Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 504/769/17

Провадження №1-кп/523/121/22

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2022 року Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

колегії суддів:

головуючого судді: ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі         ОСОБА_4 , ОСОБА_5

за участю перекладачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7

за участю прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11

за участю захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Суворовського районного суду м.Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12016160330002018 від 27.11.2016р. за обвинуваченням:

ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Малгобек р. Інгушетія Російської Федерації, не маючого громадянства, з неповною середньою освітою, не працюючого, на території України раніше не судимого.

Не маючого реєстрації на території України, тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у скоєнні злочину, передбаченого ст.115 ч.1 КК України,-

Встановила:

  26.11.2016 року приблизно о 23:30 годині ОСОБА_17 разом зі своїм знайомим – свідком ОСОБА_18 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, прибули до домоволодіння АДРЕСА_2 , де проживала ОСОБА_19 . Зайшовши всередину будинку, в процесі розмови з ОСОБА_19 у ОСОБА_17 стався словесний конфлікт, який виник на ґрунті особистої неприязні. В ході сварки ОСОБА_17 діючого навмисно, з метою умисного вбивства, тобто противоправного спричинення смерті іншій людині, усвідомлюючи наслідки своїх дій, штовхнув останню на диван, після чого продовжуючи свій злочинний намір, здійснив захват шиї потерпілої руками та став здавлювати органи дихання ОСОБА_19 до тих пір поки потерпіла не перестала подавати ознаки життя, тим самим спричинивши своїми діями смерть ОСОБА_19 на місці події.

Згідно висновку судово – медичної експертизи №2-392/2016 від 6.03.2017 року смерть ОСОБА_19 настала від механічної асфіксії в результаті здавлення шиї руками і закриття отворів носа та рота руками.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_17 спочатку свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав, стверджуючи, що не вчиняв даного злочину, що на місці події його не було.

В подальшому, змінивши свою позицію у ході судового провадження, повністю визнав свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні, викладеному в обвинувальному акті за ст.115 ч.1 КК України, та пояснив, що 26 листопада 2016 року разом зі своїм знайомим ОСОБА_18 знаходився в с. Крижанівка Лиманського району Одеської області. Трохи випивши вина, в той же день у вечірній час прийшли до будинку, в якому мешкала ОСОБА_19 , де раніше знімали житло. Пройшовши до кімнати, стали з потерпілою спілкуватися, в процесі розмови слово за слово, вона стала кричати, висловлюватися образливими словами на його адресу, не стримавшись, він штовхнув ОСОБА_19 , від чого вона впала, вдарившись об ручку дивану. Потерпіла продовжувала його ображати, внаслідок чого у нього виникла агресія, підійшовши до неї, схватив за шию, утримуючи руками, задушив. Потім він сховався у шафі, ОСОБА_18 ліг на ліжко спати. Коли приїхали співробітники поліції, яких викликали сусіди, які тимчасово проживали в прибудовах у дворі, знайшли в кімнаті ОСОБА_18 та затримали його, а він залишився не поміченим. Коли все заспокоїлося, нікого не було, він вийшов з будинку, ще деякий час пробув у тій місцевості, після чого пішов з місця скоєння злочину. Через два дні був затриманий.

Вину визнає повністю, дав покази, які співпадають з пред`явленим обвинуваченням, не заперечуючи того факту, що вбив ОСОБА_19 , задушивши її, пояснюючи причину свого вчинку виниклою образою на зневажливе ставлення потерпілої до нього, висловлюючи каяття у скоєному, запевняючи, що на теперішній час в повній мірі усвідомив свою провину, зробив висновки, змінив своє ставлення до скоєного, більше нічого подібного вчиняти не буде.

