17.06.2014
Провадження № 2/331/860/14
ЄУН 331/1842/14-ц
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2014 р. м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого – судді Світлицької В.М.
при секретарі Нікітченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення середньомісячного заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати, -
ВСТАНОВИВ:
18.03.2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення середньомісячного заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.12.2013 р. вона була звільнена з ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» по переводу до Управління містобудування та архітектури облдержадміністрації, п. 5 ст. 36 КЗпП України. Станом на 13.12.2013 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в сумі 13 881,65 грн. В день звільнення їй не виплачено всіх належних сум. 05.03.2014 року відповідачем в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі сплачено позивачу суму у розмірі 900 грн. Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням уточнених вимог, просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 35928, 64 грн.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просить суд задовольнити позов з урахуванням уточнених позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечує, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з 01.02.2005 р. по 13.12.2013 р. ОСОБА_1 працювала на посаді техніка в ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».
Наказом керівника ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» № 332 від 13.12.2013 р. ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за п. 5 ст. 36 КЗпП України, по переводу до Управління містобудування та архітектури облдержадміністрації, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці позивача.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, належних йому від підприємства, здійснюється в день звільнення.
Згідно із ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 станом на 16.01.2014 року відповідачем ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 13 881,65 грн., що підтверджується довідкою № 2936 від 16.01.2014 року.
Згідно з відомістю нарахування коштів № 11 від 04.03.2014 року, 04.03.2014 року ОСОБА_1 виплачено частину заробітної платив сумі 900,00 грн. Згідно з відомістю нарахування коштів № 16 від 04.04.2014 року, позивачу виплачено частину заробітної плати в сумі 1 500, 00 грн. Згідно з відомістю нарахування коштів № 18 від 10.04.2014 року, ОСОБА_1 виплачено заробітну плату у сумі 11 481, 65 грн. Тобто, станом на 10.04.2014 року, відповідачем повністю оплачено заборгованість по нарахованій при звільнені заробітній платі у загальному розмірі – 13 881, 65 грн. Вказані обставини також підтверджені позивачем в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
На підставі ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Рішенням від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 Конституційного Суду України у справі № 1-5/2012 було визначено, що положення ч. 1ст. 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Таким чином, Конституційним Судом України було визначено, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом України в постанові від 27 березня 2013 року по справі № 6-15цс13.
Як встановлено судом, відповідач фактично не розрахувався з позивачем при його звільненні, а зробив остаточний розрахунок лише 10.04.2014 року. Таким чином, строки для звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку для позивача не сплили, тому посилання представника відповідача про необхідність відмовити у позові з цих підстав необґрунтовані.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку з затримкою розрахунку при звільнені, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він в цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Посилання представника відповідача на те, що ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» не мав змоги розрахуватися з позивачем у день її звільнення -13.12.2013 року, оскільки мав заборгованість по виплаті заробітної плати та інших грошових платежів, не ґрунтуються на законі, оскільки відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Не виплачуючи заборговані позивачеві суми, відповідач порушив її право на своєчасне одержання винагороди за працю, гарантоване ст. 43 Конституцією України, Законом України «Про оплату праці» та обмеживши право на використання її власності для задоволення життєвих потреб.
Заперечуючи проти задоволення позову, представник ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» посилається на те, що затримка розрахунку по заробітній платі ОСОБА_1 відбулася не з його вини, тому що в період з 26.12.2013 р. по 03.04.2014 р. на кошти підприємства постановою державного виконавця від 26.12.2013 р. накладено арешт, у зв’язку з чим у відповідача не було можливості розпоряджатися коштами та сплатити заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1
Проте, зазначені доводи представника відповідача, суд не бере до уваги, оскільки постанова державного виконавця про накладення арешту на кошти відповідача винесена 26.12.2013 р., тобто після настання дати виконання зобов’язання підприємства щодо проведення розрахунку, встановленої ст. 116 КЗпП України, а саме: в день звільнення позивача -13.12.2013 р.
Суд на підставі викладеного, вважаючи обґрунтованою вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку із нею по індексації заробітної плати при її звільненні, та задовольняючи позовні вимоги, вирішує питання про розмір стягуваної суми, виходячи з наступного.
Розрахунок при визначенні розміру середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку при звільненні провадиться відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, згідно пункту 8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Як встановлено судом, позивач звільнилася з роботи 13 грудня 2012 року. На час звільнення позивача повний розрахунок з нею проведений не був: залишилася невиплаченою сума заробітної плати в розмірі 13 881, 65 грн., у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що відповідачем порушено право позивача на виплату при звільненні працівника належних йому сум з індексації і компенсації заробітної плати.
Враховуючи вказані обставини, а також уточнення позивача до позовної заяви, середній заробіток за час затримки розрахунку повинен відраховуватись з моменту звільнення позивача - 13 грудня 2013 року до моменту повного розрахунку - 10 квітня 2014 року, тобто за 118 робочих днів.
Згідно довідки, наданої відповідачем середньоденна заробітна плата становить 304, 48 грн.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки індексації і компенсації становить 35 928, 64 грн. (118 днів х 304,48 грн. = 35 928, 64 грн.).
З огляду на викладене, уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримку розрахунку в сумі 35 928, 64 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір 359,38 грн., від сплати якого за законом позивач звільнена.
Керуючись ст. ст. 115, 116, 233 КЗпП України, ст.ст. 4, 10, 11, 16, 59, 60,79, 84, 88, 208, 209, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 35 928, 64 грн.
Стягнути з Державного підприємства «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» в дохід держави держави судовій збір у розмірі 359, 29 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: Світлицька В.М.