Справа № 203/692/14-к

Провадження № 1-кп/0203/22/2022

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2022 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участю прокурора - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

потерпілого - ОСОБА_5

обвинуваченого - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42013040000000329 від 13.12.2013 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, з вищою освітою, маючого на утриманні 2 малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимого,        у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368,

ч.1 ст.127, ч.2 ст.365 КК України,

в с т а н о в и в:

Органом досудового слідства ОСОБА_8 пред`явлено обвинувачення у тому, що він, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, вчинив ряд злочинів у сфері службової діяльності та проти здоров`я особи, за наступних обставин.

Так, наказом № 44 о/с від 13.05.2011 року ОСОБА_6 був призначений на посаду заступника начальника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи Ігренського виправного центру № 133. Наказом № 41 о/с від 29.07.2009 року ОСОБА_6 присвоєно чергове спеціальне звання - майор внутрішньої служби.

Згідно ст. 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих іюляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань , Державної кримінально-виконавчої служби України.

Згідно ч. 2 ст. 14 Закону, служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Згідно ч.1 ст. 2 ЗУ «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» органи та установи виконання покарань відносяться до правоохоронних органів.

Розпорядженням начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області № 15/16- 126 від 14 травня 2011 року на ОСОБА_6 було покладено виконання обов`язків начальника Ігренського виправного центру № 133 з 16 травня 2011 року. Розпорядженням начальника управління № 15/16-1689 від 07 липня 2011 року на ОСОБА_6 було покладено виконання обов`язків начальника Ігренського виправного центру № 133 з 16 червня 2011 року. Розпорядженням начальника управління № 15/16-1755 від 15 липня 2011 року ОСОБА_6 відсторонений від виконання обов`язків начальника Ігренського виправного центру з 15.07.2011 року.

Відповідно до посадової інструкції начальника установи Ігренського правного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області (№ 133), затвердженої наказом № 23 від 15 січня 2011 начальником управління державного Департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області, начальник установи - директор підприємства здійснює загальне керівництво установою, розподіляє функції та визначає ступінь відповідальності своїх підлеглих. Персонально відповідає за виконання покладених на установу задач та функцій. Обов`язки: здійснює загальне керівництво діяльністю установи. Є старшим оперативним начальником в установі та здійснює безпосереднє керівництво бухгалтерією, групою по роботі з особовим складом, групою праці та заробітної плати, юрисконсульта, канцелярією; в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, вказівки, розпорядження, які є обов`язковими для виконання всіма працівниками установи; організовує утримання осіб, засуджених до обмеження волі, забезпечує виконання вироків суду і застосування передбачених законом засобів виправлення і перевиховування засуджених; організовує роботу з охорони установи та її об`єктів, правопорядку ї безпеки в установі. Організовує проведення огляду та обшуку засуджених, інших осіб і речей, транспортних засобів, які знаходяться на території установи та підприємства і на прилеглих територіях, на яких встановлені режимні вимоги, а також вилучає заборонені предмети і документи; організовує виконання актів амністії, помилування; а також покладені інші обов`язки, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Таким чином, ОСОБА_6 з 14 травня 2011 року по 15 липня 2011 року тимчасово обіймав в Ігренському виправному центрі № 133, тобто в структурній одиниці центрального органу виконавчої влади, посаду керівника, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно- господарських функцій, тобто відповідно до п. 1 Примітки до ст. 364 КК України являвся службовою особою, а відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 України, також службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10.06.2008 громадянин ОСОБА_5 засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, у період умовно-дострокового звільнення, до позбавлення волі строком 4 роки. На підставі ст. 71 КК України до покарання частково приєднаний строк невідбутого покарання, та остаточно призначене покарання у вигляді 4 років 6 місяців, із обчисленням строку з 2008 року. Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2011 року, ОСОБА_5 не відбута частина покарання - 1 рік 4 місяці 21 день позбавлення волі, була замінена більш м`яким, у вигляді обмеження волі з поміщенням його в Ігренського виправний центр № 133.

Приблизно 21 червня 2011 року, більш точний час встановити не представилося можливим, ОСОБА_6 , в ході проведення огляду кімнати, в якій проживав ОСОБА_5 , було встановлено, що останній зберігав мобільний телефон «Nokia 1202», що є порушенням п. 46 Правил внутрішнього розпорядку установи виконання покарань ІВЦ № 133, згідно з яким «Адміністрація установи за наявності технічної можливості, забезпечує надання засудженим телефонних розмов, які здійснюються за рахунок засудженого і під контролем представника адміністрації, згідно з графіком у неробочий час. Для проведення телефонних переговорів використовується телефон чергової частини. Факт надання розмови засудженим реєструється у спеціальному журналі».

Згідно до статті 68 Кримінально-виконавчого кодексу, до засуджених, які порушують трудову дисципліну і встановлений порядок відбування покарання, адміністрація виправного центру може застосовувати такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; заборона проживати поза і гуртожитком строком до трьох місяців; заборона виходу за межі виправного центру у вільний від роботи час на строк до трьох місяців; поміщення в дисциплінарний ізолятор строком до десяти діб.

Згідно до статті 70 Кримінально-виконавчого кодексу правом застосування заходів заохочення і стягнення, передбачених статтями 67 і 68 Кодексу, користуються у повному обсязі начальник виправного центру, а також його прямі начальники. Заходи заохочення і стягнення можуть застосовувати також заступник начальника виправного центру і начальник відділення соціально-психологічної служби виправного центру в межах, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.

Таким чином, за виявлене порушення Правил внутрішнього розпорядку установи виконання покарань ІВЦ № 133 до ОСОБА_5 виконуючим обов`язки начальника ІВЦ №133 ОСОБА_6 могли бути застосовані заходи стягнення, передбачені ст. 68 КВК України.

ОСОБА_6 , виконуючи обов`язки начальника Ігренського виправного центру №133, являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище, маючи умисел на одержання хабара, діючи умисно, з корисливих мотивів в період з 21 по 29 червня 2011 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, став вимагати від ОСОБА_5 передати йому хабар у сумі 3 000 грн за не накладення стягнення за порушення правил внутрішнього розпорядку.

ОСОБА_5 , розуміючи, що у разі відмови виконати вимогу ОСОБА_6 на нього буде накладено стягнення, з метою попередження негативних наслідків для себе, був змушений погодитися передати ОСОБА_9 хабар у сумі 3 000 грн. У зв`язку з чим, ОСОБА_5 звернувся до своєї дружини - ОСОБА_10 , щоб та передала йому грошові кошти в сумі 3 000 грн., для подальшої передачі ОСОБА_6 . В період з 21 по 29 червня 2011 року ОСОБА_10 , діючи в інтересах свого чоловіка, з метою попередження негативних наслідків для нього, під час короткострокового побачення передала ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 3 000 гривень для подальшої передачі їх в.о. начальника Ігренського виправного цетру № 133 ОСОБА_6 за не накладення стягнення на ОСОБА_5 .

Приблизно 26-29 червня 2011 року, більш точну дату встановити не представилося можливим, ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_6 , будучи особою на яку покладено виконання обов`язків начальника Ігренського виправного центру № 133, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, перебуваючи на своєму робочому місці, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, одержав хабар у сумі 3 000 (три тисячі) гривень, що є значним розміром, за не виконання в інтересах ОСОБА_5 дій з використанням наданої йому влади, пов`язаних з не накладенням стягнення на ОСОБА_5 .

Дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст.368 КК України, а саме як одержання хабара у значному розмірі службовою особою, яка займає відповідальне становище, за не виконання в інтересах того, хто дає хабар, дій з використанням наданої йому влади.

Згідно ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання, в тому числі у виді обмеження волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: 3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

Таким чином, з 01.07.2011 року до ОСОБА_5 могло бути застосоване умовно-дострокове звільнення, згідно до статті 81 КК України.

Згідно ч. 3 статті 154 Кримінально-виконавчого кодексу України, стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміна невідбутої частини покарання більш м`яким, орган або установа виконання покарань надсилає подання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим встановленої Кримінальним кодексом України частини строку покарання зобов`язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або до заміни невідбутої частини покарання більш м`яким.

В перших числах липня 2011 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, у виконуючого обов`язки начальника ІВЦ № 133 ОСОБА_6 , якому було достовірно відомо про те, що до ОСОБА_5 з 11.07.11 може бути застосоване у передбаченому законом порядку умовно-дострокове звільнення відповідно до ст. 81 КК України, виник злочинний умисел, спрямований на отримання хабара поєднаного з вимаганням, у сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, реалізуючи злочинний умисел в період з 1 по 14 липня 2011 року в денний час доби, більш точну дату встановити не представилося можливим, ОСОБА_6 , перебуваючи у своєму робочому кабінеті за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Бехтерева, 5, викликав до себе засудженого ОСОБА_5 , після чого ОСОБА_6 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище , представником влади працівником правоохоронного органу, маючи умисел на одержання хабара з користанням наданої йому влади, діючи шляхом вимагання, повторно, з корисливих мотивів, став вимагати у ОСОБА_5 передати йому хабар у сумі 20 000 грн., за виконання в його інтересах дій з використанням наданої влади, за підготовку документів про його звільнення умовно - достроково від подальшого відбування в Ігренського ВЦ покарання у вигляді обмеження волі, також за те, щоб питання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_5 було вирішено позитивно, а саме за те, що ОСОБА_6 підпише документи про те, що ОСОБА_5 сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, що є обов`язковою умовою для застосування умовно- дострокового звільнення від відбування покарання. Після цього ОСОБА_6 у період з 1 по 14 липня 2011 року декілька разів викликав до себе в робочій кабінет ОСОБА_5 і вимагав передати йому хабар у сумі 20 000 грн.

ОСОБА_5 , відбуваючи покарання у вигляді обмеження волі в Ігренському ВЦ, знаходячись в прямій залежності від адміністрації установи, розуміючи, що у разі відмови виконати вимогу ОСОБА_6 , він може бути підданий переслідуванню, результатом якого стане стягнення, і до нього не буде застосовано умовно-дострокове звільнення, з метою попередження негативних наслідків для себе, був змушений погодитися на передачу ОСОБА_9 хабара у сумі 20 000 грн. У зв`язку з чим, ОСОБА_5 звернувся до своєї дружини - ОСОБА_10 , щоб та зібрала грошові кошти в сумі 20 000 грн. і передала їх ОСОБА_6

14 липня 2011 року, приблизно о 07 годині 30 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи у своєму робочому кабінеті за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Бехтерева, 5, викликав до себе засудженого ОСОБА_5 та перевищуючи свої службові повноваження, здійснюючи дії, які явно виходять за межі даних йому прав і повноважень, які ніхто не може вчиняти, діючи з умислом вимагання хабара в сумі 20 000 грн., з метою спонукати ОСОБА_5 вчинити дії, що суперечать його волі, наніс останньому побої у вигляді вісімнадцяти ударів шкіряним ременем зі значною силою по задній поверхні його стегна, заподіявши потерпілому сильний фізичний біль. Згідно висновку експерта № 763е від 14.03.12 у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: синців по задній поверхні правого стегна у верхній та середній третинах. За своїм характером виявлені тілесні ушкодження відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст. 365 Кримінального кодексу України, а саме в перевищенні службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам і інтересам окремих громадян, що супроводжувалося насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, та в катуванні, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю шляхом нанесення побоїв, з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать їх волі, тобто у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 127 Кримінального кодексу України,

Продовжуючи злочину діяльність, того ж дня, тобто 14 липня 2011 близько 17 години 00 хвилин, ОСОБА_6 , будучи особою на яку покладено виконання обов`язків начальника Ігренського виправного центру № 133, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, представником влади і працівником правоохоронного органу, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на отримання хабара, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою зустрітися з ОСОБА_10 і отримати від неї хабар в сумі 20 000 гривень, при цьому вирішивши, що грошові кошти буде безпосередньо отримувати ОСОБА_5 , який потім передасть їх ОСОБА_6 , прийшов з останнім контрольно-пропускний пункт ІВЦ № 133, де власноруч вписав у вже затверджену ним же «рознарядку на вивід засуджених на роботу з 11.07 по 17.07.2011 року» прізвище « ОСОБА_11 » в графу «Господарський двір» вказавши при цьому час роботи з 08 год.00 хв. до 20 год. 00 хв. Після чого вивів ОСОБА_5 за територію ІВЦ № 133, посадив його в свій автомобіль і повіз на зустріч з ОСОБА_10 на Центральний автовокзал м. Дніпропетровська за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Курчатова, 10.

