ОКРЕМА ДУМКА

Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Краснощокова Є. В.

15 червня 2022 року

м. Київ

справа № 461/6934/20

провадження № 61-19462св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, постанову Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року змінив, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

У цій справі ОСОБА_1 звернулася з позовом до ДП «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білого А. М., ОСОБА_2 про визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів та скасування акта приватного виконавця про реалізацію предмета іпотеки.

Суди встановили, що на примусовому виконанні у приватного виконавця перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2116/11, виданого 24 грудня 2014 року Галицьким районним судом міста Львова про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ТОВ «Тиверсія» солідарно на користь ПАТ «СЕБ Банк» 8 654 574,19 грн заборгованості, 1 700 грн судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Приватним виконавцем скеровано на адресу Львівської філії ДП «СЕТАМ» пакет документів разом із заявкою на реалізацію арештованого майна (предмета іпотеки) - приміщення квартири загальною площею 32,2 м? за адресою:

АДРЕСА_1 .

Згідно з протоколом № 470088, сформованим 16 березня 2020 року ДП «СЕТАМ», переможцем електронних торгів за лотом 407718 визначено учасника № 9 ОСОБА_6 , яка зробила цінову пропозицію 4 043 052 грн, та встановлено строк для сплати переможцем коштів до 30 березня 2020 року.

27 березня 2020 року організатором ДП «СЕТАМ» торги за лотом № 407718 зупинені у стані «підписання протоколу» на підставі постанови про зупинення виконавчого провадження приватного виконавця від 26 березня 2020 року.

У зв`язку із зупиненням торгів ОСОБА_6 надала на адресу ДП «СЕТАМ» заяву від 30 березня 2020 року про повернення гарантійного внеску, сплаченого за лот № 407718, тим самим відмовившись від підписання протоколу № 470088 від 16 березня 2020 року, а ДП «СЕТАМ» повернуло ОСОБА_6 гарантійний внесок.

Постановою приватного виконавця від 05 серпня 2020 року поновлено виконавче провадження.

07 серпня 2020 року ДП «СЕТАМ» сформувало протокол № 495477 проведення електронних торгів, відповідно до якого переможцем торгів за лотом № 407718 визначено учасника № 14 ОСОБА_2 , який запропонував найвищу ціну 2 100 000 грн.

13 серпня 2020 року зараховано кошти на депозитний рахунок приватного виконавця в сумі 1 995 000 грн, що дорівнює різниці між ціною продажу придбаного ОСОБА_2 лота за 2 100 000 грн і сумою винагороди організатора торгів за цим лотом (105 000 грн).

25 серпня 2020 року приватний виконавець склав акт про реалізацію предмета іпотеки.

Суди попередніх інстанцій розглянули справу по суті позовних вимог, в якій Галицький районний суду міста Львова рішенням від 30 листопада 2020 року вважав наявними підстави для задоволення позову, визнав недійсним протокол проведення електронних торгів № 495477 по лоту №407718, сформований

07 серпня 2020 року організатором торгів ДП «СЕТАМ», яким визначено переможцем учасника №14 ( ОСОБА_2 ) та скасував акт приватного виконавця Білого А. М. про реалізацію предмета іпотеки від 25 серпня 2020 року у виконавчому провадженні ВП № 60940985.

Постановою Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року апеляційні скарги представників відповідачів задоволено, рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. З урахуванням обставин справи апеляційний суд уважав, що визнання переможцем учасника № 14

ОСОБА_2 , який запропонував найвищу ціну за лот (2 100 000 грн), відповідає вимогам Порядку реалізації арештованого майна.

З урахуванням обставин справи Верховний Суд погодився з висновком апеляційного про відмову у позові. Вказав, що формування протоколу проведення електронних торгів № 495477 від 07 серпня 2020 року, в якому переможцем торгів визнано учасника № 14 ОСОБА_2 , який запропонував найвищу ціну за лот після поновлення виконавчого провадження та проведення електронних торгів, здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства та без порушення прав позивачки як учасника виконавчого провадження. Проте Верховний Суд не погодився з мотивами апеляційного суду зазначивши, що апеляційний суд, вдавшись до оцінки проведених торгів на предмет їх дійсності та законності, не звернувши увагу на те, що відповідних позовних вимог

ОСОБА_1 не пред`являла, а предметом спору в справі, що переглядається, є, зокрема, визнання протоколу проведення електронних торгів, який за своїм змістом є попереднім договором, недійсним. Тому постанову апеляційного суду змінив з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Не можу погодитись із зазначеним з таких мотивів.

