ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
справа № 2-25/17615-2006А-20-7/409 |
ПОСТАНОВА
і м е н е м У к р а ї н и
"26" лютого 2007 р. 17:05 м. Севастополь
Колегія суддів господарського суду міста Севастополя у складі: головуючого –Ілюхіної Г.П., суддів –Харченка І.А., Дмитрієва В.Є.
при секретарі –Молчанові А.О.,
за участю представників:
від позивача –Гусєв О.В., представник, довіреність №17783/09 від 17.11.2006;
–Онущак Н.С., представник, довіреність №1385/09 від 23.10.2006;
від відповідача –Єрмакова Л.М., представник, довіреність серії ВСК №239227 від 22.11.2005,
розглянувши матеріали адміністративної справи
за Акціонерного Банку „Морський”
адміністративним (99001, м. Севастополь, вул. Брестська, 18-А)
позовом:
до відповідача Національного Банку України
в особі Головного управління НБУ в АР Крим
(95000, м. Сімферополь, вул. Горького, 4)
про скасування постанови начальника Головного управління Національного Банку України в Автономній Республіці Крим Берегулі Валентина Олександровича № 09-025/1656БТ від 10.03.2006;
встановив:
23.10.2006 Акціонерний Банк „Морський” звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з господарським позовом до Національного Банку України в особі Головного управління НБУ в АР Крим про скасування постанови начальника Головного управління Національного Банку України в Автономній Республіці Крим Берегулі Валентина Олександровича №09-025/1656БТ від 10.03.2006.
Позивач вважає постанову начальника Головного управління Національного Банку України в Автономній Республіці Крим Берегулі Валентина Олександровича №09-025/1656БТ від 10.03.2006 про притягнення до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 340,00грн. за перекручення звітності за формою № 531 „Звіт про порушників законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями” станом на 01.01.2006, незаконною, так як вона, на його думку, не відповідає вимогам пункту 2.8. Положення Національного Банку України „Про валютний контроль”, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 49 від 08.02.2000, „Правилам організації статистичної звітності, що подається Національному Банку України”, затвердженим Постановою Правління Національного Банку України № 124 від 19.03.2003, Інструкції про порядок здійснення контролю й одержання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговим операціями, затвердженій Постановою Правління Національного Банку України №136 від 24.02.1999 (арк.с. 2-3).
У зв’язку з наведеним позивач просить позов задовольнити.
24.10.2006 ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим порушено провадження у справі №2-25/17615-2006А в порядку адміністративного судочинства (арк.с.1).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2006 справу №2-25/17615-2006А надіслано за підсудністю до господарського суду м. Севастополя в порядку частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з тим, що предметом спору є акт індивідуальної дії (арк.с.73).
12.12.2006 справа надійшла на адресу господарського суду м. Севастополя (вх.№3536).
13.12.2006 ухвалою суду справа прийнята до провадження судді Ілюхіної Г.П. (арк. с. 76-77).
Розпорядженням виконуючого обов’язки голови господарського суду міста Севастополя №1 від 10.01.2007 створена колегія по даній справі у складі: судді Ілюхіної Г.П. –головуючого, членів колегії –суддів Ткаченка М.І. та Дмитрієва В.Є.
Ухвалою від 10.01.2007 справу призначено до судового розгляду в судовому засіданні на 06.02.2007 о 14:50.
У ході підготовки справи до судового розгляду проведені наступні дії:
- вирішено питання про склад осіб, які беруть участь у справі;
- визначені факти, які необхідні встановити для вирішення спору: які визнаються стороною і які підлягають доказуванню;
- з’ясовано, якими доказами позивач буде обґрунтовувати свої доводи обставин і вони подані у встановлений судом строк.
Відповідач у запереченнях на позов та доповненнях до нього (вх.№42, вх.№3896), позовні вимоги не визнав по мотивам, викладеним у ньому, основні з яких полягають в тому, що актом перевірки щодо дотримання вимог валютного законодавства України від 06.02. –10.02.2006 встановлено порушення статті 10 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, яке полягає в перекрученні звітності за ф.№531 „Звіт про порушників законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями” станом на 01.01.2006; неправильна вказівка номера та дати зовнішньоекономічного контракту, інформація, що відображає валютну операцію, здійснену на підставі неукладеного контракту, що є недостовірною інформацією і тягне відповідальність у розмірі, передбаченому п. 2.8. розділу 2 „Положення про валютний контроль”, затвердженого постановою НБУ від 08.02.2000 №49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 04.05.2000 за №209/4430, по результатах апеляційного оскарження Апеляційна комісія НБУ відмовила позивачу в задоволенні апеляційних звернень щодо оскарження спірної постанови; вВідповідач надав нову редакцію п. 2.8. „Положення про валютний контроль” від 13.12.2006 №456, де відсутнє тлумачення поняття „перекручення звітності”, і вважає, що це є внесення у встановлену нормативно-правовим актом форму звітності будь-яких показників інформації, які не відповідають фактичним згідно з документами (а.с. 78 –83, 150 –155).
