ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"01" березня 2007 р. | справа № 20-1/009 |
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Алсуф’єва В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу
за позовом Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України
(вул. Леніна, 48, м. Севастополь, 99011)
до Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський рибоконсервний завод”
(бухта Камишова, м. Севастополь, 99014)
про стягнення 28.220,00 грн.
за участю представників:
позивача –Дорофєєва Д.А., довіреність №9/31 від 15.01.2007;
відповідача –не з’явився.
Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський рибоконсервний завод” (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати штрафу, передбаченому абзацем 4 частини другої статті 52 Закону України „Про захист економічної конкуренції” від 11.01.2001 №2210-III, у розмірі 28.220,00 грн., з яких:
- 17.000,00 грн. –штраф;
- 11.220,00 грн. –пеня за прострочення сплати штрафу.
Позовні вимоги заявлені у зв’язку з невиконанням Відповідачем рішення адміністративної колегії Позивача від 22.08.2006 №27/06-06 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ВАТ „Севастопольський рибоконсервний завод” та накладення штрафу”, а саме: несплатою Відповідачем штрафу згідно зі вказаним рішенням у двохмісячний строк зі дня одержання рішення Відповідачем, та на підставі статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції” від 11.01.2001 №2210-III (далі –Закон) щодо порядку виконання рішень органів Антимонопольного комітету України.
Представник Позивача в судовому засіданні 06.02.2007 позовні вимоги підтвердив, наполягаючи на їх задоволенні у повному обсязі у розмірі та на підставах, зазначених у позовній заяві, та надав письмові пояснення (вх.№3819 від 06.02.2007, а.с. 17) стосовно дати виникнення у Позивача права на подання позовної заяви.
26.02.2007 Позивач надав суду письмову заяву про збільшення позовних вимог (вх.№6217) у зв’язку із простроченням сплати штрафу Відповідачем на 71 день (з 12.12.2006 по 20.02.2007), в якому просив стягнути з Відповідача заборгованість зі сплати штрафу у розмірі 34.000,00 грн., з яких:
- 17.000,00 грн. –штраф;
- 17.000,00 грн. –пеня за прострочення сплати штрафу.
Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, у судові засідання 06.02.2007, 26.02.2007, 01.03.2007, про час та місце яких був повідомлений належним чином та своєчасно (поштове повідомлення про вручення №045344597 від 26.01.2007 –а.с.10, поштове повідомлення про вручення №4609392 від 07.02.2007 –а.с.22), явку представника не забезпечив, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 25.01.2007 не виконав, через що розгляд справи відкладався, по справі оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на невиконання Відповідачем вимог ухвали про порушення провадження у справі від 25.01.2007 та ухвали від 06.02.2007, зокрема, ненадання Відповідачем відзиву на позовну заяву та інших витребуваних документів, суд вирішив спір за наявними в справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
У судовомі засіданні 26.02.2007 судом досліджені матеріали справи №20-9/223 у повному обсязі, у тому числі: позовна заява (вх.№2616 від 30.10.2006) та додані до неї документи /а.с. 2 –44/, копія супровідного листа Севастопольського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.08.2006 за вих.№8/527 „Про направленння копії рішення” /а.с. 41/ із реєстраційним штампом ВАТ „Севастопольський рибоконсервний завод” (вхідний номер 617 від 30.08.2006) про отримання цього листа, відзив Севастопольського територіального відділення Антимонопольного комітету України на позовну заяву Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський рибоконсервний завод” /а.с. 50 –52/, протокол судового засідання від 07.12.2006 /а.с. 61/, ухвала від 07.12.2006 про залишення позовних вимог без розгляду /а.с. 62/.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані та наявні докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
Рішенням адміністративної колегії Позивача від 22.08.2006 №27/06-06 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ВАТ „Севастопольський рибоконсервний завод” та накладення штрафу” (далі –Рішення) визнано, що Відповідач вчинив порушення, передбачене пунктом 13 частини першої статті 50 Закону, у вигляді неподання інформації Позивачу у строки, встановлені головою Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, та накладено на Відповідача штраф, передбачений абзацем 4 частини другої статті 52, у розмірі 17.000,00 грн.
Відповідач звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою (вх.№2616 від 30.10.2006) до Позивача про визнання недійсним Рішення.
