Справа № 344/10402/20

Провадження № 22-ц/4808/225/22

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого  (суддя-доповідач)  Максюти І.О.,

суддів                                              Василишин Л.В., Фединяка В.Д.,

секретаря                                        Максимів Ю.В.,

з участю представника відповідача АТ «Укртрансгаз» Онищук М.Б., представника позивача адвоката Парфана Т.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про визнання наказу протиправним і поновлення на займаній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на додаткове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Польською М.В. 12 жовтня 2021 року у м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якого складено 13 жовтня 2021 року,

                                                        в с т а н о в и в :

У серпні 2020 року ОСОБА_1 подано позов до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про визнання наказу протиправним і поновлення на займаній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с1-3,том.1).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про визнання наказу протиправним і поновлення на займаній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ АТ «Укртрансгаз» № 427-к від 14.07.2020 «Про звільнення» ОСОБА_1 з посади начальника західного сектору протикорозійного захисту відділу протикорозійного захисту та діагностики управління транспортування газу філії «Оператор газотранспортної системи» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» з 15 липня 2020 року, у зв`язку зі скороченням штату працівників, на підставі п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Ухвалено поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді до посади, яку обіймав на час звільнення або внести зміни в штатному розписі ввівши скорочену посаду начальника західного сектору протикорозійного захисту відділу протикорозійного захисту та діагностики управління транспортування газу філії «Оператор газотранспортної системи» Акціонерного товариства «Укртрансгаз». Стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 липня 2020 року по 15 квітня 2021 року в сумі 331 966,04 грн., з обов`язковим відрахуванням необхідних платежів, нарахованих на вказану виплату, згідно вимог чинного законодавства. Стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь держави за дві вимоги немайнового характеру 1681 грн 60 коп та вимогу майнового характеру 3319 грн 66 коп  судового збору. В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено (а.с.225-242, том.1).

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18.08.2021 року апеляційну скаргу АТ «Укртрансгаз» задоволено частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 15 квітня 2021 року в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на рівнозначній посаді, яку обіймав на час звільнення або внесення змін в штатний розпис ввівши скорочену посаду начальника західного сектору протикорозійного захисту відділу протикорозійного захисту та діагностики управління транспортування газу філії «Оператор газотранспортної системи» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» змінено. Викладено абзац 3 резолютивної частини рішення суду в наступній редакції: «Поновити на роботі ОСОБА_1 на посаді начальника західного сектору протикорозійного захисту відділу протикорозійного захисту та діагностики управління транспортування газу філії «Оператор газотранспортної системи» Акціонерного товариства «Укртрансгаз». В решті рішення суду залишено без змін (а.с.45-51, том 2).

Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2021 року стягнуто з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1   витрати на правничу допомогу в розмірі  37 800,00 грн. В задоволенні решти вимог – відмовлено (а.с.87-91, том 2).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 травня 2022 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15.04.2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року залишено без змін. Стягнуто  з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1   витрати на правову допомогу адвоката у загальному розмірі 10 500, 00 грн.  (а.с.144-154, том 2).

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанцїї від 12 жовтня 2021 року , представник АТ «Укртрансгаз» адвокат Онищук М.Б. подала апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт вказує, що звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 було заявлено позовні вимоги про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі (вимога немайнового характеру), стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (вимога майнового характеру). При цьому, рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема, відхилено доводи позивача щодо розрахунку середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та за результатами прийняття рішення суд дійшов висновку, що  середньоденна заробітна палата ОСОБА_1 складає 1 522,78 грн, а не 5 970,37 грн, як заявлено у позовній заяві. Вважає, що судом при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення не виконано вимогу пропорційності розподілу судових витрат.

Щодо неспівмірності та нерозумності розміру витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що позивачем у позовній заяві  оголошено про орієнтовні витрати в розмірі 56 000,00 грн. При цьому, позовна заява підписана безпосередньо позивачем, що ставить під сумнів фактичні обсяги наданої правничої допомоги адвокатом.

Зазначає, що про необхідність доказування обставин понесених витрат на правову допомогу вказує Верховний Суд у постанові від 01.08.2019 у справі №915/237/18 та у постанові від 20.06.2019 № 910/9604/18.

Також звертає увагу суду на правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, які наведені в постанові від 05.06.2018 у справі №904/8308/17, а саме про те, що відповідно до ст.30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Проте, на думку апелянта, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 37 800,00 грн, які суд першої інстанції визнав доцільними, є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже адвокат був обізнаний про позицію свого клієнта, яка вже була сформована, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося).

