ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2006 р. | № 41/494-30/298 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів: | Є.Борденюк, Н. Ткаченко, В.Харченка, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Делкон-Україна" |
постанову | від 11.04.2006 року |
Київського апеляційного господарського суду |
у справі | № 41/494-30/298 |
за позовом | ТОВ Виробничо-комерційного підприємства (ВКП) "Акант" |
до | ТОВ "Делкон-Україна" |
про | стягнення 725 595,66 грн. |
В судове засідання прибули представники сторін: |
позивача | Гандзевич О.А. (дов. від 01.03.2005 року) |
відповідача | Михайленко Т.М. (дов. від 08.06.2006 року) |
Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами.
22.02.2001 року між сторонами у справі укладений договір № 27/01 (а. с. 7-10 т. I)), відповідно до параграфу 1 якого, ТОВ "Делкон-Україна" (продавець) продає, а ТОВ ВКП "Акант" (покупець) купляє товар, кількість, асортимент і технічні умови якого зазначені у специфікації до цього договору (додаток № 1). Вартість товарів за цим договором, зазначена у специфікації (додаток № 1) і складає 2 216 160,00 грн. (параграф 2). Згідно з параграфом 3 договору, продавець (відповідач) зобов'язувався поставити товар, проданий за цим договором, у тримісячний термін, після перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Покупець (позивач) зобов’язувався перерахувати попередню оплату у розмірі 97 % за цим договором, залишок суми перераховується після повної поставки у 10-ти денний термін (параграф 8).
Крім того, між сторонами 19.03.2001 року укладено підрядний контракт № 3 (а. с. 65-69 т. I), відповідно до якого ТОВ «Делкон-Україна»(підрядник) зобов'язався виконати для ТОВ ВКП «Акант»(замовник) підрядні роботи з монтажу композитного алюмінію «Акант»з використанням власного матеріалу на об'єкті ВАТ «Дніпроенерго», а Замовник зобов'язався здійснити 100 % попередню оплату матеріалу, вартість якого згідно п. 2. 4. складає 2 216 161,25 грн..
ТОВ ВКП "Акант" згідно з актом про вексельний платіж від 19.03.2001 року передано ТОВ "Делкон-Україна" в рахунок виконання своїх зобов’язань, що виникли за договором № 3 від 19.03.2001 року, векселі у кількості 21 шт. загальною вартістю 2 128 997.22 грн., а також перераховано на рахунок відповідача за платіжними дорученнями № 250 від 27.03.2001року 30 000,00 грн. та № 774 від 27.08.2001 року 57 164, 03 грн. з призначенням платежу –“ передоплата за будматеріали за договором № 3 від 19.03.2001 року” (а. с. 12-15 т. I). Всього позивачем здійснені платежі за договором № 3 від 19.03.2001 року на користь ТОВ "Делкон-Україна" у розмірі 2 216 161,25 грн..
Відповідно до накладних № 14 від 31.07.2001 року та № 22 від 01.08.2001 року на підставі договору № 27/01 від 22.02.2001 року ТОВ "Делкон-Україна" передано, а ТОВ ВКП "Акант" отримано товару загальною вартістю 2 216 160,00 грн. (а. с. 16-17 т. I).
27.08.2001 року. позивачем на адресу відповідача було надіслано лист № 210, відповідно до якого ТОВ ВКП «Акант»повідомив про помилкове зазначення ним призначення платежів (за договором № 3 від 19.03.2001 року) та просив вважати зазначені платежі - грошові кошти в розмірі 87 164,03 грн. та вексельні платежі на суму 1 128 997,22 грн. - платежами відповідно до договору № 27/01 від 22.02.2001 року (а. с. 31 т. I).
