Постанова

Іменем України

31 травня 2022 року

м. Київ

справа № 209/1327/17

провадження № 61-3596св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Юрочкін Юрій Валерійович, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2022 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі -

ПАТ «УкрСиббанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 20 квітня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11145315000, відповідно до умов якого, з урахуванням додаткових угод до нього, останній надано кредит у розмірі 37 500 доларів США під 13,5 % річних, строком до 19 квітня 2027 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за указаним кредитним договором, 20 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки.

У зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором станом на 17 травня 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 32 958,25 доларів США та 214 993,15 грн, яка складається із: 18 006,89 доларів США - тіло кредиту; 14 951,36 доларів

США - проценти; 124 445,27 грн - пеня за прострочення сплати кредиту; 90 547,88 грн - пеня за прострочення сплати процентів.

Вказану заборгованість банк просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

Стислий виклад заперечень інших учасників справи

ОСОБА_1 заперечувала проти позовних вимог, вважала, що відсутня заборгованість за кредитним договором від 20 квітня 2007 року № 11145315000, що, на її переконання, підтверджується довідкою ПАТ «УкрСиббанк» від 20 грудня 2017 року № 68-22-28/574, що наявна в матеріалах справи.

Також зазначила, що згідно з квитанцією від 27 березня 2009 року № 0501012197 вона внесла грошові кошти в сумі 30 312, 50 дол. США на рахунок ПАТ «УкрСиббанк».

Також зазначила, що порушена кримінальна справа і триває досудове слідство за заявою ОСОБА_1 про підробку документів працівниками ПАТ «УкрСиббанк».

Стислий виклад відповіді банку на відзив ОСОБА_1 .

Банк надав відповідь на відзив, в якій не погоджується з твердженнями ОСОБА_1 про відсутність заборгованості за кредитним договором від 20 квітня 2007 року № 11145315000, у матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості станом на 17 травня 2017 року.

Обставини зазначення в довідці банку нульової заборгованості за кредитним договором від 20 квітня 2007 року № 11145315000 банк пояснив укладенням 27 березня 2009 року з ОСОБА_1 додаткової угоди № 3, відповідно до умов якої договір був реструктуризований, а не погашений.

У розрахунку заборгованості позивачем зазначено 2 кредитних договори, оскільки такий облік передбачений внутрішньою системою банку внаслідок реструктуризації кредитного договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 липня 2018 року у складі судді

Замкової Я. В.у задоволенні позову АТ «УкрСиббанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних і достатніх доказів на обґрунтування заборгованості відповідача за кредитним договором від 20 квітня 2007 року № 11145315000, за яким в усіх наданих позивачем довідках, що наявні в матеріалах справи, заборгованість відсутня.

Суд першої інстанції не встановив обставин домовленості сторін у будь-якому письмовому документі щодо іншого порядку ідентифікації кредитного договору № 11145315000 і його подальшої реєстрації в системі обліку банку як № 11145315002, у зв`язку з чим суд відхилив доводи позивача щодо зміни номеру кредитного договору при реструктуризації в електронній системі обліку банку, за недоведеністю цих тверджень.

Суд першої інстанції врахував, що банк не заявляв позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 27 березня 2009 року № 11145315002.

Короткий зміст постанов судів апеляційної та касаційної інстанцій

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 липня 2018 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновкам суду першої інстанції, додатково зазначив, що доводи апеляційної скарги банку про те, що суд першої інстанції не повною мірою дослідив надані до матеріалів справи докази, що призвело до ухвалення неправильного рішення, не можуть бути взяті до уваги, оскільки суд надав повну та всебічну оцінку наданим доказам у справі.

Постановою Верховного Суду від 24 лютого 2021 року касаційну скаргу

АТ «УкрСиббанк» задоволено частково, постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили та не надали оцінки умовам кредитного договору від 20 квітня 2007 року № 11145315000 та додаткової угоди

від 27 березня 2009 року № 2 у системному зв`язку з довідкою-розрахунком заборгованості за кредитом, не дослідили питання, чи відбулася реструктуризація кредитного договору, про що зазначено в довідці-розрахунку.

Висновки про те, що ОСОБА_1 27 березня 2009 року здійснила погашення заборгованості у зв`язку з чим припинились зобов`язання за кредитним договором від 20 квітня 2007 року № 11145315000 повністю ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені письмовими доказами.

Суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили та не надали правової оцінки зібраним у справі доказам у їх системному зв`язку, не дослідили питання, чи відповідає нарахування банком заборгованості за кредитом

№ 11145315002 умовам кредитного договору від 20 квітня 2007 року

№ 11145315000 з урахуванням додаткової угоди від 27 березня 2009 року

№ 2 до нього.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2022 року апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове, яким позов

АТ «УкрСиббанк» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь

АТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 20 квітня

2007 року №11145315000 у розмірі 18 006,89 доларів США за тілом кредиту. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за вказаним кредитним договором по процентам у розмірі 14 951,36 доларів США та пеню у розмірі 214 993,15 грн. У задоволенні решти позову

АТ «УкрСиббанк» відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, не повертає банку кредитні кошти із нарахованими на них процентами, у зв`язку із чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з позичальника у заявленому позивачем розмірі.

Належних доказів на підтвердження сплати суми заборгованості позичальником ОСОБА_1 за кредитним договором від 20 квітня

2007 року № 11145315000 матеріали справи не містять, а тому відсутні підстави вважати, що зобов`язання позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором припинилися у зв`язку з їх повним виконанням позичальником.

Суд вважав, що із поручителя підлягає стягненню тільки тіло кредиту, оскільки до процентів та пені порука припинилась на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що 27 березня 2009 року позичальник повністю погасила заборгованість за кредитним договором, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема випискою по кредитному договору з 20 квітня 2007 року до 21 грудня

2017 року та меморіальними ордерами АТ «УкрСиббанк».

Вказує, що у травні 2014 року банк направив на адресу позичальника вимогу про усунення порушень умов кредитного договору, чим змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому нарахування процентів і пені після закінчення строку дії кредитного договору є необґрунтованими.

Посилається на те, що банк звернувся до суду із позовом поза межами позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у суді першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу

У травні 2022 року від АТ «УкрСиббанк» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 24 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 квітня 2007 року АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11145315000, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у розмірі 37 500, 00 доларів США, а відповідач зобов`язалася повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 19 квітня 2017 року згідно з графіком погашення кредиту та сплачувати протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 13, 5 % річних. Також сторони домовились, що за умовами кредитного договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої з обставин, передбачених договором. Погашення нарахованих процентів згідно з умовами кредитного договору відбувається з 01 до 10 числа (включно) кожного місяця.

06 листопада 2008 року ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 11145315000, відповідно до умов якої змінено строки сплати процентів з 01 до 25 числа (включно) кожного місяця.

27 березня 2009 року ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 3 до кредитного договору, відповідно до умов якої сторони погодили перенести строки виконання зобов`язань зі сплати прострочених процентів, змінити графік погашення кредиту.

На забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника за цим кредитним договором 20 квітня 2007 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 уклали договір поруки № 11145315000/2, за умовами якого поручитель ОСОБА_2 зобов`язалася перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх її зобов`язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту від 20 квітня 2007 року № 11145315000.

Відповідно до довідки ПАТ «УкрСиббанк» від 20 грудня 2017 року вих. № 68-22-25/574:

1. Залишок основної кредитної заборгованості за кредитним договором від 20 квітня 2007 року № 11145315000 становить 0, 00 грн, при цьому фактично сплачено: проценти - 9 017, 45 дол. США; основний борг - 37 500, 00 доларів США.

2. Залишок основної кредитної заборгованості за кредитним договором від 27 березня 2009 року № 11145315002 становить 18 006, 89 дол. США, при цьому фактично сплачено: проценти - 19 829, 89 дол. США; основний борг - 13 555, 61 дол. США, пеня - 420, 50 грн, прострочена заборгованість становить - 35 811, 33 дол. США.

Суд апеляційної інстанції установив, що банк свої зобов`язання за договором виконав, надавши ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі, визначеному договором, однак позичальник не виконує зобов`язання щодо сплати кредиту та нарахованих нього процентів, у зв`язку з чим станом на 17 травня 2017 року заборгованість за кредитом та процентами становить у розмірі

32 958, 25 доларів США, з яких: 18 006, 89 доларів США - тіло кредиту;

14 951, 36 доларів США - проценти; та за пенею у розмірі 214 993, 15 грн, з яких: 124 445, 27 грн - пеня за прострочення сплати кредиту;

90 547, 88 грн - пеня за прострочення сплати процентів, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала зобов`язань за кредитним договором від 20 квітня 2007 року, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 17 травня 2017 року складає 32 958,25 доларів США та 214 993,15 грн пені, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з неї на користь банку цієї заборгованості.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про погашення нею 27 березня

2009 року заборгованості за кредитним договором у повному обсязі були предметом розгляду судом апеляційної інстанції.

Судом апеляційної інстанції установлено, що у зв`язку із укладенням додаткової угоди від 27 березня 2009 року до договору про надання споживчого кредиту № 11145315000 вся сума 31 562,50 доларів США стала строковою, оскільки змінено графік погашення кредиту.