Ухвалою суду від 07.12.2006 по справі №20-9/223 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський рибоконсервний завод” до Севастопольського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення (далі –справа №20-9/223) позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський рибоконсервний завод” до Севастопольського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення залишити без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з невиконанням позивачем по цій справі вимог суду, ненадання ним суду оригіналів документів, доданих до позову, незабезпечення ним явки представника в судове засідання, неповідомленням суду про неможливість явки в судові засідання.
При вирішенні спору суд керується положеннями Цивільного Кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003; далі –ЦК України), Господарського Кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003; далі –ГК України), Закону України „Про Антимонопольний комітет України” від 26.11.1993 №3659-XII та чинного законодавства про захист економічної конкуренції.
Пунктом 5 частини першої статті 17 Закону України „Про Антимонопольний комітет України” від 26.11.1993 №3659-XII (далі –Закон про АМКУ) встановлено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі –АМКУ) має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
До компетенції голови територіального відділення АМКУ також віднесено (відповідно до пунктів 12, 13 частини першої статті 17 Закону про АМКУ) проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища суб'єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень (розпоряджень), визначення наявності або відсутності контролю між суб'єктами господарювання чи їх частинами та складу групи суб'єктів господарювання, що є єдиним суб'єктом господарювання, здійснення інших повноважень, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Таким чином, в межах своєї компетенції голова територіального відділення АМКУ може вимагати від суб'єктів господарювання, юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом не тільки при заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а й у зв’язку із реалізацією наданих Законом про АМКУ вищевказаних повноважень, спрямованою на забезпечення виконання відповідним територіальним відділенням АМКУ завдань Антимонопольного комітету України, як державного органу із спеціальним статусом, метою діяльності котрого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності (відповідно до статей 1, 3, 12 Закону про АМКУ).
Зі змісту статті 12 Закону про АМКУ видно, що територіальні відділення АМКУ утворені для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, зокрема, для здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Для реалізації покладених на них завдань, органи АМКУ та їх посадові особи наділені згідно із Законом про АМКУ відповідними повноваженнями, одним з яких є право вимагати відповідну інформацію в межах, встановлених спеціальним законодавством, у тому числі Законом України „Про Антимонопольний комітет України” та Законом України „Про захист економічної конкуренції”, якими, в свою чергу встановлено й відповідальність за невиконання вимог уповноважених органів АМКУ та їх посадових осіб.
Статтею 22 Закону про АМКУ визначено, що розпорядження, рішення та вимоги органу АМКУ, його територіального відділення, голови територіального відділення АМКУ в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Невиконання розпоряджень, рішень та вимог вищевказаних суб’єктів згідно з частиною другою зазначеної статті тягне за собою передбачену законом відповідальність.
27.06.2006 Позивач листом за вих.8/301 надіслав Відповідачу вимогу голови Севастопольського територіального відділення Антимонопольного комітету України про надання інформації, у тому числі копій Статуту, положення про наглядову раду, свідоцтва про державну реєстрацію та діючих договорів, що регламентують питання розпорядження майном Відповідача, який останній отримав 30.06.2006, вх.№499 /справа №20-9/223, а.с. 30/.
Відповідач витребуваної інформації не надав, відповівши листом від 10.07.2006 за вих.№1/324 (отриманим Позивачем 12.07.06, вх.№8/369), що підстави для надання витребуваних документів відсутні, з посиланням на норми статті 17 Закону про АМКУ, статті 36, 37 Закону та ту обставину, що від Позивача не надходило жодного розпорядження або іншого документу щодо початку розгляду справи про порушення Відповідачем вимог діючого законодавства про захист економічної конкуренції /справа №20-9/223, а.с. 31 –32/.
12.07.2006 Позивач направив на адресу Відповідача лист за вих.№8/374, в якому протягом трьох днів зі дня отримання листа просив надати до Севастопольського міського територіального відділення АМКУ письмові пояснення стосовно ненадання інформації, витребуваної листом-вимогою від 10.07.2006 за вих.№1/324.
Відповідач листом від 26.07.2006 за вих.№1/344 відповів аналогічно власній відповіді від 10.07.2006 за вих.№1/324 /справа №20-9/223, а.с. 33 –34/.
Розпорядженням адміністративної колегії Позивача від 26.07.2006 №27/08-06 почато розгляд справи №27/08-06 про порушення Відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції, у зв’язку з наявністю в діях Відповідача ознак порушення, передбаченого пунктом 13 частини першої статті 50 Закону, у вигляді ненадання інформації територіальному відділенню АМКУ в строки, встановлені головою територіального відділення АМКУ.
