Справа № 308/9633/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2022 року                                                                місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Лемак О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сухан Н.В.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Пітуха В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою кредитної спілки «Міст» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

КС «Міст» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 22 липня 2013 року кредитна спілка «Міст» та член кредитної спілки ОСОБА_2 уклали договір реструктуризації боргу №220713 за договором про надання кредиту №120908 від 12 вересня 2008 року, договором реструктуризації боргу від 09 жовтня 2009 року, договором реструктуризації №130910 від 13 вересня 2010 року, договором реструктуризації №010611 від 01 червня 2011 року.

Реструктуризація боргу проведена на суму 10000,00 грн. «до моменту повного погашення боргу». Згідно п 4.2 Договору, хоч відповідач взяла зобов`язання повернути борг 30 липня 2018 року згідно п. 1.1 Договору.

Пояснює, що взяті кошти не повернуті по даний час.

Вказує, що згідно п. 3.6 Договору позичальник зобов`язується сплачувати кредитору відсотки за користування коштами у розмірі 4,0% місячних від залишкової суми тіла боргу.

В період з 01.07.2013 р. по 01.07.2014 р. загальна сума заборгованості становила 14800,00 грн.

В період з 01.07.2014 р. по 01.07.2015 р. загальна сума заборгованості становила 19600,00 грн.

В період з 01.07.2015 р. по 01.07.2016 р. загальна сума заборгованості становила 24400,00 грн.

В період з 01.07.2016 р. по 01.07.2017 р. загальна сума заборгованості становила 29200,00 грн.

В період з 01.07.2017 р. по 01.07.2018 р. загальна сума заборгованості становила 34000,00 грн.

В період з 01.07.2018 р. по 01.07.2019 р. загальна сума заборгованості становила 38800,00 грн.

В період з 01.07.2019 р. по 01.07.2020 р. загальна сума заборгованості становила 43600,00 грн.

В період з 01.07.2020 р. по 01.07.2021 р. загальна сума заборгованості становила 48400,00 грн.

З 30 липня 2013 по 30 липня 2014 індекс інфляції складав

99,3x100,00x100,4x100,2x100,5x100,2x100,6x102,2x103,3x103,8x101,0 x100,4=112,4.

Інфляційні втрати склали 10000,00 грн. х 112,4% -10000,00 =1240,00 грн.

з 30 липня 2014 по 30 липня 2015 індекс інфляцii складав

100,8x102,9x102,4x101,9x103,0x103,1x105,3x110,8x114,0x102,2x100,4x99,0=1,516

Інфляційні втрати склали 14800,00 грн. х 112,4%-14800,00 грн=7637,8 грн.

з 30 липня 2015 по 30 липня 2016 індекс інфляції складав

99,2x102,3x98,7x100,2x102,0x100,7x100,9x99,6x101,0x103,5x100,10x99,8 x99,9=108,0

Інфляційні втрати склали 19600,00 грн х 108,0%-19600,00грн =1568,00 грн.

з 30 липня 2016 по 30 липня 2017 індекс інфляції складав

99,7x101,8x102,8x100,8x100,9x101,0x101,1x100,8x100,9 x101,3x101,6x100,2=3050,00грн

Інфляційні втрати склали 24400,00 грн х 112,4%-24400,00 грн-3025,6 грн.

з 30 липня 2017 по 30 липня 2018 індекс інфляції складав

99,9x102,0x101,2x100,9x101,0x101,5x100,9x101,1x100,8x100,0x100,0x99,3=107,8

Інфляцiйнi втрати склали 29200,00грн х 107,8%-29200,00 грн=2277,60 грн.

з 30 липня 2018 по 30 липня 2019 індекс інфляції складав

100,0x101,9x101,7x101,4x100,8x101,0x100,5x100,9 x101,0x100,7x99,5x99,4=109,1

Інфляційні втрати склали 34000,00грн х 109,1% -34000,00грн=3530,40 грн.

з 30 липня 2019 по 30 липня 2020 індекс інфляції складав

99,7x100,7x100,7x100,1x99,8x100,2x99,7x100,8x100,8x100,3x100,2x99,4=102,4

Інфляційні втрати склали 38800,00 грн х 102,4% -38800,00грн =931,20 грн.

з 30 липня 2020 по 01 липня 2021 індекс інфляції складав

99,8x100,5x101,0х100,3x100,9x101,3x101,0x101,7x100,7x101,3x100,2=109,0

Інфляційні втрати склали 43600,00грнх 102,4% -43600,00грн =3924,00 грн.

