Постанова

Іменем України

09 червня 2022 року

м. Київ

справа № 554/388/16-ц

провадження № 61-4410св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанси»,

боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 30 жовтня 2020 року у складі судді Бєльченко Л. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (далі - ТОВ «ФК» Еліт Фінанс») звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у справі, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі № 554388/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування заяви посилалося на таке. 23 червня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 2268/К, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями, передбаченими кредитним договором від 27 серпня 2008 року № 126-0191002/ФКВ-08, перейшло до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс». Згідно з актом приймання-передачі оригіналів документів до договору відступлення прав вимоги оригінали виконавчих листів не були передані ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», що підтверджується відсутністю відповідного запису у зазначеному акті, вони втрачені.

Ураховуючи наведене, ТОВ «ФК» Еліт Фінанс» просило замінити стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» у справі № 554/388/16-ц, видати дублікати виконавчих листів та поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 30 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року, заяву ТОВ «ФК «Еліт Фінанси» задоволено частково. Замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Еліт Фінанси» у виконавчих листах у справі № 544/388/16-ц; видано дублікати виконавчих листів на виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року в справі № 554/388/16-ц. В іншій частині заяви відмовлено.

Задовольняючи заяву частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що 23 червня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанси» укладений договір № 2268/К про відступлення прав вимоги, у тому числі і стягнення боргу з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а оскільки оригінали виконавчих листів втрачено та рішення суду не виконано, є підстави для заміни стягувача на його правонаступника у виконавчих листах у справі № 554/388/16-ц та видачі дублікатів виконавчих листів. Щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, то строк пред`явлення до виконання закінчується 27 грудня 2022 року, а тому вимога про його поновлення задоволенню не підлягає.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Еліт Фінанси» відмовити.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили у повному обсязі докази, не перевірили правосуб`єктності ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», як нового кредитора, наявності належних та допустимих доказів про втрату виконавчих листів, не врахували відсутності поважних причин пропущення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, що призвело до того, що наведені у рішеннях суду висновки не відповідають вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам у справі.

У травні 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2021 року відкрито касаційнепровадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині вирішення заяви про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого листа на підставі пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що постановою Полтавського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 653 183,64 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 10 105,47 грн (тіло кредиту).

23 червня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», укладений договір № 2268/К, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» відступає ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» належні банку, а ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуває права вимоги банку до боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Аналогічні приписи містяться у частині п`ятій статті 15 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII.

Таким чином, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону № 1404-VIII, з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги, правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження

№ 14-197 цс 21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі), є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. Заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону № 1404-VIII.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16 зазначено, що вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

Суди встановили, що ПАТ «Дельта Банк» відступило право вимоги до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», а тому ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло всіх прав кредитора за зобов`язаннями боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 653 183,64 грн та солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитом у розмірі 10 105,47 грн (тіло кредиту).

Таким чином, у справі наявні докази того, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» є правонаступником ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором від 27 серпня 2008 року № 126-0191002/ФКВ-08.

Повно та всебічно дослідивши обставини правонаступництва, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достатності та взаємного зв`язку, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну сторони у виконавчих листах.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності у ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг та про неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 зазначено, що якщо право вимоги відступається з «дисконтуванням», тобто, сума боргу менша за ціну продажу прав вимоги, то такий договір може укласти лише факторингова компанія.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 зроблено висновок, що кредитором за кредитним договором може бути лише банк або інша фінансова установа, яка має відповідну ліцензію, то відступати права вимоги іншим особам без відповідного статусу фінкомпанії теж не можна.

Проте, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду відступила від відповідного загального висновку, сформульованого у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), конкретизувала цей висновок, зазначивши, що відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.

З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у зазначених постановах Верховного Суду та про те, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» не мало достатніх правових підстав (відповідної ліцензії) для переходу прав вимоги від ПАТ «Дельта Банк», є необґрунтованими, оскільки ПАТ «Дельта Банк» знаходився у стадії ліквідації, а тому були достатні правові підстави для відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».

Не заслуговують на увагу і доводи касаційної скарги про те, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 22 червня 2020 року прийнято рішення № 1183 про зміну та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» на ОСОБА_3 , на якого покладено всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», а тому договір про відступлення права вимоги від 23 червня 2020 року підписано особою, яка не мала права підпису для укладення такого договору.

Зазначеним рішенням ОСОБА_3 призначено з 24 червня 2020 року, а договір про відступлення права вимоги укладено 23 червня 2020 року.

Доводи касаційної скарги про те, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» не надало доказів на підтвердження здійснення повної оплати банку за договором відступлення права вимоги та неврахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

У пункті 4.2.5 постанови Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14 зазначено, що суд апеляційної інстанції встановив, що правонаступник - ТОВ «Маркет- Сервіс» не надало належних та допустимих доказів у підтвердження обставин здійснення повної оплати банку за договором відступлення права вимоги, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання ним своїх зобов`язань за договором. У зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов до правового висновку та вказав, що «зазначені обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови ТОВ «Маркет-Сервіс» у задоволенні його заяви про заміну стягувача».

Водночас у цій справі встановлено, що відповідно до платіжного доручення від 05 червня 2020 року № 13 ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило ПАТ «Дельта Банк» 2 791 951,32 грн (т. 3, а. с. 122).

Отже, доводи касаційної скарги про те, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» не надало доказів на підтвердження здійснення повної оплати банку за договором відступлення права вимоги, є безпідставними.

Аргументи касаційної скарги про те, що платіжне доручення є розпорядчим банківським документом ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» про списання 2 794 951,32 грн з банківського рахунку та не є документом, що підтверджує факт отримання банком коштів за договором відступлення прав вимоги, є необґрунтованими, оскільки не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну стягувача у виконавчих листах.

Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу ІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Встановлено, що Октябрським районним судом м. Полтави видано п`ять виконавчих листів ПАТ «Дельта Банк» у грудні 2019 року на підставі постанови Полтавського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року, оригінали яких не були передані ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» згідно з актом приймання-передачі оригіналів документів до договору відступлення прав вимоги.

Підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Водночас, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого документа є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

У постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження

№ 14-308цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку.

У матеріалах справи оригінали виконавчих листів відсутні, а строк для пред`явлення виконавчих документів до виконання не пропущено.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що заявник довів факт втрати оригіналів виконавчих листів, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» про видачу дублікатів виконавчих листів.

Виконання судового рішення це завершальна стадія цивільного судочинства у процесі реалізації захисту цивільних прав, тому невиконання судових рішень, що є остаточними, обов`язковими для виконання, є порушенням права на справедливий суд, яке захищено статтею 6 Конвенції.

Подібний правовий висновок з питань видачі дубліката виконавчого документа замість втраченого оригінала викладено у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 2-2724/2011 (провадження № 61-5788св19).

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами.

Відповідно до статті 400 ЦПК України встановлення нових обставини та переоцінка доказів не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 30 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

Г. І. Усик