Щодо порушення норм частин 1 та 2 ст.134 ЦПК України, то попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зокрема на професійну правничу допомогу, передбачає надання саме математичного розрахунку із зазначенням обсягу і вартості усіх складових послуг, що планується надати, необхідного часу на їх надання тощо, як це здійснюється під час укладення відповідного договору про надання правової допомоги.

Натомість, до матеріалів позовної заяви позивачем не долучено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат (зокрема витрат на правничу допомогу), що, на думку апелянта, є підставою для відмови у стягненні з відповідача таких витрат.

Просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу у повному обсязі (а.с.158-164, том 2).

Представник ОСОБА_1 адвокат Парфан Т.Д. подав письмові пояснення (відзив) на апеляційну скаргу, в яких вказує, що наведені апелянтом підстави для скасування додаткового рішення є необґрунтованими, не підтверджуються доказами і не відповідають нормам закону та правовим висновкам Верховного Суду. Зокрема, частковість задоволення позову судом першої інстанції полягала в поновленні позивача на займаній або рівнозначній посаді, оскільки позивач просив поновити його на займаній посаді. Позивачем було заявлено дві немайнові вимоги та майнову вимогу. Всі вимоги позивача судом задоволені, як наслідок, у суду не було підстав для пропорційного розподілу судових витрат. При цьому, судом стягнуто з відповідача на користь держави 100% судового збору за дві вимоги немайнового характеру – 1 681 грн 60 коп  та вимогу майнового характеру – 3 319 грн 66 коп. Щодо підписання позовної заяви позивачем, то позивачем заявлено, а судом задоволено вимогу позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу в частині підготовки позовної заяви, а не підписання позовної заяви. Факт підготовки позовної заяви для звернення до суду адвокатом підтверджується договором про надання правової допомоги від 17.07.2020 року,  додатковою угодою до договору, тощо. Вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 37 800 грн є співмірними із складністю справи, обсягом послуг і часом, затраченим на надання таких послуг.  Також позивачем у позовній заяві (заяві по суті) наведено орієнтовний розрахунок судових витрат із зазначенням суми. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.  Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та стягнути судові витрати з апелянта.

Частково задовольняючи заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходив з положень п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, ч.ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України, ч. 8 ст. 141 ЦПК України, враховуючи надання представником позивача опису виконаних робіт адвокатом та здійснених позивачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги, дійшов висновку про часткову співмірність суми судових витрат з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, що є підставою для часткового задоволення клопотання про стягнення з відповідача в користь позивача понесених та документально підтверджених витрат на отримання правової допомоги у розмірі 37 800,00 грн.

З таким висновком не в повній мірі погоджується апеляційний суд з огляду на таке.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Згідно вимог ч. 6 ст. 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Тобто вказана судова практика є незмінною.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що 15.04.2021 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Парфаном Т.Д. у судових дебатах в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України заявлено, що протягом п`яти днів будуть надані докази щодо розміру витрат у зв`язку з розглядом справи.

16.04.2021 року на електронну адресу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Парфаном Т.Д. подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів витрат на професійну правничу допомогу (а.с.54-60, том 2).

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 повідомив суд, що орієнтовні судові витрати складатимуть 56 000, 00 грн (витрати на надання правничої допомоги) (а.с.1-3, том 1).

Для підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, до клопотання долучено: додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 17.07.2020, укладену між адвокатом Парфаном Т.Д. та ОСОБА_1 , в якій зазначено, що розмір вартості наданих адвокатом послуг визначається сталими сумами за виконання конкретних завдань і погодинною оплатою у випадках, визначених сторонами, а також «гонораром успіху», зокрема: підготовка позовної заяви – 6300,00 грн; підготовка відповіді на відзив – 3150,00 грн; підготовка процесуальних документів (1 документ) – 1050,00 грн; підготовка та направлення адвокатських запитів (і запит) – 1050,00 грн; підготовка (за потреби) апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу – 4200,00 грн; година роботи адвоката – 1050,00 грн; проведення адвокатом консультацій з клієнтом, підготовка до судових засідань, участь адвоката у судових засіданнях оцінюється згідно витраченого адвокатом часу, але не менше 1050,00 грн (за одне судове засідання); «гонорар успіху» адвоката складає 10% від середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого судом. При підписанні даної додаткової угоди клієнт оплачує адвокату аванс 14 000,00 грн. (а.с.56-57, том 2)

Також долучено: детальний опис послуг, наданих ОСОБА_1 в рамках договору про надання правової допомоги від 17.07.2020; акт наданих послуг з правової допомоги від 16.04.2021; квитанції до прибуткового касового ордера № 3/07 від 17.07.2020 на суму 14 000,00 грн та № 2/04 від 16.04.2021 на суму 57 000,00 грн.