З урахуванням зазначеної норми і рекомендацій Верховного Суду України № 62-97p від 03.04.1997 року відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, інфляційні втрати Позивача станом на 15 березня 2020 року складають 1240,00+7637,80+1568,0+3025,6+2277,6+3530,4 +931,20+3924,0 = 24134,60 грн.

Три проценти річних від простроченої суми грошового зобов`язання відповідача за період з 30 липня 2018 року по 01 липня 2021 року складають 2749,051 грн (38933,00 грн. (середня сума боргу ) х 1521 (кількість днів прострочення) х 3% : 365 (кількість днів у календарному році) = 4300,47 грн.

Розрахунок середньої суми (34400 +38800+43600) :3 = 38933 грн.

Пояснює, що на неодноразові звернення кредитної спілки з вимогою повернення боргу згідно договору відповідач не реагувала, що стало підставою для звернення до суду

На підставі наведеного просить суд стягнути з відповідача грошові кошти по договору реструктуризації боргу в сумі 111 032,07 грн., що складається з: основна сума тіла боргу (п.1.1. Договору) 10000,00 грн.; несплачені відсотки (п.3.6. Договору) 38400,00 грн. ; штраф згідно пункту 6.5. 5000,00 грн. ; додаткові відсотки (штраф) згідно пункт 6.2. 29200,00 грн.; інфляційні витрати 24134,60 грн. ; три проценти річних 4300,47 грн.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.10.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

02 листопада 2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив застосувати строк пропущеної позовної давності та відмовити повністю у задоволенні позову, з огляду на безпідставність та необґрунтованість. Вказав, що як вбачається з наданих позивачем правочинів між сторонами укладено договір споживчого кредиту, термін виникнення прострочки по якому настав 09 жовтня 2009 року, з кінцевим строком повернення 30 липня 2018 року. Позивачем до позовної заяви було додано лист попередження від 29.11.2018 року вих.. №118 та заяву відповідача про прийняття членом кредитної спілки. Жодного доказу на підтвердження отримання відповідачем 12 вересня 2008 року грошових коштів у розмірі 6000 грн., зокрема - видаткового касового ордеру – суду не надано. Також зазначив, що позивач у позовній заяві покликається на графік погашення кредиту, зокрема Додаток №1 та Додаток №2, які не надані суду.

22.12.2021 року на адресу суду від представника КС «Міст» надійшла відповідь на відзив позивача, в якому просила позовну заяву задовольнити повністю.

У судовому засіданні представника позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 12 вересня 2008 року між кредитною спілкою «Міст» та ОСОБА_2 укладено договір про надання кредиту №-120908, у відповідності до якого відповідачу у тимчасове користування надано грошові кошти у розмірі 6000,00 грн., строком на 1 рік, з 12 вересня 2008 року по 12 вересня 2009 року.

Згідно п. 3.8. договору кредиту, позичальник зобов`язується сплачувати кредитору відсотки за користування кредитом у розмірі 4% річних від залишкової суми кредиту.

Відповідно до п. 3.11. договору кредиту, позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту повністю при закінченні терміну дії договору, передбаченому п. 1.1. договору.

Згідно п. 6.2. договору кредиту, за несвоєчасне повернення тіла кредиту позичальник сплачує кредиту додаткові відсотки в розмірі 1% річних від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно п. 6.3. договору кредиту, за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом позичальник сплачує додаткові відсотки у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Згідно п. 6.4. термін прострочки по сплаті відсотків за користування кредитом не може перевищувати 10-ти днів з терміну визначеного у даному договорі. У випадку перевищення 10-ти денного строку договір може вважатися невиконаним, а сума кредиту, вісточки за користування кредитом, додаткові відсотки, підлягають поверненню у 15-ти денний строк з моменту отримання позичальником відповідного попередження.

Судом також встановлено, що у зв`язку з неналежним виконанням умов договору кредиту, 09 жовтня 2009 року між КС «Міст» та ОСОБА_2 укладено Договір про реструктуризацію боргу за договором про надання кредиту № 120908. Згідно п. 1.1 Договору реструктуризації, у зв`язку з несплатою часток тіла кредиту та нарахованих відсотків по ньому позичальником кредитор проводить реструктуризацію кредиту в сумі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок строком на 12 місяців, з 09 жовтня 2009 по 08 жовтня 2010 року.

