ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 760/14027/15-а Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Букіна О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 червня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Федотова І.В.,

Коротких А.Ю.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерста оборони України на ухвалу Солом`янського районного суду м.Києва від 13.01.2022 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, про визнання неправомірними дій відповідачів щодо не призначення позивачу компенсаційної суми в разі смерті її чоловіка та зобов`язання відповідачів призначити і виплатити їй дану компенсаційну суму, на підставі Закону України «Про ратифікацію Угоди про державну соціальну допомогу членам сімей військовослужбовців, загиблих в Афганістані та інших державах, в яких велися бойові дії» та постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1994 № 290.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 07.09.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 позов задоволено частково:

- визнано неправомірними дії Міністерства оборони України та Пенсійного фонду України щодо призначення та виплати позивачу компенсаційної суми у разі смерті її чоловіка ОСОБА_2 , відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1994 № 290 (у редакції, чинній на день смерті чоловіка позивача);

- зобов`язано Міністерство оборони України призначити позивачу компенсаційну суму у разі смерті її чоловіка ОСОБА_2 , у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1994 № 290 (у редакції, чинній на день смерті чоловіка позивача) у разі загибелі або смерті військовослужбовця, та перерахувати цю компенсаційну суму до Пенсійного фонду України;

- зобов`язано Міністерство оборони України надіслати до Пенсійного фонду України список осіб, які мають право на одержання компенсаційних сум, де зазначити відповідні відомості про позивача як вдову ОСОБА_2 , (відомості про прізвище, ім`я, по батькові, військове звання, дату смерті ОСОБА_2 ,, прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання, дата народження, розмір пенсії позивача, як члена сім`ї, якому призначена пенсія, відсутність виплати позивачу одноразової грошової допомоги);

- зобов`язано Пенсійний фонд України виплатити позивачу компенсаційну суму у разі смерті її чоловіка ОСОБА_2 , у розмірі грошових коштів, що будуть перераховані на виплату цієї соціальної виплати Міністерством оборони України, на підставі списку осіб, які мають право на одержання компенсаційних сум, де зазначено відомості про позивача як вдову ОСОБА_2 .У задоволені інших позовних вимог відмовлено.

У подальшому позивач подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 07.09.2015 у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Ухвалою Солом`янського районного суду м.Києва від 13.01.2022 заяву задоволено: зобов`язано Міністерство оборони України подати до суду звіт про виконання постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 07.09.2015 у справі №760/14027/15-а у 10 денний строк з дати отримання даної ухвали.

Міністерство оборони України в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для встановлення судового контролю були відсутні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин другої, третьої статті 129-1 Конституції України Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом частин першої-четвертої статті 382 КАС суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що суд здійснює контроль за виконанням судових рішень шляхом, зокрема, встановлення строку для подачі звіту про виконання рішення та вирішення у подальшому питання накладення штрафу.

При цьому, норми чинного законодавства не визначають стадії, на якій суд має право встановити судовий контроль. Ні частина перша статті 382 КАС, ні пункт 1 частини шостої статті 246 КАС не містять вимог щодо можливості встановлення судового контролю виключно під час винесення судового рішення. З цих підстав відповідні доводи скаржника відхиляються колегією суддів.

Щодо доводів скаржника про невірно обраний позивачем «спосіб захисту», то колегія суддів звертає увагу на те, що спір у даній справі вже вирішено судами та захищено права позивача у спосіб, передбачений відповідним рішенням суду, яке набрало законної сили. Наразі вирішується не питання права чи належного способу захисту, а питання контролю за виконанням судового рішення.

Норми чинного законодавства визначають низку інструментів, за допомогою яких суд вправі здійснюватися контроль за виконанням своїх рішень. Кожен з таких інструментів є самостійним та не залежить від застосування інших.