Листом від 30.08.2001 року ТОВ «Делкон-Україна»(а. с. 78 т. I) повідомив ТОВ ВКП «Акант»про те, що проведені останнім платежі по акту про вексельний платіж від 19.03.2001 року, а також по платіжних дорученнях № 250 від 27.03.2001 року та № 774 від 27.08.2001 року на загальну суму 2 216 161,25 грн. зараховані відповідачем по цільовому призначенню, яке вказане в зазначених документах, а саме, як передоплата за договором № 3 від 19.03.2001 року, зокрема, здійснена закупівля матеріалу, а також частково виконано підрядні роботи по монтажу цього матеріалу, відповідно до умов договору № 3 від 19.03.2001 року.
Крім того, відповідач повідомляє, що враховуючи партнерські відносини товариств, ним поставлено позивачу матеріали, відповідно до накладних № 14 від 31.07.2001 року та № 22 від 01.08.2001 року, на загальну суму 2 216 160,01 грн. без отримання передоплати, чим, ТОВ «Делкон-Україна», за його твердженням, погоджується на запропоновану ТОВ ВКП «Акант»умову щодо оплати після реалізації матеріалу.
11.01.2002 року сторонами укладено доповнення № 1 до договору № 27/01 від 22.02.2001року про додаткове постачання товару на умовах зазначеного договору № 27/1 від 22.02.2001року на загальну вартість 486 000,00 грн. (а. с. 11 т. I).
Відповідно до платіжного доручення № 108_018/10 від 22.01.2002 року позивачем перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 486 000,00 грн. з призначенням платежу –“ передоплата за алюмінієві композитні матеріали згідно доповненням до договору № 27/01 від 22.02.2001 року” (а. с 114 т.I).
Листом № 03-01 від 28.01.2002 року (а. с. 80 т. I), надісланим на адресу ТОВ ВКП «Акант», ТОВ «Делкон-Україна»підтвердив отримання від позивача грошових коштів в сумі 486 000,00 грн. а також зазначив, що в зв'язку з тим, що ТОВ ВКП «Акант»не сплачено за раніше отримані матеріали, поставлені відповідно до накладних № 14 від 31.07.2001 року та № 22 від 01.08.2001року, ТОВ «Делкон-Україна»зараховує отримані кошти в сумі 486 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання позивачем умов договору № 27/1 від 22.02.2001 року.
Разом з тим, відповідач повідомив, що поставка за доповненням № 1 від 11.01.2002 року до договору № 27/01 від 22.02.2001 року буде здійснена після погашення заборгованості за договором № 27/01 від 22.02.2001 року, що становить 1 730 160,01 грн., і проведення передоплати за матеріал за доповненням № 1 від 11.01.2002 року до договору № 27/01 від 22.02.2001 року.
За наведених обставин, виходячи з умов договору щодо тримісячного терміну поставки товару після перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (параграф 3), а також враховуючи загальні умови виконання зобов’язань та положення ст. 213 Цивільного кодексу УРСР про відповідальність боржника перед кредитором за збитки, завдані простроченням виконання зобов’язання, а також, право кредитора відмовитись від прийняття виконання внаслідок втрати інтересу, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 486 000,00 грн., 177 876,00 грн. штрафу відповідно до ч. 3 параграфу 3 договору № 27/01 від 22.02.2001 року, а також відсотки за користування безпідставно отриманими грошовими коштами в сумі 61 719,66 грн. на підставі п. 67 Положення про поставки продукції виробничо - технічного призначення № 888 від 25.07.1988 року, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР.
Рішенням господарського суду м. Києва від 28.12.2004 року позовні вимоги задоволено в частині стягнення основного боргу та відсотків за користування безпідставно отриманими грошовими коштами, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 року рішення господарського суду м. Києва від 28.12.2004 року скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2005 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 року, рішення господарського суду м. Києва від 28.12.2004 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.02.2006 року у справі № 41/494-30/298 (суддя: Т. Ващенко) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до ч. 3, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок. Згідно з ч. 2 ст. 613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Здійснення ТОВ ВКП «Акант»платежів на користь ТОВ "Делкон-Україна" за актом про вексельний платіж від 19.03.2001 року на суму 2 128 997,22 грн. та платіжними дорученнями № 250 від 27.03.2001року на суму 30 000,00 грн. і № 774 від 27.08.2001 року на суму 57 164, 03 грн., а всього у розмірі 2 216 161,25 грн., на думку господарського суду першої інстанції підтверджує той факт, що позивачем було здійснено оплату за матеріали за підрядним контрактом № 3 від 19.03.2001року, оскільки саме за цим контрактом передбачена вартість матеріалів у сумі 2 216 161,25 грн..