13 вересня 2010 року між КС «Міст» та ОСОБА_2 укладено Договір реструктуризації кредиту №-120908 від 13 вересня 2010 року №130910. Згідно п. 1.1. Договору реструктуризації кредитор передає у тимчасове користування позичальникові грошові кошти у розмірі 7000 (сім тисяч)гривень 00 коп., строком на 3 роки з 13 вересня 2010 року по 13 вересня 2010 року.

01 червня 2011 року між КС «Міст» та ОСОБА_2 укладено Договір реструктуризації боргу за договором про надання кредиту № 120908 від 12 вересня 2008 року №130910 від 13 вересня 2010 року . Згідно п. 1.1. Договору реструктуризації кредитор передає у тимчасове користування позичальникові грошові кошти у розмірі 7500,00 грн., строком на 3 роки з 01 червня 2011 року по 31 травня 2014 року.

22 липня 2013 року між КС «Міст» та ОСОБА_2 укладено Договір реструктуризації боргу за договором кредиту №-120908 від 12.09.2008р., №-130910 від 13.09.2010 року, №010611 від 01 червня 2011 року 220713. Згідно п. 1.1. Договору реструктуризації боргу у зв`язку з несвоєчасною сплатою часток тіла кредиту та нарахованих відсотків по ньому позичальником, кредитор проводить реструктуризацію кредиту у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, строком на 5 років з 01 липня 2013 року по 30 липня 2018 року.

Згідно п. 2.1. Договору реструктуризації, метою реструктуризації боргу, є виконання обов`язків по кредиту наданого для споживчих потреб.

Згідно п. 3.1. договору реструктуризації, у разі систематичних порушень позичальником строків по сплаті відсотків за користування грошовими котами або порушення строку часткового повернення суми бору у розмірі та строки визначені цим договором, кредитор має справо в односторонньому порядку розірвати Договір кредиту від 12.09.2008року, Договір про реструктуризацію від 13.09.2010, від 01.06.2011 та від 22.07.2013 у встановленому договором та законом порядку.

Згідно п. 3.6. Договору реструктуризації позичальник зобов`язується сплачувати кредитору відсотки за користування кредитом у розмірі 4% місячних від залишкової суми тіла боргу згідно Додатку №1 але оплачується згідно Додатку №2.

Згідно п. 3.7. Договору реструктуризації відсотки за користування грошовими коштами та погашення тіла кредиту сплачуються щомісяця не пізніше 01-го числа.

Згідно п. 3.8. Договору реструктуризації позичальник зобов`язується достроково здійснити повернення боргу, відсотків за користування грошовими коштами та інших платежів визначених законом та цим Договором у разі: невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору та/або договорів поруки, гарантії, застави інших догорів щодо забезпечення виконання грошових зобов`язань; відмови від змін умов даного договору, в порядку передбаченому п. 3.2.

Згідно п. 3.9. Договору реструктуризації позичальник зобов`язується повернути суму боргу повністю при закінченні терміну дії договору, передбаченому п.1.1.

Згідно п. 3.10. Договору реструктуризації позичальник зобов`язаний при порушенні умов договору сплатити нараховані йому додаткові відсотки, викладені в п.6.2., 6.3., 6.6. які нараховуються згідно щомісячних платежів викладених в Додатку №1.

Згідно п. 4.1. Договору реструктуризації даний договір вважається укладеним з моменту підписання цього договору.

Згідно п. 4.2. договір діє до мамонту повного погашення боргу і сплати належних відсотків.

Таким чином, як вбачається з наданих Позивачем правочинів між сторонами укладено договір споживчого кредиту, термін виникнення прострочки по якому настав 09 жовтня 2009 року, з кінцевим строком повернення 30 липня 2018 року.

Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів по договору реструктуризації боргу в сумі 111 032,07 грн., що складається з: основна сума тіла боргу (п.1.1. Договору) 10000,00 грн.; несплачені відсотки (п.3.6. Договору) 38400,00 грн.; штраф згідно пункту 6.5. 5000,00 грн. ; додаткові відсотки (штраф) згідно пункт 6.2. 29200,00 грн. ; інфляційні витрати 24134,60 грн. ; три проценти річних 4300,47 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами розділу 3 кредитного договору сторони погодили щомісячні платежі зі сплати кредиту та процентів згідно графіку, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі правові висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові у постанові від 28.03.2018 у справі № 14-10цс18.