Продовжуючи злочину діяльність, 14 липня 2011 року, приблизно в 19 годин 00 хвилин, ОСОБА_6 , являючись особою на яку покладено виконання обов`язків начальника Ігренського виправного центру № 133, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, представником влади, працівником правоохоронного органу, перебуваючи на платформі № 27 вокзалу за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Курчатова, 10, діючи умисно, шляхом вимагання, з корисливих мотивів, повторно, отримав від ОСОБА_5 хабар у значному розмірі в сумі 20 000 (двадцять тисяч) гривень, за виконання в інтересах її чоловіка ОСОБА_5 дій з використанням наданої влади, а саме за виконання в його інтересах дій з використанням наданої влади, за підготовку документів про його звільнення умовно-достроково від подальшого відбування в Ігренському ВЦ покарання у вигляді обмеження волі, окрім того за те, щоб питання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_5 було вирішено позитивно, а саме за підписання ОСОБА_6 документів про доведення виправлення ОСОБА_5 сумлінною поведінкою і ставленням до праці, що є обов`язковою умовою для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст.368 КК України, а саме одержання хабара у значному розмірі, службовою особою, яка займає відповідальне становище, за виконання в інтересах того хто дає хабар і третьої особи дій з використанням наданої йому влади, повторно, поєднане з вимаганням хабара.

В судовому засіданні ОСОБА_6 вину у скоєні інкримінованих кримінальних правопорушень не визнав та суду пояснив, що гроші в розмірі 3000 гривень та 20000 гривень він у ОСОБА_5 не вимагав та не отримував. Сторона обвинувачення в обвинувальному акті робить висновок, що він з 14 травня 2011 року по 15 липня 2011 року тимчасово обіймав посаду керівника ІВЦ-133. Але дане твердження не знайшло свого підтвердження в суді, оскільки свідок ОСОБА_12 в суді пояснив, що він виходив з лікарняного в вищевказаний період часу, даний факт також підтверджується матеріалами справи, а саме довідкою про короткострокове побачення (т.4 а.с.32), на який ОСОБА_12 визнав свій підпис та своє розпорядження, які він поставив на довідці про дозвіл на побачення між подружжям ОСОБА_13 30.05.2011 року, в той час коли ОСОБА_6 нібито, виконував його обов`язки. Крім того в матеріалах кримінального провадження (т.5 арк.с.6) міститься витяг з наказу Управління державного департаменту з питань виконання покарань у Дніпропетровській області №65 о/с від 29 червня 2011 року про призначення майора внутрішньої служби ОСОБА_14 одночасно на стажування та на посаду  начальника установи – директор підприємства Ігреньського виправного центру №133 з 23 червня 2011 року, який отримала слідча ОСОБА_15 під час досудового слідства і на який в обвинувальному акті орган обвинувачення не посилається навмисно. Крім того сторона обвинувачення не надала суду лікарняний ОСОБА_12 , який в свою чергу підтвердив, що останній перебував на лікарняному. Крім того 30.05.2011 року за розпорядженням №1283 керівника управління ДДУПВП ОСОБА_16 відносно ОСОБА_12 , проводилось службове розслідування, за порушення дисципліни, за те, що Сало не надав лікарняний. Окрім вищевказаного сторона обвинувачення роблячи хибний висновок посилається на посадові обов`язки ОСОБА_12 (т.1 а.с.112-116), та Наказ №23 від 15 січня 2011 року. Звертає увагу суду на постанову слідчого ОСОБА_17 , про проведення виїмки в Управлінні Державного департаменту з питань виконання покарань у Дніпропетровський області (т.1 арк.с.107). Згідно даної постанови слідчий просить вилучити особову справу ОСОБА_6 , посадові обов`язки та наказ про призначенні його на посаду заступника начальника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи Ігреньського виправного центру №133. Однак співробітником СБУ Дніпропетровська ОСОБА_18 , всупереч вимог слідчого ОСОБА_17 , які були вказані в постанові 15.07.2011 року (т.1 арк.с.107), були вилучені посадові обов`язки начальника установи ОСОБА_12 (т.1 арк.с.112-116), а також копія наказу №23 від 15.01.2010 року (т.1 арк.с.111), який затверджував ці обов`язки, які жодного разу не зберігались в особовій справі ОСОБА_6 ). Тому, ОСОБА_6 просить суд, при вирішенні справи по суті  не посилатися на посадові обов`язки ОСОБА_12 та наказ №23 і визнати їх недопустимими.

Окрім того, ОСОБА_6 надав свої письмові пояснення, в яких зазначив, що слідчий ОСОБА_17 проводив огляд місця події як неуповноважена особа, оскільки заява про злочин в прокуратуру Дніпропетровської області офіційно не передавалась та в СБУ не реєструвалась в ЖРЗП. Так згідно матеріалів справи, ОСОБА_10 звернулась до Управління СБУ у Дніпропетровській області з усною заявою про злочин (т.1 арк.с.29-31). Заяву відібрав та склав протокол, старший оперуповноважений з ОВС 2 відділу 1 управління ГУБКОЗ СБ України майор ОСОБА_19 м. Київ у приміщенні службового кабінету ГВ БКОЗ УСБ України у Дніпропетровській області. Дана заява розглядалась згідно Закону України “Про звернення громадян”  і не реєструвалась в Журналі реєстрації, обліку заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини (далі ЖРЗПЗ).Відсутність на даній заяві позначки "Взято на контроль в УРДЗК  Апарату Голови Служби безпеки України", свідчить що в центральний апарат СБУ Києва дана заява не передавалась, однак оперативно-розшукові заходи проводили саме співробітники СБУ Києва, що по суті суперечить вимогам КПК України. Крім того, дана заява не могла бути підставою для проведення оперативно-розшукових заходів. Згідно матеріалів кримінальної справи (т.1.арк.с.1-2) постанову про порушення кримінальної справи за № 70119039 була складена 15.07.2011 року слідчим прокуратури області ОСОБА_20 . Згідно ж вимог ст.190 КПК (в редакції 1960 року) до моменту порушення кримінальної справи можливе проведення тільки єдиної слідчої дії – огляд місця події. Тому, протокол вручення технічних засобів (т.1 арк.с.34), протокол огляду, маркування та вручення коштів (т.1 арк.с.35-37),  протокол за результатом прослуховування аудіо запису (т.1 арк.с.48-49) складений 11.07.2011 року, де дату виправлено ручкою на 13.07.2011 рік, до складання відповідної заяви ОСОБА_10 , що по суті є грубим порушенням норм КПК України.

       Заява ОСОБА_10 від 13.07.2011 року на ім`я начальника УСБУ у Дніпропетровській області (т. 1, а.с. 29-31) про факти вимагання та отримання буцімто ним хабарів сфабрикована та містить ряд недоліків і суперечностей у зв`язку з чим це недопустимий доказ у справі. Оскільки в судовому засіданні ОСОБА_10 надала неправдиві покази, а саме про те що передала гроші та диктофон чоловікові на побаченні, однак жодного побачення в червні-липні 2011 року між подружжям не було, про що свідчить відповідь з ІВЦ-133 на офіційний запит прокуратури Дніпропетровській області (т.4 арк.с.28-32). Крім того показання про те, що за порадою друзів остання знайшла в інтернет – магазині портативний записуючий пристрій і придбала його є неправдивими, оскільки адвокатом ОСОБА_4 був зроблений офіційний запит в даний магазин з якого надійшла відповідь, що в магазин ніколи не поступав заказ на диктофон Міні Едік В22 і він ніколи не реалізовувався в даному магазині (т.3 арк.с.5).

Слідчий ОСОБА_21 до справи приступив незаконно та провів всі слідчі дії, як неуповноважена особа. 21.07.2011 року старший слідчий слідчого відділу Дніпропетровської області ОСОБА_21 самовільно, всупереч вимог ст.114-1 КПК в редакції 1960 року, виніс постанову про прийняття до свого провадження кримінальну справу №70119039 (т.1 арк.с. 3). В постанові про прийняття справи до свого провадження слідчий ОСОБА_21 вказав, що він прийняв цю справу до свого провадження у зв`язку з тим, що вона надійшла від керівника відділу. Однак в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які письмові вказівки або розпорядження начальника слідчого відділу які підтвердили законну передачу справи від слідчого ОСОБА_17 до слідчого ОСОБА_21 . Тому вважає, що всі докази обвинувачення, зібрані даним слідчим є недопустимими доказами по справі, а саме: постанова про порушення кримінальних справ ч.3 ст.364, ч.1 ст.127, ч.1 ст.365, ч.3 ст.368 КК України відносно ОСОБА_6 (т.1 а.с.4-6); постанова про відмову в порушенні кримінальної справи щодо подружжя ОСОБА_13 (т.1 арк.с.118-119); постанова про призначення експертизи від 25.07.2011 року (т.1 арк.с.130-131); дві постанови про визнання речових доказів по справі від 25.08.2011 року ( т.1 арк.с.141-143); супровідний документ про витребування доказів по справі ( т.1 арк.с. 144) від 02.08.2011 року; постанова про визначення потерпілим ОСОБА_5 (т.1 арк.с. 194); протоколи допиту потерпілого та свідків; протоколи очної ставки між ОСОБА_6 і ОСОБА_10 , ОСОБА_5 (т.1 арк.с. 199-203), (т.1 арк.с.204-209), протокол прослуховування аудіо запису диктофону 25.08.2011 року (т.1 арк.с.210); постанова про накладення арешту на майно 25.08.2011 року (т.1 арк.с. 211-212); постанова про пред`явлення обвинувачення 25.08.2011 року (т.1 арк.с. 221-227), протокол про виконання ст.140 КПК 25.08.2011 року (т.1 арк.с. 228), протокол ознайомлення потерпілого з матеріалами справи 25.08.2011 року (т.1 арк.с. 233).

     Вважає, що протокол огляду місця події від 14.07.2011 року є недопустимим доказом у справі, оскільки має протиріччя в складанні і не відповідає фактичним обставинам справи – відсутні спеціаліст, рукавички не застосовувались. Крім того при огляді місця події проводилась відеозйомка, але на даний час вона зникла. Фактичні дані про виявлення 20 000 гривень, які містяться в протоколі огляду місця події від 14.07.2011 року (т.1 а.с.7-10) були отримані не в установленому кримінально-процесуальному порядку.

Під час огляду місця події 14.07.2011 року була порушена процедура затримання особи, не було складено документу про затримання особи ОСОБА_6 в порядку ст.106 КПК 1960 року, не роз`яснено право на захист, та не надано можливості залучити захисника.

