ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 534/1875/17 Номер провадження 22-ц/814/907/22Головуючий у 1-й інстанції Куц Т. О. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Хіль Л.М.,

суддів: Карпушина Г.Л., Кузнєцової О.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 05 липня 2021 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк" ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ПАТ КБ « ПриватБанк» звернувся до суду з вказанам позовом в якому просив стягнути заборгованість за кредитом у розмірі 15927,66 грн., а також вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позову вказував, що між ним та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н від 25.02.2011 у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Проте, всупереч договірним зобов`язанням ОСОБА_1 припинила погашати отриманий кредит та відсотки за його користування, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 15927 грн 66 коп.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 05 липня 2021 року позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.02.2011 в сумі 14693,01 грн. та понесені судові витрати в сумі 1475,97 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову слід відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що в анкеті-заяві не зазначено кредитний ліміт за платіжною карткою «Універсальна», а тому анкета-заява не містить істотних умов кредитного договору, за яким можливо встановити умови, на яких він укладався.

Крім того, вказує, що посилання ПАТ КБ « ПриватБанк» про ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг є неправомірними, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо укладення між сторонами договору та досягнення ними згоди всіх умов договору.

Зазначає, що умови та правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника, саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевим судом вірно встановлено, що 25.02.2011 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості, банк, посилаючись на укладений з відповідачем договір без номеру від 25.02.2011 року, надав на підтвердження своїх вимог розрахунок заборгованості за період з 25.02.2011 року по 30.09.2017 року, зазначивши загальну суму заборгованості в розмірі 15927,66 грн.

Задовольняючи частково позов місцевий суд встановив факт порушення відповідачем умов кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості.

Відмовляючи в частині стягнення штрафу 500 грн ( фіксована частина) та штрафу 734 грн. (процентна складова) місцевий суд вірно виходив з того, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правовової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошового зобов`язання за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України де вказано, що ніхто не може двічі бути притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Щодо застосування строків позовної давності місцевий суд вірно виходив з того, що оскільки останнє поповнення карткового рахунку відбувалося 24.03.2015 у розмірі 1005 грн, а банк звернувшись до суду у листопаді 2017 року, то у відповідності до ст. 257 ЦПК Українги банк звернувся у межах трирічногого строку, а тому строк позовної давності не пропущено.

Між тим, апеляційний суд не може погодитись з висновком місцевого суду в частині стягнення процентів та пені, комісії за період до 30.09.2017 року з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до норм статей 629, 610, 612, 625 ЦК України - договір є обов`язковим до виконання; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З довідки наданої АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що відповідач згідно кредитного договору від 25.02.2011 року отримала картку № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 зі строком дії до останнього дня жовтня 2014 року.

Доказів щодо перевипуску вказаної картки після закінчення її дії сторонами не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеним фактом отримання позичальником на виконання умов договору від 25.02.2011 року кредитної картки з терміном дії до кінця жовтня 2014 року.

Стягуючи заборгованість в повному обсязі за період з 25.02.2011 року по 30.09.2017 року, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що строк дії кредитної картки закінчився в жотні 2014 року, а відтак нарахування процентів, пені та комісії суперечить положенням ст. 1048 ЦК України та не ґрунтується на усталеній практиці Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами.

Так, згідно ч.1 ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, в даній справі вимоги банку про стягнення процентів, пені та комісії після жовтня 2014 року (закінчення строку кредитування внаслідок закінчення строку дії картки, яка більше не перевипускалась) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що з боржника на користь банку підлягає стягненню проценти лише за період з 25.02.2011 року по 31.10.2014 року, розмір яких становить 3603,87 грн.

У зв`язку з чим, колегія суддів також не може погодитися з висновком суду в частині стягнення з відповідача пені та комісії, нарахованої банком по 30.09.2017 року року, тобто після закінчення дії кредитної картки.

З огляду на одночасне нарахування комісії та пені, про що зазначено в 14-му стовпчику розрахунку заборгованості та неможливість встановити, яку саме суму складає окремо комісія та пеня, колегія суддів вважає за необхідне стягнути заборгованість по пені та комісії станом на час закінчення строку дії кредитної картки - по 31.10.2014 р. в розмірі 728,10 грн.

Зважаючи на встановлені судовою колегією порушення місцевим судом норм матеріального права, рішення суду підлягає зміні шляхом зменшення стягнутої суми заборгованості з 14693,01 грн. до 8258,48 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 3926,51 грн., заборгованості по процентам 3603,87 грн., заборгованості по пені та комісії - 728,10 грн.

Одночасно з цим , підлягає зміні і рішення суду в частині розподілу судових витрат шляхом їх зменшення з 1475,97 грн. до 829,60 грн., у відповідності до розміру задоволених позовних вимог, що передбачено положеннями ст. 141 ЦПК України.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2022 року було відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 до винесення рішення по суті. За таких обставин слід стягнути з ОСОБА_1 у відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати за подачу апеляційної скарги на користь держави у розмірі 1244,40 грн.

Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави 1155, 60 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3,4, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 05 липня 2021 року в частині стягнення процентів, пені та комісії змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 25.02.2011 року з 14693,01 грн. до 8258,48 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 3926,51 грн., заборгованості по процентам 3603,87 грн., заборгованості по пені та комісії - 829,60 грн.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 05 липня 2021 року в частині стягнення судового збору, зменшивши стягнутий з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір з 1475,97 грн. до 829,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1244,40 грн. за подачу апеляційної скарги.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави 1155, 60 грн. за подачу апеляційної скарги.

В іншій частині рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 05липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.М. Хіль

Судді Г.Л. Карпушин

О.Ю. Кузнєцова

Повний текст постанови складено 31.05.2022 року