УХВАЛА

Справа № 495/9436/21

Номер провадження 1-і/495/30/22

28 червня 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої одноособово – судді ОСОБА_1

за участю секретаря – ОСОБА_2

провівши у залі суду відкрите підготовче судове засідання по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР № 12021162240000829 за обвинуваченням ОСОБА_3  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України.

У судовому засіданні прокурор  ОСОБА_4 просив продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3  у зв`язку з тим, що існують ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а строк тримання під вартою відносно обвинуваченого спливає 28.06.2022 року. Він обвинувачуються у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років. Обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Також обвинувачений може незаконно впливати на свідків та потерпілого, або вчинити інше кримінальне правопорушення.

У зв`язку із військовим станом доставка обвинувачених, які перебувають під вартою до суду не проводиться.

Обвинувачений ОСОБА_3 до судового засідання у режимі відео конференції доставлений не був, з тих підстав, що відмовився виходити з камери Державної установи «Ізмаїльській слідчій ізолятор», про що співробіниками ДП " Ізмаїльський слідчий ізолятор" складений відповідний акт,який долучений до матеріалів справи.

Будь-яких медичних довідок чи інших документів про неможливість участі обвинуваченого ОСОБА_3 у судовому засіданні до суду не надійшло.

Те, що обвинувачений не виявив бажання виходити з камери слідчого ізолятору та бути присутнім у судовому засіданні, судом розцінюється як навмисна спроба зірвання судового засідання та не розгляд питання стосовно міри запобіжного заходу, оскільки обвинуваченому ОСОБА_3 достовірно відомо про закінчення терміну дії раніше обраного у відношенні нього запобіжного заходу.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 повідомлений про час та місце судового засідання, не виявив бажання бути присутнім, не повідомив причини свого небажання явки до судового засідання, а також, те, що в цьому судовому засіданні справа не розглядається по суті, а лише вирішується питання про міру запобіжного заходу, суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності обвинуваченого.

Захисник ОСОБА_5 інтересах обвинуваченого заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки прокурором не надано обґрунтування, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. У його підзахисного міцні соціальні зв`язки, він має постійне місце проживання. Доказів того, що його підзахисний може впливати на свідків прокурором не надано. Просив змінити його підзахисному запобіжний захід на домашній арешт.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед яких: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

З урахуванням викладеного, та наявність обвинувачення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, враховуючи вік обвинуваченого та стан його здоров`я, а саме те, що в розпорядженні суду відсутні будь-які належні докази того, що обвинувачений не може триматися під вартою, міцність соціальних зв`язків, а саме те, що він має постійне місце проживання та родину, розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується обвинувачений, те, що на даний час по кримінальному провадженню не допитані обвинувачений, потерпіла та свідки, на думку суду останній може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 331, 369-372, 392-395 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 .

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Ізмаїльській слідчій ізолятор» строком на 60 діб, який діє до 26.08. 2022 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти діб з дня її оголошення.

Суддя                                                         ОСОБА_1