     Так як витрати спеціального призначення щодо отримання грошових коштів в сумі 20 000 гривень працівники СБУ були отримані з ФЕУ СБУ м. Києва 15.07.2011 року (т.6 а.с.187-189), ОСОБА_6 не міг їх отримати 14.07.2011 року в якості хабаря, оскільки в цей час він був офіційно затриманий і перебував в ізоляторі тимчасового тримання. Даний факт свідчить про те, що за відсутності витрат спеціального призначення в момент проведення огляду місця події 14.07.2011 року, співробітники оперативного підрозділу СБУ об`єктивно не могли видати ОСОБА_10 грошові кошти, що необхідні для дачі хабаря. Крім того остання не була присутня і не була учасником слідчої дії при помітці і вручення коштів, і вона не розписувалась в протоколі про те, що вона їх отримала (т.1 а.с.35-37).

Вважає, що речові докази, а саме поліетиленовий пакет, в якому буцімто знаходились гроші, контрольний зразок чистої вати, зразок препарату Промінь, зразок напису фломастером для нанесення невидимої манкіровки люминисцирующої в у/ф промінях синим кольором, є недопустим доказом по справі, оскільки згідно матеріалам справи, невідомим шляхом речові докази потрапили до слідчого ОСОБА_21 . Після чого, слідча ОСОБА_15 в особистій переписці зі слідчим ОСОБА_21 запросила у останнього речові докази. В подальшому, слідча ОСОБА_15 своєю постановою від 28.01.2014 року (т.5 арк.с.47) визнала їх в якості речових доказів в кримінальному провадженні №42013040000000329. Отримання доказів слідчою відбулось в неналежному порядку. Оскільки не дозволяється надсилання або передавання вихідних документів без реєстрації їх у секретаріаті. Тому, в порушення вимог закону слідча отримала докази через особисту переписку без документального оформлення.  З огляду на листи які містяться в матеріалах справи (т.5 арк.с.16-17) вони не відповідають вимогам оформлення процесуального рішення, як це зазначено в ч.5 ст.110 КПК України, тому не може вважатися процесуальним документом. Недотримання вимог щодо форми та змісту процесуальних документів, складених слідчим прокуратури та прокурором здатне призвести до порушення прав учасників процесу та мати наслідком визнання таких процесуальних  документів незаконними та такими, що не відповідають порядку, встановленому кримінально-процесуальним законом, із подальшим скасуванням неналежно складених процесуальних рішень судом з наслідками, передбаченими ч.2 ст.86 КПК України. Порядок обліку  й  зберігання   речових   доказів   визначено у ст.   79, підставою для поміщення речових доказів на зберігання є постанова органу дізнання, слідчого, прокурора, суду. Тобто з огляду на порядок вилучення і зберігання речових доказів які зазначені в вищевказаному наказі та ст.ст.78-80 КПК України в редакції 1960 року, речові докази приєднуються до справи постановою слідчого і тільки після винесення відповідної постанови по справі вони набувають статусу речового доказу. Після чого всі речові докази зберігаються при справі. Вказані речі в особистій переписці між слідчими (т.5 арк.с.16-17), слідчим ОСОБА_21 в якості речового доказу по справі під час досудового і судового слідства в 2011 -2013 роках не визнавались взагалі, відповідної постанови слідчим не виносилось, про що свідчать матеріали справи (т.1 арк.с.141-142), а також реєстр матеріалів досудового розслідування (т.6 арк.с.9-14). Тому доказом по справі не були і при справі не зберігались та без постанови не могли здаватись на зберігання в камеру зберігання речових доказів. Крім того слідчий ОСОБА_21 нiякого вiдношення до даного кримiнального провадження в 2013 році не мав та вiдповiдь слідчому ОСОБА_15 , слідчий ОСОБА_21 мав давати з дозволу, або за вказiвкою начальника слiдчого вiддiлу, або прокурора, в iншому випадку це є втручання в дане кримінальне провадження. Слідча ОСОБА_15 повинна була звернутися до начальника слідчого відділу прокуратури області, який в подальшому повинен дати письмову вказівку про виконання цього листа. Оскільки слідчий ОСОБА_21 є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Відповідно до ч.4 ст.40 КПК України слідчий зобов`язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі, а не в якому разі іншого слідчого, тому це вже є порушенням ст.86 кримінально-процесуального закону і зазначені докази повинні визнаватись судом недопустимими.

       Вважає, що експертиза спеціально хiмiчних речовин вiд 17.08.2011 року за №70/06/12-429/1933 (т.1 арк.с. 135-139) є неналежним доказом, оскільки 21 січня 2014 року, слідча Монич направляє на експертизу для дослідження опечатаний пакет із зразком препарату «Промінь», опечатаний пакет із зразком чистої вати, опечатаний пакет із пакетом в який були поміщені грошові кошти, 2 опечатаних пакета із змивами з рук ОСОБА_6 (т.5 арк.с. 18). В момент направлення вищевказаних речових доказів для проведення експертизи №70/12-216 вiд 24.01.2014 року (т.5 арк.с.20-24), змиви з рук ОСОБА_6 фактично знаходились в Кiровському районному судi, тому що вимога про витребування речових доказiв змивів з його рук з прокуратури Дніпропетровської області №17/1 – 133 вих.13 за підписом в.о. начальника слідчого відділу прокуратури Бойченко надiйшла до Кiровського суду 22.01.2014 року (т.5 арк.с.15). Але, згiдно висновку експерта (т.5 арк.с. 20) та постанови слідчої Монiч на проведення експертизи вiд 21.01.2014 року, речові докази - змиви з рук ОСОБА_6 вже були направлені з прокуратури 21.01.2014 року і надiйшли в Науково-дослiдницький центр 22.01.2014 року, в той час, коли ці речові докази фактично знаходились в Кіровському районному суді м.Дніпропетровська. Вважає, що експерт ОСОБА_22 не міг фактично провести експертизу спеціально хiмiчних речовин вiд 17.08.2011 року за №70/06/12-429/1933 (т.1 арк.с. 135-139) без змивів з рук, оскільки він їх не отримував в законному порядку. Тому з цих пiдстав експертиза за №70/12-216 є недопустимими доказом.

       Посадові обов`язки ОСОБА_12 та наказ №23 від 15 січня 2011 року невідомим образом з`явились в матеріалах справи в супереч вимог кримінально-процесуального закону. Сторона обвинувачення, в обвинувальному акті, роблячи хибний висновок про те що ОСОБА_6 виконував обов`язки начальника ІВЦ-133 посилається на посадові обов`язки ОСОБА_12 (т.1 а.с.112-116) та на Наказ №23 від 15 січня 2011 року. Дані документи є недопустимим доказом по справі, оскільки вони не запитувались слідчим прокуратури і не зберігались в особовій справі ОСОБА_6 та отримані незаконним шляхом.  Згідно постанови слідчого ОСОБА_17 (т.1 арк.с.107), останній робив запит на вилучення особової справи ОСОБА_6 , його посадових обов`язків та наказ про призначення останнього на посаду заступника начальника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи Ігреньського виправного центру №133. Однак співробітником СБУ Дніпропетровська ОСОБА_18 всупереч вимог слідчого ОСОБА_17 , які були вказані в постанові 15.07.2011 року (т.1 арк.с.107-110), були вилучені посадові обов`язки начальника установи ОСОБА_12 (т.1 арк.с.112-116), а також копія наказу №23 від 15.01.2010 року (т.1 арк.с.111).

    Вважає, що Розпорядження №15/16-1689 від 07.07.2011 року (т.4 а.с.42) та типові посадові обов`язки заступника начальника установи з нагляду та безпеки і оперативної роботи ІВЦ-133 управління Державної пенітенціарної служби у Дніпропетровський області №133 (т.4 а.с.43-46) є недопустими доказом по справі, оскільки дані документами є копіями, а не оригіналами, тому вони не можуть бути документами по справі і визнаватись доказом по справі. Даного розпорядження не існувало, про що свідчить офіційна відповідь ОСОБА_23 від 30.04.2013 року, який зазначив, хто в який період служби виконував обов`язки начальника установи (т.3 а.с.27-28). Останній зазначив, що саме розпорядження є нелегітимним, оскільки неможливо заднім числом виконувати обов`язки. Також він вказав, що дане розпорядження в установу ІВЦ-133 не надходило. Дана посада була зайнята майором ОСОБА_14 , якого призначили наказом №65 (т.5 а.с.6). Крім того в матеріалах кримінального провадження (т.5 арк.с.6) міститься витяг з наказу Управління державного департаменту з питань виконання покарань у Дніпропетровській області №65 о/с від 29 червня 2011 року про призначення майора внутрішньої служби ОСОБА_14 одночасно на стажування та на посаду  начальника установи – директор підприємства Ігреньського виправного центру №133 з 23 червня 2011 року.

Журнал обліку вхідної документації отриманий всупереч вимог кримінально- процесуального закону,  він не є оригіналом, а лише копією, яка не завірена відповідною печаткою, тому він є неналежним та очевидно недопустимим доказом (т.4 арк.с. 47-219). Вищезазначений журнал отриманий не у передбаченому Кримінально процесуальному порядку, в супереч вимог ст.ст.93, 86 КПК України, а саме: в матеріалах справи відсутній будь-який запит органу досудового слідства про витребування цього журналу.

Вважає, що сторона обвинувачення, порушила право на захист обвинуваченого, та всупереч вимог законодавства не ознайомила сторону захисту з матеріалами які вона отримала з ФЕУ СБУ (т.5 а.с.27-34) 03 лютого 2014 року, після того як справу було скеровано до суду, тому дані докази є недопустимими. Також при огляді цих документів виявлено протиріччя в їх складанні, оскільки в постанові слідчого ОСОБА_21 наданих співробітниками СБУ (а.с.28, том.5) перелічено 40 купюр, а в постанові яка міститься в матеріалах справи (а.с.142-143, том.1) перелічено 41 купюра, тобто не вказана купюра ЗИ 4620750. З огляду на дані документи не зрозуміло, яким чином дані гроші потрапили до співробітника СБУ Києва ОСОБА_19 і чому вони у нього перебували з 23 серпня 2011 року по 30 листопада 2011 року.

ОСОБА_6 зазначив, що гроші у розмірі 3000 гривень у ОСОБА_5 не вимагав та телефон марки Нокия 1202 не вилучав. Сам телефон Нокія 1202 в матеріалах справи відсутній та речовим доказом по справі не визнавався. Гроші 3000 гривень у нього ніколи не вилучались, речовим доказом по справі не визнавались. Свідки передачі коштів відсутні.  Як стверджує ОСОБА_5 , гроші 3000 гривень йому передала його дружина ОСОБА_10 під час побачень в липні-червні місяці 2011 році разом з диктофоном. Однак це не можливо, оскільки побачень з дружиною в червні-липні 2011 року в ІВЦ-133 у нього не було, про що свідчить відповідь з ІВЦ-133 (т.3 арк.с. 8-9, т.4 арк.с. 28-32).

ОСОБА_6 просив виправдати його по ст.127 КК України, оскільки він інкримінованих дій не вчиняв, побої ОСОБА_5 не наносив. У нього відсутня спеціальна мета катування, а саме спонукання потерпілого вчинити певні дії. Крім того відповідно до висновку судово-медичного експерта №736е від 14.03.2012 року у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження в вигляді синців на задній поверхні правого стегна, які були утворені за 1-2 доби до моменту огляду. Як пояснив потерпілий в суді, що огляд відбувся 15.07.2011 року з 8-00 ранку до 10-00 годин, а тілесні ушкодження буцімто йому наніс ОСОБА_6 в 13-00 годин 14.07.2011 року, тобто за 20-21 годину до моменту огляду, що по суті суперечить висновку СМЕ. Тому, докази підтвердження вчинення ОСОБА_6 інкримінованих дій відсутні. Просив віднестись до показів потерпілого ОСОБА_5 критично, оскільки останній давав неправдиві покази в суді, постійно їх змінював, на вимогу правоохоронних органів намагався оговорити ОСОБА_6 . Також прошу не посилатися на покази ОСОБА_5 при огляді місця події, оскільки він не був учасником даної слідчої дії і нічого не бачив, як і його жінка (про що свідчить протокол огляду місця події т.1 а.с.7-10). Крім того, в суді потерпілий вказував, що після того як ОСОБА_6 буцімто наніс йому побої він був змушений зробити операцію кісти хрестця. Згідно з актом судово-медичного дослідження №2217 від 15.07.2011 року складеного судмедекспертом ОСОБА_24 (т.1 арк.с.171), висновком судово-медичного експерта №763е від 14.03.2012 року (т.2 арк.с. 105-107) та висновком спеціаліста №91 комісійного судово-медичного обстеження т.6 арк.с. 114-123 пошкоджень в області хрестця не виявлено. Тим самим ОСОБА_5 ввів суд в оману та дав неправдиві покази.

ОСОБА_6 просив не приймати до уваги покази ОСОБА_10 , оскільки остання повідомила в суді, що вона віднесла диктофон в СБУ м. Дніпропетровська 09.07.2011 року відразу після побачення зі своїм чоловіком в ІВЦ-133, а лише 11.07.2011 року буцімто даний запис було прослухано в СБУ м. Дніпропетровська, згідно матеріалів справи (т.1 а.с.48-49), де в протоколі дата виправлена ручкою на 13.07.11 рік. Однак відповідно до матеріалів справи побачень між подружжями ОСОБА_13 в червні-липні 2011 року не було, про що свідчить відповідь з ІВЦ-133 на запит слідчого ОСОБА_15 (т.4 арк.с. 28-32). Тим самим ОСОБА_10 дала суду завідомо неправдиві покази, проте що диктофон вона придбала і передала саме на побаченні в ІВЦ-133 і звідти забрала. Крім того, не зрозуміло яким чином з`явився в справі диктофон Міні Едік, оскільки відсутній чек його купівлі, а також ОСОБА_10 пояснила в суді, що придбала його без коробки, дисків проводів, звідки в матеріалах справи під час досудового слідства з`явились дані речі не зрозуміло і вона пояснити в суді не може. Вважає, що диктофон ОСОБА_10 ніколи не покупала, що підтверджується відповіддю з магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_4 ” (т.3 а.с.5), а співробітники СБУ самостійно без дозволу суду змонтували на цей диктофон якісь записи, до порушення кримінальної справи, щоб надалі надати справі обвинувального характеру. Тобто співробітники СБУ штучно створили доказ диктофон Міні Едік, склали заяву за ОСОБА_10 . Вважає, що в діях співробітників СБУ є злочин провокації, оскільки ОСОБА_10 в органи СБУ звернулась не добровільно і її дії постійно корегували і контролювали співробітники СБУ і вказаний диктофон вона не купувала. Тим самим остання надала суду завідомо неправдиві покази.

       Залучення понятих при огляді місця події відбулися з порушенням норм кримінально-процесуального закону, оскільки понятими запропонували бути працівників СБУ м. Києва ОСОБА_25 та ОСОБА_26 . Дані особи були присутніми під час проведення наступних слідчих дій, а саме: протокол вручення технічних засобів (т.1 а.с.34); протокол огляду маркування та вручення коштів (т.1 а.с.35-37); протокол огляду місця події (т.1 а.с.7-10). Всі вищевказані слідчі дії проводились до порушення кримінальної справи. Тому протокол вручення технічних засобів та протокол огляду маркування та вручення коштів складені з порушенням кримінально-процесуального закону і повинні визнаватися судом як недопустимі докази. 

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»). Відповідно до  ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні  кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. Про це наголосив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 761/43930/17 від 09 квітня 2020 року, провадження № 51 - 550 км 20.

Але згідно обвинувального акту у сторони обвинувачення існує дві версії вимагання і отримання ОСОБА_6 хабаря: 1) за підготовку документів на умовно-дострокове звільнення, за те, що він підпише документи про те, що ОСОБА_5 сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, що є обов`язковою умовою для застосування умовно-дострокового звільнення; 2) знаходячись в прямій залежності від адміністрації установи, розуміючи, що у разі відмови виконати його вимогу, він може бути підданий переслідуванню, результатом якого стане стягнення, і до нього не буде застосовано умовно-дострокове звільнення, з метою попередження негативних наслідків для себе, він був змушений погодитись на передачу йому 20000 гривень. Тобто у прокуратури немає єдиної позиції обвинувачення.

Окрім того, зазначив, що всі докази по справі зібрані неуповноваженою особою, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутня постанова керівника органу досудового розслідування про призначення слідчого ОСОБА_15 здійснювати досудове розслідування відносно ОСОБА_6 ..

       Також зазначив, що органом досудового слідства не були виконані вимоги ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської облсті від 19.11.2013 року при відправлені справи на додаткове розслідування (т.4 а.с.2-6).

Прокурор в судовому засіданні підтримав обвинувачення, посилаючись на докази:

- показання потерпілого ОСОБА_5 який пояснив суду, що він відбував покарання в виправній колоній. ОСОБА_6 , який на той час був тимчасово виконуючим обов`язків начальника колонії, помітив в нього мобільний телефон, викликав до себе в кабінет та повідомив, що він повинен заплатити йому 5000 гривень, для того, щоб даний факт не вплинув негативно на нього. ОСОБА_5 домовився з ним на суму в розмірі 3000 гривень, які вподальшому привезла йому його дружина та він передав їх ОСОБА_6 . Вподальшому ОСОБА_6 викликав до себе в кабінет та повідомив, що для того, щоб ОСОБА_5 звільнився умовно-достроково, він повинен заплатити грошові кошти в розмірі 20000 гривень. ОСОБА_5 повідомив про це своїй дружині, вона на побачення привезла йому диктофон та він записував наступні розмови з ОСОБА_6 на диктофон. Вони домовились в телефонних розмовах, що його дружина передасть грошові кошти при зустрічі особисто ОСОБА_6 . В день передачі грошових коштів, ОСОБА_27 разом з ОСОБА_6 на його автомобілі марки «Митсубиси» поїхали до автовокзалу м.Дніпропетровська. ОСОБА_6 підійшов до дружини ОСОБА_5 , вона запитала у нього з якою метою вона передає йому грошові кошти. На що ОСОБА_6 відповів, що дані кошти вона платить за те, щоб її чоловік звільнився умовно-достроково. Після чого ОСОБА_10 передала грошові кошти в розмірі 20000 гривень ОСОБА_6 та відбулось затримання останнього працівниками СБУ. Крім того, ОСОБА_6 наніс йому тілесні ушкодження за день до передачі грошових коштів, дане ушкодження вплинуло на те, що вподальшому ОСОБА_5 робили операцію.

-показання свідка ОСОБА_10 яка пояснила суду, що її колишній чоловік ОСОБА_5 на момент 2011 року відбував покарання в виправній колонії №133. Одного разу він їй подзвонив та повідомив, що у нього вимагають хабар в розмірі 20 тис гривень, для того щоб він умовно-достроково звільнився. В неї таких грошей не було, вона вирішила звернутися до органів Служби безпеки України де їй запропонували купити диктофон, який вона вподальшому купила в м.Жовті Води в магазині техніки. Після чого вона влітку поїхала на побачення до чоловіка в виправну колонію, де передала йому зазначений диктофон. ОСОБА_5 записав розмови з ОСОБА_6 , після чого вона забрала у чоловіка диктофон та передала його працівнику СБУ на ім`я ОСОБА_28 . Через деякий час вона приїхала до м.Дніпропетровська, де її зустріли працівники СБУ та відвезли її до приміщення СБУ де при ній відбулось помічення грошових коштів в розмірі 20 000 гривень, які помістили в поліетиленовий пакет та поклали до її сумки. Після чого встановили на її одежі звуко записуючі технічні прилади. Дані дії відбувались в присутності двох понятих, та закінчились складанням протоколу, де вони всі постали свої підписи. Далі вони поїхали до автовокзалу м.Дніпропетровська, де вона зустрілась з ОСОБА_6 та її чоловіком. Перед тим як передали помічені грошові кошти, вона запитала у ОСОБА_6 чи дійсно ці гроші будуть використані з метою складання документів для умовно-достроково звільнення її чоловіка. На що ОСОБА_6 дав стверджувальну відповідь та ОСОБА_10 передала грошові кошти особисто в руки ОСОБА_6 . Після чого підбігли працівники СБУ та відбулось затримання ОСОБА_6 , який в момент затримання відкинув пакет с грошима на землю. Крім того, її чоловік ОСОБА_5 повідомляв їй, що ОСОБА_6 вимагає від нього грошові кошти в розмірі 3000 гривень, для того, щоб у нього не було поганої характеристики. ОСОБА_10 передала чоловікові вказані кошти.

-показання свідка ОСОБА_14 , який пояснив суду, що він відбував покарання в колонії №133 та був бригадиром. Він разом зі своїм товарищем ОСОБА_5 , який також був бригадиром, пили чай в приміщенні санітарної частини. В цей час до приміщення зайшов ОСОБА_6 який в той час був заступником начальника колонії та тимчасово виконував його обов`язки. Він попросив ОСОБА_14 вийти з приміщення та знайшов у ОСОБА_5 мобільний телефон, після чого вони пішли до штабу. Коли повернувся ОСОБА_5 , повідомив що в нього вийшло домовитись з ОСОБА_6 за гроші, щоб той все ж таки направив документи на умовно-достроково звільнення ОСОБА_5 , оскільки користування телефоном в колонії заборонено, та знайдений в останнього телефон міг слугувати порушенням дисципліни та відмовою щодо умовно-достроково звільнення. Крім того, пояснив, що ОСОБА_6 вимагав кожен місяць гроші в розмірі 1000 гривень з кожного бригадира, для того, щоб адміністрацію не створювала їм проблеми. А також від інших засуджених йому було відомо, що для того, щоб вийти на умовно-дострокове звільнення необхідно було заплатити грошові кошти.

-показання свідка ОСОБА_29 який пояснив суду, що приблизно 6 років тому перебуваючи на вул.Короленко в м.Дніпро, його зупинили працівники СБУ та запропонували прийняти участь в слідчих діях в якості понятого. Він погодився та пройшов з ними в приміщення СБУ в м.Дніпропетровську. В кабінеті, в приміщенні СБУ були присутні працівники органу та жінка, яка приймала участь в слідчих діях та другий понятий. В кабінеті працівники підготовили грошові кошти в розмірі приблизно 20 000 гривень, які були помічені спеціальним засобом, який при світі лампи світився та на них була позначка «хабар СБУ». В його присутності відбувалось ксерокопія та помічення спеціальним засобом грошових коштів в розмірі приблизно 20000 гривень, на яких була позначка «хабар СБУ». Після чого дані грошові кошти було поміщено в поліетиленовий пакет, який також був помічений спеціальним засобом. Зразок вказаного засобу був поміщений в паперовий конверт. Крім того, жінці було вручено відео записуючі пристрої, які було поміщено в її сумку.

