Справа №11-316/10 Головуючий у суді у 1 інстанції -
Номер провадження - Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Категорія -
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Безверхого О.М.,
суддів - Лантушенка Ю.Ф., Моїсеєнко Т.М.
з участю прокурора - Кононової Л.Ф.
засудженого - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми, від 20 квітня 2010 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець м. Суми, раніше судимий:
1) 27.01.2000 року за ч.3 ст.81, ч.2, 3 ст.140, ст.42 КК України на 5 років позбавлення волі;
2) 14.06.2005 року за ч.2 ст.18б КК України на 4 роки позбавлення волі;
засуджений за ч.1 ст.121 КК України до позбавлення волі на строк 5 років.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь фінансового управління Сумської міської ради 5127грн. 54 коп., витрачених комунальною установою Сумською міською клінічною лікарнею №1 на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України у Сумській області судові витрати у розмірі 751 грн.20 коп. за проведення судової експертизи.
Долю речових доказів вирішено в порядку, передбаченому ст.81 КПК України,
ВСТАНОВИЛА:
Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину за наступних обставин.
25 червня 2009 року близько 00.10 год. ОСОБА_2, прийшовши до буд. №1 по вул. Рубіжній в м.Суми та побачивши свою дружину ОСОБА_4 разом з іншим чоловіком ОСОБА_3, відкрив власним ключем двері будинку та зайшов до нього. В будинку між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на грунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків виникла сварка, що переросла в бійку, в ході якої ОСОБА_2 схопивши з тумби ніж, що є сувенірним виробом, наніс ним потерпілому ОСОБА_3 удар в область лівої частини грудної клітини та не менше п'яти ударів в різні частини тіла потерпілого, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення лівої плевральної порожнини, поранення лівої легені, міжреберної артерії з пересіченням 4 ребра, а також різані рани правого та лівого передпліч.
У поданій апеляції та доповненні до неї засуджений ОСОБА_2 не погоджується з правильністю вироку. При цьому посилається на те, що судом були неповно з'ясовані обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не враховані його доводи про перекваліфікацію злочину на ст.123 або ст.124 КК України. Відповідно до цього ставить питання про скасування вироку і проведення нового розгляду, під час якого слід переглянути кваліфікацію його дій, провести повторну судово-психіатричну експертизу, притягнути до кримінальної відповідальності потерпілого ОСОБА_3 за дачу завідомо неправдивих показів, врахувати, що удар ножем в ліву частину грудної клітини потерпілого було нанесено через необережність ОСОБА_4 У разі неможливості скасування вироку прохає пом'якшити призначене йому покарання, врахувати наведені ним пом'якшуючі обставини та застосувати ст.69 КК України. Крім того, вважає неправильним вирішення цивільного позову, оскільки кошти на лікування потерпілого частково з його грошей повинна була сплатити ОСОБА_4 Також посилається на відсутність його підписів у протоколах ознайомлення з матеріалами експертиз у справі та постановою про створення слідчої групи.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення засудженого ОСОБА_2 на підтримку своєї апеляції, думку прокурора про законність вироку і залишення вироку без зміни, а також перевіривши доводи зазначеної апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочинних діянь за описаних у вироку обставин є обґрунтованими і підтверджуються перевіреними в судовому засіданні доказами, які зібрані у справі.
Так, сам підсудний ОСОБА_2 на часткове визнання своєї вини пояснив, що він в означений час побачив через вікно, що в будинку знаходяться його дружина ОСОБА_4 і ОСОБА_3, після чого ключем відкрив двері та увійшов до приміщення, де почав з'ясовувати стосунки з дружиною. Оскільки ОСОБА_3 цьому заважав, то він ударив кулаком його в обличчя, а також долонею наніс удар по обличчю дружині. ОСОБА_3 захищав ОСОБА_4 і намагався ударити його. Тоді з тумби він взяв шаблю і почав нею махати перед ОСОБА_3 і нею наніс йому удар в область лівого боку, а куди ще наносив удари не пам'ятає, але не мав наміру заподіяти ОСОБА_3 тілесні ушкодження.