Копію розпорядження адміністративної колегії Позивача від 26.07.2006 №27/08-06 Позивач направив Відповідачу супровідним листом за вих.8/428 від 27.07.2006, який останній отримав 08.08.2006, вх.№573/1 /справа №20-9/223, а.с. 35/.
28.07.2006 Позивач за вих.№8/437 надіслав Відповідачу вимогу голови Севастопольського територіального відділення Антимонопольного комітету України про надання інформації, зокрема, бухгалтерських документів суворої звітності ф.№1 „Баланс” станом на 01.01.2006 та ф.№2 „Звіт про фінансові результати” за 2005 рік, яку Відповідач отримав 08.08.2006, вх.№573 /справа №20-9/223, а.с. 37/.
04.08.2006 провідним спеціалістом сектору досліджень та розслідувань Позивача Лежньовою Г.О. внесено подання за №27/33-06 голові адміністративної колегії Позивача із попередніми висновками по справі №27/08-06 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ВАТ „Севастопольський рибоконсервний завод” із пропозицією винести на розгляд вказаної колегії питання про прийняття рішення про накладення на Відповідача штрафу у розмірі, визначеном діючим законодавством /справа №20-9/223, а.с. 39–40/.
04.08.2006 Позивач супровідним листом за вих.№8/470 надіслав Відповідачу копію вищевказаного подання, який отримано останнім, що підтверджується змістом позовної заяви /справа №20-9/223, а.с. 4/.
22.08.2006 адміністративною колегією Позивача у складі голови колегії –Окорокова І.А., членів колегії Іл’єша С.В., Брисова С.Г. за результатами розгляду вищезазначених подання та справи прийнято рішення №27/06-06 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ВАТ „Севастопольський рибоконсервний завод” та накладення штрафу”, копія якого (оформлена згідно з п. 60 Регламенту адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням АМКУ від 12.02.2002 №25-р /справа №20-9/223, а.с. 54 –57/) направлена Відповідачу супровідним листом за вих.8/527 від 22.08.2006. Даний лист із копією вказаного рішення отримано Відповідачем 30.08.2006, вх.№617 /справа №20-9/223, а.с. 41/.
Позовна заява Відповідача по справі №20-9/223 та додані до неї документи, зокрема, матеріали з листування між ним та Позивачем, а також відзив Позивача на позовну заяву по справі №20-9/223 та наданий ним у ході розгляду справи №20-9/223 Регламент адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймаються судом в якості доказів по даній справі.
Встановлені обставини дозволяють суду висновити, що Відповідач дійсно фактично ухилився від надання витребуваної Позивачем в межах діючого законодавства та наданих Законом повноважень інформації (тобто документованих відомостей економіко-правового характеру у вигляді відповідних установчо-статутних документів встановленої форми та укладених договорів, що стосуються питань розпорядження майном Відповідача), чим порушив вимоги пункту 13 частини першої статті 50 Закону.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині сплати штрафу в розмірі 17.000,00 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 50 Закону, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації АМКУ, його територіальному відділенню у встановлені органами АМКУ, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
Згідно зі статтею 52 Закону, зокрема, абзацем 4 частини другої даної статті, органами АМКУ за порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону, накладається штраф у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Порядок виконання рішень органів АМКУ, голів територіальних відділень АМКУ встановлено статтею 56 Закону, згідно з частиною першою якої рішення органів АМКУ, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Частиною другою вказаної статті Закону передбачено, що рішення органів АМКУ, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Згідно з частиною третьою статті 56 Закону, особа, на яку накладено штраф за рішенням органу АМКУ, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Частиною п’ятою зазначеної статті Закону встановлено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. При цьому, розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу АМКУ, а нарахування пені зупиняється на час розгляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу АМКУ про накладення штрафу.
Згідно з частиною сьомою статті 56 Закону, у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи АМКУ стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Частиною першою статті 60 Закону передбачена можливість оскарження рішень органів АМКУ до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. При цьому даною частиною статті 60 Закону визначено, що вищевказаний строк не може бути відновлено.
Отже, діючим спеціальним законодавством про захист економічної конкуренції встановлено обов’язок особи, на яку накладено штраф за рішенням органу АМКУ, сплатити його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу, але водночас передбачена можливість оскарження такого рішення до господарського суду також у двомісячний строк з дня одержання рішення.
Штраф, що накладається за рішенням органу АМКУ за порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону, є за своїм змістом адміністративно-господарською санкцією, яка застосовується до суб'єкта господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади.