Враховуючи вищевикладене, а також те, що ТОВ ВКП «Акант»не здійснило попередньої оплати за договором № 27/01 від 22.02.2001 року, господарський суд м. Києва дійшов висновку про правомірність зарахування ТОВ «Делкон-Україна»грошових коштів в сумі 486 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості по даному договору, а отже, у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача 486 000,00 грн., отриманих останнім відповідно до платіжного доручення № 108_018/10 від 22.01.2002 року, а також 177 876,00 грн. - штрафу та відсотків за користування безпідставно отриманими коштами в сумі 61 719,66 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 року (колегія суддів: С. Бондар, А. Тищенко, Б. Отрюх) рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2006 року у справі № 41/494-30/298 змінено, з ТОВ "Делкон-Україна" на користь ТОВ ВКП "Акант" стягнуто 486 000,00 грн. боргу, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова у справі мотивована тим, що відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Враховуючи умови укладених між сторонами у справі договорів № 27/01 від 22.02.2001 року та № 3 від 19.03.2001 року, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що предметом даних договорів є одна і таж сама продукція - алюмінієві композитні матеріали, а отже поставка матеріалів на суму 2 216 160,00 грн., здійснена і оплачена векселями та платіжними дорученнями для придбання матеріалів, з яких повинні виконуватися роботи за договором № 3.
Таким чином, на думку Київського апеляційного господарського суду, обидва договори № 3 та № 27/01 взаємопов'язані між собою. Фактично товар зазначений у договорі № 27/01 є тим матеріалом, з якого повинні були виконані роботи, отже він не може бути двічі оплачений.
Крім того, враховано, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2005 року по справі № 3/231 за позовом ТОВ "Делон -Україна" до ТОВ "Акант" про стягнення вартості монтажних робіт та штрафу у розмірі 412 764,00 грн. за підрядним контрактом № 3 від 19.03.2001 року відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв’язку з недоведеністю виконання підрядником (ТОВ "Делон -Україна") умов даного контракту.
За наведених обставин, господарський суд апеляційної інстанції зазначає про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми боргу у розмірі 486 000,00 грн., оскільки позивач виконав взяті на себе зобов'язання відповідно до доповнення № 1 від 11.01.2002 року до договору № 27/01 від 22.02.2001 року в повному обсязі, однак відповідачем товар, передбачений умовами даного доповнення, в строк не поставлений.
В задоволенні позовних вимог про стягнення 61 719, 66 грн. відсотків за користування безпідставно отриманими відповідачем грошовими коштами на підставі п. 67 Положення про поставки продукції виробничо - технічного призначення № 888 від 25.07.1988 року відмовлено, з врахуванням того, що грошові кошти були перераховані позивачем і прийняті відповідачем на підставі договору і в зв'язку з цим не має підстав вважати, що грошові кошти були отримані відповідачем безпідставно.
Виходячи з положень ст. 258 ЦК України щодо спеціальної позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), Київським апеляційним господарським судом відмовлено в задоволенні позовних вимог про
стягнення 177 876,00 грн. штрафу у зв'язку з пропуском строку позовної давності, оскільки відповідно до умов договору останній день поставки товару був 23.04.2002 року, отже перебіг строку позовної давності почався з 23.04.2002 року, проте позивач звернувся до суду з позовною заявою 04.11.2004 року, на момент коли строк позовної давності за вимогою стягнення неустойки вже сплив.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається неправильне застосування на господарським судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови матеріальних норм права та порушення процесуальних норм.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану постанову, якою задоволені позовні вимоги про стягнення основного боргу, слід залишити без зміни, незалежно від мотивів, викладених у ній, виходячи з такого.
