707/474/22

2/707/404/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2022 року суддя Черкаського районного суду Черкаської області Смоляр О.А., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського районного суду Черкаської області надійшли матеріали заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилався на те, що ним поданий до суду позов про визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки та про її поділ в розмірі Ѕ частини. Предметом даного позову є земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_2 не визнає його право на спірну земельну ділянку, та коли йому стане відомо про цей позов він зможе подарувати чи продати вказану земельну ділянку іншій особі. Раніше йому вже було двічі відмовлено в накладенні арешту на дану земельну ділянку, але на даний час змінилися обставини, а саме відповідач по справі скоїв відносно ОСОБА_2 самоправство, відмовився виконувати ухвалу суду щодо накладення арешту, а також вчинив крадіжку у позивача. На підставі наведеного заявник просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, оскільки невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення, та призведе до порушення його прав.

Дослідивши матеріали заяви та цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім цього, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч. 3 ст. 151 ЦПК України заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язані з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Такі висновки також сформовані колегією суддів Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (6-846цс16).

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши додані до заяви докази, суд приходить до висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника, ним не обґрунтовано належним чином необхідність вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи, що ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 18.02.2022 року залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 26.04.2022 року ОСОБА_1  було відмовлено в задоволені аналогічної заяви про забезпечення позовута звертаючись до суду з повторною такою ж самою заявою, заявником не надано суду нових, належних, допустимих та достовірних в розумінні ст.ст. 76-78 ЦПК України доказів, що підтвердили б твердження заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, враховуючи вищезазначені положення ст.ст.149,150 ЦПК України, відповідні роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України, а також те, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, заява позивача не містить належного обґрунтування припущення та обставин, про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його задоволення, суд вважає за необхідне в задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.149,150 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову – відмовити.

Учасники справи можуть ознайомитись з текстом ухвали, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - http://reyestr.court.gov.ua.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя:        О. А. Смоляр