Сторони договору реструктуризації кредиту від 22 липня 2013 домовилися у п. 1.1. що строк дії договору становить 5 років по 30 липня 2018 року, а пунктом 4.1 договору встановили, що договір діє до повного погашення боргу і сплати належних відсотків.

При цьому у заявленому позові позивач просить стягнути 10000 грн. - основну суму тіла боргу, 38 400 грн. - несплачені відсотки за період 01.07.2013 року по 01.07.2021 року (8 років),штраф 5000 грн., 29200 грн. додаткові відсотки штраф за період 01.07.2013 року по 01.07.2021 року (8 років), інфляційні витрати 24134,60 грн. за період - 30.07.2013 року по 01.07.2021 року (8 років), 4300,47 грн. – 3% річних за період 30.07.2013 року по 01.07.2021 року (8 років).

Таким чином Ппозивач звернувся до суду з вимогою про стягнення відсотків за невиконання грошового зобов`язання відповідачем, в тому числі і після визначеного у кредитному договорі терміну повернення кредиту – 30 липня 2018 року, що повністю узгоджується із висновком Великої Палати Верховного суду, викладеному у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18).

Також, сторони в договорі реструктуризації від 13 вересня 2013 року узгодили, зокрема п. 3.8. позичальник зобов`язується достроково здійснити повернення боргу, відсотків за користування грошовими коштами та інших платежів визначених законом та цим Договором у разі: невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору та/або договорів поруки, гарантії, застави інших догорів щодо забезпечення виконання грошових зобов`язань; у разі, якщо сторони договору визнали підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання саме виникнення в позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, то така зміна є безумовною і не залежить від волевиявлення однієї зі сторін.

Щодо вимог про стягнення заборгованості в порядку ст. 625 ЦК України, зокрема 3% річних та інфляційні втрати, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Стаття 256 ЦК України містить визначення поняття позовної давності. Так, за змістом наведеної статті, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Наслідки спливу позовної давності встановлені статтею 267 ЦК України та передбачають, що особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Системне тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України у їх взаємозв`язку дає підстави для висновку, що натуральним є зобов`язання, вимога в якому хоча й існує, проте не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном. Положення статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, як спеціальної міри відповідальності за порушення грошового зобов`язання, може бути застосовано до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Отже, кредитор у натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18) та Постанові КЦС ВС від 20 січня 2021 року по справі №715/1452/19 (провадження № 61-8415св20), від 24.02.2021 у справі № 755/5872/19, від 02.06.2021 у справі № 755/12580/19.

Разом з тим главою 19 Цивільного кодексу України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 Цивільного кодексу України , застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу ).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 Цивільного кодексу України ).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 Цивільного кодексу України . Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу , за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Викладене узгоджується з правовою позицією, наведеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2019 року по справі № 127/15672/16-ц.

Представником відповідача було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до вимог позивача.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до умов кредитного договору сторони встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов`язань з погашенням щомісячних платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 30.07.2018 року.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 цього Кодексу).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд.

Згідно правової позиції Верховного Суду України наведеній у постанові від 09.11.2016 року у справі № 6-1457цс16, за змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Позивач надав суду ряд договорів про реструктуризацію, які засвідчили наявність прострочки по договору кредиту – починаючи з 09 жовтня 2009 року, з позов позивач звернувся 26 липня 2021 року, за період з 01.07.2013 року по 01 липня 2021 року.

Позивачем не надано розрахунку заборгованості, який би засвідчував з якого періоду позичальник почав допускати прострочення сплати тіла кредиту та процентів.

Якщо кредитний договір передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, то перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення.

Аналогічний висновок висвітлено в Постанові ВП ВС від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Слід зауважити, що відповідач не виконував умови договору починаючи з жовтня 2009 року, а із позовом КС «Міст» звернулася лише в липні 2021 року, такими діями позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду.

Отже, позовні вимоги кредитної спілки «Міст» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню, у зв`язку із спливом строку позовної давності.

Судові витрати по справі у сумі 2270 грн. підлягають віднесенню на позивача відповідно до частин першої-другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 76-83, 141, 158, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 256-261, 266, 267, 525, 526, 536, 611, 1048, 1054 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви кредитної спілки «Міст» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Позивач : кредитна спілка «Міст», місцезнаходження за адресою: м. Ужгород, вул. Керченська, 11, код ЄДРПОУ 22083191.

Відповідач : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів до Закарпатського апеляційного суду і набере законної сили в разі неподання такої в установлений строк.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду                                                         О.В. Лемак