Ухвала

30 червня 2022 року

місто Київ

справа № 752/20152/16-ц

провадження № 61-19405сво21

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Погрібного С. О. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Кузьмишин Едуард Миколайович,

стягувач - ОСОБА_2 ,

вирішуючи питання про прийняття до розгляду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Крижанівської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції заявника

ОСОБА_1 у лютому 2021 року звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (далі - Печерський РВ ДВС, відділ) Кузьмишина Е. М.

Вимоги скарги заявник обґрунтовував тим, що 08 жовтня 2018 року Голосіївський районний суд міста Києва видав виконавчий лист № 752/20152/16-ц про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 в розмірі 1/5 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 24 вересня 2017 року і до закінчення нею навчання в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, тобто до 30 червня 2020 року, а у разі продовження навчання - не більше, ніж до досягнення ОСОБА_3 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого документа завершено у зв`язку з закінченням ОСОБА_3 навчання та за браком заборгованості.

Водночас 09 листопада 2020 року головний державний виконавець Кузьмишин Е. М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 6356899 з виконання виконавчого листа № 752/20152/16-ц, виданого 08 жовтня 2018 року Голосіївським районним судом міста Києва, та 14 грудня 2020 року здійснив розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за період з липня до жовтня 2020 року, хоча із 01 липня до 11 вересня 2020 року ОСОБА_3 не навчалася, а отже, не мала права на утримання з боку батька.

Оскільки державний виконавець невмотивовано нарахував йому заборгованість зі сплати аліментів за період з липня 2020 року, а не з дати винесення наказу про зарахування ОСОБА_3 на навчання у магістратурі (вересень 2020 року) у нього утворилася заборгованість, що склала більше трьох місяців і відомості про нього як боржника протиправно були внесені до Єдиного реєстру боржників.

За таких обставин ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірними дії головного державного виконавця Кузьмишина Е. М. щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 14 грудня 2020 року за виконавчим листом № 752/20152/16-ц, виданим 08 жовтня 2018 року Голосіївським районним судом міста Києва, із липня 2020 року і внесення відомостей про нього до Єдиного реєстру боржників та зобов`язати головного державного виконавця усунути ці порушення.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

Головний державний виконавець Лазюк Д. М. подав пояснення на скаргу, в якій зазначив, що на виконанні в Печерському РВ ДВС перебуває виконавче провадження № 63536899 від 09 листопада 2020 року за заявою стягувача ОСОБА_2 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Голосіївським районним судом міста Києва від 08 жовтня 2018 року у справі № 752/20152/16-ц. Зокрема, до відділу надійшла заява стягувача про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/5 частини всіх доходів до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення ОСОБА_3 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2. До заяви долучений оригінал виконавчого документа та копія довідки Київського національного університету ім. Тараса Шевченка про навчання дитини від 18 вересня 2020 року. Посадові особи відділу вживають заходи примусового виконання відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою від 20 квітня 2021 року Голосіївський районний суд міста Києва частково задовольнив скаргу ОСОБА_1 , визнав неправомірними дії головного державного виконавця Печерського РВ ДВС Кузьмишина Е. М. у частині здійснення розрахунку заборгованості від 14 грудня 2020 року № 40563/10 зі сплати аліментів за період з 01 липня 2020 року до 11 вересня 2020 року за виконавчим документом № 752/20152/16-ц, виданим 08 жовтня 2018 року Голосіївським районним судом міста Києва. В іншій частині у задоволенні скарги відмовив.

Суд першої інстанції дійшов висновку про визнання неправомірними дій державного виконавця Кузьмишина Е. М. у частині здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з 01 липня до 11 вересня 2020 року, оскільки відповідно до загальнодоступної інформації Міністерства освіти і науки України (далі - МОН України) зарахування на бюджет до магістратури на базі бакалавра до закладів вищої освіти у сфері управління МОН України завершилося 11 вересня 2020 року о 18:00 год.

Відмовляючи у задоволенні вимог скарги в частині внесення відомостей до Єдиного реєстру боржників, суд першої інстанції зазначив, що крім заборгованості за період із 01 липня до 11 вересня 2020 року, у боржника залишається й інша заборгованість за аліментами.

Постановою від 28 липня 2021 року Київський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2 , скасував ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 20 квітня 2021 року в частині задоволення вимог скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Печерського РВ ДВС Кузьмишина Е. М. щодо здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з 01 липня 2020 року до 11 вересня 2020 року за виданим 08 жовтня 2018 року Голосіївським районним судом міста Києва виконавчим листом № 752/20152/16-ц та ухвалив у цій частині нове судове рішення.

Апеляційний суд відмовив у задоволенні вимоги скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Печерського РВ ДВС Кузьмишина Е. М. щодо здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з 01 липня 2020 року до 11 вересня 2020 року за виданим 08 жовтня 2018 року Голосіївським районним судом міста Києва виконавчим листом № 752/20152/16-ц.

В іншій частині ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 20 квітня 2021 року апеляційний суд залишив без змін.

Апеляційний суд зазначив, що після закінчення навчання на бакалавраті ОСОБА_3 продовжила навчання на магістратурі, а чинне законодавство не передбачає зупинення нарахування аліментів або звільнення платника аліментів від сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини у зв`язку з продовженням нею навчання в період канікул, переходу на навчання або вступу до магістратури.

Визнавши неправомірними дії державного виконавця в частині здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період із 01 липня 2020 року до 11 вересня 2020 року, суд першої інстанції фактично змінив рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 липня 2018 року.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у листопаді 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2021 року та залишити в силі ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 20 квітня 2021 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення суд апеляційної інстанції ухвалив з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми частини другої статті 199 СК України у подібних правовідносинах, коли право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Заявник зазначив, що суд апеляційної інстанції помилково ототожнив поняття «період канікул» та період «переходу на навчання, або вступу до магістратури». При цьому канікулярний період включається до періоду навчання, а час переходу на навчання, або вступу до магістратури - ні, тому у цей період аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання нарахуванню не підлягають.

Також ОСОБА_1 зазначив, що оскаржена постанова апеляційного суду не відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц (провадження № 61-12782св18), відповідно до яких дитині призначено аліменти лише за період підтвердженого навчання.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_2 у лютому 2022 року подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2021 року залишити без змін. Стягувач зазначила, що боржник фактично намагається ще раз переглянути рішення суду про стягнення аліментів через оскарження дій державного виконавця, зловживаючи своїми правами.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 20 грудня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребував її матеріали із суду першої інстанції.

Ухвалою від 21 квітня 2022 року Верховний Суд призначив справу до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 07 червня 2022 року Верховний Суд передав справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

В ухвалі від 07 червня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вважав, що існує нагальна потреба відступити від висновку щодо застосування частини другої статті 199 СК України в подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року у справі № 753/20347/20 (провадження № 61-9584св21), за змістом якого у зв`язку з припиненням навчання особою у червні 2020 року та зарахуванням її на навчання лише з 01 жовтня 2020 року не було підстав для стягнення з боржника грошових коштів за виконавчим листом у зазначений період.

Доцільність перегляду (відступлення) висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у зазначеній постанові Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду обґрунтувала тим, що перед Верховним Судом постало питання, чи є в розумінні частини другої статті 199 СК України припиненням навчання, завершення особою навчання на певному освітньому рівні.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що завершення повнолітньою дочкою/сином, до досягнення ними 23 років, навчання на певному освітньому рівні та безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу на наступний рівень освіти; або безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу для здобуття освіти на наступному рівні чи за іншою спеціальністю, незалежно від того чи відбувається це в тому самому, чи різних закладах освіти, не свідчить про припинення навчання та, відповідно, саме по собі, не є підставою для припинення права на утримання (аліменти).

При цьому як вступ (перехід) на наступний освітній рівень, так і вступ (перехід) до іншого навчального закладу після завершення навчання та здобуття певного рівня освіти, пов`язані із певними часовими періодами, протягом яких не відбувається безпосередньо освітній процес, однак триває освітня діяльність, зокрема вступна кампанія (подача документів, здача іспитів, проходження співбесід, видання наказу про зарахування до навчального закладу тощо).