По справі оголошувалась перерва в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розпорядженням голови суду від 12.02.2007 №13 у зв’язку з призначенням судді Ткаченка М.І. на посаду судді Севастопольського апеляційного господарського суду згідно з Указом Президента від 06.02.2007 №82/2007, здійснено заміну судді Ткаченка М.І. на суддю Харченка І.А.
Ухвалою суду від 12.02.2007 розгляд справи почато заново.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд з’ясував наступні обставини:
27.02.2006 складено Протокол №09-025/1412 БТ порушення валютного законодавства, в якому зафіксовані виявлені порушення позивачем п. 2 ст. 10 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, що виразилось у перекрученні звітності за ф.№531 „Звіт про порушників законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями” станом на 01.01.2006, форма якого розроблена відповідно до Інструкції про порядок здійснення контролю й одержання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговим операціями (затвердженій Постановою Правління Національного Банку України №136 від 24.02.1999 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за №338/3631) та Правил организації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, від 19.03.2003 №124 (зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.05.2003 за №353/7674) в частині неправильного зазначення номеру та дати зовнішньоекономічного контракту: колонки 5 та 6 звіту, що тягне наслідки, передбачені п. 2.8. Положення про валютний контроль (а.с. 8 –10).
10.03.2006 постановою ГУ НБУ в АР Крим №09-025/1656 БТ про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства на підставі протоколу від 27.02.2006 з посиланням на ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” та п. 2.8. розділу 2 Положення про валютний контроль; позивач притягнутий до відповідальності за вищезазначені порушення у вигляді накладення штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 340,00 грн. (а.с. 6 –7).
Рішенням Апеляційної комісії НБУ від 02.06.2006 №58/2006 (вих.№18-323/2961 від 27.07.2006) за результатами розгляду апеляційного звернення ВАТ „АБ „Морський” щодо скасування постанов ГУ НБУ в АР Крим про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства в задоволенні апеляційного звернення відмовлено, оскільки виявлені порушення є перекрученням звітності та змінюють суть валютної операції (а.с. 20 –23).
Спір виник у зв’язку з тим, що позивач допущені ним помилки в звіті за ф.№531 не вважає перекрученням звітності в тлумаченні цього поняття, яке містилось у минулій редакції п. 2.8. „Положення про валютний контроль”, а відповідач вважає, що притягнення до відповідальності здійснено на підставі статті 10 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” за ті порушення, які визначені Декретом, а не Положенням, Положенням, в першу чергу, передбачено суму штрафу. Декрет не уповноважує в цій частині НБУ здійснювати тлумачення підстав притягнення до відповідальності, Декрет уповноважував НБУ визначити розмір штрафних санкцій за перекручення звітності. Тлумачення терміну перекручення відсутнє в Декреті, тому на думку відповідача, незалежно від редакції п. 2.8. підзаконного нормативного акту, яким є Положення про валютний контроль, перекрученням звітності є внесення у встановлену нормативно-правовим актом форму звітності будь-яких показників інформації, які не відповідають фактичним, згідно з документами.
Правовідносини сторін регулюються ст.ст. 7, 44, 56 Закону України „Про Національний банк України”, ст. 69 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, Положенням про валютний контроль, затвердженим постановою НБУ від 08.02.2000 №49, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 04.05.2000 за №209/4430, „Інструкцією про порядок здійснення контролю й одержання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговим операціями”, затвердженою Постановою Правління Національного Банку України №136 від 24.02.1999 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за №338/3631, „Правилами организації статистичної звітності, що подається до Національного банку України” від 19.03.2003 №124, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 07.05.2003 за №353/7674.
Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 7 Закону України „Про Національний банк України” Національний банк, зокрема, встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна, а також організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу.
Статтею 44 Закону України „Про Національний банк України” передбачено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль, а до його компетенції у тому числі належить видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій і застосовування мір відповідальності до банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю (пункти 1, 4 частини другої вказаної статті).
Статтею 56 вказаного Закону встановлено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. При цьому такі нормативно-правові акти можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України.
