Справа № 204/4112/22

Провадження № 1-кп/204/464/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання         ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з зали судового засідання Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження №22022050000000389, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 квітня 2022 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Родинське Донецької області, громадянина України, одруженого, раніше не судимого, інваліда 3-ї групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Красногвардійського районного суду Дніпропетровської області з Донецької обласної прокуратури надійшло вказане кримінальне провадження за обвинуваченням  ОСОБА_5  у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України,

У підготовчому судовому засіданні прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 заявила клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 строком на 60 днів, з визначенням розміру застави в сумі 198480 гривень.

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_6 хоча раніше не судимий, проте обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої. Вчинив злочин в період воєнного стану.

Необхідність обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, таких як: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_6 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, яке пов`язано з позбавленням волі, може переховатися від органів досудового розслідування та суду; 2) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, бо ОСОБА_6 може як у спосіб погроз, підкупу, вмовлянь незаконно впливати на свідків, оскільки їх показання мають ґрунтовне значення; 3) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки ОСОБА_6 є особою, яка лояльно налаштована до терористичної організації так званої ДНР» та країни агресора Російської Федерації; 4) перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 просив відмовити з клопотанні прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід або зменшити розмір застави, оскільки наявність ризиків, передбачених ст. 177 КК України прокурором не доведена, а наведені прокурором обґрунтування нічим не підтверджені.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника та просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, вважає, що обвинуваченому ОСОБА_6 слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави з наступних підстав.

Частиною 3 статті 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил,  передбачених розділом  ІІ цього Кодексу.

              Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу, крім випадків передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`яти до восьми, з конфіскацією майна або без такої.

Зазначене кримінальне правопорушення є тяжким злочином проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Приймаючи рішення про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що в даному випадку наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які обумовлені тим, що ОСОБА_6 з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість і невідворотність покарання, може переховатися від суду. Крім того, обвинувачений зареєстрований та проживає у м.Родинське Донецької області, поблизу якого на даний час відбуваються активні бойові дії, а агресія, яку здійснює Російська Федерація стосовно України, може привести до тимчасової окупації міста та призвести до ухилення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності. Крім того наявна імовірність, що у разі незастосування вказаного запобіжного заходу, обвинувачений може виїхати до тимчасово окупованої території та перебуваючи на свободі незаконно впливати на свідків.

Усі наведені обставини свідчать про необхідність задоволення клопотання прокурора про обрання ОСОБА_7 саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, оскільки будь-який інший запобіжний захід, передбачений ст.176 КПК України, на думку суду, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого в умовах воєнного стану.

При цьому судом враховані доводи захисника та обвинуваченого щодо обрання відносно останнього запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, та оцінені судом у сукупності із іншими обставинами. Однак зазначені обставини не є достатніми для переконання щодо застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки міцність соціальних зв`язків та наявність родини в даному конкретному випадку не є підставами, за яких до обвинуваченого можливо було б застосувати більш м`який запобіжний захід.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 183 КПК України, щодо визначення розміру застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, то враховуючи положення ст.ст. 176, 177, 178, 182 КПК України, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається в межах двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на викладене, враховуючи обставини кримінального правопорушення, майновий стан обвинуваченого, дані про його особу, ризики кримінального провадження, вважаю за доцільне визначити розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 198480 гривень, яка буде достатньою для забезпечення процесуальної поведінки обвинуваченого.

Відповідно до ст. 194 КПК України на обвинуваченого повинні бути покладені обов`язки, передбачені п. п. 1, 2, 3 ч. 5 цієї статті на строк не більше 2 (двох) місяців. У разі невиконання цих обов`язків обвинуваченим відносно нього можуть наступити наслідки, передбачені КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110,176-179, 193, 194, 197, 331, 369, 371, 372, 376, 393 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з 24 червня 2022 року до 22 серпня 2022 року включено.

Визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у кримінальному провадженні у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 198480 гривень (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят гривень).

У випадку внесення обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановленої застави у розмірі 198480 гривень, вважати, що до нього обрано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 22.08.2022 виконувати наступні обов`язки: прибувати до прокурора або суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в доход держави, а до нього для забезпечення виконання визначених законом обов`язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.

Для утримання обвинувачений ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає направленню до Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1