Так, зокрема, статтею 382 КАС визначено можливість контролю шляхом встановлення обов`язку подання звіту про виконання рішення, а стаття 383 КАС передбачає здійснення контролю за рішеннями, діями або бездіяльністю, які прийняті або вчинені на виконання судового рішення. При цьому, подання учасником справи заяви в порядку статті 383 КАС не позбавляє його можливості ініціювання перед судом питання застосування заходів, визначених у статті 382 КАС. Відтак, доводи скаржника у цій частині також є необґрунтованими.

Вирішуючи по суті питання наявності підстав для здійснення контролю за виконанням рішення суду у даній справі, колегія суддів зазначає таке.

Як зазначалося, згідно постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 07.09.2015, у даній справі Міністерство оборони України має:

- призначити позивачу компенсаційну суму у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1994 № 290 (у редакції, чинній на день смерті чоловіка позивача) у разі загибелі або смерті військовослужбовця;

- перерахувати цю компенсаційну суму до Пенсійного фонду України;

- надіслати до Пенсійного фонду України список осіб, які мають право на одержання компенсаційних сум, де зазначити відповідні відомості про позивача.

У відповідності до пункту 6 Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов`язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1994 №290 «Про затвердження Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов`язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН» (у редакції чинній на день смерті чоловіка позивача) компенсаційна сума виплачується одноразово у разі загибелі або смерті військовослужбовця у розмірі 105 000 (сто п`ять тисяч) доларів США.

Згідно абзацу другого пункту 1 цього положення, виплата зазначених компенсаційних сум провадиться у конвертованій валюті (доларах США) або в національній валюті України за офіційним курсом Національного банку на день виплати (за бажанням їх одержувачів).

Як вірно встановив суд першої інстанції, у відповідності до постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 26.04.2016 по справі №760/5304/16-а: на виконання судового рішення у даній справі відповідно до платіжного доручення Пенсійного фонду України від 23.02.2016 №35 позивачу перераховано 496 692 грн. Оскільки станом на 23.02.2016 офіційний курс Національного банку становить 1 долар США становив 27,014507 грн, то загальний розмір заборгованості погашено частково у розмірі 18 386,12 доларів США.

Суд у вказаній справі встановив, що повне та фактичне виконання постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 07.09.2015 у справі №760/14027/15-а не здійснено, оскільки боржником не прийнято рішення про призначення компенсаційної суми у межах залишку заборгованості та не здійснено відповідного перерахунку цієї суми до Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, оскільки факт невиконання судового рішення у даній справі Міністерством оборони України встановлено рішенням суду у справі №760/14027/15-а, яке набрало законної сили, враховуючи, що відповідачем не було повідомлено суду нових обставин, які б засвідчували призначення спірної компенсації у відповідному розмірі та її перерахування пенсійному органу, то колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про невиконання відповідачем у повному обсязі судового рішення у даній справі.

Доводи скаржника про неможливість застосування до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1994 № 290 та відсутність у позивача права на отримання компенсації згідно вказаного рішення Уряду, колегія суддів відхиляє як такі, що стосуються безпосередньо предмету спору, який, як зазначалося, вже вирішений судами. У порядку встановлення контролю за виконанням судового рішення, суд не здійснює оцінку обґрунтованості такого рішення.

Доводи щодо призначення та виплати позивачу компенсаційних виплат за іншими нормативними актами колегія суддів також відхиляє, оскільки у даному випадку вирішується питання виконання судового рішення щодо призначення та виплати позивачу компенсації, яка передбачена саме постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1994 № 290.

Наявність у суду права, а не обов`язку для зобов`язання особи подати звіт про виконання рішення, не є обставиною, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Відтак, скаржником не наведено переконливих доводів та не надано доказів, які б свідчили про те, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі є безпідставним.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням сушення суду.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 312, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерста оборони України залишити без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду м.Києва від 13.01.2022 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя І.В. Федотов

Суддя А.Ю. Коротких

Повний текст постанови складений 27.06.2022.