Статтею 69 Закону України „Про банки і банківську діяльність” встановлено, що банк зобов'язаний подавати Національному банку України фінансову і статистичну звітність щодо роботи банку, його операцій, ліквідності, платоспроможності, прибутковості, а також інформацію афілійованих осіб банку з метою оцінки фінансового стану банку. При цьому, згідно з частиною третьою вказаної статті, Національний банк України встановлює для банків форми звітності та методику її складання; періодичність та строки подання звітності.
Згідно зі статтею 10 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” порядок, види, форми і терміни подання звітності резидентами і нерезидентами про їх валютні операції визначаються Національним банком України за погодженням з Міністерством статистики України з урахуванням чинного законодавства України. Несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 16 вказаного Декрету.
Статтею 13 даного Декрету встановлено, що Національний банк України є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів, та забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
Відповідно до абзацу сьомого пункту 2 статті 16 зазначеного Декрету до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються відповідні міри відповідальності (фінансові санкції), у тому числі за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції – штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.
Відповідальність за порушення валютного законодавства передбачено розділом 2 „Положення про валютний контроль”, затвердженого постановою НБУ від 08.02.2000 №49, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 04.05.2000 за №209/4430.
Пунктом 2.8 даного Положення в редакції постанови Правління Національного банку України від 20.10.2004 р. № 494 було встановлено, що вимоги щодо порядку складання та подання форм статистичної звітності встановлюються відповідними нормативно-правовими актами Національного банку України, які регламентують правила організації статистичної звітності, що подається банками до Національного банку України.
Якщо банк під час складання форм звітності щодо операцій в іноземній валюті допустив помилку та не виправив її в строки, визначені Правилами, і така помилка призвела до зміни розміру на 1 % і більше будь-якого з показників (але не менше суми, еквівалентної 25000 гривень за однією формою звітності за звітний період), передбачених у формі звітності, або до неправильної ідентифікації даних особи, яка здійснювала валютні операції, або до зміни суті валютної операції, то така звітність уважається недостовірною, що свідчить про її перекручення.
Несвоєчасне подання, приховування або перекручення встановленої Національним банком України звітності про валютні операції тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Постановою Правління Національного банку України від 13.12.2006 №456 у даний пункт були внесені зміни, згідно з якими його викладено у новій редакції:
„Несвоєчасне подання, приховування або перекручення встановленої Національним банком звітності про валютні операції тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян” (а.с. 152 –155).
Штрафні санкції, накладені за порушення, перелічені у абзаці сьомому пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, в розмірі, визначеному пунктом 2.8 Положення про валютний контроль, затвердженим постановою НБУ від 08.02.2000 №49, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 04.05.2000 за №209/4430, за перекручення звітності, встановленої в порядку, передбаченому діючим законодавством України.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Той факт, що редакція пункту 2.8 Положення про валютний контроль, що діяла в редакції постанови Правління Національного банку України від 20.10.2004 №494, була змінена постановою Правління Національного банку України від 13.12.2006 №456, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.01.2007 за №14/13281 та набравшою законної сили 23.01.2007, не має доказового значення, оскільки підстави та умови притягнення до штрафних санкцій передбачені вказаним Декретом, а не Положенням про валютний контроль, яке звузило підстави відповідальності редакцією, яка діяла раніше, визначивши поняття та тлумачення підстави „перекручення звітності”. Декрет уповноважив НБУ визначити розмір штрафних санкцій, а не підстави відповідальності.
Підзаконні нормативні акти не повинні суперечити законам, на підставі яких вони прийняті, і при невідповідності такого нормативно-правового акту закону, застосовується закон, який має вищу юридичну силу.
Оскаржена постанова прийнята з дотриманням законів України, способом і в межах повноважень, передбачених ними.
Все вищеперелічене дає суду прав для висновку про необгрунтованість та неспроможність підстав позовних вимог та правомірність і законність заперечень відповідача.
При таких обставинах, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 44, 56 Закону України „Про Національний банк України”, ст. 69 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, Положенням про валютний контроль, затвердженим постановою НБУ від 08.02.2000 №49, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 04.05.2000 за №209/4430, Інструкцією про порядок здійснення контролю й одержання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговим операціями, затвердженою Постановою Правління Національного Банку України №136 від 24.02.1999 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за №338/3631, Правилами организації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, від 19.03.2003 №124, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 07.05.2003 за №353/7674, ст.ст. 9, 17, 24, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. В адміністративному позові відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий суддя Г.П. Ілюхіна
Судді В.Є. Дмитрієв
І.А. Харченко
Постанова складена
в повному обсязі
27.02.2007 о 09:10