№ 932/18968/19

№ 1-кп/204/135/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2022 року                                                                        м.Дніпро

Колегія суддів Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська

у складі головуючого - судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря – ОСОБА_4

прокурора – ОСОБА_5

захисника – ОСОБА_6

обвинуваченого – ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро, клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу у виді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по  кримінальному провадженні № 12019040640002371 відносно  обвинуваченого ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,-

                                                встановила:

В провадженні Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження № 12019040640002371 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про зміну відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту на тримання під вартою. В обґрунтування зазначив, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , згідно ст.177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених ст.42 КПК України, а також запобігання спробам: переховатися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити ти інше кримінальне правопорушення. Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , згідно ст.177 КПК України, є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, а також наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1  ст. 177 КПК України. Так, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від суду, підтверджується тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), який згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років позбавлення. Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України – незаконно впливати на свідків у даному провадженні підтверджується, зокрема тим, що обвинуваченомувідомі повні анкетні данні свідків, їх місце проживання. Крім того, 21.06.2022 у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту, у зв`язку зі зміною складу суду, судом ухвалено розпочати судовий розгляд кримінального провадження спочатку, що передбачає повторне проведення усіх процесуальних дій, у тому числі допит усіх свідків, на яких ОСОБА_7 може незаконно впливати з метою їх залякування та зміни їх показань, що негативно вплине на швидкий, повний та неупереджений судовий розгляді кримінального провадження. Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України – вчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджується тим, що ОСОБА_7 , не маючи постійного місця роботи, постійного офіційного та законного джерела доходу, а отже законних засобів для існування, може знову вчинити умисний злочин. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, через вищевказані обставини.

Обвинувачений та захисник заперечували проти клопотання прокурора, зазначивши, що воно є незаконним, ризики необґрунтовані. Просили залишити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Потерпіла в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила.

Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, за необхідне задовольнити клопотання прокурора. При цьому суд враховує наступне.    

Відповідно до ч.1,2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Судом встановлено, що відносно ОСОБА_7 на даний час застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_7 , обвинувачуються у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 15 років. Прокурором доведено, що необхідністю зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою, є наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.1177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у даному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Так, ризик, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду, підтверджується тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), який згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років позбавлення. Так,  ОСОБА_7 , розуміючи про тяжкість та строки покарання, яке йому може бути призначено, в разі визнання його винним у скоєні інкримінованого злочину, та очевидно в разі обрання більш м`якого виду запобіжного заходу може виїхати до тимчасово окупованої території та переховуватись від органу досудового розслідування та суду.  Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. Крім цього, у рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи. Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Також, на даний час існує ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків у даному провадженні підтверджується, зокрема тим, що обвинуваченому відомі повні анкетні данні свідків, їх місце проживання.

Слід зазначити, що 21 червня 2022 року, у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту, судом ухвалено розпочати судовий розгляд даного кримінального провадження спочатку, що передбачає повторне проведення усіх процесуальних дій, у тому числі допит усіх свідків, на яких ОСОБА_7 , який не визнає своєї провини у вчиненні інкримінованого йому особливо тяжкого кримінального правопорушення, може незаконно впливати з метою їх залякування та зміни їх показань, що негативно вплине на швидкий, повний та неупереджений судовий розгляді кримінального провадження.

Крім того, існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, який підтверджується тим, що ОСОБА_7 , не маючи постійного місця роботи, постійного офіційного та законного джерела доходу, а отже законних засобів для існування, може знову вчинити умисний злочин.

Рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що зміна обвинуваченому запобіжного заходу з домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Летельє проти Франції».

       Судом не встановлено дієвих стримуючих чинників, які б забезпечили належну процесуальну поведінку підозрюваного. Отже, застосування більш м`якого запобіжного заходу на даний час є недоцільним, та не буде достатнім для запобігання визначеним ризикам, передбаченим п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, тому слід задовольнити клопотання прокурора та змінити обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Крім того, згідно п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства, що призвело до смерті людини, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, суд не визначає розмір застави.

Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 176-178, 183-187, 193-194,196-197, 331, 369-372 КПК України, колегія суддів,-

постановила:

       Клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу у виді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 – задовольнити.

Змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 27 серпня 2022 року, без визначення розміру застави.

Взяти ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту в залі суду.

Ухвала щодо обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

        Головуючий суддя: ОСОБА_1

Суддя: ОСОБА_2

Суддя: ОСОБА_3