Номер провадження: 11-кп/813/1452/22

Справа № 522/2146/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2022 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючого – судді: ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю:

секретарки судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27.04.2022 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лощинівка, Ізмаїльського району, Одеської області, ромської національності, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.152, п.п. 2, 9 ч.2 ст.115 КК України у кримінальному провадженні №12016160150002578, внесеному до ЄРДР 27.08.2016 року

установив

Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.04.2022 року, постановленою під час судового розгляду кримінального провадження, задавлено клопотання прокурора та продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 25.06.2022 року без визначення розміру застави відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.152, п.п. 2, 9 ч.2 ст.115 КК України у кримінальному провадженні №12016160150002578, внесеному до ЄРДР 27.08.2016 року.

Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, санкція за вчинення найтяжчого з яких передбачає можливість призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі, офіційно не одружений, офіційно не працював, не навчається, що свідчить про відсутність в нього міцних соціальних зв`язків, а тому є достатні підстави вважати, що існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватись від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення та жоден з більш м`яких запобіжних заходів може не забезпечити належної поведінки обвинуваченого.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.

Не погоджуючись з рішенням суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 – адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у продовженні тримання під вартою ОСОБА_7 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає що:

- обвинувачений перебуває під вартою вже 5 років та 9 місяців;

- суд продовжив строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 не зважаючи на необґрунтованість та недоведеність пред`явленого йому обвинувачення;

- судом не враховані міцні соціальні зв`язки обвинуваченого, а саме того, що він має батька, мати, рідних братів, має постійне місце проживання, до моменту затримання постійно працював, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався;

- ризики, на які вказує суд в оскаржуваному рішенні, не підтверджені, оскільки обвинувачений не вчиняв жодних спроб переховуватися від органів слідства та суду, не може знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, допитано вже всіх свідків сторони обвинувачення;

- стан здоров`я ОСОБА_7 є вкрай поганим та він не може утримуватись в умовах слідчого ізолятору.

Захисник обвинуваченого в апеляційній скарзі ставив питання щодо розгляду апеляційної скарги за участю обвинуваченого ОСОБА_7 , однак у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» 24.02.2022 року введено в Україні воєнний стан, доставка обвинувачених до суду не виконується, в зв`язку з чим розгляд справи за участю обвинувачених є неможливим.

З урахуванням неможливості безпосередньої участі обвинуваченого під час розгляду апеляційної скарги, апеляційним судом прийнято рішення про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з ДУ «Одеський слідчий ізолятор», однак проведення судового засідання у режимі відеоконференції не вдалося з технічних причин.

Крім того, в судове засідання апеляційного суду не з`явився захисник обвинуваченого ОСОБА_7 – адвокат ОСОБА_8 , який про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотання про розгляд справи за його участю не заявляв.

Відповідно до ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Враховуючи вищезазначене, вислухавши думку прокурора, який вважав за можливе розглянути справу за відсутності обвинуваченого та його захисника, який належним чином повідомлений про розгляд справи та з клопотанням про його відкладення не звертався, для забезпечення швидкого та ефективного здійснення правосуддя, а також недопущення порушення прав обвинуваченого та розумних строків апеляційного розгляду, враховуючи рекомендації Ради Суддів України від 02.03.2022 року та наказу Голови Верховного Суду від 04.03.2022 року щодо роботи судів в умовах воєнного стану, згідно з якими не можуть бути відкладними судові засідання, на яких має розглядатися питання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційний суд вважає за можливим та необхідним апеляційний розгляд провести за відсутності обвинуваченого та його захисника.

Позиції учасників судового розгляду

Заслухавши: доповідь судді-доповідача; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно п.2 ч.1 ст.372 КПК України в мотивувальній частині ухвали зазначається: суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається; встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Таким чином, у відповідності до вимог ч.3 ст.331 КПК України, вирішення питання про доцільність продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому, незалежно від наявності клопотань, є обов`язком суду.

Дослідивши зміст оскаржуваної ухвали, апеляційним судом встановлено, що суд, розглядаючи дане питання, прийняв рішення на підставі вимог ст.331 КПК України, при цьому в ухвалі послався на думки прокурора та сторони захисту, які з`ясовував в судовому засіданні під час вирішення зазначеного питання.

Частиною 2 ст.331 КПК України встановлено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.199 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, суд при постановленні ухвали в повній мірі дотримався та врахував зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону.

Не погоджуючись із доводами апеляційної скарги про те, що ризики, на які вказує суд в оскаржуваному рішенні, не підтверджені, апеляційний суд наголошує на таких обставинах.