27 березня 2009 року відбулася зміна обліку заборгованості шляхом використання номеру угоди № 11145315002.

Відповідно до довідки ПАТ «УкрСиббанк» від 20 грудня 2017 року вих. № 68-22-25/574:

1. Залишок основної кредитної заборгованості за кредитним договором від 20 квітня 2007 року № 11145315000 становить 0, 00 грн, при цьому фактично сплачено: проценти - 9 017, 45 дол. США; основний борг - 37 500, 00 доларів США.

2. Залишок основної кредитної заборгованості за кредитним договором від 27 березня 2009 року № 11145315002 становить 18 006, 89 дол. США, при цьому фактично сплачено: проценти - 19 829, 89 дол. США; основний борг - 13 555, 61 дол. США, пеня - 420, 50 грн, прострочена заборгованість становить - 35 811, 33 дол. США (а. с. 173, т. 1).

Верховний Суд у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 711/4447/16-ц (провадження № 61-8070св18) за подібних обставин справи дійшов висновку, що вказівка у математичних розрахунках банку на інший номер договору не свідчить про те, що позовні вимоги банку не мають під собою фактичного підґрунтя. Верховний Суд зазначив, що тлумачення статті 526 ЦК України свідчить, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання договору призводить до порушення зобов`язання.

Суд установив, що кредитний договір № 11145315000 та кредитний договір № 11145315002 є одним і тим самим кредитним договором і 27 березня

2009 року відбулося не погашення заборгованості позичальником,

а відбулася зміна обліку заборгованості шляхом використання номеру угоди

№ 11145315002 через укладення додаткової угоди від 27 березня 2009 року до кредитного договору № 11145315000.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Банк надав докази на підтвердження виконання ним умов кредитного договору щодо надання кредитних коштів, однак позичальник ОСОБА_1 належних доказів на підтвердження своїх доводів про погашення 27 березня 2009 року усієї суми заборгованості не надала.

Таким чином, оцінивши умови кредитного договору № 11145315000

від 20 квітня 2007 року та додаткової угоди від 27 березня 2009 року № 2 у системному зв`язку з випискою по особовому рахунку, розрахунком заборгованості за кредитним договором суд апеляційної інстанції правильно установив наявність заборгованості за кредитним договором, розмір якої позичальником спростовано не було.

Судом апеляційної інстанції враховано вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року (частина перша статті 417 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги про пропуск банком позовної давності є помилковими, оскільки строк кредитного договору сторонами встановлено до 19 квітня 2027 року, а із позовом банк звернувся у травні 2017 року, отже в межах трирічного строку позовної давності, встановленого статтею

257 ЦК України. Крім того, банк не пропустив позовну давність й щодо щомісячних платежів, оскільки останній платіж позичальник здійснила

06 червня 2014 року (а. с. 41, т. 1), тоді як із позовом банк звернувся у межах трирічного строку з моменту останнього платежу (травень 2017 року).

Також колегія суддів вважає помилковими посилання у касаційній скарзі на пропуск банком позовної давності щодо стягнення пені, яка частиною другою статті 258 ЦК України встановлена в один рік, оскільки сума пені була нарахована кредитором та стягнута судом апеляційної інстанції за період з 17 травня 2016 року до 17 травня 2017 року, тобто за один рік, у межах позовної давності (а. с. 46, 47, т. 1).

Хоча суд апеляційної інстанції не розглянув подану відповідачем заяву про застосування позовної давності, однак враховуючи звернення банком в межах позовної давності, то колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування правильного по суті і законного судового рішення з одних лише формальних підстав (частина друга статті 410 ЦПК України).

Не можуть бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції доводи касаційної скарги про те, що у травні 2014 року банк направив їй вимогу про усунення порушень умов кредитного договору, чим змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому нарахування процентів і пені після закінчення строку дії кредитного договору є необґрунтованими, оскільки матеріали справи таку вимогу банку не містять.

Відповідно до частин другої, третьої статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Верховний Суд зазначає, що до суду першої інстанції ОСОБА_1 вимогу банку від 12 травня 2014 року про усунення порушень кредитного договору подано не було, таку вимогу відповідач приєднала до касаційної скарги, поданої у квітні 2022 року, однак на стадії касаційного провадження Верховний Суд не має повноважень приймати нові докази. Слід зазначити, що ОСОБА_1 самостійно і через свого представника брала участь у розгляді справи із 2017 року, однак про неправильне нарахування банком процентів і пені не заявляла.

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Юрочкін Юрій Валерійович, залишити без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2022 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович