ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2022 року Справа № 160/1120/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Віхрової В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_3 (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 з 28.02.2019 року по 28.12.2021 року.

В обґрунтування вимог позову вказано, що у зв`язку з несвоєчасно проведеним остаточним розрахунком при звільненні, позивач має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Вказане стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/1120/22 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою витребувано від Військової частини НОМЕР_3 довідку про середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 за останні два місяці, що передують звільненню зі служби.

Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 року отримана представником Військової частини НОМЕР_3 21.01.2022 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 року повторно витребувано від Військової частини НОМЕР_3 довідку про середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 за останні два місяці, що передують звільненню зі служби.

Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 року отримана представником Військової частини НОМЕР_3 07.05.2022 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

24.05.2022 року до суду надійшло клопотання Військової частини НОМЕР_3, в якому вказано, що витребувані відомості надати не має можливості у відповідності до електронного листа №5-06-06/4796 від 05.04.2022 року Державної казначейської служби України, зареєстрованого в Міністерстві оборони України за електронним №5809 від 07.04.2022 року.

До клопотання долучено копію електронного листа №5-06-06/4796 від 05.04.2022 року Державної казначейської служби України, в якому вказано, що у зв`язку з прийняттям Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про введення воєнного стану в Україні» Державною казначейською службою України тимчасово призупинено інформування про стан виконання актів та доручень Президента України, Кабінету Міністрів України, актів міністерств інших центральних органів виконавчої влади та надання відповідей на звернення підприємств, установ, організацій, звернення громадян та запити на публічну інформацію, що не стосуються воєнного стану, військової діяльності, надання медичної допомоги, евакуації населення тощо.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2022 року втретє витребувано від Військової частини НОМЕР_3 довідку про середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 за останні два місяці, що передують звільненню зі служби.

21.06.2022 року до суду надійшло клопотання Військової частини НОМЕР_3 про долучення доказів, до якого долучено довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період проходження служби ОСОБА_1 за вересень та жовтень 2020 року від 12.06.2022 року №48.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідачем, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з веденням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», продовженням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 року строком на 30 діб указом Президента України від 14.03.2022 року №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовженням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 року строком на 30 діб указом Президента України від 18.04.2022 року №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», та своєчасним невиконанням ухвал суду від 24.01.2022 року, від 20.04.2022 року, від 30.05.2022 року про витребування доказів відповідачем, розгляд справи здійснено 24.06.2022 року.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу у лавах Збройних сил України з 27.02.2016 року по 27.02.2019 року.

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , дата видачі 05.10.2016 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 27.02.2019 року №20-РС позивача виключено зі списків особового складу.

При звільненні з військової служби позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2016 року по 27.02.2019 року.

У листопаді 2020 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_3 із заявою про виплату індексації грошового забезпечення.

30.11.2020 року військовою частиною НОМЕР_3 надано лист за вих. №5038, в якому повідомлено, що індексація не є обов`язковою складовою грошового забезпечення, не входить до його складу, а тому виплата здійснюється в межах фінансових ресурсів.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення, як учаснику бойових дій, за період з 01.03.2016 року по 27.02.2019 року, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 року у справі №160/16501/20 позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 у відношенні до ОСОБА_1 щодо ненарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2016 року по 27.02.2019 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2016 року по 27.02.2019 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 року у справі №160/16501/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 року по справі №160/16501/20 - без змін.

Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018 року, 01.01.2019 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років (50%) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 та норми приміток Додатків 1-14 до неї та нарахувати та виплатити грошове забезпечення з урахуванням перерахованого розміру посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 01.03.2018 по 27.02.2019 року, враховуючи раніше виплачене грошове забезпечення.

Відповідач листом від 29.12.2020 року №5353 повідомив позивача, що при визначенні посадових окладів та окладів за військовим званням керувався Постановою №704, якою визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Не погоджуючись з наданою відповіддю, позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 року у справі №160/741/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_3 щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018 року, на 01.01.2019 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 та норми приміток Додатків 1-14 до неї.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_3 провести перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 27 лютого 2019 року, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018 року, на 01.01.2019 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, одноразової грошової допомоги по звільненню, з врахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду від 30.03.2021 року у справі №160/741/21 не оскаржено та набрало законної сили 30.04.2021 року.

На виконання вказаних рішень судів, військовою частиною НОМЕР_3 перераховано на користь позивача 28.12.2021 року 9487,03 грн. - перерахунок за рішенням суду №160/741/21 та 4216,35 грн. - перерахунок індексації за рішенням суду №160/16501/20.

Відповідачем не було здійснено виплату середнього заробітку за затримку у виплаті грошового забезпечення за період з 28.02.2019 року по 28.12.2021 року.

Не погоджуючись з бездіяльністю військової частини А 3283 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 43 Конституції України передбачено право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом.

Згідно статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (у редакції, чинній на час звільнення позивача) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частинами другою та третьою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Разом з тим, вказаними вище нормативними актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення особам за час затримки розрахунку.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Слід зауважити, що непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Строки проведення розрахунку при звільненні та відповідальність за недотримання таких строків визначені статтями 116 та 117 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спор.

Відтак, враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 31.10.2019 у справі № 2340/4192/18 та від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17.

При цьому, суд враховує, що за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 року у справі № 821/1083/17, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.

З матеріалів справи судом встановлено, що у день виключення позивача зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення 27.02.2019 року, відповідачем не було виплачено всі суми, що підлягали виплаті.

Доказів проведення нарахування середнього заробітку за затримку у виплаті належних позивачу сум грошового забезпечення, які були нараховані та виплачені позивачу відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 року у справі №160/16501/20 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 року у справі №160/741/21, суду не надано.

Оскільки матеріали справи не містять інформації стосовно середньомісячного або середньоденного грошового забезпечення позивача станом за 2 місяці до дати звільнення, відповідач ухиляється від надання відповідних документів, здійснені судом заходи для отримання інформації про грошове забезпечення позивача станом за 2 місяці до дати звільнення не дали результату, та, враховуючи, що позивач в позовній заяві не вимагає стягнення конкретної розрахованої суми, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги позивача про зобов`язання військової частини НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 28.02.2019 року по 28.12.2021 року, виходячи із середньоденного грошового забезпечення станом за 2 місяці до дати звільнення 27.02.2019 року.

Приймаючи відповідне рішення, суд враховує, що відповідачем не подано відзиву на позовну заяву, відповідачем жодним чином не заперечується право позивача на отримання відповідних сум, а тому відсутній спір щодо сум нарахування та виплати.

Стосовно вимоги про компенсацію сум податку з доходів, суд зазначає, що станом на день розгляду справи судом відповідне нарахування та виплата відповідачем не проведені, а тому вимога позивача в цій частині є передчасною та задоволенню не підлягає, з огляду на відсутність порушеного права позивача.

У постанові від 16.07.2020 року у справі N 826/13664/18 Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої відсутність порушених прав та інтересів є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, адже завданням адміністративного судочинства є саме ефективний захист та відновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів особи, чого не можливо досягти без підтвердження (доведення) реальних фактів порушення прав, свобод чи інтересів позивача, або осіб в інтересах яких він звертається з позовом до суду.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню судом.

Розподіл судових витрат за подачу позову до суду у відповідності до вимог ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач у відповідності п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 139, 246, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_3 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 27.02.2019 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення, у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 28.02.2019 року по 28.12.2021 року, виходячи із середньоденного грошового забезпечення станом за 2 місяці до дати звільнення 27.02.2019 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат за подачу позову до суду за наслідками розгляду справи не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова