОБА_8 за верхні кінцівки, почав шарпати його за однострій, намагаючись повалити на землю. У відповідь ОСОБА_8 в порядку ст.44 ЗУ «Про Національну поліцію» застосував фізичну силу, спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою) відносно ОСОБА_4 , але останній продовжив чинити активний фізичний опір поліцейському, вириваючись відштовхуючись руками.

У вказаний конфлікт втрутився ОСОБА_5 , який, з метою уникнення адміністративної відповідальності, вирішив вчинити опір працівникам правоохоронного органу, почав допомагати ОСОБА_4 вчиняти протиправні дії відносно поліцейського ОСОБА_8 шляхом вчинення активного фізичного опору, утримуючи поліцейського ОСОБА_8 за верхні кінцівки, однострій, намагаючись повалити його, від чого вони вдвох упали на землю.

У відповідь ОСОБА_8 в порядку ст.44 ЗУ «Про Національну поліцію» застосував фізичну силу, спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою) відносно ОСОБА_5 , але останній продовжив чинити активний фізичний опір поліцейському, вириваючись та відштовхуючись руками. Протиправні дії ОСОБА_5 були припинені поліцейським ОСОБА_9 , який відтягнув його від ОСОБА_8 .

Злочинні дії ОСОБА_4 , намагався припинити поліцейський ОСОБА_9 , який забрав ОСОБА_4 від ОСОБА_8 , утримуючи останнього. Вирвавшись від ОСОБА_9 , ОСОБА_4 побіг в сторону ОСОБА_8 . З метою припинення протиправних дій ОСОБА_4 та відбиття його нападу, ОСОБА_8 на підставі пп.а п.3 ч.3 ст.45 ЗУ «Про Національну поліцію» застосував до ОСОБА_4 спецзасіб «Терен-4». Однак ОСОБА_4 продовжив свої протиправні дії та, наблизившись до ОСОБА_8 , схопив його за нижню частину елементу однострою - сорочку трикотажну з короткими рукавами та потягнув за неї донизу, порвавши дану сорочку.

У результаті протиправних дій ОСОБА_4 , інспектору взводу №1 роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження у вигляді садна на обох верхніх кінцівках, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Своїми умисними діями, які виразились в опорі працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, ОСОБА_4 , вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.342 КК України.

Своїми умисними діями, які виразились в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, ОСОБА_4 , вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.345 КК України.

Своїми умисними діями, які виразились в опорі працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.342 КК України.

II. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю та пояснив, що дійсно 28.06.2020 у після обідню пору він побачив, що біля його домоволодіння зупинився мопед ОСОБА_5 та машина патрульної поліції. Працівники поліції вимагали у ОСОБА_5 показати документи. Він намагався захистити ОСОБА_5 та почав забирати мопед на територію свого домоволодіння. В цей час між ним та поліцейським ОСОБА_8 , який стояв попереду мопеда виник конфлікт, в ході якого він наніс йому кілька ударів в область лівого передпліччя. Між ними виникла бійка у яку втрутився ОСОБА_5 та під час сутички ОСОБА_5 та ОСОБА_8 впали на землю. Потім поліцейський ОСОБА_9 відтягнув його від ОСОБА_8 . У вчиненому щиро кається, просить суворо не карати.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засідання пояснив, що свою вину у вчиненні вказаного злочину визнає повністю, щиро розкаюється. Пояснив, що він 28.06.2020 десь близько 16 год. керував мопедом по автодорозі в с.Мартинівка Пулинського району Житомирської області без мотошолома. Крім того перевозив пасажира ОСОБА_10 без мотошолома. Вважав дії поліцейських неправомірними, думав, що вони хочуть конфіскувати мопед тому і не зупинився на вимогу поліцейського. Після зупинки між ним та поліцейськими виник конфлікт, у який втрутився ОСОБА_4 , оскільки це було біля його подвір`я. ОСОБА_4 намагався забрати мопед та завести до себе в подвір`я, однак поліцейський ОСОБА_8 не дав йому цього зробити, так як стояв попереду мопеда та тримав його за ручку. Потім ОСОБА_4 кілька разів вдарив ОСОБА_8 в область плеча і мопед впав, і ОСОБА_8 намагався застосувати до ОСОБА_4 прийоми боротьби. ОСОБА_5 втрутився і намагався втримати ОСОБА_8 почав хапати його за одяг та руки. Від чого вони у двох упали на землю. Потім поліцейський ОСОБА_9 відтягнув його від ОСОБА_8 . Просив суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що 28.06.2020 він з ОСОБА_9 патрулювали на 177 км автодороги "Київ-Чоп" та побачили мопед який був без номерних знаків, водій і пасажир якого були без мотошоломів. Вони подали знак про зупинку, однак мопед не зупинився та продовжив рух після чого вони зупинили мопед перекривши йому рух по вул.Л.Українки в с.Мартинівка. Від водія ОСОБА_5 був чути запах алкоголю. Він намагався покинути місце зупинки та відмовився надавати документи. В цей момент з будинку вийшов ОСОБА_4 та вказав що мопед його і почав його забирати до себе у подвір`я. Він поставив руку на руль, а потім ОСОБА_4 наніс йому 3 удари по лівому плечі. Він намагався затримати ОСОБА_4 , але підбіг ОСОБА_5 і він з ним впав на землю. Коли вони піднялися, то підбіг ОСОБА_11 і хотів знову вдарити його, він застосував балончик "Терен4" і розпилив його на ОСОБА_11 . В цей час він порвав на ньому форменну футболку і рукав. Вказав, що потім вони викликали оперативно-чергову групу і їх затримали.

Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердив пояснення потерпілого ОСОБА_8 та додав, що він також отримав ссадини та подряпини, під час того як намагався відтягнути ОСОБА_12 від ОСОБА_13 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що на початку літа 2020 року після обіду він їхав з ОСОБА_5 на скутері та по дорозі при в`їзді в село Мартинівку їх підрізала машина працівників поліції. Осіпчуку запропонували надати документи, потім вийшов зі свого подвір`я ОСОБА_11 . Поліцейський штовхнув ОСОБА_11 в плече, щоб той забрав руку від скутера, від чого ОСОБА_11 впав, та падаючи, схопився за форменний одяг працівника поліції і порвав її в області рукава. ОСОБА_12 допоміг піднятися ОСОБА_11 . Конфлікту поліцейського з ОСОБА_12 він не бачив, оскільки стояв за мерт і розмовляв з дружиною по телефону. Тілесних ушкоджень на поліцейських він не бачив.

Свідок ОСОБА_14 показала, що вказана подія трапилася у червні 2020 десь біля 16-17 год. Вона із свого подвір`я бачила, що біля подвір`я метрів 20 -30 від неї стола поліцейська машина та мопед. Коли вийшла на повір`я, то побачила високого поліцейського зі світлим волоссям, у якого виник конфлікт з її чоловіком. Вона не бачила як її чоловік наносив удари поліцейському. Вона бачила, що поліцейський, доганяючи її чоловіка, штовхнув його уже в їх на подвір`ї. Коли впав мопед вона не бачила. На плечі та коліні у її чоловіка ОСОБА_4 після цієї події були подряпини.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що він проживає по сусідству з ОСОБА_4 та знаходився близько 40 м. від події, яка трапилась влітку 2020 року. Він бачив як ОСОБА_12 , будучи за кермом мопеда, без мотошолома їхав з центра до села Мартинівка. З ним позаду сидів ОСОБА_16 теж без мотошолома. Вони зупинились по вул. Л. Українки напроти його будинку. Поряд він побачив патрульний автомобіль, з якого вийшли працівники поліції та почали вимагати документи в ОСОБА_12 . Потім вибігли ОСОБА_11 зі свого подвір`я та ОСОБА_17 . Бачив активні дії з боку ОСОБА_11 , який почав смикати скутер, намагаючись ніби його забрати від поліцеських. Після цього почув якісь крики, розпочалась суперечка, штовханина, шарпання за одяг поліцейських, які намагались одягнути наручники на правопорушників. Коли поліцейські не могли справитись, то викликали підмогу та незабаром приїхав ще один поліцейський автомобіль. Бачив як хтось з працівників поліції застосував слізогінний газ до ОСОБА_18 , який весь час намагався утримати мопед.

Винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їм злочинах підтверджується також дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

- протоколом огляду місця події від 28.06.2020, де в кабінеті №13 Пулинського ВП за адресою АДРЕСА_3 зафіксовано пошкодження форменого одягу у потерпілого ОСОБА_8 під час виконання службових обов`язків у с.Мартинівка у зв`зку із протиправними діями ОСОБА_4 ;

- протоколом огляду місця події від 28.06.2020 проїжджої частини по АДРЕСА_1 де зафіксовано на проїжджій частині, що стоїть мопед марки "Хонда Діо" з розбитим дзеркалом без номерних знаків;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 28.07.2020, згідно якого потерпілий ОСОБА_9 вказав на обставини та механізм вчинення протиправних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5

- протоколом проведення слідчого експерименту від 23.09.2020, згідно якого потерпілий ОСОБА_8 вказав на обставини та механізм вчинення протиправних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;

- висновком експерта №1579 від 11.08.2020 згідно якого у потерпілого ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у вигляді саден на обох верхніх кінцівках та синець на тулубі справа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень;

- посадовою інструкцією інспектора роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, зокрема потерпілих згідно якої визначено основні завдання та функції інспектора, його права, обов`язки та засади відповідальності;

- витягом з наказу Департаменту патрульної поліції №929 о/с від 26.11.2019, згідно якого рядового поліції ОСОБА_9 призначено на посаду інспектором взводу №2 роти №1 батальйону;

-витягом з наказу Департаменту патрульної поліції №929 о/с від 26.11.2019, згідно якого сержанта поліції ОСОБА_8 призначено на посаду інспектором взводу №1 роти №1 батальйону;

- висновком службового розслідування за фактом дослідження обставин застосування фізичної сили та здійснення опору потерпілими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 31.07.2020,        згідно якого в діях потерпілих під час події 28.06.2020

відсутні порушення службової дисципліни. Тілесні ушкодження отримані ОСОБА_8 під час виконання ним службового обов`язку внаслідок протиправних дій обвинувачених;

- розстановкою сил та засобів роти №1 батальйону УПП в Житомирській області на 28.06.2020, згідно якого потерпілі несли службу на автодорозі М-06 166 км-214 км;

- постановою про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення серія ДП18 №813542 від 28.06.2020, згідно якого на ОСОБА_5 накладено штраф у розмірі 510 грн за ч.5 ст.121, ч.2 ст.126 та ч.2 ст.36 КУпАП за керування мопедом без мотошолома та без водійських прав.