Таким чином, при вирішенні питання про строк оскарження рішення органу АМКУ про накладення штрафу суд керується нормами ГК України, частиною другою статті 20 якого передбачено можливість захисту кожним суб'єктом господарювання своїх прав та законних інтересів шляхом визнання повністю або частково недійсними актів, зокрема, органів державної влади, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.
Частинами першою і другою статті 249 ГК України визначається право суб'єкта господарювання на оскарження до суду рішення будь-якого органу державної влади щодо застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та право звернення до суду із заявою про визнання недійсним акта органу державної влади у разі прийняття таким органом акта, що не відповідає законодавству, і порушує права чи законні інтереси суб'єкта господарювання.
Відповідно до частини сьомої статті 40 ГК України прямо встановлено, що рішення АМКУ та його територіальних відділень можуть бути оскаржені до суду.
Таким чином, визначаючи строк оскарження до суду рішення територіального відділення АМКУ про застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарської санкції, слід виходити з вимог частини першої статті 223 ГК України, якою встановлено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.
Отже, до позову про визнання недійсним рішення територіального відділення АМКУ про застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарської санкції необхідно застосовувати строк, передбачений статтею 257 ЦК України, тобто трьохрічний загальний строк позовної давності.
Водночас, спеціальним законодавством, тобто Законом України „Про захист економічної конкуренції” від 11.01.2001 №2210-III, встановлено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу АМКУ, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу, а за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.
При цьому, нарахування пені зупиняється на час розгляду господарським судом відповідної справи за позовом про визнання недійсним рішення органу АМКУ про накладення штрафу. В свою чергу, звернутися до господарського суду із вказаним позом суб’єкт господарювання має у двомісячний строк зі дня одержання відповідного рішення.
Саме по собі право суб’єкта господарювання на звернення до господарського суду із зазначеними позовними вимогами протягом загального трьохрічного строку, передбаченого нормами ЦК України, не звільняє його від обов’язку виконати вимоги Закону щодо сплати штрафу у двомісячний строк з дня одержання рішення або звернення до господарського суду протягом цього ж строку (два місяці з дня одержання рішення) із позовом про визнання відповідного рішення недійсним, якщо він вважає рішення необгрунтованим та таким, що прийнято в порушення вимог діючого законодавства про захист економічної конкуренції.
Тобто, спеціальним законодавством чітко визначені прямий та альтернативний обов’язки (як міра належної поведінки) суб’єкта господарювання (як учасника відповідного правовідношення) щодо сплати штрафу за порушення, передбачене Законом.
Відповідач звернувся із позовом до Позивача про визнання Рішення недійсним 30.10.2006 /справа №20-9/223, а.с. 2/, тобто в останній день двохмісячного строку з дня одержання ним Рішення, яке він отримав 30.08.2006 /справа №20-9/223, а.с. 2, 41/.
Таким чином, звернувшись до господарського суду із відповідним позовом в межах передбаченого Законом двохмісячного строку, Відповідач виконав альтернативний обов’язок, встановлений цим Законом, що вказує на необгрунтованість та неправильність розрахунку Позивачем пені за прострочення сплати штрафу, який здійснено в позовній заяві, а також розрахунку пені, який Позивач надав у заяві про збільшення позовних вимог /а.с.23-25/.
Ухвалою від 07.12.2006 по справі №20-9/223 позовні вимоги відповідача по даній справі до позивача по даній справі про визнання недійсним Рішення залишені без розгляду на підставі статті 81 Господарського процесуального кодексу України, частиною четвертою якої встановлено, що після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.
Обставинами, що зумовили залишення позову без розгляду, стали невиконання позивачем по справі №20-9/223 вимог суду, ненадання ним суду оригіналів документів, доданих до позову, незабезпечення ним явки представника в судове засідання, неповідомленням суду про неможливість явки в судові засідання, тобто фактичне невиконання своїх процесуальних обов’язків.
Враховуючи, що позовна заява Відповідача про визнання недійсним рішення Позивача була подана до господарського суду в останній день двохмісячного строку, передбаченого для цього Законом, суд дійшов висновку, що Відповідач повинен був негайно знову звернутись до господарського суду із даним позовом в загальному порядку.
З наступного дня після винесення ухвали про залишення позову без розгляду по справі №20-9/223 (08.12.2006) та по момент розгляду даної справи Відповідач до господарського суду міста Севастополя із позовом про визнання недійсним Рішення Позивача знову не звернувся.