Потерпілий ОСОБА_3 в суді показав, що ОСОБА_2, увійшовши до будинку, вчинив сварку, намагався ударити його, став ображати ОСОБА_4 і ударив долонею її по обличчю, а потім підбіг до нього з ножем, яким наніс йому удар в область лівої половини грудей та продовжував махати ножем перед ним. Не пам'ятає, скільки саме ще ударів ножем наніс йому ОСОБА_2, бо вже відчував слабкість і запаморочення.
З показань свідка ОСОБА_4 в суді слідує, що з початку 2009 року вона припинила подружнє проживання з ОСОБА_2, надалі стала проживати в дачному ІНФОРМАЦІЯ_2, де з нею періодично ночував ОСОБА_3 Уночі 25 червня 2009 року ОСОБА_2 увійшов у цей будинок, накинувся на ОСОБА_3 і між ними виникла сутичка, а потім він ударив долонею її по обличчю. ОСОБА_3 захищав її, а ОСОБА_2 взяв з тумби ніж і почав махати перед обличчям ОСОБА_3, й наніс йому удар в область лівої половини грудей. Нанесення ним ножем потерпілому інших ударів вона не бачила.
З висновку судово-медичного експерта вбачається, що потерпілому ОСОБА_3 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючих колото-різаних поранень лівої плевральної порожнини, поранень лівої легені, міжреберної артерії з пересіченням 4-го ребра, а також різані рани правого та лівого передпліч.
Крім того, в основу вироку і обвинувальних висновків суду були покладені показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, протокол огляду місця події, під час якого було вилучено речовий доказ - ніж; протокол відтворення обстановки та обставин події з участю підозрюваного ОСОБА_2 та інші докази.
Проаналізувавши досліджені докази та давши їм належну оцінку в їх сукупності, суд встановив дійсні обставини справи і вірно кваліфікував злочинні діяння ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.І ст.121 КК України.
При цьому суд також спростував доводи підсудного ОСОБА_2 на свій захист і дійшов умотивованого висновку, що під час заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_2 не перебував у стані сильного душевного хвилювання.
Колегія суддів апеляційного суду, перевіривши усі доводи апеляції засудженого ОСОБА_2, знаходить їх безґрунтовними.
З встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи та з наявних даних у справі вбачається, що засуджений ОСОБА_2 неправомірно увійшов в чуже житло, щоб з'ясувати стосунки з ОСОБА_4, яка майже як півроку припинила з ним спільне подружнє проживання та підтримувала особисті стосунки з ОСОБА_3, про що ОСОБА_2 було відомо.
При цьому ОСОБА_2 був ініціатором сталої сварки і першим застосував фізичне насильство проти ОСОБА_4 і ОСОБА_3, а останній не вчиняв ніяких протиправних дій відносно нього, за наявності яких він би міг перебувати у стані необхідної оборони чи при перевищенні такого стану. Сварка між ОСОБА_2 і вказаними особами тривала певний час, супроводжувалась обопільними фізичними діями, але дії ОСОБА_3 були спрямовані на захист ОСОБА_4 від протиправного насильства засудженого.
Отже, потерпілий ОСОБА_3 не вчинив відносно ОСОБА_2 протизаконного насильства або такої тяжкої образи, внаслідок яких у нього міг би раптово виникнути стан сильного душевного хвилювання, під впливом якого у нього також негайно виникли би намір і його реалізація на заподіяння потерпілому умисного тяжкого тілесного ушкодження.
Таким чином, підстав для перекваліфікації злочинних дій ОСОБА_2 на ст.123 чи ст.124 КК України немає.
