РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2022 року                                                                                       справа № 580/9626/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лисянської селищної ради Черкаської області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі — позивач) з позовом до Лисянської селищної ради Черкаської області (далі — відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Лисянської селищної ради Черкаської області №8-5/VIII від 30 березня 2021 року про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га для ведення особистого селянського господарства у власність із земель комунальної власності Лисянської селищної ради в с. Чеснівка, за межами населенного пункту.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,5 га із земель комунальної власності Лисянської селищної ради в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянської ОТГ Черкаської області. Відповідач рішенням №8-5/VIII від 30.03.2021 надав позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності Лисянської селищної ради в с. Чеснівка, за межами населенного пункту не на площу 1, 5 га, а на орієнтовну площу 0,1000 га. Позивач вважає, що відповідач оскаржуваним рішенням фактично відмовив йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5 га.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 24.11.2021 роз`єднано позовні вимоги у справі №580/9626/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Лисянської селищної ради Черкаської області, виділивши у самостійне провадження з присвоєнням нового номеру справи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Лисянської селищної ради Черкаської області №8-5/VIII від 30 березня 2021 року про надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га для ведення особистого селянського господарства у власність із земель комунальної власності Лисянської селищної ради в с. Чеснівка, за межами населеного пункту на підставі його заяви від 09.03.2021 та про визнання протиправним та скасування рішення Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області №8-9/VIII від 30 березня 2021 року про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га, у зв`язку невідповідності ст.118 Земельного кодексу України на підставі його заяви від 09.03.2021.

Відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не подав, копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження від 22.11.2021 та копію позовної заяви з додатками отримав, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Дослідивши доводи позивача, викладені у позовній заяві, подані письмові докази, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1  звернувся до Лисянської селищної ради із заявою, в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянської ОТГ Черкаської області.

Відповідач рішенням 30.03.2021 №8-5/VIII надав позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на землях комунальної власності Лисянської селищної ради в с. Чеснівка орієнтовною площею 0,1000 га.

Вважаючи оскаржуване рішення в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою орієнтовною площею 0,1000 га протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельні правовідносини врегульовані Земельним кодексом України.

Відповідно до пункту «б» частини  статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно частини 2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт «в» частини 3 статті 116 Земельного кодексу України).

Статтею 121 Земельного кодексу України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га. (пункт «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України).

Отже, позивач, як громадян України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Абзацом 2 частини 1 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. (абзац 1 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач 30.03.2021 прийняв рішення №8-5/VIII, яким надав позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на землях комунальної власності Лисянської селищної ради  в с. Чеснівка орієнтовною площею 0,100 га.

Щодо посилань позивача на протиправність надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку меншою площею, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі – Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Пунктом «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України визначено лише максимальний розмір земельних ділянок для безоплатної передачі громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 га.

Отже, з огляду на положення статті 121 Земельного кодексу України площа конкретної земельної ділянки не може перевищувати передбачену у цій нормі, проте може бути меншою. Площа конкретної ділянки, що приватизується, може залежати від наявності вільних земель, призначених для передачі у власність громадянам України, встановлених обмежень, планувальної документації конкретного масиву земель тощо.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.09.2019 у справі №379/656/16-а органи місцевого самоврядування, діючи в інтересах територіальної громади, мають право розпоряджатися землями комунальної власності з урахуванням будь-яких правомірних цілей, зокрема надаючи перевагу жителям села, проте вони не можуть ухвалювати правові акти, які не належать до їх повноважень або суперечать закону.

З огляду на це, сільська рада має право надавати земельні ділянки для особистого селянського господарства будь-якого розміру, у межах до 2,0 га, а також встановлювати різні їх розміри для членів територіальної громади і громадян, які до неї не належать.

Отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись власником.

Суд також зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 5 Закону України від 15.05.2003 №742-IV “Про особисте селянське господарство” громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач не позбавлений права на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 ЗК України, а тому відсутні протиправні дії з боку відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судові витрати зі сплати судового збору у відповідності до положень статтіі 139  Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Суддя                                                                                                        Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