Такі процедури й часові періоди є об`єктивними, нормативно врегульованими та їх тривалість не залежить від волі особи, яка здобуває освіту.

Колегія суддів вважає, що виключення цих періодів із часу протягом якого повнолітні дочка, син мають право на утримання, не узгоджується із вимогами статті 53 Конституції України, статей 1, 3, 10 Закону України «Про освіту», частини другої статті 199 СК України та є несправедливим.

ІV. ПОЗИЦІЯ ОБ`ЄДНАНОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ У СКЛАДІ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що рішенням від 03 липня 2018 року (справа № 752/20152/16-ц), залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, Голосіївський районний суд міста Києва стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 24 вересня 2017 року і до закінчення нею навчання в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, тобто до 30 червня 2020 року, а у разі продовження навчання - не більше, ніж до досягнення ОСОБА_3 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На виконання зазначеного рішення Голосіївський районний суд міста Києва 08 жовтня 2018 року видав виконавчий лист № 752/20152/16-ц.

Державний виконавець Кузьмишин Е. М. під час виконавчого провадження № 63536899 за виконавчим листом № 752/20152/16-ц здійснив розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 14 грудня 2020 року № 40563/10, згідно з яким заборгованість ОСОБА_1 за період із липня до листопада 2020 року становить 42 463, 97 грн.

11 вересня 2020 року о 18:00 год завершилось зарахування на бюджет до магістратури на базі бакалавра до закладів вищої освіти у сфері управління МОН України.

Згідно з довідкою Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 18 вересня 2020 року № 1019 ОСОБА_3 є студентом 1 року навчання ОС «Магістр» денної форми навчання Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка ІV рівня акредитації і закінчує навчання 31 травня 2022 року.

Відомості про ОСОБА_1 , як боржника зі сплати аліментів, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Оцінка аргументів колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду стосовно передачі справи на розгляд Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Тлумачення наведеної норми процесуального права свідчить про те, що на розгляд об`єднаної палати може бути передана справа, якщо в аналогічній (подібній) справі викладено інший висновок щодо застосування норми права. Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за їхніми елементами: суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин).

Об`єднана палата врахувала, що як у справі, яка переглядається, так і у справі № 753/20347/20 (провадження № 61-9584св21), перед Верховним Судом постало питання щодо тлумачення та застосування частини другої статті 199 СК України.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 753/20347/20 (провадження № 61-9584св21) зробила висновок, що у зв`язку з припиненням навчання особою у червні 2020 року та зарахуванням її на навчання лише з 01 жовтня 2020 року не було підстав для стягнення з боржника грошових коштів за виконавчим листом у зазначений період, з чим не погодилася колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, вважаючи, що завершення повнолітньою дочкою/сином, до досягнення ними 23 років, навчання на певному освітньому рівні та безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу на наступний рівень освіти; або безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу для здобуття освіти на наступному рівні чи за іншою спеціальністю, незалежно від того чи відбувається це в тому самому, чи різних закладах освіти, не свідчить про припинення навчання та, відповідно, саме по собі, не є підставою для припинення права на утримання (аліменти).

Отже, між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду існує відмінне розуміння, тлумачення та застосування положень частини другої статті 199 СК України.

Оскільки у практиці розгляду суду касаційної інстанції існує відмінне розуміння застосування правил про припинення права на утримання у разі припинення навчання, що випливають з одних і тих або близьких за змістом правовідносин, у яких один і той же предмет спору, і які врегульовані одними і тими ж нормами матеріального права, тому є нагальна потреба в усуненні виявлених розбіжностей.

Однакове застосування положень закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.

Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Резюмуючи, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2021 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

З огляду на наведене справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Прийняти до розгляду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Кузьмишина Едуарда Миколайовича, заінтересована особа - ОСОБА_2 , за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2021 року.

Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Головуючий С. О. Погрібний

Судді А. І. Грушицький

Б. І. Гулько

В. І. Крат

Д. Д. Луспеник

І. М. Фаловська

М. Є. Червинська