-показання свідка ОСОБА_23 який пояснив суду, що він займав посаду начальника сектору по роботі з особовим складом Ігренського виправного центру УДПС України в Дніпропетровській області, в його посадові обов`язки входило здійснення кадрового забезпечення установи. На запит адвоката ним була підготовлена офіційна відповідь - довідка від 29.04.2013 року, яка була складена на підставі документів, які перебували в канцелярії установи. Згідно останньої, в період з 16 червня по 23 червня 2011 року обов`язки начальника Ігренського виправного центру Державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області виконував ОСОБА_6 , так як начальник вищевказаної установи – ОСОБА_12 , в період з 01 грудня 2009 року по 5 червня 2011 року проходив службу та на підставі наказу був звільнений з посади начальника та відряджений для подальшого проходження служби. Так як ОСОБА_6 займав посаду заступника начальника установи, то відповідно до функціональних обов`язків тимчасово виконував обов`язки начальника в період його відсутності. Однак, ОСОБА_23 не бачив посадових обов`язків ОСОБА_30 , та зробив даний висновок, у зв`язку з тим, що він був заступником начальника. Розпорядження №15/16-1689 від 07.07.2011 року, на підставі якого на ОСОБА_6 покладено виконання обов`язків начальника Ігренського виправного центру №133 з 16.06.2011 року, вважає незаконним та абсурдним, оскільки складене вже після строку, в який ОСОБА_6 виконував обов`язки начальника установи. Крім того, дане питання повинно було врегульовано таким документом як наказ, а не розпорядженням, оскільки розпорядження, відповідно до законодавства, видається у випадках відрядження, для надання допомоги, для проведення стажування та інше. Щодо процедури призначення на керівні посади, то відповідно до законодавства призначалась особа на підставі розпорядження, в якому зазначалось керівник стажування, план проходження стажування та звіти стажування. Перед призначення на посаду кадровий апарат готував пакет документів, які направлялись в управління в м.Київ. Кандидат ознайомлювався з посадовими обов`язками під розпис, і це було підставою для його призначення на посаду. Оригінали документа зберігались в канцелярії управління. Сканована копія документів направлялась в департаменти. За звичай в верхньому правому куті ставилась помітка, на яку колонію направляється той чи інший документ, внизу документа був зазначений виконавець та дата виконання документа. Щодо розпорядження №15/16-1689 від 07.07.2011 року, то на ньому були відсутні вказані реквізити. До укомплектування вакантної посади, згідно норм законодавства, в розпорядженні зазначалось, що посада має бути укомплектована не більше ніж через два тижні. На цей період на вказану посаду призначається особа, яка тимчасово виконувала обов`язкі з встановленням окладу по цій посаді, яка передбачена штатним розкладом.

-показаннями свідка ОСОБА_12 , який пояснив суду, що він працював на посаді начальника установи, директора підприємства Ігренського Виправного центру УДДВП №133 з 2006 року по 15 червня 2011 року. Після чого проходив службу в м.Сімферопіль АРК. В період з 16.05.2011 по 15.06.2011 року ОСОБА_12 перебував на лікарняному та виходив на роботу один чи два рази на кілька днів. Згідно функціональних обов`язків, на період відсутності начальника установи на робочому місці його обов`язки виконує перший заступник. Згідно розпорядження начальника державного департаменту від 14.05.2011 року на ОСОБА_6 було покладено обов`язки начальника виправного центру №133 з 16.05.2011 року по 15.07.2011 року. Чому начальником управління було винесено розпорядження, а не наказ йому невідомо. Оформлення документів на умовно-дострокове звільнення засуджених в виправній колонії відбувалось на підставі наступних документів: довідка про заохочення та стягнення, характеристика, особова справа. Для контролю особові справи відвозили в управління, де його вивчали та вже потім направляли в прокуратуру. Потім в колонії скликалась адміністративна комісія. Рішення про направлення особливих справ приймали спеціальна та соціальна частини. Рішення комісії приймається органом колегіально. Адміністративна комісія установи приймає рішення про направлення справи до суду. Суд в свою чергу вже приймає рішення про задоволення чи відмову.        

-показаннями свідка ОСОБА_31 який пояснив суду, що він працював в Ігренськй виправній колоні №133, в його функціональні обов`язки входило контроль входу та виходу осіб з території колонії. В 2011 року ОСОБА_6 працював заступником начальника колонії та тимчасово виконував його обов`язки. Він виписував розпорядження щодо списку осіб., які працюють за територією колонії на прилеглій території. Таким чином, було складено розпорядження на ОСОБА_32 , який вийшов з території колонії разом з ОСОБА_6 . Засуджені самостійно не мають права виходити з території колонії.

-показаннями свідка в режимі відеоконференції ОСОБА_33 , який пояснив суду, що він працював старшим інспектором групи по контролю за виконанням судових рішень в Ігренському виправному центрі. В його функціональні обов`язки входило: складання раз в квартал списків осіб засуджених, до яких необхідно застосовувати умовно-дострокове звільненню. В склад матеріалів на умовно-дострокове звільнення входило: характеристика, довідка заохочень-стягнень, заява засудженого, довідка про працевлаштування. За підписом начальника даний пакет документів направлявся в обласний департамент на перевірку. Після чого документи повертались до установи. Вподальшому в установі призначається комісія, на якій за участю засуджених, приймається рішення про направлення документів до Самарського районного суду м.Дніпропетровська для прийняття рішення. Що стосується засудженого ОСОБА_5 , то на нього в червні 2011 року він готував документи на умовно-дострокове звільнення.

-        показаннями свідка ОСОБА_21 , який пояснив суду, що він працював старшим слідчим відділу розслідування корупційних злочинів прокуратури Дніпропетровської області. Що стосується кримінальної справи відносно ОСОБА_6 пояснив, що початок розслідування даної справи починав інший орган, йому як слідчому начальник відділу передав дану справу для проведення досудового розслідування пізніше. Разом зі справою передав речові докази. Так як він не приймав участі в слідчій дії щодо помічення грошових коштів та не проводив огляд місця події, передані зі справою докази він без складання постанови про речові докази передав до камери схову речових доказів прокуратури області. Чи були серед них грошові коши він не пам`ятає. Взагалі порядок передачі грошових коштів, як речових доказів, передбачає, що грошові кошти, надані потерпілим, передаються на зберігання в ячейки банку, який відноситься до органу розслідування. Інші речові докази зберігаються в камері схову речових доказів органу. Вподальшому він отримав лист від слідчої ОСОБА_34 про направлення їй речових доказів. На підставі даного листа їй були направлені докази по справі. Лист направлений нею не був зареєстрований в канцелярії, оскільки на практиці вони не реєстрували внутрішні листи, так як вони працювали з ОСОБА_34 в одному слідчому відділі.

- показання експерта ОСОБА_35 , який пояснив суду, що він працює судово-медичним експертом відділу комісійних експертиз обласного СМЕ, стаж роботи з 1979 року. Проводив по даному кримінальному провадженню судово-медичну експертизу №91 від 25.07.2014 року, висновки експертизи підтверджує в повному обсязі. Щодо механізму утворення синців пояснив наступне. Тілесне ушкодження у вигляді синця виникає внаслідок дії травмуючого предмету на тіло, внаслідок чого пошкоджується капілярна структура підшкірно- жирового шару клітковини. Від травми за межі русла судинної системи виходить кров. Термін розпадання еритроцитів крові приблизно – 1-2 доби, за які еритроцити виходять за межі русла травми, вони не змінюють свій колір, після чого відбувається розпад еритроцитів на гемоглобін та залізо. Тому приблизно к кінцю третіх суток з`являється жовто-зелений колір синця. Давність виникнення тілесного ушкодження у вигляді синця визначається по ступеню розпаду крові в підшкірно-жировій клітковині. Для визначення терміну виникнення тілесного ушкодження було визначено ділянку, де встановлено саме тілесне ушкодження а саме на задній поверхні правого стегна, а також було враховано силу травматичної дії. Так як в даному випадку було встановлено наявність синця без пошкодження шкіри на місця синця, то було визначено, що було порушено цілісність підшкірної жирової клітковини м`язів. Було встановлено два синця червоного кольору, тобто крововилив виник, розвинувся та став помітний крізь шкіру та мав розміри 5*4, 16*8 см.. Розмір, колір, контури синців та відсутність пошкодження зовнішнього епітелію шкіри над рівнем синця свідчать про той факт, що вданому випадку дане тілесне ушкодження мало час для розвитку мінімум добу, але не більше двох діб. Оскільки після другої доби колір синця змінюється на інший за рахунок розпаду білкової структури еритроциту на складові частини. Кожний синець має свій час загоєння. Повний розпад еритроцита має термін 10 діб. Термін загоєння може бути збільшений у випадках порушення обмінних речовин організму або важкої черепно-мозкової травми.

Окрім того, прокурор на підтвердження винуватості ОСОБА_6 в скоєнні інкримінуемого кримінального правопорушення, послався на письмові докази:

- протокол усної заяви про злочин від ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 , з якого слідує що ОСОБА_6 , виконуючи обов`язки начальника Ігренського виправного центру №133, маючи умисел на одержання хабара, вимагав від ОСОБА_5 передати йому хабар у сумі 20000 грн за умовно дострокове звільнення ОСОБА_5 з колонії. (т.1, а.п.29-31)

- протокол вручення технічних засобів від 14 липня 2011 року, з якого слідує, що співробітник 1 управління Головного управління по боротьбі і з корупцією та організованою злочинністю СБ України майор ОСОБА_19 з метою фіксації факту і змісту розмови, яка має відбутись між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , в присутності понятих ОСОБА_25 , ОСОБА_29 , вручив ОСОБА_10 в приміщенні службового кабінету ГВ БКОЗ УСБ України в Дніпропетровській області спеціальний технічний засіб зняття аудіо-відео інформації «Фараон-2», Гном-нано», генератор «Супутник», MRS.

-протокол огляду, маркування та вручення коштів від 14 липня 2011 року, з якого слідує, що за участі спеціалісті ОСОБА_36 , в присутності понятих ОСОБА_25 , ОСОБА_29 були оглянуті грошові кошти на загальну суму 20000 гривень номіналом по 500 (п`ятсот) гривень в кількості 40 (сорок) штук, які були відкопійовано, помічені спеціальною люмінесцентною речовиною «Промінь-1» з обох сторін та помічені шляхом нанесення напису «ХАБАР СБУ», які вподальшому вручені ОСОБА_10 для участі в оперативно-розшуковому заході стосовно дачі хабара. (т.1, а.п.35-74).

-протокол прослуховування аудіо запису від 13 липня 2011 року, згідно якого оперативний співробітник УСБУ в присутності понятих ОСОБА_37 , ОСОБА_38 провів огляд та прослуховування диктофону «Mini-Edik», на якому було зафіксовано розмову між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т.1, а.п.48-56).

- протокол обшуку від 15 липня 2011 року, відповідно до якого було проведено обшук кабінету ОСОБА_6 в приміщенні адміністративного корпусу Ігренського ВЦ ДДУПВП, в присутності ОСОБА_39 та понятих ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , під час обшуку було виявлено та вилучено диктофон Olympys сіро-синього кольору, телефон Nokia 1100 без батареї сіро-синього кольору, телефон Nokia 1280 чорного кольору, телефон Siemens С62 червоно-сірого кольору, телефон Nokia 1800 сіро-чорного кольору, зарядний пристрій до телефону Samsung, сим-карта «Київстар», шкіряний ремінь чорного кольору, щоденник за 2009 рік зеленого кольору (т.1, а.п.104-106).