Крім визнання ОСОБА_17 своєї вини, суд вважає, що винність обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 ч.1 КК України повністю підтверджується наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показав, що в ніч з 26 на 27 листопада 2016 року разом з ОСОБА_17 трохи вживали алкогольні напої, ще в «наливайці» в с. Крижанівка випили вина, раптом ОСОБА_17 згадав, що якась жінка повинна йому повернути гроші, які він заплатив за проживання, але деякий час не мешкав в тому житлі. Біля десятої години вечора вони прийшли до будинку, де проживала потерпіла, зайшли в середину, він поздоровкався, пройшов до великої кімнати, присів на ліжко, так як був випивши, чув, як ОСОБА_17 в іншій кімнаті став розмовляти з хазяйкою будинку то тихіше, то на завищених тонах. Через деякий час почув, як жінка «ойкнула», чи крикнула «допоможіть», якісь невиразні слова, з цього моменту на її стогін він зайшов до кімнати, заціпенів від побаченого, так як ОСОБА_17 був ззаду потерпілої наполовину полу лежачи під нею, лівою рукою тримав її за горло, правою рукою закривав їй рота, вона була на останньому хрипі. З вулиці були голоси, хтось спитав: «Земфіра, що з вами?», але до будинку не заходили, ОСОБА_17 відповів, прикидаючись її голосом, що все добре, вона спить. Якісь люди стали світити у вікно, він їх не бачив, після чого ОСОБА_17 спустився, ліг на підлогу, потім побачив, як він заліз в шафу та присів там. В свою чергу він від страху рефлекторно пішов, ліг в ліжко та накрився ковдрою. Коли приїхала міліція, його затримали, знаходячись в стресі при допиті одразу не сказав, що в будинку був не один, що ОСОБА_17 сховався в шафі, на другий день повідомив, що з ним був ще один чоловік, а саме ОСОБА_17 , якого затримали біля той самої «наливайки».

Додатково свідок ОСОБА_18 пояснив, що був знайомий з ОСОБА_17 два тижні до вказаних подій, його дівчина попросила влаштувати на роботу, ОСОБА_17 тоді представився ОСОБА_20 . Обставини події пам`ятає добре, вказуючи, що ОСОБА_17 на момент вчинення злочину був конкретно випивши, та зі слів його жінки йому відомо, що ОСОБА_17 пити не можна, так як він становиться не зрозуміло ким. Причин оговорювати обвинуваченого у нього не має. Самого вбивства не бачив, зайшовши до кімнати, став свідком як це вже сталося, коли потерпіла була вже на останньому зітханні.

- Повідомленням оператору «102» від 26.11.2016 року, відповідно якого особою було повідомлено, що господарка будинку АДРЕСА_2 кликала про допомогу.

- Протоколом огляду місця події від 27.11.2016 року, в ході якого в присутності понятих було оглянуте домоволодіння АДРЕСА_2 , де в кімнаті на дивані був виявлений труп ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також протоколом додаткового огляду місця події від 28.11.2016р.

- Висновком стаціонарної комісійної комплексної судової психолого - психіатричної експертизи за №5 від 24.01.2017 року відповідно якого ОСОБА_17 у період часу, що відноситься до скоєння кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, на хронічний психічний розлад, недоумство, інший, у тому числі тимчасовий розлад психічної діяльності не страждав, був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. За матеріалами кримінального провадження, а також пояснень самого ОСОБА_17 у період часу, що відноситься до скоєння кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, він перебував у стані простого (непатологічного) алкоголічного сп`яніння, яке не позбавляло його здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.

В даний час ОСОБА_17 також не страждає на хронічний психічний розлад, недоумство. Здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом може приймати участь у проведенні слідчих дій, предстати перед слідством та судом. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

- Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.02.2017 року, в ході якого у присутності понятих свідок ОСОБА_21 впізнав на фото під номером 3 із чотирьох пред`явлених фотознімків ОСОБА_17 як особу, який був в будинку АДРЕСА_2 ;

- Висновком судово-медичної експертизи за №2-392/2016 від 6.03.2017 року, відповідно якому у ОСОБА_19 були виявлені наступні тілесні ушкодження: дрібновогнищеві крововиливи в слизовій оболонці нижньої губи зліва, в слизовій оболонці верхньої губи в центрі, справа і зліва; синці в підборідній області зліва і в центрі, на лівій бічній поверхні шиї в верхній третині; дрібновогнищеві крововиливи в м`яких тканинах гортані справа та зліва, дрібно плямисті крововиливи в м`яких тканинах шиї по передній поверхні зліва; закритий неповний перелом лівого верхнього ріжка щитоподібного хряща, які виникли віддії тупих предметів, що могло мати місце незадовго до смерті ОСОБА_19 , при здавленні шиї та закритті отворів носу і роту руками, що за критеріями Правил судово-медичного виявлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Смерть ОСОБА_19 настала від механічної асфіксії в результаті здавлення шиї руками і закриття отворів носа та рота руками, на що вказують дрібновогнищеві крововиливи в слизовій оболонці нижньої губи зліва, в слизовій оболонці верхньої губи в центрі, справа і зліва, синці в підборідній області зліва і в центрі, на лівій бічній поверхні шиї в верхній третині; дрібновогнищеві крововиливи в м`яких тканинах гортані справа та зліва, дрібно плямисті крововиливи в м`яких тканинах шиї по передній поверхні зліва; закритий неповний перелом лівого верхнього ріжка щитоподібного хряща, рідкий стан крові, венозне повнокров`я та дистрофія внутрішніх органів, крапкові крововиливи в кон`юнктивах під плеврою легенів і епікардом, діапедезні крововиливи та ділянки дистелектаза в легенях, вогнищева емфізема і набряк легень, набряк м`яких мозкових оболонок і тканини головного мозку.

