ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/34767/21 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю.

за участю секретаря: Рожок В. В.

представника позивача Будника К. А., представника відповідача Усачової А. І., представника третьої особи Кулика О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», з вимогами визнати протиправною та нечинною постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1909 від 29.10.2021.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2021 відкрито провадження у справи та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Разом з позовною заявою товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» подано клопотання про забезпечення позову шляхом:

- зупинення по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК «Нафтогаз України» дію Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.10.2021 № 1909 «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП» в частині автоматичного переходу операторів газорозподільної системи, які здійснюють закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу (п. 1 Постанови) в газорозподільній системі;

- заборонити TOB «Оператор газотранспортної системи України» вчиняти дії, що стосуються даного спору, шляхом утримання від вчинення дій, а саме, внесення до Реєстру ПОН Операторів ГРМ.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року заяву підприємства про вжиття заходів забезпечення позову залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує доводами заяви про забезпечення позову, повторно зазначаючи про те, що продовження дії оскаржуваної постанови може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, з огляду на можливу ліквідацію ПОН, оскільки невжиття заходів забезпечення позову спричинить виникнення у заявника надмірного фінансового тягаря у максимально можливому розмірі, а повернення сплаченої суми з бюджету у випадку задоволення позову є складною та тривалою процедурою. Крім того, позивач посилається на наявність «вагомих підстав для сумнівів» у правомірності оскаржуваної постанови.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого відповідачем щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечено.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно, розгляд заяв про забезпечення позову здійснюється з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами. Суд також повинен ураховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №826/7496/18 та застосована Судом, зокрема у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 420/4037/20.

Відповідно до частини шостої статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Отже, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована із зазначенням:

1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі;

2) у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

Суд наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Однак, застосовуючи такий інститут, необхідно перш за все враховувати його мету та запобігати вирішенню спору у справі шляхом задоволення заяви про забезпечення позову.

Відтак, у випадку звернення сторони з вимогою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою вимогою та надати відповідні докази, які б підтверджували факт існування реальної загрози його правам, свободам та інтересам.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача.

Як зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції відмовляючи у задоволені заяви про вжиття заходів забезпечення позову виходив з того, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Таких доказів не додано також і до апеляційної скарги.

Більш того, судом першої інстанції встановлено, що заявником жодним чином не обґрунтовано та не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може завдати невідворотної шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Зазначені висновки суду першої інстанції апелянтом жодним чином не спростовано.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив правильне судове рішення з додержанням норм процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 150, 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про визнання протиправною та скасування постанови залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов

Суддя В. Ю. Ключкович

Суддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 28.06.22)