ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

УХВАЛА

"15" березня 2011 р. Справа № 57/116-10

Вх. номер 6330/4-57

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судового засідання Павленко А.В.

стягувача - ОСОБА_1, дов. від 03.08.2010 р.;

боржника - не з'явився;ДВС - ОСОБА_2, дов. від 12.01.2011р.

розглянувши скаргу на дії ДВС по справі за позовом за позовом: Підприємства"Палац Праці" об'єднання профспілок Харківської області, м. Харків

до Приватного підприємства"КЕФ Гестор-Україна", м. Харків

стягнення 2595,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається скарга (вх. № 15) на дії органу Державної виконавчої служби, в якій скаржник ПП “КЗФ“ГЕСТОР-УКРАИНА”, просить суд:

1) Визнати незаконними дії державного виконавця І. А. Нестерак та зняти арешт з майна ПП “КЗФ“ГЕСТОР-УКРАИНА”, який був накладений Постановою “про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження”від 18.01.2011 р. державного виконавця І. А. Нестерак Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

2) Скасувати Постанову “про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження” від 18.01.2011 р. державного виконавця І. А. Нестерак Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

3)Скасувати заборону здійснення, відчуження будь-якого майна ПП “КЕФ“ГЕСТОР-УКРАИНА”.

Свої вимоги ПП «КЕФ «Гестор-Украина» обґрунтовує порушеннями Державною виконавчою службою норм матеріального права, а саме: статей ст.24, ч.2.ч.5 ст.55, ч.5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», щодо індивідуалізації майна, на яке потрібно накласти заборону а також не надісланням у встановлений строк копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Державний виконавець Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 надав заперечення на скаргу боржника, обґрунтовуючи їх тим, що державний виконавець діяв у відповідності до вказаних норм Закону, не припустив жодних порушень і просить суд відмовити у задоволенні необґрунтованої скарги Боржника.

Стягувач,(позивач по справі), надав суду свої заперечення на скаргу, в яких висловив свою думку про необґрунтованість вимог Боржника.

У призначене судове засідання 15 березня 2011 року представник скаржника не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до ч.1 ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність державної виконавчої служби щодо виконання рішень. ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Неявка представників сторін до суду не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення стягувавча у судовому засіданні, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задовлення скарги боржника з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19 серпня 2010 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.жовтня 2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 18 січня 2011 року, позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з Приватного підприємства «Консалтингово-экспертная фирма «Гестор-Украина» на користь Підприємства «Палац Праці» Об'єднання профспілок Харківської області – 2584,30 грн. основної суми заборгованості; 10,88 грн. – пені; 102,00 грн. витрат з оплати державного мита 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання вказаного рішення суду видано наказ від 25 листопада 2010 року.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження ”. Аналогічні за змістом норми закріплені у ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

08 грудня 2010 р. Стягувач - Підприємство «Палац Праці» ОПХО звернувся до Дзержинського відділу ДВС ХМУЮ із заявою № 402 про прийняття наказу господарського суду Харківської області від 25.11.2010 року до виконання та накладання арешту на кошти та майно Боржника.

Відповідно до Закону від 04.11.2010, № 2677-VI "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)") Закон України "Про виконавче провадження" викладено у новій редакції. Зазначений закон набув чинності 09 березня 2011 року.

Проте, враховуючи, що оскаржувані дії державного виконавця були вчинені до набрання чинності вказаного Закону судом застосовуються положення Закону України "Про виконавче провадження", які діяли на дату вчинення оскаржуваних дій державного виконавця

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 2-1) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 3) в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

20 грудня 2010 року, Державним виконавцем Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2, на підставіст.ст. 3, 18, 20, 24 Закону України «Про виконавче провадження», винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження, якою Боржнику, надано строк для добровільного виконання судового рішення до 27.12.2010 р.

Зазначену постанову державного виконавця надіслано божнику супровідним листом (вих.. № 62883) від 20.12.2010 року, про що свідчить лист (а.с 30) та витяг із журналу реєстрації вихідної кореспонденції Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними твердження скаржника що йому не надіслано копію постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки матеріали справи свідчать, про те, що державним виконавцем були виконано всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» щодо відкриття виконавчого провадження, надіслання копії постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику.

Згідно ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», який діяв на дату винесення постанови вимоги Державного виконавця є обов’язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.

У порушення наведених норм Боржником судове рішення не було виконано у добровільному порядку.

Згідно ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону про виконавче провадження, за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) на оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим законом.

Після спливу строку для добровільного виконання судового рішення та при його невиконанні Боржником, ержавним виконавцем, згідно ч.6 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження", 18.01.2011 року винесено Постанову про арешт майна Боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах суми звернення стягнення 3226,50 грн., у тому числі 2933,18 грн. стягнутих за судовим Наказом та 293,32 грн. виконавчого збору.

Стягнення виконавчого збору передбачено ст. 46 та ч. 8 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження".

19 січня 2011 року, державним виконавцем винесено Постанову про арешт коштів Боржника у межах суми звернення стягнення 3226,50 грн., що знаходяться на його банківському рахунку, зазначеному у наказі суду, на яку було надано відповідь Банку про закриття Боржником вказаного у судовому Наказі рахунку 11.12.2009 року, тобто після винесення судового рішення від 19.08.2010 р.

Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» до заходів примусового виконання рішень відносяться: звернення стягнення на майно боржника; звернення стягнення на заробітну плату; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів; інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно ст. 5 цього ж Закону, Державний виконавець зобов’язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника.

Згідно ст. 50 Закону «Про виконавче провадження» звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника здійснюється у певному порядку: арешт, вилучення, реалізація майна боржника.

Частиною 5 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Матеріали справи не містять доказів того, що боржником було визначено конкретне майно, на яке необхідно було звернути стягнення.

Посилання Боржника на неотримання ним Постанови про відкриття виконавчого провадження не може бути взято до уваги суду, оскільки згідно підпункту 4.1.1 пункту 4.1 розділу 4 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. № 74/5 з подальшими змінами та доповненнями, до отримання відомостей про одержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження для захисту прав стягувача державний виконавець може вжити заходів щодо забезпечення виконання, передбачені частиною шостою статті 24 Закону.

Посилання скаржника на обов’язкове одночасне здійснення державним виконавцем арешту майна та його опису суперечить статті 55 Закону України "Про виконавче провадження, відповідно до якої державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника.

Тобто Законом встановлено альтернативу у діях державного виконавця щодо накладення арешту на його вибір (або на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що суду не доведено незаконність дій Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції при вчиненні ним виконавчих дій щодо примусового виконання рішення господарського суду Харківської області від 19 серпня 2010 року, суд відмовляє в задоволенні скарги як необґрунтованої, непідтвердженої матеріалами справи та заявленої безпідставно.

Керуючись статтями 124, 129 Конституції України, , статтями 4, 5, 6, 11-1, 24, 50, 55 Закону України "Про виконавче провадження", статтями 86, 121-2 Господарського процесуального Кодексу України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги боржника на дії органу Державної виконавчої служби відмовити повністю.

Суддя Аюпова Р.М.

Повний текст ухвали складено та підписано 17 березня 2011 року.