Суд, допитавши потерпілих, свідків та обвинувачених, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях повністю доведена.

Отже, доказами, дослідженими безпосередньо в судовому засіданні, доведено, що своїми діями обвинувачений ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.342 КК України, тобто вчинив умисні дії, які виразились в опорі працівникові правоохоронного органу під час виконання ним своїх службових обов`язків. А також, умисно заподіявши працівникові правоохоронного органу легкі тілесні ушкодження, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.345 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 своїми умисними діями, які виразились в опорі працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.342 КК України.

Суд вважає безпосередньо досліджені докази у суді належними, допустимими та достовірними.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

ІІІ. Мотиви призначення покарання.

Суд, призначаючи обвинуваченим покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації.

Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч.1 ст.368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Вирішуючи питання про покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно до ст.12 КК України, віднесені до категорії нетяжких злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинувачених судом не встановлено.

Варто відмітити, що колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №756/4830/17-к вказала про те, що визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

При визначенні міри покарання ОСОБА_4 , суд враховує: досудову доповідь, відповідно до якої виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (т.1 а.с.179-180); суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення; особу обвинуваченого, який посередньо характеризується за місцем реєстрації; раніше в силу ст.89 КК України не судимого, має сім`ю та четверо неповнолітніх дітей, працює не офіційно на будівництві у Житомирській області, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, а також той факт, що він повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, готовий нести покарання.

З урахуванням наведених обставин, суд, у відповідності до вимог ст.65 КК України, під час вирішення питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , вважає за доцільне призначити його у межах, установлених санкції статей обвинувачення, а саме за ч.2 ст.342 КК України та за ч.2 ст.345 КК України у виді обмеження волі.

Остаточне покарання ОСОБА_4 суд призначає у відповідності до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі на певний строк.

Разом з тим, суд вважає за можливе виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без відбування покарання із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком з покладенням певних обов`язків, передбачених ст.76 КК України, які на думку суду будуть необхідні і достатні для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При визначенні міри покарання ОСОБА_5 суд враховує: досудову доповідь, відповідно до якої виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (т.1 а.с.183-188); суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, а саме відсутність тяжких наслідків вчиненого; особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем реєстрації; раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, працює неофіційно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, а також той факт, що він повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, готовий нести покарання.

З урахуванням наведених обставин, суд, у відповідності до вимог ст.65 КК України, під час вирішення питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 вважає за доцільне призначити його у межах, установлених санкцією ч.2 ст.342 КК України у виді обмеження волі на певний строк та вважає за можливе застосувати до ОСОБА_5 ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком з покладенням певних обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Призначені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покарання є необхідними та достатніми для досягнення мети не лише кари за вчинені злочини, а й буде слугувати для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів як самими обвинуваченими так і іншими особами.

Визначені обвинуваченим покарання відповідають принципу необхідності і достатності для виправлення обвинувачених, з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

При цьому в судовому засіданні при дослідженні даних про обвинувачених відповідно до положень ст.50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому ст. 69, 69-1 КК України, не встановлено.

У даному кримінальному провадженні щодо обвинувачених запобіжні заходи не застосовувалися. Отже, ураховуючи те, що під час судового розгляду клопотань про обрання запобіжних заходів від прокурора на розгляд суду не надходило, тому підстав передбачених ст.177, 178 КПК України для застосування до обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжних заходів до набрання вироком законної сили суд не убачає.

Цивільні позови в справі не заявлені. Матеріальні збитки відсутні.

V. Рішення щодо речових доказів

Питання про речові докази необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України, а саме: мопед «Хонда Діо», б/н, який переданий на зберігання ОСОБА_5 - залишити у власника.

VІ. Процесуальні витрати

Процесуальні витрати на залучення експертів відсутні.

Керуючись ст.ст. 2,7, 100, 124, 128,  368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342 та ч.2 ст.345 КК України та призначити йому за вказаними кримінальними правопорушеннями покарання:

- за ч.2 ст.342 КК України - у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;

- за ч.2 ст.345 КК України - у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

У відповідності до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 , за кримінальними правопорушеннями, передбаченими ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України, призначити остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст.75 КК України  ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Згідно п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_4 покласти на орган пробації за місцем проживання засудженого.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирати.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342  КК України, та призначити йому за цим кримінальним правопорушенням покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.

Згідно п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_5 покласти на орган пробації за місцем проживання засудженого.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирати.

Речовий доказ у кримінальному провадженні: мопед «Хонда Діо»,б/н, який переданий на зберігання ОСОБА_5 - залишити у власника.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми у судовому засіданні.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуюча суддя ОСОБА_19