У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, санкція за вчинення найтяжчого з яких передбачає можливість призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі, що у випадку обвинувального вироку позбавляє суд можливості застосувати норми ст.75 КК України, не одружений, офіційно не працевлаштований, не навчається, що свідчить про відсутність в нього міцних соціальних зв`язків, тому є достатні підстави вважати, що існують ризики того, що обвинувачений перебуваючи на свободі може переховуватись від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом не враховано стан здоров`я обвинуваченого, оскільки матеріали кримінального провадження не містять жодних належних доказів, які вказують на неможливість обвинуваченого  утримуватись під вартою та неможливості отримання ним необхідного лікування в умовах слідчого ізолятору. Крім того, гідно наявної у матеріалах кримінального провадження відповіді Філії ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВСУ» від 17.05.2019 року (а.п.110) обвинувачений ОСОБА_7 про прибутті до Установи був оглянутий медичним працівниками, у відношенні його були проведені медичні обстеження, встановлений діагноз ОСОБА_7 лікування та профілактики не потребує, стан його здоров`я задовільний, по теперішній час за медичною допомогою не звертався. У відповіді не зазначена наявність медичних протипоказань для знаходження обвинуваченого ОСОБА_7 в ОСІ. Таким чином, будь-яких даних щодо незадовільного стану обвинуваченого на теперішній час, які вказують на неможливість обвинуваченого утримуватись під вартою, стороною захисту не надано, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.

Крім того, апеляційний суд відхиляє посилання сторони захисту стосовно наявності у обвинуваченого міцних соціальних зав`язків, а саме того, що він має батька, мати, рідних братів, має постійне місце проживання, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, оскільки, враховуючи обставини вчинення інкримінованих обвинуваченому злочинів, зазначене хоча і знижує вищенаведені ризики, але не настільки, щоб надати можливості для обрання відносно нього більш м`якого запобіжного заходу.

Апеляційний суд відхиляє посилання в апеляційній скарзі на те, що обвинувачений перебуває під вартою вже 5 років та 9 місяців, з огляду на те, що тривалість розгляду справи зумовлена процесуальною поведінкою у тому числі сторони захисту, що було встановлено апеляційним судом під час розгляду апеляційних скарг на попередні ухвали про продовження строку застосування запобіжного заходу до ОСОБА_7 .

Так, як було встановлено апеляційним судом, судовий розгляд не міг розпочатись з підстав того, що стороною захисту неодноразово заявлялись клопотання про зміну підсудності кримінального провадження, що згідно діючого законодавства передбачає направлення судового провадження до суду апеляційної інстанції для вирішення цього питання. Справа неодноразово за клопотанням сторони захисту направлялась для розгляду до різних судів першої інстанції. Більш того, однією з підстав зміни підсудності кримінального провадження було клопотання сторони захисту про розгляд справи судом присяжних, який було неможливо створити у суді, у якому на розгляді перебувало дане кримінальне провадження. Разом з тим, після задоволення клопотання сторони захисту та зміни апеляційним судом підсудності справи, сторона захисту відмовилася від розгляду кримінального провадження судом присяжних.

       Також підставою тривалого розгляду справи, було неможливість проведення допиту свідків сторони захисту (батька, мати обвинуваченого) з підстав їх неодноразової неявки у судове засідання. Крім того, за клопотанням сторони захисту було встановлено порядок дослідження доказів, при якому останнім повинен був відбутися допит обвинуваченого, разом з тим, коли судом було запропоновано змінити порядок розгляду та у зв`язку з відпусткою експерта, якого мали допитати у судовому засіданні, з метою економії процесуального часу було запропоновано провести допит обвинуваченого, сторона захисту відмовилася від таких змін та наполягала на відкладенні судового розгляду.

Крім того, згідно пояснень прокурора в судовому засіданні апеляційного суду, у даному кримінальному проваджені за клопотанням сторони захисту призначена експертиза.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованих йому злочинів, оскільки на даному етапі судового розгляду у апеляційного суду відсутні повноваження давати оцінку доказам причетності особи до скоєння інкримінованого їй кримінального правопорушення, адже відповідно до ст. 368 КПК України таке питання в вирішуються судом при ухваленні вироку.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Частиною другою статті 422-1 КПК України передбачено, що суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції:

- ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою;

- клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Системний аналіз зазначеної норми закону вказує на те, що під час перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції наділений повноваженнями лише перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Виходячи з положень п.24 ч.1 ст. 3 КПК України судове провадження – це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.

Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дали можливість суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу.

Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та за результатами перевірки в порядку ст. 89, 94 КПК України доказів, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.

Тобто, апеляційний суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред`явленого особі обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши клопотання сторони обвинувачення та ухвалу суду щодо продовження запобіжного заходу, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів, що можуть бути підставою для продовження або застосування запобіжного заходу у судовому засіданні.

Апеляційний суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано вважав за необхідне не визначати розмір застави, оскільки злочини, які інкриміновані обвинуваченому, пов`язані з насильством та призвели до загибелі людини, що відповідає вимогам п.1, п.2 ч.4 ст. 183 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає, що районний суд об`єктивно врахував обставини справи, дані про особу обвинуваченого та дійшов правильного висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду є обґрунтованою та відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.

Керуючись ст.176, 177, 178,182, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 409, 411, 419, 422-1, 532КПК України, апеляційний суд

постановив

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27.04.2022 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 25.06.2022 року без визначення розміру застави відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.152, п.п. 2, 9 ч.2 ст.115 КК України у кримінальному провадженні №12016160150002578, внесеному до ЄРДР 27.08.2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2                         ОСОБА_3 ОСОБА_4