- протокол огляду місця події від 14 липня 2011 року, відповідно до якого було оглянуто платформу №2 автовокзалу м.Дніпро, де на бетонному покритті було виявлено поліетиленовий пакет розміром 20*35 см з написом система аптек «Лінда-фарм». На відстані 0,4 м від даного пакету знаходився ОСОБА_6 . В даному пакеті було виявлені грошові кошти номіналом по 500 гривень в кількості 40 штук. На даних грошових коштах виявлені сліди хімічних речовин з люмінесценцією жовтого кольору в УФ промінях. При огляді долоней рук ОСОБА_6 , на поверхні правої кісті, на вказівному пальці та долоні в УФ проміннях наявне свічення жовто-зеленого кольору. Під час огляду було виявлено та вилучено: чотири паперових конверта з грошовими коштами в розмірі 20000 гривень, поліетиленовий пакет з написом «Лінда-фарм», 3 зразки чистої вати, 4 ватні тампони зі змивами з правої та лівої долоней ОСОБА_6 (т.1, а.п.7-10)

- протокол обшуку особи від 15 липня 2022 року, відповідно до якого було проведено обшук ОСОБА_6 (т.1, а.п.94)

- розпорядження начальника управління Державного департаменту України ОСОБА_16 від 11 березня 2011 року №15/16-578, відповідно о якого з метою проходження стажування на посаді заступника начальника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи Ігренського виправного центра №133, було вирішено відрядити у розпорядження начальника Ігренського виправного центра №133 майора внутрішньої служби ОСОБА_6 заступника начальника установи – начальника сектору по роботі з особовим складом Синельниківської виправної колонії №94, з 12 березня 2011 року до особливого розпорядження. (т.1, а.п.165)

- витяг із наказу управління Державного департаменту України від 13 травня 2011 року №44 о/с за підписом начальника управління ОСОБА_16 , відповідно до якого майора внутрішньої служби ОСОБА_6 ( НОМЕР_1 ) призначено заступником начальника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи Ігренського виправного центра №133, увільнивши від посади заступника начальника установи – начальника сектору по роботі з особовим складом Синельниківської виправної колонії №94, з 12 травня 2011 року. (т.1, а.п.117)

- розпорядження начальника управління Державного департаменту України ОСОБА_16 від 14 травня 2011 року №15/16-1126, відповідно до якого у зв`язку зі службовою необхідністю на період хвороби начальника Ігренського виправного центру №133 підполковника внутрішньої служби ОСОБА_12 , покласти виконання обов`язків начальника Ігренського виправного центру на майора внутрішньої служби ОСОБА_6 заступника начальника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи, з 16 травня 2011 року. (т.1, а.п.163)

- розпорядження начальника управління Державного департаменту України ОСОБА_16 від 07 липня 2011 року №15/16-1689, відповідно до якого у зв`язку зі службовою необхідністю до укомплектування посади начальника Ігренського виправного центру №133 згідно штатного розкладу покласти виконання обов`язків начальника Ігренського виправного центру на майора внутрішньої служби ОСОБА_6 заступника начальника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи, з 16 травня 2011 року. (т.4, а.п.42)

- розпорядження т.в.о. начальника управління Державного департаменту України ОСОБА_42 від 15 липня 2011 року №15/16-1755, відповідно до якого у зв`язку з порушенням кримінальної справи у відношенні ОСОБА_6 , відсторонити останнього від виконання обов`язків начальника Ігренського виправного центру, з 15.07.2011 року, виконання обов`язків покласти на ОСОБА_14 . (т.1, а.п.162)

- довідка від 23 квітня 2013 року, видана начальником сектору з особовим складом Ігренського виправного центру управління ДПС України в Дніпропетровській області №133 ОСОБА_43 , відповідно до якої в період з 15 червня по 23 червня 2011 року обов`язки начальника Ігренського виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області (№133) виконував майор внутрішньої служби ОСОБА_6 , заступник начальника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи Ігренського виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області №133.(т.3, а.п.28).

- протокол огляду відеозапису від 22 січня 2014 року, відповідно до якого було переглянуто оптичний диск з матеріалами оперативно-технічних заходів у відношенні підсудного ОСОБА_6 у кримінальній справі №70119039. (т.5, а.п.35-37)

- особова справа ОСОБА_6 (т.1, а.п.57-77)

- протокол огляду предметів від 28 січня 2014 року, (т.5, а.п.38-40).

- протокол прослуховування аудіо запису від 25 серпня 2011 року, відповідно до якого було прослухано аудіо запис на диску DVD Xdigital , зроблену 09.07.2011 року ОСОБА_5 під час розмови з ОСОБА_6 (т.1, а.п.210)

- висновок комплексної судової технічної експертизи документів (реквізитів грошових знаків) та експертиза спеціальних хімічних речовин №70/06/12 – 429/1933 від 17 серпня 2011 року, відповідно до якого сорок банкнот номіналом по 500 гривень із серійними номерами ЗИ4620737 по ЗИ4620749, ЗИ4620751 по ЗИ4620777 (на загальну суму 20000 (двадцять тисяч ) гривень НБУ), отримані 14.07.2011 ОСОБА_6 в якості хабара від ОСОБА_10 , відповідають грошовим знакам Національного банка України аналогічного номінала, які знаходяться в офіційному обігу. На вказаних банкнотах, на ватних тампонах зі змивами з рук ОСОБА_6 виявлені сліди хімічних речовин з люмінесценцією жовтого кольору в УФ промінях. На банкнотах з серійними номерами ЗИ 4620740, ЗИ 4620745, ЗИ4620761, ЗИ4620770 виявлені сліди хімічних речовин (візуально надпис – «Хабара СБУ» з люмінесценцією голубого кольору в УФ промінях. (т.1, а.п.135-139).

- висновок судової експертизи спеціальних хімічних речовин та речовин хімічних виробництв №70/12-216 від 24.01.2014 року, відповідно до якого на представленому на дослідження пакеті із полімерного матеріалу , ватних тампонах зі змивами з рук ОСОБА_6 , на ватному тампоні зі зразками з люмінесцентної речовини, виявлені сліди спеціальних хімічних речовин з люмінесценцією жовтого кольору в УФ променях. На контрольованому ватному тампоні (зразо), слідів речовин, з люмінесценцією жовтого кольору в УФ променях, не виявлено. Виявлені сліди спеціальних хімічних речовин на представленому на дослідження пакеті із полімерного матеріалу, на ватних тампонах змивами з рук ОСОБА_6 , на ватному тампоні зі зразком люмінесцентної речовини з люмінесценцією жовтого кольору в УФ променях, мають між собою родову приналежність (т.5, а.п.20-24).

- висновок судово-медичної експертизи №763е від 14.03.2012, згідно якої у потерпілого ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: синців по задній поверхні правого стегна у верхній та середній третинах; За своїм характером виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки; Враховуючи ступінь ознак загоєння вищевказаних тілесних ушкоджень (синці синьо-червоного кольору з нечіткими контурами), можливо вказати, що виявлені у нього ушкодження могли утворитися і в термін, на який вказує обстежений, тобто за 1-2 доби на момент огляду; Враховуючи характер виявлених ушкоджень можливо вказати, що йому було нанесено не менше 2-х механічних дій тупим твердим предметом яким міг бути шкіряний ремінь при ударі зі значною силою. Більш конкретно встановити механізм утворення виявлених тілесних ушкоджень неможливо; Враховуючи локалізацію виявлених ушкоджень можливо вказати, що вони знаходяться в анатомічній ділянці, доступній для нанесення їх власноруч. Враховуючи ступінь ознак загоєння вищевказаних тілесних ушкоджень (синці синьо-червоного кольору з нечіткими контурами), можливо вказати, що виявлені у нього ушкодження могли утворитися і в термін, на який вказує обстежений, тобто за 1-2 доби на момент огляду. Більш конкретно встановити час нанесення ушкоджень неможливо. (т.2,а.п.106-108).

- висновок комісійної судово-медичної експертизи №91 від 30.07.2014, відповідно до якого на підставі наданої документації з приводу отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_5 відповідно поставленим на вирішення питанням, судово-медична експертна комісія прийшла до висновку, що згідно аналізу наданої судово-медичної документації (акт СМЕ №2217, «Висновок експерта» №763 е), комісія експертів встановила тілесні ушкодження у вигляді 2-х синців овальної та видовженої форми по задній поверхні правого стегна у верхній та середній третинах. За своїм характером виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинило короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності, що має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як 6 днів, відповідає п.. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р.., №6. Враховуючи характерологічні властивості виявлених синців (синюшно- червоного кольору з нечіткими контурами, розмірами 5x4см та 16x8 см, комісія експертів приходить до підсумку, що з моменту їх спричинення до моменту первинного обстеження (15.07.2011р.) пройшло не менш як 24 години і не більш як 48 годин. Враховуючи локалізацію встановлених тілесних ушкоджень (задня поверхня правого стегна), комісія експертів вважає, що недоцільно встановлювати причинно-слідчий зв`язок з ушкодженнями, які розташовані в інших ділянках тіла поза межами ушкоджень. Крім того необхідно відмітити, що будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про захворювання «кіста кобчека» (куприка), на вирішення комісії судово-медичних експертів не надано (т.6, а.п.117-122).

Заслухавши в судовому засіданні показання ОСОБА_6 , свідків, дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази, а також оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

За правилами ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У п. 65 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Коробов проти України, п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі Кобець проти України зазначено: при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Суд при оцінці доказів має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

В силу положень ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У п. 146 справи «Барбера, Мессегуэ и Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Відповідно до вимог ст. 86 КПК докази визнаються допустимими, якщо їх отримано у порядку, встановленому цим Кодексом.

Конституційний Суд України у рішенні №12 рп/2011 від 20.10.2011 р. наголошував, що перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

У кримінальному процесуальному праві загальновизнаними є такі критерії допустимості доказів: належне джерело; належний суб`єкт; належна процесуальна форма; належна фіксація; належна процедура; належний вид способу формування доказової основи. В аспекті належного суб`єкта, у тому числі, слід розглядати і орган досудового розслідування.

Тобто, докази мають бути отримані тільки уповноваженими на це особами (органами); способами і засобами, які призначені для одержання певних доказів; у процесі отримання доказів мають бути дотримані вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, їхню послідовність, склад учасників; докази мають бути закріплені належним чином.

Недодержання вказаних вимог має наслідком визнання доказів недопустимими, вони не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, на них не може послатися суд при ухваленні судового рішення.

Конституційний Суд України вважає, що подані будь-якою фізичною або юридичною особою згідно з частиною другою статті 66 КПК 1960 року речі або документи (фактичні дані) не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони одержані з порушенням прав і основоположних свобод людини, закріплених в Конституції України, зокрема внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових заходів, передбачених Законом.

Конституційний Суд України зазначив, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних у результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

З пояснень свідка ОСОБА_10 вбачається, що за пропозицією працівника СБУ для фіксування вимоги ОСОБА_6 хабара вона придбала в м. Жовті Води диктофон «Mini-Edik». В подальшому вона передала диктофон чоловікову під час побачення, а потім, після того як ОСОБА_5 записав розмови з ОСОБА_6 , забрала його та передала працівникам СБУ.

Тобто ОСОБА_10 , яка не є особою уповноваженою на здійснення оперативно-розшукової діяльності, одержала необхідні для підтвердження вимагання хабара фактичні дані шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням придбаного диктофону.