Відповідно до положень статті 650 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

У частині 4 статті 656 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року у справі № 640/6302/17-ц (провадження № 61-35452св18) вказано, що «відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України. Отже, акт про проведення, який складений за результатами прилюдних торгів, стосується оформлення правового результату торгів, наслідком яких є виникнення цивільних прав та обов`язків, у зв`язку з чим торги є правочином у розумінні статті 202 ЦК України. Розділом ІV Закону України «Про виконавче провадження» визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини четвертої статті 50 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації. Правила ж проведення електронних торгів визначені Порядком. Цим Порядком визначено, що електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну та передбачені певні правила проведення цих торгів, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно Закону України «Про виконавче провадження». Отже, електронні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну, та передбачено певні правила проведення цих торгів».

Отже, відчуження майна з торгів (аукціонів) належить до договорів купівлі-продажу, а тому які можуть визнаватися недійсними в судовому порядку з підстав недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України).

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, від 13 лютого 2013 року у справі № 6-174цс12, Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18), від 23 жовтня 2019 у справі

№ 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19), від 15 січня 2020 року в справі

№ 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) та багатьох інших постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 755/13922/20 (провадження № 61-5297св21) зазначено, що «оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, то підставами для визнання електронних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Тобто, для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду».

Таким чином, підставою для визнання торгів (аукціонів) недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів: правил, які визначають процедуру підготовки та проведення торгів; правил, які регулюють сам порядок проведення торгів; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2677цс16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року в справі

№ 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зроблено висновок, що «відповідно до частини другої статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. За змістом зазначених положень моментом укладення договору купівлі-продажу на прилюдних торгах є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту пропозиції останнього щодо ціни. Оформлення та підписання договору купівлі- продажу як окремого документа Порядок не передбачає.

Тому підставою набуття у власність нерухомого майна, придбаного на прилюдних торгах, є договір купівлі-продажу (укладення якого підтверджується протоколом електронних торгів) та дії сторін, спрямовані на передання нерухомого майна у володіння покупця (затвердження акта про проведені електронні торги, видача або надсилання його покупцю, звернення покупця до державного реєстратора з метою державної реєстрації права власності за покупцем).

… ані позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, ані позовна вимога про визнання права власності на земельну ділянку не відповідають належному способу захисту у цій справі. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі

№ 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52). Також із цих причин Велика Палата Верховного Суду не погоджується з посиланням судів попередніх інстанцій на те, що позивачем не ставилися питання про скасування акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу чи визнання дій державного виконавця неправомірними. Ані задоволення вимоги про скасування чи визнання недійсним акта виконавця, ані задоволення вимоги про визнання дій державного виконавця неправомірними не призвели б до захисту прав позивача, а такі вимоги не відповідають належному способу захисту. Натомість позивач посилається на висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові № 6-1655цс16 від 16 листопада 2016 року, відповідно до якого передача державним виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна в рахунок погашення боргу, постанова, прийнята державним виконавцем у результаті цієї процедури, та складений державним виконавцем акт про передачу майна стягувану не можуть визнаватися недійсними на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 ЦК України. Тому позивач вважає, що він не міг пред`явити позов про визнання недійсним або скасування акта державного виконавця про передачу земельної ділянки відповідачу як погашення боргу. Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим доводом».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року в справі № 742/3070/18 (провадження № 61-628св20) зазначено, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Вимоги про визнання недійсним і скасування протоколу проведення електронних торгів та визнання недійсним правочину купівлі-продажу спірного майна є неефективним способом захисту порушеного права, оскільки відновлення прав позивача охоплюється заявленою позивачем вимогою про визнання недійсними прилюдних торгів».

Тому за встановлених в цій справі обставин, де укладено та виконано сторонами правочин купівлі-продажу майна з електронних торгів шляхом проведення таких торгів, визначення його переможця та формування 07 серпня 2020 року ДП «СЕТАМ» протоколу № 495477 проведення електронних торгів, оплату переможцем ціни продажу придбаного лота та складення акту приватного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 25 серпня 2020 року, належним способом захисту прав і законних інтересів позивача, є визнання електронних торгів недійсними. Вимоги про визнання недійсним та/або скасування протоколу проведення електронних торгів, акта виконавця про реалізацію предмета іпотекиє неефективним способом захисту порушеного права, оскільки відновлення прав особи, яка оспорює правочин купівлі-продажу продаж майна з електронних торгів, охоплюється вимогою про визнання торгів недійсними.

За таких обставин колегії суддів ухвалила правильне рішення щодо зміни в мотивувальній частині постанови апеляційного суду про відмову в позові

ОСОБА_1 , проте таку зміну належало обґрунтувати наведеним в цій окремій думці, оскільки обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Суддя Є. В. Краснощоков