Застосоване ОСОБА_2 знаряддя злочину і нанесення ним цілеспрямованих ударів потерпілому за встановлених обставин справи, теж призводять до переконання, що злочинне тяжке тілесне ушкодження ним було заподіяне саме умисно і юридична кваліфікація злочину є правильною.
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_2 про неповноту з'ясування судом обставин справи не мають об'єктивного підтвердження.
Так, як під час досудового слідства, так і при судовому розгляді справи ОСОБА_2 не заперечував того факту, що усі наявні у потерпілого ножові поранення були спричинені тільки від його дій. Але вже у останньому додатку до своєї апеляції він став стверджувати, що удар ножем в область лівої частини грудної клітини потерпілого був нанесений через необережність ОСОБА_4, яка тримала його за руку і по інерції через неї його рукою був нанесений той удар.
Ці твердження засудженого ОСОБА_2 колегія суддів розцінює як такі, що не підтверджуються ніякими іншими даними у справі і які є обраним ним засобом захисту з метою уникнути від відповідальності за скоєне діяння.
Об'єктивно з висновку судово-медичного експерта вбачається, що потерпілому ОСОБА_3 були спричинені колото-різане проникаюче поранення лівої плевральної порожнини в області лівої лопатки з рановим каналом, який йде ззаду наперед в грудну клітину з пошкодженням 4-го ребра та пораненням верхньої долі лівої легені, а також різані рани правого та лівого передпліч і лівого стегна.
З цього слідує, що в момент нанесення вказаного колото-різаного проникаючого поранення потерпілий знаходився спиною до ОСОБА_2 або в близькому до цього положенні, шо таке поранення було нанесено з достатньою фізичною силою, а також, що це та інші різані поранення наносились умисно.
Твердження ОСОБА_2 в апеляції про дачу ОСОБА_3 суду неправдивих показань щодо своїх і його дій під час сварки та бійки між ними з вимогою про притягнення потерпілого до кримінальної відповідальності колегія суддів вважає надуманими, оскільки показання потерпілого були ретельно досліджені та оцінені судом у сукупності з іншими перевіреними доказами.
Доводи засудженого ОСОБА_2 про необ'єктивність висновків судово-психіатричної експертизи, оскільки він ввів в оману експертів, яким неправдиво заявив, що розкаюється у скоєному, та про необхідність проведення такої повторної експертизи колегія суддів знаходить безпідставними.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляції засудженого ОСОБА_2 про суворість призначеного йому покарання та неврахування судом усіх обставин, що пом'якшують покарання.
Колегія суддів вважає, що суд у вироку, виходячи з положень ст.65 КК України, належним чином умотивував свої висновки щодо виду та міри покарання, яке призначив цьому засудженому. А наведені в апеляції ОСОБА_2 обставини не є такими, які б могли враховуватися як пом'якшуючі відповідно до ст.66 КК України. Отже, підстав для застосування ст.69 КК України та пом'якшення покарання засудженому ОСОБА_2 не вбачається.
У постановленому вироку суд також правильно і з наведенням відповідних мотивів вирішив цивільний позов про відшкодування витрат і стягнення з засудженого ОСОБА_2 5127 грн. 54 коп. коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину. У справі немає ніяких даних про те, щоб відшкодування таких коштів здійснювалось самим засудженим чи в його інтересах іншими особами.
Твердження засудженого ОСОБА_2 про відсутність його підписів у справі у протоколах ознайомлення його з матеріалами експертиз не відповідають дійсності. Що стосується тверджень про відсутність його підпису про ознайомлення з постановою про створення слідчої групи, то такий протокол у справі відсутній (а.с. 5.), хоча й значиться у описі документів, які знаходяться у справі. Але втрата у справі зазначеного документу не може ставити під сумнів правильність розгляду та вирішення даної справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вирок суду щодо ОСОБА_2 є законним і обґрунтованим й підстав для його зміни чи скасування не вбачає.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст.362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми, від 20 квітня 2010 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а його апеляцію - без задоволення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_8