Господарськими судами при вирішенні спору встановлено, що 22.02.2001 між сторонами у справі укладений договір 27/01 купівлі-продажу алюмінієвих композитних матеріалів на суму 2 216 60,00 грн. (додаток № 1) на умовах попередньої оплати (97%), з поставкою матеріалів у тримісячний термін після перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (відповідача). Сторонами 19.03.2001 укладений також підрядний контракт № 3, відповідно до якого відповідач (підрядник) зобов’язався виконати для позивача (замовника) підрядні роботи з монтажу композитного алюмінію з використанням власного матеріалу, вартість якого складає 2 216 161,25 грн.. Умова оплати –100% попередня оплата матеріалів; виконання монтажних робіт здійснюється протягом 180 днів з моменту передачі замовником будівельного майданчику за актом.
Незалежно від схожості асортименту матеріалів та їх вартості, умови щодо попередньої оплати та строків виконання зобов’язання підрядником та продавцем за обома контрактами, зазначені контракти є самостійними, а висновок господарського суду апеляційної інстанції, викладений в оскаржуваній постанові про взаємопов’язаність умов контрактів, є хибним.
У березні 2001р. позивачем здійснена оплата матеріалів за договором підряду.
31.07.2001 та 01.08.2001 відповідачем передані позивачу матеріали, які є предметом договору купівлі-продажу.
27.08.2001 позивач, листом надісланим на адресу відповідача, змінює цільове призначення платежів, проведених у березні 2001р., та просить вважати їх платежами за договором купівлі-продажу.
30.08.2001 відповідач відмовляє позивачу у зміні цільового призначення платежів та повідомляє про те, що передача матеріалів за договором купівлі-продажу здійснена ним без попередньої оплати, зважаючи на партнерські відносини сторін.
Так як чинним законодавством не передбачене право платника змінювати цільове призначення платежу без згоди іншої сторони за зобов’язанням, і незалежно від наявності судового рішення про недоведеність підрядником виконання підрядних робіт (з власних матеріалів), спір про правомірність утримання підрядником грошових коштів, як оплата за матеріали, може бути предметом окремого розгляду.
11.01.2001 сторонами підписане доповнення № 1 до договору № 27/01 від 22.02.2001 про додаткове постачання матеріалів на умовах зазначеного договору № 27/1 на загальну суму 486 000,00 грн..
Відповідно до платіжного доручення № 108-018/10 від 22.01.2002 позивачем перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 486 000,00 грн. з зазначенням призначення платежу: передоплата за алюмінієві композитні матеріали згідно з доповненням до договору № 27/01 від 22.01.2001.
Продавцем (відповідачем) не виконане зобов’язання з передачі матеріалів, передбачених додатковою угодою до договору купівлі-продажу, що стало підставою для звернення покупця до суду з позовом про стягнення перерахованих коштів через втрату інтересу до виконання умов додаткової угоди, штрафу та відсотків за користування чужими коштами.
Заперечення відповідача проти позовних вимог базується на тому, що позивачем не оплачені отримані ним за договором купівлі-продажу матеріали на суму 2 216 160,00 грн., а тому листом № 03-01 від 28.01.2002 відповідач повідомив позивача про зарахування 486 000,00 грн. як часткової оплати боргу, що раніше виник.
Зважаючи на те, чинним законодавством не передбачене право платника або одержувача коштів, які є взаємозобов’язаними особами, змінювати призначення платежу без згоди іншої сторони, про що зазначено вище у постанові, позовна вимога про повернення 486 000,00 грн. як попередньої оплати за додатковою угодою, яка відповідачем не виконана, і до якої позивач втратив інтерес, задоволена оспорюваною постановою обґрунтовано.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "Делкон-Україна" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 року у справі № 41/494-30/298 залишити без зміни.
Головуючий, суддя Є. Борденюк
Судді: Н. Ткаченко
В. Харченко