Після проведення додаткового розслідування, яке було призначено згідно з ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.11.2013 року, кримінальне провадження направлено до суду з обвинувальним актом в порядку передбаченому КПК 2012 року.

За приписами п. 8 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК 2012 року допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.

Це положення ґрунтується на принципі прямої дії в часі кримінально-процесуального закону та узгоджується зі змістом ч. 2 ст. 3 КПК 1960 року, за яким при провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи, а так само із положеннями ст. 5 КПК 2012 року, відповідно до якої процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Таким чином, зміст п. 8 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК 2012 року у системному зв`язку з положеннями ч. 2 ст. 3 КПК 1960 року та ст. 5 КПК2012 року, указує на те, що законність отримання доказів має визначатися на підставі процесуальних норм, які діяли у відповідний час. Однак, якщо кримінальна справа була порушена за правилами КПК 1960 року, але досудове розслідування продовжувалося та завершувалося, а кримінальне провадження направлялося до суду вже за правилами КПК 2012 року, то названий пункт розділу ХІ «Перехідні положення» КПК 2012 року не може розглядатися як такий, що звільняє учасників кримінального провадження чи суд від обов`язку дотримуватися вимог КПК 2012 року при вчиненні тих чи інших процесуальних дій чи прийнятті рішень після набрання ним чинності.

Іншими словами, хоча оцінка законності отримання доказів, здобутих під час дії КПК 1960 року дійсно має здійснюватися на підставі положень саме цього Кодексу, це не означає, що після набрання чинності КПК 2012 року сторона обвинувачення, для прикладу, може не виконувати приписи ст. 290 КПК 2012 року щодо відкриття матеріалів кримінального провадження, зокрема, в частині доказів, отриманих до 19 листопада 2012 року, або що прокурор звільняється від передбаченого ч. 2 ст. 92 КПК 2012 року обов`язку доведення допустимості доказів обвинувачення, отриманих до названої дати, або що суд може відійти від таких засад кримінального провадження, як безпосередність дослідження показань, речей і документів, змагальність сторін і забезпечення права на захист, та порушити обмеження щодо використання окремих доказів на стадії судового розгляду, визначені ч. 4 ст. 95 КПК 2012 року, тощо.

Така позиція викладена у Постанові Касаційного кримінального суду Верховного суду від 16.12.2020 (справа № 661/4683/13-к).

Суд вважає, що отримана ОСОБА_10 за допомогою диктофону «Mini- Edik» інформація, яка в подальшому була передана працівнику СБУ, у відповідності до вимог ч.1 ст.87 КПК України, є недопустимими доказом по справі.

Окрім того, відповідно до ст.190 КПК України 1960 року, до моменту порушення кримінальної справи можливе проведення тільки єдиної слідчої дії – огляду місця події. Долучений до матеріалів кримінального провадження протокол огляду диктофону «Mini- Edik» та прослуховування здійснених на ньому аудиозаписів від 13 липня 2011 року , який складений оперуповноваженим УСБУ в Дніпропетровській області, складений в порушення вимог КПК України 1960 року.

Відповідно до сформованої практикою Європейського суду з прав людини доктрини "плодів отруєного дерева", якщо джерело доказів є недопустимим, усі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж (рішення у справах "Гефген проти Німеччини", пункти 50-52 рішення у справі "Шабельник проти України (№ 2)", пункт 66 рішення у справі "Яременко проти України (№ 2)"). Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до "плодів отруєного дерева" є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом.

З урахуванням доктрини «плодів отруєного дерева», суд визнає недопустимими доказами: протокол прослуховування аудіо запису з роздруківкою розмов від 13 липня 2011 року (т.1, а.п.48-56); протокол прослуховування аудіо запису від 25 серпня 2011 року, відповідно до якого було прослухано аудіо запис на диску DVD Xdigital , зроблену 09.07.2011 року ОСОБА_5 під час розмови з ОСОБА_6 (т.1, а.п.210); постанову про долучення речових доказів від 23.08.2011, в частині визнання речовими доказами диску з аудіо записом від 09.07.2011, диктофону «Mini-Edik»(т.1, а.с.141)

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 13.07.2011 року оперуповноваженим СБУ ОСОБА_44 прийнята заява ОСОБА_10 , в якій остання зазначила про вимагання ОСОБА_6 з ОСОБА_5 хабара у розмірі 3000 гривень та 20000 гривень. Окрім того зазначила, що вона 11.07.2011 передала співробітнику СБУ диктофон з записами розмови її чоловіка з ОСОБА_6 (т.1 а.с.32-33)

З протоколу вручення технічних засобів від 14.07.2011 (т.1 а.с.34) вбачається, що на підставі постанови Апеляційного суду м. Києва № 01-5784цт від 13.07.2011 працівниками СБУ ОСОБА_10 вручений спеціальний технічний засіб зняття аудіо-відео інформації «Фараон-2», «Гном-нано», генератор «Супутник», МRS-100.

З протоколу огляду, маркування та вручення коштів від 14.07.2011 вбачається, що грошові кошти купюрами по 500 гривень в кількості 40 шт були від копійовані, стопки з купюрами помічені за допомогою спеціальної люмінесцентної речовини «Проминь-1» та на чотирьох купюрах здійснено напис «Хабар СБУ» за допомогою спеціального люмінесцентного фломастеру. Зазначено, що вказані кошти належать ФЕУ СБУ і необхідні для участі у проведенні оперативно-розшукових заходів для отримання фактичних даних про отримання хабара першим заступником начальника Ігренського ВЦ №133 ОСОБА_6 . Кошти поміщені до пакету та передані ОСОБА_10 та надані роз`яснення. (т.1 а.с.35-47)

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутнє рішення суду, на підставі якого було надано дозвіл на проведення оперативно-розшукових дій із застосуванням інших технічних засобів одержання інформації відносно ОСОБА_6 .. В протоколі вручення технічних засобів від 14.07.2011 року є лише посилання на постанову Апеляційного суду м.Київа від 13.07.2011 року. Дана постанова не відкривалася стороні захисту в порядку ст.290 КПК України.

У свою чергу невідкриття стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України зазначеної постанови Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2011 року, а також ненадання її для дослідження протягом всього судового розгляду позбавило сторону захисту можливості впевнитись у законності джерел отримання ряду доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, а суд - встановити, на виконання яких конкретних дій було надано дозвіл, на який строк та чи діяли правоохоронні органи у межах та у спосіб, передбачений відповідними судовими рішеннями, тобто з достатньою повнотою з`ясувати правові підстави та порядок застосування заходів, які тимчасово обмежували конституційні права і свободи ОСОБА_6 , що становить основний критерій допустимості їх результатів як джерела доказів.

Ухвалою суду від 03.06.2019 року(т.10 а.с.153-154) було задоволено клопотання обвинуваченого  ОСОБА_6  та,  з урахуванням порушень вимог ст.290 КПК України та висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року (провадження №13-37кс18 від), визнано недопустимими доказами по справі, а саме: лазерний диск із матеріалами ОТМ та протокол вручення технічних засобів від 14.07.2011 (т.1 а.с.34).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що неналежним та недопустимим доказам також є протокол огляду, маркування та вручення коштів від 14.07.2011, складений оперуповноваженим ГУ БКОЗ СБУ ОСОБА_45 ( т.1 а.с.35-47), а також протокол огляду відеозапису від 22.01.2014, за яким оглянуто лазерний диск із матеріалами ОТМ(т.5 а.с.35-37) та протокол огляду предметів від 28 січня 2014 року (т.5, а.п.38-40).

Відповідно до доктрини "плодів отруєного дерева", суд також не може визнати належними та допустимими надані стороною обвинувачення докази, які є безпосередньо пов`язаними між собою, з яких одні випливають з інших та є похідними, а саме: протокол огляду місця події від 14.07.2011 (т.1 а.с. 7-10), під час якої вилучені грошові кошти в сумі 20000 гривень та на яких зафіксовані свічення у УФ променях; висновок комплексної судової експертизи документів (реквізитів грошових знаків) та експертиза спеціальних хімічних речовин №70/06/12 – 429/1933 від 17 серпня 2011 року; висновок судової експертизи спеціальних хімічних речовин та речовин хімічних виробництв №70/12-216 від 24.01.2014 року; постанови про залучення речових доказів від 23.08.2011, в частині визнання речовими доказами змивів з долонів рук ОСОБА_6 .

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 надав пояснення, відповідно до яких його фактично було затримано 14.07.2011 року о 19.10, тобто з початку проведення огляду місця події(т.1 а.с.7-10). Весь час він перебував у кайданках, однак, в порушення вимог ст.ст.106,115 КПК 1960 року, протокол про його затримання був складений лише 15.07.2011 року (т.1 а.с.86-88).

Відповідно до ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Відповідно до ст.106 КПК 1960 року, орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді

позбавлення волі, заокрема коли цю особу застали при вчиненні злочину або

безпосередньо після його вчинення. Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання зобов`язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз`яснення підозрюваному в порядку, передбаченому частиною другою статті 21 цього Кодексу, права мати побачення із захисником з моменту затримання. Протокол підписується особою, яка його склала,і затриманим.

З матеріалів справи вбачається, що протокол огляду місця події складений 14.07.2011 в період з 19.10 по 20.00. З цього часу ОСОБА_6 фактично був затриманий, оскільки перебував в кайданках, однак, права, передбачені ст.ст.21,43-1,53 КПК 1960 року, як затриманій особі, не були роз`яснені. Протокол про затримання ОСОБА_6 в порядку ст.106(115) КПК 1960 року складено лише 15.07.2011 о 12.00.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 09.06.2011 у справі «Лучанінов проти України» зазначив, що для здійснення обвинуваченим свого права на захист йому зазвичай повинно бути забезпечено можливість отримати ефективну правову допомогу захисника із самого початку провадження ( п.52 рішення ЄСПЛ від 27.11.2008 у справі «Сальдуз проти Туреччини» та п.п.90-91 рішення від 12.06.2008 у справі «Яременко проти України»).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.11.2013 року кримінальна справа відносно ОСОБА_6 була направлена на додаткове досудове слідство, після проведення якого кримінальне провадження направлено до суду з обвинувальним актом в порядку передбаченому КПК 2012 року.

Однією з підстав для повернення справи на додаткове судове слідство суд вказав, що матеріали справи взагалі не містять посадову інструкцію заступника установи по нагляду та безпеки й оперативної роботи Ігренського виховного центру за № 133 ОСОБА_6 , не встановлено порядок звільнення засудженого умовно-достроково ОСОБА_5 , не встановлено місце і час придбання диктофон «міні Едік» ОСОБА_10 та спосіб його передання ОСОБА_5 ..

До матеріалів провадження долучені посадові обов`язки начальника установи Ігренського виховного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровської області (№ 133) ОСОБА_12 (т.1 а.с.112-116) та обвинувачення збудовано на тому, що оскільки ОСОБА_6 виконував обов`язки саме начальника установи, то на нього були покладені ті ж самі обов`язки, що й на ОСОБА_12 , з чим не може погодитися суд, приймаючи до уваги, що при призначенні на посаду особа повинна бути під розпис ознайомитися зі своїми посадовими обов`язками.

З матеріалів провадження вбачається, що станом на 25.01.2014 посадова інструкція заступника установи по нагляду та безпеки й оперативної роботи Ігренського виховного центру за № 133 ОСОБА_6 не збереглася (т.4 а.с.41) та до матеріалів долучена типова посадова інструкція заступника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи Ігренського виховного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 133). Тобто долучена посадова інструкція зовсім іншої установи (управління Державної пенітенціарної служби України), яка була утворена згідно Постанови КМУ № 1062 від 20.10.2011 року.