Характер і локалізація виявлених у ОСОБА_19 ушкоджень вказує на те, що вони могли виникнути за механізмом та при обставинах, вказаних в протоколі допиту свідка ОСОБА_18 та при проведенні слідчого експерименту від 22.02.20217р.

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 22.02.2017 року за участю свідка ОСОБА_18 у присутності понятих, в ході якого свідок відтворив обставини подій, які мали місце 26.11.2016 року, коли ОСОБА_17 вбив господарку будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_19

- Висновком дактилоскопічної експертизи за №1111-Д від 31.08.2018р. відповідно якому відбитки папілярних узорів пальців рук, які містяться на копії дактилоскопічної карти, заповненої на ім`я ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка надійшла з відділу МВС Росії по м. Вайлуки та Вайлуйського району придатні для ідентифікації та порівняльного дослідження.

Відбитки папілярних узорів пальців рук, які містяться на дактилоскопічній карті, заповненої на ім`я ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка складена в Лиманському ВП ГУНП в Одеській області придатні для ідентифікації та порівняльного дослідження.

Відбитки (відтиски) пальців рук, на копії дактилоскопічної карти, заповненої на ім`я ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відбитки (відтиски) на дактилоскопічній карті, заповненої на ім`я ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишені однією особою.

Обсяг доказів, які були досліджені у судовому засіданні сторона обвинувачення вважала достатнім, відмовившись від допиту свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_21 , ОСОБА_24 , явка яких до суду не була забезпечена, оскільки місце знаходження свідків не вдалося можливим встановити, відповідно отриманих відповідей зазначені особи зареєстрованими у м. Одесі та Одеській області не значаться, за вказаними в обвинувальному акті адресами мешкали тимчасово. В подальшому, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, у скоєні інкримінованого йому злочину, передбаченого ст.115 ч.1 КК України, обсяг доказів, які були досліджені у судовому засіданні сторона захисту також вважала достатнім, не наполягаючи на допиті вказаних свідків, тому відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, суд, за відсутністю заперечень учасників судового провадження, дослідження інших доказів в повному обсязі, а саме допит свідків не проводив, оскільки отримані у судовому засіданні свідчення обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам скоєних кримінальних правопорушень, в обсязі пред`явленого обвинувачення та докази, які містяться у матеріалах досудового розслідування ніким із учасників процесу не оспорюються.

Покази обвинуваченого, дані у ході судового засідання суд визначає допустимими доказами, оскільки вони отримані у порядку, встановленому діючим КПК України.

При цьому судом з`ясовано правильність розуміння ОСОБА_17 змісту вказаних обставин, відсутність сумнівів у добровільності його позицій та роз`яснено про правові наслідки, а саме позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_17 своїми діями скоїв умисний злочин, передбачений ст.115 ч.1 КК України та його дії правильно кваліфіковані за ознаками, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині та його вина доведена в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.50 ч.2 КПК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Разом з цим суд враховує положення ч.2, ч.3 ст.4 КК України за змістом якої злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_17 суд керується загальними засадами призначення покарання, зазначеними в ст.65 КК України, а саме приймає до уваги характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого, те, що він на території України є не судимою особою, посередньо характеризується інспектором внутрішньої служби ДУ «Одеський слідчий ізолятор», що підтверджено копіями документів, долучених до матеріалів кримінального провадження, також суд враховує усвідомлення своєї провини, його особисте відношення до скоєного діяння.

Обставини, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого, передбачені ст.ст.66, 67 КК України, судом не встановлені.

Крім того, вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що під час досудового розслідування була безкоштовно проведена судово-медична експертиза, при цьому здійснювалось залучення експертів для проведення судово трасологічної та дактилоскопічної експертиз, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_17 на користь держави процесуальні витрати, загальна сума яких складає 8934,40 гривень (8076,40грв., 858грв.), що підтверджується актом та довідкою про витрати на проведення експертиз.

Також з огляду реєстру матеріалів досудового розслідування та вивченням наданих до суду матеріалів з`ясовано, що до кримінального провадження під час досудового розслідування речові докази не долучалися.