Ці обставини дозволяють суду вважати, що першим днем прострочення сплати штрафу є 08 грудня 2006 року, як наступний день після закінчення господарським судом розгляду справи про визнання недійсним Рішення Позивача, враховуючи, що двохмісячний строк для сплати штрафу закінчився 30.10.2006, а нарахування пені за прострочення його сплати з 01.11.2006 по 07.12.2006 не здійснювалось на підставі вимог частини п’ятої статті 56 Закону, у зв’язку із зверненням Відповідача до господарського суду.
Отже, Позивачем дати першого дня прострочення сплати штрафу (у позовній заяві, письмових поясненнях та заяві про збільшення позовних вимог) визначені неправильно, внаслідок чого, неправильними є й розрахунки пені, надані ним суду.
Частиною п’ятою статті 56 Закону встановлено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. При цьому, розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу АМКУ.
З урахуванням того, що першим днем прострочення сплати Відповідачем штрафу є 08.12.2006, а останнім дньом 20.02.2007 (згідно з заявленими 26.02.2007 збільшеними позовними вимогами, а.с.23-25), тобто весь період дорівнює 75 дням, загальний розмір пені складає:
17.000,00(грн.)х0,015(%)х47(днів)=19.125,00(грн.)
Приймаючи до уваги вищевказані обмеження, встановлені спеціальним законодавством щодо загального розміру пені, суд вважає за можливе розрахувати її самостійно:
17.000,00(грн.)х0,015(%)х66(днів)=16.830,00(грн.)
Кількість днів у приведеному розрахунку складає саме 66 днів (з 08.12.2006 по 11.02.2007), оскільки врахування наступного, шестдесят сьомого дня при розрахуванні пені, вже приводить до перевищення розміром пені розміру штрафу на 85,00 грн. –загальний розмір пені у цьому випадку буде складати 17.085,00 грн.
Враховуючи, що відповідно до вимог діючого законодавства, пеня розраховується за кожний день прострочки, суд дійшов висновку про обгрунтованість приведеного розрахунку, в якому враховано пеню за конкретну кількість саме днів прострочки сплати штрафу.
За таких обставин, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені частково, в розмірі 16.830,00 грн.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 33.830,00 грн., у тому числі: 17.000,00 грн. – штраф; 16.830,00 грн. –пеня за прострочення сплати штрафу.
За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита, з огляду на що суд покладає на Відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 338,3 грн. і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
Керуючись статтею 257 ЦК України, статтями 40, 223, 249 ГК України, статтями 1, 3, 12, 17, 22 Закону України „Про Антимонопольний комітет України”, статтями 50, 52, 56, 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, статтями 22, 33, 34, 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський рибоконсервний завод” (бухта Камишова, м. Севастополь, 99014; код в ЄДРПОУ 16503097, р/р 2600801300038 в СФ ТОВ „Укрпромбанк”, МФО 384834) на користь Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Леніна, 48, м. Севастополь, 99011; код в ЄДРПОУ 24035598, р/р 31113106600007 УДКУ в м. Севастополі, МФО 324509, код в ЄДРПОУ 23030300) загальну суму заборгованості в розмірі 33.830,00 грн. (тридцять три тисячі вісімсот тридцять грн. 00 коп.), у тому числі cуму штрафу в розмірі 17.000,00 грн. (сімнадцять тисяч грн. 00 коп.) та суму пені за прострочення сплати штрафу в розмірі 16.830,00 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять грн. 00 коп.).
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський рибоконсервний завод” (бухта Камишова, м. Севастополь, 99014; код в ЄДРПОУ 16503097, р/р 2600801300038 в СФ ТОВ „Укрпромбанк”, МФО 384834) в доход Державного бюджету України (р/р 31113095700007 в Головному Управлінні Державного казначейства України в м. Севастополі, 824509, код в ЄДРПОУ 24035598) державне мито в розмірі 338,30 грн. (триста тридцять вісім грн. 30 коп.).
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський рибоконсервний завод” (бухта Камишова, м. Севастополь, 99014; код в ЄДРПОУ 16503097, р/р 2600801300038 в СФ ТОВ „Укрпромбанк”, МФО 384834) на користь Державного підприємства „Судовий інформаційний центр” (р/р 26002014180001 в ВАТ “Банк Універсальний”, м. Львів, МФО 325707, код в ЄДРПОУ 30045370) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.В. Алсуф`єв