Наказом Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровської області від 13.05.2011 № 44 о/с ОСОБА_6 призначено на посаду заступника начальника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи Ігренського виховного центру № 133 з 12.05.2011.

Розпорядженням начальника управління ОСОБА_16 на час хвороби начальника Ігренського ВЦ № 133 ОСОБА_12 . ОСОБА_6 було призначено на посаду в.о.начальника зазначеного центру період з 15.06.2011 по 23.06.2011, що підтверджується довідкою сектору по роботі з особовим складом Ігренського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 133) (т.3 а.с.28). Наказом від 23.06.2011 року № 65 о/с на стажування на посаду начальника Ігренського ВЦ № 133 був призначений ОСОБА_14 (т.4 а.с.6).

В матеріалах провадження також є розпорядження начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровської області ОСОБА_16 від 07 липня 2011 року №15/16-1689, відповідно до якого у зв`язку зі службовою необхідністю до укомплектування посади начальника Ігренського виправного центру №133 згідно штатного розкладу покладено виконання обов`язків начальника Ігренського виправного центру на майора внутрішньої служби ОСОБА_6 заступника начальника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи, з 16 червня 2011 року. (т.4, а.п.42)

Однак, з пояснень свідка ОСОБА_23 , який займав посаду начальника сектору по роботі з особовим складом Ігренського виправного центру УДПС України в Дніпропетровській області (№ 133), слідує, що саме ним була підготовлена офіційна відповідь - довідка від 29.04.2013 року, яка була складена на підставі документів, які перебували в канцелярії установи. Розпорядження №15/16-1689 від 07.07.2011 року, на підставі якого на ОСОБА_6 покладено виконання обов`язків начальника Ігренського виправного центру №133 з 16.06.2011 року є абсурдним та незаконним, оскільки складене вже після строку, в який ОСОБА_6 виконував обов`язки начальника установи. Також зазначив, що питання про покладення виконання обов`язків начальника установи повинно було врегульовано таким документом як наказ, а не розпорядженням. Кандидат ознайомлювався з посадовими обов`язками під розпис, і це було підставою для його призначення на посаду. Оригінали документа зберігались в канцелярії управління. Сканована копія документів направлялась в департаменти. За звичай в верхньому правому куті ставилась помітка, на яку колонію направляється той чи інший документ, внизу документа був зазначений виконавець та дата виконання документа. Щодо розпорядження №15/16-1689 від 07.07.2011 року, то на ньому вказані реквізити відсутні.

Суд також зазначає, що на підставі постанови від 15.07.2011 слідчим ОСОБА_20 працівникам СБУ доручено здійснити виїмку особистої справи, функціональних обов`язків, наказів про призначення на посаду ОСОБА_6 (т.1 а.с.107). Окрім того, слідчим ОСОБА_21 02.08.2011(т.1 а.с.144) з Ігренського ВЦ були витребувані накази про призначення та переміщення на посади ОСОБА_6 . Однак серед вилучених та наданих розпоряджень і наказів відсутнє розпорядження від 07.07.2011 за №15/16-1689. (т.1 а.с.108-117, 145-170). Копія зазначеного розпорядження долучається до матеріалів справи після її повернення на додаткове розслідування (т.4 а.с.42).

Таким чином, суд приходить до висновку, що як станом на липень-серпень 2011 , так і станом на 29.04.2013 року, тобто на час надання ОСОБА_23 довідки про зайняття ОСОБА_6 посад, зазначеного розпорядження в Ігренському ВЦ 133 не було в наявності, як не було і посадових обов`язків ОСОБА_6 , з якими він повинен був ознайомитися під розпис.

Відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що посадова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади або організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарчих обов`язків або хоч і не мала повноважень вчинити відповідні дії, але через своє посадову становище могла вжити заходів до їх вчинення іншими посадовими особами.

Кваліфікація діяння за ознаками одержання хабара завжди потребує встановлення спеціального суб`єкту злочину - службової особи з її повноваженнями.

Суб`єктом перевищення влади або службових повноважень за ст.365 КК України  також може бути лише службова особа, яка має відповідні повноваження. 

Оскільки стороною обвинувачення не надано суду переконливих доказів того, що ОСОБА_6 в липні 2011 року виконував обов`язки начальника Ігренського виправного центру на підставі наданих йому повноважень, суд вважає недоведеним, що ОСОБА_6 є суб`єктом пред`явленого йому обвинувачення за ч.3 ст.368 та ч.2 ст.365 КК України.

Окрім того, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_6 , виявивши, що ОСОБА_5 в порушення п.46 Правил внутрішнього розпорядку установи виконання покарань ІВЦ №133 зберігав мобільний телефон «Nokia 1202», став вимагати від ОСОБА_5 хабар в розмірі 3000 гривень за те, що не буде накладати на нього стягнення за порушення зазначених Правил.

Однак, в матеріалах провадження відсутні будь-які докази на підтвердження даного обвинувачення. Грошові кошти в розмірі 3000 гривень не вилучені, під час проведення 15.07.2011 року обшуку кабінету ОСОБА_6 в приміщенні адміністративного корпусу Ігренського ВЦ, мобільного телефону «Nokia 1202» не виявлено та не вилучено.

Обвинувачення ґрунтується лише на показах ОСОБА_5 , його дружини, ОСОБА_10 , а також на показах свідка ОСОБА_14 , якому про вимагання хабара казав ОСОБА_5 .

Показання свідка ОСОБА_29 , який був понятим під час вручення ОСОБА_10 грошових коштів, технічних засобів та огляду місця події, стосуються лише його участі в якості понятого та лише описують обставини, які при цьому відбувались, оскільки свідчення понятого базуються лише на обставинах, свідком яких він безпосередньо був. Тому його показання, з урахуванням визнання недопустимими доказами процесуальних дій, які відбувалися за його участі, самі по собі, не підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_33 лише стосуються того, яким чином готуються матеріали на умовно-дострокове звільнення засуджених, тобто також не підтверджують пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення.

Свідок ОСОБА_31 в судовому засіданні лише підтвердив, що виписував розпорядження на ОСОБА_32 , який вийшов з території колонії разом з ОСОБА_6 .

Суд критично відноситься до показів потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_10 ..

Як слідує із інформації, наданої магазином « ІНФОРМАЦІЯ_4 » м. Жовті Води, протягом 2011 року магазин не отримував будь-яких замовлень та не реалізовував диктофон «Mini-Edik» ОСОБА_46 (т.3 а.с.5), що ставить під сумнів те, що ОСОБА_10 дійсно купувала диктофон саме для фіксування розмов між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

З наданої на адвокатський запит Ігренським виправним центром № 133 інформації (т.3 а.с.8) слідує, що ОСОБА_10 в період з червня-липня 2011 мала побачення з ОСОБА_5 лише 18 серпня 2011 року, тому не підтверджуються її покази, що вона в липні 2011 на побаченні з ОСОБА_5 передавала йому диктофон, а потім його забрала для передачі працівнику СБУ.

За обвинувальним актом, ОСОБА_6 14.07.2011, приблизно о 07.30, наніс ОСОБА_5 вісімнадцять ударів шкіряним ременем зі значною силою по задній поверхні правого стегна з метою спонукання ОСОБА_5 вчинити дії, що суперечать його волі.

Однак, за висновками судово-медичних експертиз № 763е від 4.03.2012 та №91 від 30.07.2014 у ОСОБА_5 виявлені лише два синця на задній поверхні правого стегна, які останній міг отримати за 1-2 доби до моменті його огляду 15.07.2011 року.

В судовому засіданні ОСОБА_5 пояснив, що ОСОБА_6 завдав йому тілесних ушкоджень за день передачі грошових коштів, тобто 13.07.2011, що суперечить його показам під час проведення судово-медичного огляду від 15.07.2011, під час якого він зазначив, що саме 14.07.2011 йому було завдано тілесних ушкоджень.

Судово-медичне обстеження ОСОБА_5 було здійснено в період з 8 по 10 годину 15.07.2011, а ОСОБА_5 надавав пояснення, що ушкодження йому нанесли о 13-14 годині, тобто менш ніж за 24 години, що суперечить висновкам судово-медичних експертиз.

Будь-які інші докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч.1 ст.127, ч.2 ст.365 КК України, стороною обвинувачення не надавалися.

Відповідно до вимог ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, в силу презумпції невинуватості, закріпленої в ст. 62 Конституції України, та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши всі докази, надані як стороною обвинувачення так і стороною захисту в їх сукупності, приходить до висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних, допустимих доказів того, що ОСОБА_6 скоїв:

-одержання хабара у значному розмірі службовою особою, яка займає відповідальне становище, за не виконання в інтересах того, хто дає хабар дій з використанням наданої йому влади, за що передбачена відповідальність відповідно до ч.3 ст.368 КК України;

-перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам і інтересам окремих громадян, що супроводжувалося насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, за що передбачена відповідальність відповідно до ч.2 ст.365 КК України, та катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю шляхом нанесення побоїв, з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать їх волі, тобто у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 127 Кримінального кодексу України,

-одержання хабара у значному розмірі, службовою особою, яка займає відповідальне становище, за виконання в інтересах того хто дає хабар і третьої особи дій з використанням наданої йому влади, повторно, поєднане з вимаганням хабара, за що передбачена відповідальність відповідно до ч.3 ст.368 КК України.

Згідно із ст. 370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено що:- вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Згідно ч. 7 цієї ж статті КПК України, якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Враховуючи, що підстав для обвинувального вироку немає, процесуальні витрати на залучення експертів для проведення експертиз стягненню з обвинуваченого не підлягають, тому їх слід віднести на рахунок Державного бюджету України.

Арешти на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_6 , накладене постановами старшого слідчого прокуратури Дніпропетровської області від 23 серпня 2011 року, підлягають скасуванню.

Питання про речові докази суд вважає необхідним вирішити відповідно вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373 ч.1 п.3, 374 КПК України,

у х в а л и в:

ОСОБА_6 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 368 КК України, ч.1 ст.127, ч.2 ст.365 КК України та виправдати його на підставі пункту 3 частини 1 статті 373  КПК України - не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінальних правопорушень.

Арешт на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_6 , накладене постановами старшого слідчого прокуратури Дніпропетровської області від 23 серпня 2011 року, - скасувати.

Речові докази:

Поліетиленовий пакет, контрольний зразок чистої вати, ватні тампони зі змивами з правої та лівої руки ОСОБА_6 , вилучені 14.07.11 в ході огляду місця події, контрольний зразок препарату «Промінь», зразок напису фломастером для нанесення невидимої маркировки люмінесцируючої в у/ф променях синім кольором, цифровий диктофон Edik-mini із коробкою, лазерний диск із матеріалами ОТМ відносно ОСОБА_6 , які зберігаються в камері речових доказів Кіровського районного суду м. Дніпропетровська - знищити; особову справу на ОСОБА_6 , які зберігається в камері речових доказів Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, - повернути до Ігренського виправного центру №133; грошові кошти номіналом по 500 гривень, у кількості 40 штук, за платіжним дорученням № 3453 від 08.08.2014 перераховані в дохід держави; диск з аудіо-записом, який зберігається в матеріалах справи – залишити при матеріалах справи.

На вирок можуть подані апеляційні скарги до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.

Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку звернувшись до суду із відповідною заявою.

 Суддя                                                                                             ОСОБА_1