Матеріали кримінального провадження за №12016160330002018 від 27.11.2016р. до обвинувального акту не долучались, тому суд визначає місце їх зберігання в Доброславській окружній прокуратурі Одеської області.

Також суд приймає до уваги, що в рамках кримінального провадження потерпілою ОСОБА_25 28.03.2017 року був пред`явлений до обвинуваченого ОСОБА_17 цивільний позов про відшкодування на її користь моральної шкоди у розмірі 100000 гривень, який суд вважає за необхідне задовольнити повністю.

За змістом положень ст.128 ч.1, 5 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого, або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до вимог ст.129 ч.1 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю, або частково чи відмовляє в ньому.

Оцінюючи позовні вимоги потерпілої ОСОБА_25 заявлені у розмірі 100 тис. гривень морального збитку, суд, приймаючи до уваги обставини кримінального правопорушення, при яких була спричинена моральна шкода, ступінь вини обвинуваченого при вчиненні злочину, також виходячи з характеру та обсягу душевних, психологічних, фізичних страждань, їх тривалості та значимості для потерпілої, вимушених змін в її життєвих стосунках, вважає за необхідне задовольнити у повному обсязі, а саме у сумі 100 тис. гривень.

Таким чином, на підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_17 , оцінюючи обставини, спосіб та мотивацію вчиненого злочину, характер та ступінь тяжкості, а також суспільну небезпеку скоєного діяння, яке відповідно до положень ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжкого злочину, враховуючи особу ОСОБА_17 , який у судовому засіданні вину визнав повністю, приймаючи до уваги спосіб його життя, наявність тяжких наслідків, особисте ставлення до скоєного, загальний термін знаходження ОСОБА_17 під вартою, колегія суддів при визначенні виду та міри покарання обвинуваченому з урахуванням санкції ч.1 ст.115 КК України вважає, що міра покарання у вигляді позбавлення волі є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нового злочину з урахуванням вимог ст.72 КК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» за №838-VIII від 26.11.2015р.

Також суд приймає до уваги ту обставину, що в рамках даного кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_17 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який діє з 29.11.2016 року відповідно протоколу затримання особи від 29.11.2016р.

За змістом ст.4 ч.2, ч.3 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Відповідно до положень ст.5 ч.2 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії у часі.

За змістом внесених змін до ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» за №838-VIII від 26.11.2015р., зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження особи до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосоване попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

  Правова позиція щодо застосування норми права, передбаченої ч.5 ст.72 КК України (зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання) викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018р.

Так, постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018р. (пункт 105), визначено, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.

Відповідно до пункту 106 цієї ж постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018р., якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч.2 ст.5 КК України не допускається.

Під час судового провадження щодо ОСОБА_17 був продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії ухвали припиняє свою дію 5.06.2022р. Оцінюючи у сукупності викладені доводи, суд вважає за доцільне до набрання вироком законної сили застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_17 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінити.

Керуючись ст.ст.128-129, 369-371, 373-374, 395 КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» за № 838-VIII від 26.11.2015р., рішення Верховного суду України № 440/853/17 від 13.03.2018р., колегія суддів, -

Ухвалила:

ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні злочину, передбачених ст.115 ч.1 КК України, призначив йому покарання у вигляді одинадцяти років позбавлення волі.

Строк відбування основного покарання ОСОБА_17 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 29.11.2016р. (відповідно протоколу затримання особи від 29.11.2016р.) до моменту ухвалення вироку, тобто до 3.06.2022 року з розрахунку одного дня попереднього ув`язнення двом дням позбавлення волі відповідно до вимог ст.72 ч.5 КК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» за №838-VIII від 26.11.2015р.)

Вважати ОСОБА_17 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що відбув в рамках даного кримінального провадження основне призначене покарання у вигляді позбавлення волі, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Стягнути з ОСОБА_17 на користь держави процесуальні витрати загальна сума яких складає 8934,40 гривень (8076,40грв., 858грв.), пов`язаних із залученням експертів для проведення експертиз під час досудового розслідування.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_25 заявлений у розмірі 100 тис. гривень морального збитку задовольнити у повному обсязі за підстав викладених в мотивувальній частині вироку.

Стягнути з ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , завдану моральну шкоду у сумі 100000 гривень.

Матеріали кримінального провадження за №12016160330002018 від 27.11.2016р. зберігати в Доброславській окружній прокуратурі Одеської області.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий суддя:                              ОСОБА_1

Судді :                                ОСОБА_3

                                                              ОСОБА_2