Як встановлено з акту наданих послуг з правової допомоги від 16.04.2021 (а.с.59, том 2), загальна сума наданих послуг з правової допомоги становить 71 000,00 грн, що складається з наступного: 6300,00 грн – підготовка позовної заяви з додатками; 3150,00 грн – підготовка відповіді на відзив; 1050,00 грн – підготовка письмових пояснень; 2100,00 грн – підготовка і відправка адвокатських запитів; 10 500,00 грн - участь у судових засіданнях (07.09.2020р., 01.10.2020р., 22.10.2020р., 17.11.2020р., 20.01.2021р., 02.02.2021р., 16.02.2021р., 18.03.2021р., 30.03.2021р., 15.04.2021р.); 4200,00 грн – консультації з клієнтом; 33 200,00 грн – гонорар успіху -10% від суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого судом (331966,04х10%).

Згідно квитанцій до прибуткового касового ордера №3/07 від 17.07.2020 року, ОСОБА_1 сплачено адвокату Парфану Т.Д. 14 000,00 грн, № 2/04 від 16.04.2021 року -  57 000,00 грн (а.с.60, том 2).

Аргументи позивача в апеляційній скарзі про те, що звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 було заявлено позовні вимоги про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, тобто судом не пропорційно розподілено судові витрати, не приймаються до уваги, оскільки судом першої інстанції позивача поновлено на займаній посаді. Саме таку вимогу ставив ОСОБА_1 при поданні позовної заяви - поновити його на займаній посаді. При зміні рішення суд апеляційної інстанції частково задовольнив апеляційну скаргу АТ «Укртрансгаз», часткове задоволення позову полягало в поновленні позивача на займаній посаді. Тобто, фактично вимоги позивача задоволено.

Позивачем було заявлено дві немайнові вимоги та майнову вимогу. Вимоги позивача судом задоволені, як наслідок, у суду не було підстав для пропорційного розподілу судових витрат.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не надано документів, підтверджуючих оплату послуг адвоката, відхиляються, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Водночас колегія суддів вважає слушними та частково погоджується із доводами апеляційної скарги про неспівмірність заявлених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу.

У справі, що розглядається судами попередніх інстанцій встановлено дотримання представником позивача строку подання до суду заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу, що є підставою для вирішення по суті питання про розподіл цих витрат.

Враховуючи, що судом задоволено позовні вимоги, позивач має право на відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас підготовка та направлення адвокатських запитів, підготовка відповіді на відзив,  підготовка письмових пояснень мають організаційний характер, є складовими підготовки до участі у розгляді справи та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом з тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, такі витрати не відповідають критерію їх необхідності, а тому такі витрати не підлягають відшкодуванню.

Також судом першої інстанції не враховано, що відповідно до частин 1 та 2 статті 174, частин 1 та 2 статті 182, 242 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Отже, адвокатом Парфаном В.І.. із заяв по суті справи подано лише позовну заяву та відповідь на відзив.

Крім того, об`єктивними і розумними витратами є витрати, понесені за участь адвоката у судових засіданнях – 10500 грн.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, об`єктивно підтверджуються витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції, які є співмірними із складністю справи, витраченим адвокатом часом на суму 20 000 грн (6 300 – підготовка позовної заяви, 3150 – підготовка відповіді на відзив, 10 500 – плата за участь у судових засіданнях).

У відповідності до ч. 1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, у тому числі, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.

У відповідності до ч. 4 ст.376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати у доповненні або в зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд

                                                  п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на додаткове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2021 року задовольнити частково.

Додаткове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2021 року змінити. 

Стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1   витрати на професійну правничу допомогу  в загальному розмірі  20 000 (двадцять тисяч) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий                                                                                                    І.О. Максюта

Судді:                                                                                                              Л.В.Василишин

                                                                                                                         В.Д. Фединяк

Повний текст постанови складено 29 червня 2022 року.